Постанова

від 12.10.2020 по справі 640/14182/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14182/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хавас ПР Київ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Хавас ПР Київ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 83 225 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 806 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004791402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289 151 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004781402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 22 856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 714 грн.

Позов обґрунтовано тим, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 83 225 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 806 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004791402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289 151 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004781402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 22 856,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 714 грн.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема податкових накладних), оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відтак, враховуючи, що за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що директор ТОВ Варта плюс Раковський О.В. заперечує своє відношення до фінансово-господарської діяльності цього товариства з огляду на отримання протоколу допиту свідка від 23.05.2017 у рамках кримінального провадження.

Стостовно контрагента позивача - ТОВ Тера Гарант , то контролюючим органом звернуто увагу на те, що у реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва наявна інформація щодо ознак фіктивного підприємництва вказаного підприємства та директор ТОВ Тера Гарант ОСОБА_1 повідомив про те, що вказане підприємство зареєстровано без його участі.

Таким чином, апелянт вважає, що позивачем проведено господарські операції з контрагентами-постачальниками шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Окрім того. апелянт просить викликати у судове засідання директорів ТОВ Варта плюс та ТОВ Тера Гарант та допитати їх у якості свідків з метою підтвердження фіктивності взаємовідносин з позивачем.

У відзиві на позовну заяву позивачем зазначено, що відповідач жодним чином не обґрунтував апеляційну скаргу, не вказав жодного порушення, яке нібито було допущено судом першої інстанції.

Посилання відповідача на відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, враховуючи, що рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю і витратами на збут.

Окрім того, вказані послуги рекламного характеру були надані для виконання позивачем послуги на користь первинних замовників, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

Підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем, ТОВ Варта Плюс , ТОВ Тера Гарант підтверджуються відповідними первинними документами. Саме по собі існування кримінального провадження та проведення за його матеріалами досудового розслідування не може бути покладено в основу прийняття контролюючим органом рішень, якими позивачу збільшується суми грошових зобов`язань.

З огляду на відсутність будь-яких вироків або ухвал про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили стосовно посадових осіб позивача або посадових осіб контрагентів позивача, якими останніх визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, відтак наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15.02.2019 №1933 та направлення на перевірку від 21.02.2019 №225/26-15-14-02-02, згідно із підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Хавас ПР Київ (код ЄДРПОУ 34288406) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Тера Гарант (код ЄДРПОУ 40091910) за грудень 2016 року, за січень, лютий 2017 року, з ТОВ Варта Плюс (код ЄДРПРУ 39867549) за травень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток та з ТОВ Комплект стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.03.2019 №160/26-15-14-02-02/34288406, за результатами проведення якої складено Акт від 06.03.2019 №160/26-15-14-02-02/34288406.

Згідно висновків, викладених у вказаному Акті контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XVI, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22 865 грн., в тому числі 2017 рік в сумі 22 856 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 289 151 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 289 151 грн.;

- п.44.1. ст.44., п.185.1 ст. 185, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 83 225 грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 11 183 грн., за грудень 2016 року в сумі 65 402 грн., за січень 2017 року в сумі 546 грн, за лютий 2017 року в сумі 6 094 грн.

За наслідками проведення перевірки контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, №00004791402 та №00004781402.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2019 №28225/6/99-99-11-04-01-25 за результатом розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, №00004791402, №00004781402 вказану скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин, відтак наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно п.п. 5, 7 П(С)БО Доходи дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктами 5,6,7 П(С)БО 15 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п.9 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, у періоді, що перевірявся контролюючим органом, позивач мав взаємовідносини з ТОВ Варта Плюс .

Так, між позивачем (замовник) в особі директора Долгової Т.В. та ТОВ Варта Плюс (виконавець), в особі директора ОСОБА_2 укладено договір про виконання робіт/надання послуг №210416/1 від 21.04.2016, згідно умов даного договору ТОВ Варта Плюс (виконавець), зобов`язується виконати роботи/надати послуги перелік яких вказаний в п.1.2 даного договору, а ТОВ Хавас ПР Київ (замовник) зобов`язується прийняти й оплатити виконані роботи/надані послуги.

Відповідно до п.1.2 даного договору, виконавець зобов`язується виконати/надати наступні послуги роботи/послуги: розробка ідей для рекламних кампаній та рекламних акцій, розробка дизайнів, макетів, банерів, рекламних матеріалів та інше; розробка ідей та сценаріїв для рекламних радіороликів та відеороликів; розміщення, розповсюдження рекламної інформації про товари/послуги, юридичну/фізичну особу; проведення рекламних акцій ті інших заходів рекламно-інформаційного характеру; консультування з питань піар-обслуговування проектів; консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу; інші послуги.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Варта Плюс надано акт (№В-83005 від 30.05.2016) здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 67 100 грн, згідно якого вбачається надання послуг по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (надання консультативних та ПР послуг щодо поширення серед громадськості інформації про події, що стосуються Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ: послуги з організації проведення Заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні).

Зазначені послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2016, Акту №pr-0000040 здачі-прийняття (надання послуг) від 23.05.2016 та звітів до таких актів (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015, додатку №4 до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015) прийняті SIA Lattelecom відповідно до акту наданих послуг №000009 від 31.05.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №3 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

Окрім того, за наслідками виконання вказаних операцій була виписана податкова накладна № 83005 від 30.05.2016 на загальну суму 67 100 грн.

Також у спірному періоді позивач (Замовник) має взаємовідносини з ТОВ Тера Гарант (Виконавець), що підтверджується укладеним договором про виконання робіт/надання послуг від 01.12.2016 № 01/12/16-1, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконувати роботи/надавати послуги, перелік яких вказаний в п.1.2 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи/надані Послуги.

Згідно п.1.2 вказаного Договору Виконавець зобов`язується виконати/надати наступні роботи/послуги: розробка ідей для рекламних кампаній та рекламних акцій, розробка дизайнів, макетів, банерів, рекламних матеріалів та інше; розробка ідей та сценаріїв для рекламних радіороликів та відеороликів; розміщення, розповсюдження рекламної інформації про товари/послуги, юридичну/фізичну особу; проведення рекламних акцій ті інших заходів рекламно-інформаційного характеру; консультування з питань піар-обслуговування проектів; консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу; інші послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт наданих послуг №В-00000005 від 08.12.2016, згідно якого ТОВ Тера Гарант , надало послуги по консультуванню з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника, що підтверджується звітом до Акту В-00000005 від 08.12.2016.

У подальшому, дані послуги (роботи) передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000092 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015, додатку №10 до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

Окрім того, згідно акту наданих послуг №В-122808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (послуги з організації та проведення заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні), що підтверджується звітами до Акту В-122808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2016.

У подальшому, дані послуги (роботи) передані та прийняті ТОВ БСХ Побутова Техніка відповідно до Акту №pr-0000094 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016, Додатку №1 до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016), прийняті SIA Lattelecom відповідно до Акту наданих послуг №0000022 від 30.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №8 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

Також згідно акту наданих послуг №В-122807 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги з питань організації зв`язків з громадськістю (послуги з організації та проведення інформації про події, що стосуються Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ), що підтверджується звітами до Акту В-122807 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016.

Надалі, дані послуги (роботи) передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.12.2016, Акту №pr-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 звітів до таких актів (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

Крім того, згідно акту наданих послуг №В-122806 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги по консультуванню з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника (послуги з організації та проведення заходу; послуги з розробки програми лояльності), що підтверджується звітами до Акту В-122806 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016.

Дані послуги (роботи) у подальшому передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000097 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015), прийняті SIA Lattelecom відповідно до Акту наданих послуг №0000023 від 28.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №01/04/16 від 01.04.2016, Додатку №9 до Договору №01/04/16 від 01.04.2016).

За актом наданих послуг №В-13112 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги з питань популяризації рекламних матеріалів в мережі інтернет, що підтверджується звітами до Акту В-13112 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016.

У подальшому, дані послуги (роботи) передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

У відповідності до акту наданих послуг №В-22829 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017 ТОВ Тера Гарант виконало наступні роботи (надало послуги): послуги по консультуванню з питань організації та проведення роботи Прес-офісу, що підтверджується звітами до Акту В-22829 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017.

Як наслідок, вказані послуги (роботи) були передані та прийняті ТОВ Лайфселл відповідно до Акту №pr-0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017, звіту до такого акту (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015).

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення послуг у ТОВ Варта Плюс та ТОВ Тера Гарант для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Надані ТОВ Варта Плюс , ТОВ Тера Гарант послуги на користь позивача та в подальшому передані первісним замовникам, мали виключно рекламний характер, оскільки включали наступні послуги: консультування з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника, консультування з питань організації та проведення роботи Прес-офісу (послуги з організації та проведення заходу; послуги прес-офісу 24х7 в Україні), організації зав`язків з громадськістю (послуги з організації та проведення заходу; надання консультативних та ПР послуг щодо поширення серед громадськості інформації про події, що стосується Замовника (його продукції) за допомогою ЗМІ), консультування з організації та супроводу Заходів клієнтів Замовника (послуги з організації та проведення заходу; послуги з розробки програми лояльності), популяризації рекламних матеріалів в мережі інтернет.

Відтак, для надання таких рекламних послуг не потрібен додатковий спеціальний ресурс, як-то основні засоби на балансі підприємства, складські, офісні приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, земельні ділянки тощо.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Разом з тим, у ході перевірки посадовими особами контролюючого органу ніяким чином не досліджувались та не приймались до уваги ці первинні документи, а отже не досліджувалась і сама суть господарських операцій щодо фактичного використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ Варта Плюс , ТОВ Тера Гарант послуг.

Відтак, висновок податкового органу про відсутність реального характеру вищевказаних господарських операцій внаслідок відсутності інформації про кваліфікацію осіб, які надавали рекламні послуги, є безпідставним, так як надання фізичними особами-виконавцями описаних вище послуг, з урахуванням суті і специфіки таких послуг, не потребує спеціальної кваліфікації.

Надані до актів здачі-прийняття робіт Звіти про виконання рекламних послуг конкретизують, які саме рекламні послуги виконувались, виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання, як то визначено в актах наданих послуг по взаємовідносинах позивача з первинними замовниками.

Таким чином, доводи податкового органу викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, а виписані ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс на користь позивача податкові накладні, оформлені належним чином та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту, що відповідає даним додатків №5 до декларації з ПДВ та даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Окрім того, на підтвердження реальності виконання вказаних договорів судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що ТОВ Хавас ПР Київ є рекламним агентством повного циклу, що підтверджується і внесеними до Єдиного державного реєстру кодами КВЕД: код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 73.11 рекламні агентства; код КВЕД 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; код КВЕД 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).

Тобто, позивачем укладено договори з ТОВ Тера Гарант та ТОВ Варта Плюс щодо надання таких послуг/робіт, які безпосередньо стосуються господарської діяльності ТОВ Хавас ПР Київ .

Необхідність укладення вказаних договорів обумовлена необхідність виконання позивачем робіт/послуг рекламного характеру на користь первинних замовників: ТОВ Лайфселл (відповідно до Договору №ACE15USE905 від 19.10.2015), ТОВ БСХ Побутова Техніка (відповідно до Договору №МС1512/16 від 19.12.2016, SIA Lattelecom (відповідно до Договору 01/04/16 від 01.0.20160).

Відповідно, ТОВ Хавас ПР Київ по взаємовідносинах з первинними замовниками виступало у якості підрядника, а ТОВ Тера Гарант , ТОВ Варта Плюс - в якості субпідрядника, залученого позивачем, оскільки у ТОВ Хавас ПР Київ відсутній господарський та матеріальний інтерес на вчинення рекламних акцій товарів, які виробляються та поставляються третіми особами у власних цілях, оскільки позивач не є розповсюджувачем/реалізатором таких товарів.

Разом з тим, контролюючий орган вказує, що при аналізі інформації, яка міститься в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва виявлено, що ТОВ Варта Плюс наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 14.08.2017 №3829/8/10-06-21-03, внесена Броварською ОДПІ (Броварський р-н) ГУ ДФС у Київській області. Ознака фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; інформація щодо відпрацювання СФП: порушення кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що при аналізі інформації, яка міститься в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва виявлено наступне, що ТОВ Тера Гарант наявна катка суб`єкта фіктивного підприємництва від 10.07.2017 №3428/8/26-54-21-03 внесена до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Ознака фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Однак, вказані посилання є безпідставними, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Позивач у даному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Окрім того, як на підставу нереальності вчинення господарських операцій податковий орган посилається на протокол допиту від 23.05.2017 громадянина ОСОБА_2 отриманого в рамках кримінального провадження, згідно показів якого останній не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Варта Плюс немає.

Також, рамках кримінального провадження від 30.06.2016 №32016100050000055, передбаченого частиною другою ст. 205, частиною п`ятою ст. 27, частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України допитано громадянина ОСОБА_1 , який повідомив, що ТОВ Тера Гарант зареєстроване без його участі та відома.

Однак, вказані доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагента позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Крім того, під час зазначених кримінальних проваджень, не досліджувалися та не давалася оцінка господарським операціям безпосередньо позивача та ТОВ Тера Гарант і ТОВ Варта Плюс , не встановлювалася недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи не були фігурантами вказаних кримінальних справ.

Слід також зазначити, що будь які матеріали кримінального провадження, наприклад, протокол обшуку або протокол допиту свідка, не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність належних доказів, як то вирок, вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

У даному випадку правовідносини позивача з іншими суб`єктами господарювання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №440/426/19.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Твердження апелянта щодо необхідності допиту у судовому засіданні у якості свідків вказаних осіб колегія суддів не приймає до уваги, так як зв`язок директорів ТОВ Тера Гарант і ТОВ Варта Плюс з розслідуванням зазначених кримінальних проваджень та/або предметом спору у даній справі зважаючи на вищевикладені обставини документально не підтверджено.

У свою чергу, інформація, викладена у вказаних протоколах допиту директорів, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 ПК України.

З урахуванням інформації, викладеної в таких протоколах для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних, відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що відповідач не довів суду документально факт отримання копії таких протоколів в офіційному порядку, та відповідно не обґрунтував наявність підстав для врахуванням судом таких протоколів як доказу у справі, відтак клопотання апелянта щодо необхідності допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 826/7946/14.

Слід зазначити, що на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ Тера Гарант і ТОВ Варта Плюс , останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Відтак, висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та, на думку суду, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Однак, податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував належним чином позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, щодо зменшено суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду безтоварністю господарських операцій та не довів її суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 №00004771402, від 09.04.2019 №00004791402 та від 09.04.2019 №00004781402, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко