Постанова

від 02.04.2020 по справі 320/1352/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1352/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом Іноземного підприємства Шерп Ілс до Головного управління Державної фіскальної служби Київській області про визнання протиправними та скасування податкових рішень-повідомлень,

ВСТАНОВИВ

Іноземне підприємство Шерп ІЛС (надалі за текстом - ІП Шерп ІЛС ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0036581414 від 05.12.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 189 298 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0036571414 від 05.12.2018 р., яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податну на додану вартість на 279 371 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Інвайт Профі , ТОВ Ролікс Груп , ТОВ Філат Плюс суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій з огляду на те, що контрагенти позивача не подавали звітність до органів доходів і зборів, а отже не мають ресурсів, необхідних для провадження підприємницької діяльності.

Апелянт звертає увагу на неможливість встановити джерело походження товарів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.11.2018 р. по 15.11.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ІП Шерп ІЛС податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інвайт Профі за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ Ролікс Груп за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ Філат Плюс за період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1028/10-36-14-14/345422637 від 22.11.2018р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого: занижено податок на додану вартість за липень 2018 р. на 107 517 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на 323 292 грн., у тому числі за березень 2018 р. на 219 782 грн. та за травень 2018 р. на 103 510 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № 25/02/18 від 25.02.2018 р. ТОВ Інвайт Профі зобов`язалось передати у власність ІП Шерп ІЛС товар, а останнє - прийняти та оплатити його.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату на загальну суму 1 318 690 грн. 80 коп., у тому числі 219 781 грн. 80 коп. ПДВ.

Згідно договору № 26/02/18 від 28.02.2018 р., актів виконаних робіт, податкових накладних та рахунків-фактур ТОВ Ролікс Груп надало позивачеві транспортно-експедиційні послуги на суму 621 060 грн., у тому числі 103 510 грн. ПДВ.

Відповідно до договору № 27/05/18 від 27.05.2018 р. актів виконаних робіт, податкових накладних та рахунків-фактур ТОВ Філат Плюс надало позивачеві транспортно-експедиційні послуги на суму 645 100 грн., у тому числі 107 516 грн. 67 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товарі та послуг ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, ТОВ Інвайт Профі не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2018 р.

Так само і ТОВ Ролікс Груп , ТОВ Філат Плюс не подано звітність про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно, за ІІ квартал 2018 р. та за ІІІ квартал 2018 р.

Крім того, реалізований позивачеві товар ТОВ Інвайт Профі придбало у ТОВ Фуріос Плюс , а у останнього відсутнє законне введення в обіг цих товарів.

Також, при відпрацюванні усіх можливих ланцюгів придбання (введення в обіг) транспортно-експедиційних послуг встановлено відсутність законного їх придбання, а контрагенти ТОВ Інвайт Профі , ТОВ Ролікс Груп , ТОВ Філат Плюс не мали необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Із наведеного відповідач дійшов висновку, що складені первинні документи не відображають реального руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку.

З урахуванням наведеного Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0036581414 від 05.12.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 189 298 грн., у тому числі 151 438 грн. за основним платежем та 37 859 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0036571414 від 05.12.2018 р., яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податну на додану вартість - за березень 2018 р. на 175 861 грн. та за травень 2018 р. на 103 510 грн.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених з ТОВ Інвайт Профі , ТОВ Ролікс Груп , ТОВ Філат Плюс угод позивачем було надано копії: договору поставки № 25/02/18 від 25.02.2018 р.; договору транспортного експедирування № 26/02/18 від 26.02.2018 р.; договору транспортного експедирування № 27/05/18 від 27.05.2018 р.; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; актів виконаних робіт; рахунків-фактур; платіжних доручень; актів заді-прийняття робіт (надання послуг) а також первинних документів на подальшу поставку придбаного товару, які свідчать, що зобов`язання за договорами виконувались у повному обсязі.

Факт наявності у позивача податкових накладних сторонами не заперечується та відображений в акті перевірки.

Таким чином, у ІП Шерп ІЛС наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ Інвайт Профі , ТОВ Ролікс Груп , ТОВ Філат Плюс .

Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності обгрунтовано не взято судом до уваги, оскільки такий висновок зроблено відповідачем без дослідження первинних документів, виключно на відомостях наявних в інформаційних базах.

Помилковим є посилання Головного управління Державної податкової служби у Київській області на те, що неможливо встановити походження товарів та послуг, придбаних контрагентами позивача з метою подальшої реалізації ІП Шерп ІЛС .

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 07 квітня 2020 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя О.М.Оксененко

суддя В.П.Мельничук