Рішення

від 31.03.2020 по справі 640/14182/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/14182/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ПР Київ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю ХАВАС ПР Київ (далі - ТОВ ХАВАС ПР Київ , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 83 225,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 806,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004791402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289 151,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004781402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 22 856,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 714,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

Позивачем наголошено на тому, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, а обставини, на які посилається контролюючий орган, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві, та зазначив, що при винесенні спірних

рішень податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Представником позивача надано відповідь на відзив в якій зазначає, що доводи відповідача є неправомірними та належним чином необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2019 клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про виклик свідків повернуто без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2019 клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про призначення розгляду адміністративної справи у судовому засіданні повернуто без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15.02.2019 №1933 та направлення на перевірку від 21.02.2019 №225/26-15-14-02-02, згідно із підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ХАВАС ПР Київ (код ЄДРПОУ 34288406) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Тера Гарант (код ЄДРПОУ 40091910) за грудень 2016 року, за січень, лютий 2017 року, з ТОВ Варта Плюс (код ЄДРПРУ 39867549) за травень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток та з ТОВ Комплект стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.03.2019 №160/26-15-14-02-02/34288406.

Згідно висновків, викладених в акті від 06.03.2019 №160/26-15-14-02-02/34288406, перевіркою встановлено порушення:

- пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XVI, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22 865,00 грн., в тому числі 2017 рік в сумі 22 856,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 289 151,00 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 289 151,00 грн.;

- п.44.1. ст.44., п.185.1 ст. 185, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 83 225,00 грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 11 183,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 65 402,00 грн., за січень 2017 року в сумі 546,00 грн, за лютий 2017 року в сумі 6 094,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019:

- №00004771402 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 104 031,00 грн., з яких 83 225,00 грн. за основним зобов`язанням та 20 806,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00004791402 форма "П", яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289 151,00 грн.;

- №00004781402 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28 597,00 грн., з яких 22 856,00 грн. за основним зобов`язанням та 5 741,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 09.04.2019 №00004771402, №00004791402, №00004781402 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 20.06.2019 №28225/6/99-99-11-04-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовано заниженням суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет та занижено податок на додану вартість по відносинам з контрагентом позивача, ТОВ Тера Гарант та ТОВ Варта Плюс .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5. ст.198.5 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно п.п. 5, 7 П(С)БО Доходи дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктами 5,6,7 П(С)БО 15 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п.9 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2019 №00004771402, №00004791402, №00004781402 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ ТОВ "Варта Плюс та ТОВ Тера Гарант , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся контролюючим органом, позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ "Варта Плюс".

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник) в особі директора Долгової Т.В. та ТОВ "Варта Плюс" (виконавець), в особі директора Раковського А.В. укладено договір про виконання робіт/надання послуг №210416/1 від 21.04.2016, згідно умов даного договору ТОВ "Варта Плюс" (виконавець), зобов`язується виконати роботи/надати послуги перелік яких вказаний в п.1.2 даного договору, а ТОВ ХАВАС ПР Київ (замовник) зобов`язується прийняти й оплатити виконані роботи/надані послуги.

Згідно п.1.2 даного договору, виконавець зобов`язується виконати/надати наступні послуги роботи/послуги:

- розробка ідей для рекламних кампаній та рекламних акцій, розробка дизайнів, макетів, банерів, рекламних матеріалів та інше;

- розробка ідей та сценаріїв для рекламних радіороликів та відеороликів;

- розміщення, розповсюдження рекламної інформації про товари/послуги, юридичну/фізичну особу;

- проведення рекламних акцій ті інших заходів рекламно-інформаційного характеру;

- консультування з питань піар-обслуговування проектів;

- консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу;

- інші послуги.

Розрахунки між сторонами за цим договором проводяться в безготівковій формі з наданими виконавцем рахунками.

Тобто, суть вказаної господарсько-правової схеми надання рекламних послуг, свідчить на користь того, що позивач по взаємовідносинам з первинними замовниками, виступав в якості підрядника, а спірні контрагенти - в якості субпідрядників, залучених позивачем.

Проаналізувавши надані позивачем документи по взаємовідносинах з первинними замовниками та зі спірними контрагентами, судом встановлено наступне.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Варта Плюс" надано акт (№В-83005 від 30.05.2016) здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 67 100,00 грн.

Послуги по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (надання консультативних та ПР послуг щодо поширення серед громадськості інформації про події, що стосуються Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ: послуги з організації проведення Заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні), що підтверджується звітом до Акту В-83005 від 30.05.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2016, Акту №pr-0000040 здачі-прийняття (надання послуг) від 23.05.2016 та звітів до таких актів (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015, додатку №4 до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015) прийняті SIA Lattelecom відповідно до акту наданих послуг №000009 від 31.05.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №3 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

За вказаним актом наданих послуг виписана податкова накладна № 83005 від 30.05.2016 на загальну суму 67 100,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Тера Гарант , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Тера Гарант (Виконавець) та ТОВ ХАВАС ПР Київ (Замовник) укладено Договір про виконання робіт/надання послуг від 01.12.2016 № 01/12/16-1, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконувати роботи/надавати послуги, перелік яких вказаний в п.1.2 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи/надані Послуги.

Відповідно до п.1.2 Договору Виконавець зобов`язується виконати/надати наступні роботи/послуги:

- розробка ідей для рекламних кампаній та рекламних акцій, розробка дизайнів, макетів, банерів, рекламних матеріалів та інше;

- розробка ідей та сценаріїв для рекламних радіороликів та відеороликів;

- розміщення, розповсюдження рекламної інформації про товари/послуги, юридичну/фізичну особу;

- проведення рекламних акцій ті інших заходів рекламно-інформаційного характеру;

- консультування з питань піар-обслуговування проектів;

- консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу;

- інші послуги.

Виконання послуг замовником підтверджується відповідним актом наданих послуг, складеним і підписаним між сторонами Договору.

Так, за актом наданих послуг №В-00000005 від 08.12.2016, ТОВ Тера Гарант , надало послуги по консультуванню з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника, що підтверджується звітом до Акту В-00000005 від 08.12.2016

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000092 здачі-прийнняття робіт (надання послуг) від 06.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015, додатку №10 до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

За актом наданих послуг №В-122808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): Послуги по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (послуги з організації та проведення заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні), що підтверджується звітами до Акту В-122808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ БСХ Побутова Техніка відповідно до Акту №pr-0000094 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2016,, звіту до такого акту (відповідно до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016, Додатку №1 до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016), прийняті SIA Lattelecom відповідно до Акту наданих послуг №0000022 від 30.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №8 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

За актом наданих послуг №В-122807 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги з питань організації зв`язків з громадськістю (послуги з організації та проведення інформації про події, що стосуються Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ), що підтверджується звітами до Акту В-122807 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.12.2016, Акту №pr-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 звітів до таких актів (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

За актом наданих послуг №В-122806 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги по консультуванню з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника (послуги з організації та проведення заходу; послуги з розробки програми лояльності), що підтверджується звітами до Акту В-122806 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000097 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015), прийняті SIA Lattelecom відповідно до Акту наданих послуг №0000023 від 28.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №9 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

За актом наданих послуг №В-13112 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги з питань популяризації рекламних матеріалів в мережі інтернет, що підтверджується звітами до Акту В-13112 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

За актом наданих послуг №В-22829 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу, що підтверджується звітами до Акту В-22829 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

За вказаними актами наданих послуг виписані податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, є можливим дійти висновку про те, що всі послуги, надані ТОВ Варта Плюс , ТОВ Тера Гарант на користь позивача та в подальшому передані первісним замовникам, мали виключно рекламний характер, оскільки включали наступні послуги: консультування з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника, консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (послуги з організації та проведення заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні), організації зав`язків з громадськістю (послуги з організації та проведення заходу; надання консультативних та ПР послуг щодо поширення серед громадськості інформації про події, що стосується Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ), консультування з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника (послуги з організації та проведення заходу; послуги з розробки програми лояльності), популяризації рекламних матеріалів в мережі інтернет.

Отже, для надання таких рекламних послуг не потрібен додатковий спеціальний ресурс, як-то основні засоби на балансі підприємства, складські, офісні приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, земельні ділянки тощо.

Відповідно, висновок податкового органу про відсутність реального характеру вищевказаних господарських операцій внаслідок відсутності ресурсу для їх надання не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, по-перше, такий спеціальний ресурс не потрібен для надання таких послуг виходячи з їх суті та характеру, по-друге, факт надання вказаних послуг підтверджується не лише первинними документами, а й звітами.

Одночасно судом відхиляються доводи контролюючого органу стосовно відсутності інформації про кваліфікацію осіб, які надавали рекламні послуги, адже, на переконання суду, надання фізичними особами-виконавцями описаних вище послуг, з урахуванням суті і специфіки таких послуг, не потребує спеціальної кваліфікації.

В той же час, надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи по взаємовідносинам зі спірними контрагентами, а саме Звіти про надання послуг до всіх без виключення актів наданих послуг, дають можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між послугами, що надані позивачу цими контрагентами по відношенню до рекламних послуг, що надані позивачем первинним замовникам.

Зокрема, надані до актів здачі-прийняття робіт Звіти про виконання рекламних послуг конкретизують, які саме рекламні послуги виконувались, виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання, як то визначено в актах наданих послуг по взаємовідносинах позивача з первинними замовниками.

Відтак, доводи податкового органу викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, а обставини, на які посилається відповідач, не може бути достатніми підставами для визнання наявності порушень податкового законодавства ТОВ ХАВАС ПР Київ .

На підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс у періоді що перевірявся, базувалися на підписаних договорах з оформленням та підписанням усіх супроводжуючих первинних документів, у відповідності до податкового законодавства.

На виконання укладених договорів сторонами підписані Акти здачі-прийняття (надання послуг), звіти, надані послуги оплачені, що не заперечується контролюючим органом та про це зазначено в акті перевірки.

Крім того, виписані ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс на користь позивача податкові накладні, оформлені належним чином та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту, що відповідає даним додатків №5 до декларації з ПДВ та даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної.

Стосовно підтвердження спеціальної податкової правосуб`єктності контрагентів на час здійснення господарських операцій позивача, суд зазначає, що на час укладання та виконання умов договорів ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних послуг, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, взято на податковий облік та на момент здійснення спірних господарських операцій з позивачем зареєстровані як платники ПДВ.

Щодо підтвердження зв`язку між фактом придбання послуг/робіт у ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс та господарською діяльністю ТОВ ХАВАС ПР Київ , суд зазначає наступне.

Між та ТОВ ТОВ Варта Плюс та ТОВ Піллар ПР укладено договір про виконання робіт/надання послуг №210416/1 від 21.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ ТОВ Варта Плюс (виконавець), зобов`язується виконувати роботи/надавати послуги, перелік яких вказаний у п.1.2 Договору, ТОВ Піллар ПР (замовник), зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи/надані послуги.

Між ТОВ Тера Гарант (Виконавець) та ТОВ ХАВАС ПР Київ (Замовник) укладено договір про виконання робіт/надання послуг №01/12/16-1 від 01.12.2016, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконувати роботи/надавати послуги, перелік яких вказаний в п.1.2 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи/надані Послуги.

Відтак, необхідність укладення вказаних договорів обумовлена необхідність виконання позивачем робіт/послуг рекламного характеру на користь первинних замовників: ТОВ Лайфселл (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015), ТОВ БСХ Побутова Техніка (відповідно до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016, SIA Lattelecom (відповідно до Договору 01/04/16 від 01.0.20160).

Таким чином, суд дослідивши вказані господарсько-правові схеми надання рекламних послуг дійшов висновку, що ТОВ ХАВАС ПР Київ по взаємовідносинах з первинними замовниками виступало у якості підрядника, а ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс - в якості субпідрядника, залученого позивачем, оскільки у ТОВ ХАВАС ПР Київ відсутній господарський та матеріальний інтерес на вчинення рекламних акцій товарів, які виробляються та поставляються третіми особами у власних цілях, оскільки позивач не є розповсюджувачем/реалізатором таких товарів.

Згідно з відомостями ЄДР, ТОВ ХАВАС ПР Київ є рекламним агентством повного циклу, що підтверджується і внесеними до ЄДР кодами КВЕД: код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 73.11 рекламні агентства ; код КВЕД 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; код КВЕД 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).

Тобто, позивачем укладено договір з ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс щодо надання таких послуг/робіт, які безпосередньо стосуються господарської діяльності ТОВ ХАВАС ПР Київ .

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання робіт у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постановах від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі №804/15887/14.

Суд зазначає, що позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постанові від 08.05.2018 у справі №815/3526/17.

Більш того, суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи по взаємовідносинах з ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс , а саме Звіти про надання послуг до всіх без виключення актів наданих послуг, дають можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між послугами, що надані позивачу цими контрагентами по відношенню до рекламних послуг, що наданні ТОВ ХАВАС ПР Київ первинними замовниками.

Також суд звертає увагу, що надані до актів наданих послуг Звіти про виконання рекламних послуг конкретизують, які саме рекламні послуги виконувались, виконавців таких послуг, період їх надання, місце надання.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для висновку про заниження податку на прибуток, заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ.

Однією з обставин, на яку посилається контролюючий орган та яка покладена в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по податку на додану вартість та податку на прибуток, стали висновки про наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів позивача.

Крім того відповідач зазначає, що при аналізі інформації, яка міститься в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва виявлено наступне, що ТОВ "Варта Плюс наявна катка суб`єкта фіктивного підприємництва від 14.08.2017 №3829/8/10-06-21-03, внесена Броварською ОДПІ (Броварський р-н) ГУ ДФС у Київській області. Ознака фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам ,що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; інформація щодо відпрацювання СФП: порушення кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також, в акті зазначено, що в рамках кримінального провадження отримано протокол допиту від 23.05.2017 громадянина ОСОБА_1 , який надав показання, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Варта Плюс немає.

Крім того відповідач зазначає, що при аналізі інформації, яка міститься в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва виявлено наступне, що Тера Гарант наявна катка суб`єкта фіктивного підприємництва від 10.07.2017 №3428/8/26-54-21-03 внесена до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Ознака фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. В рамках кримінального провадження від 30.06.2016 №32016100050000055, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України допитано громадянина ОСОБА_2 , який повідомив, що вказане підприємство зареєстроване без його участі та відома.

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, відповідачем навіть не надано доказів того, що в рамках зазначених кримінальних проваджень прийняті відповідні вироки, обставини яких стосувалися спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства та його контрагентів.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №808/2459/1 та від 26.06.2018 у справі №826/24815/15.

Стосовно аналізу даних ЄРПН у розрізі номенклатурних позицій суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку

Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, щодо зменшено суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХАВАС ПР Київ" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.41, код ЄДРПОУ 34288406) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 83 225,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 806,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004791402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289 151,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004781402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 22 856,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 714,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАВАС ПР Київ" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.41, код ЄДРПОУ 34288406) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6311 (шість тисяч триста одинадцять) гривень 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко