Рішення

від 08.04.2020 по справі 905/2240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2020Справа № 905/2240/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом РАЙГОРОДОЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СЛОВ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

до 1) ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

2) КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

про припинення права власності

Представники сторін:

від позивача: Капустіна Т.О.

від відповідачів: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

РАЙГОРОДОЦЬКА СЕЛИЩНА РАДА СЛОВ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, у якому просить суд припинити право власності держави в особі Верховної ради України на 23/100 ідеальної долі нерухомого майна, яке розташоване за адресою селище Райгородок Слов`янського району Донецької області, вулиця Ювілейна (Куйбишева), 28.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на нерухоме майно, якого не існує, перешкоджає територіальній громаді в особі Райгородоцької селищної ради використовувати земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.12.2019 позовну заяву направлено за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

23.12.2019 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/2240/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2020.

24.01.2020 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 зазначає, що належне представництво інтересів держави у даній категорії справ здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені органи виконавчої влади.

У підготовчому засіданні 28.01.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2020.

12.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

18.02.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.02.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12.03.2020.

12.03.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконеренції 30.03.2020.

26.03.2020 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.03.2020 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача-1.

У судовому засіданні 30.03.2020, яке відбувалось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 30.03.2020 не з`явились.

Судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідачів у судове засідання 30.03.2020 не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 30.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.07.1999 № 641-р щодо передачі Райгородського розсолпромислу з дільницею розсолоочищення до сфери управління облдержадміністрації було створено державне підприємство Райгородський розсолпромисел .

За твердженням позивача, вказаному підприємству було передано на баланс нерухоме майно, а саме: будівля контори, позначена на плані літерою В, площею 80,6 кв.м., будівля насосної станції з електропідстанцією, позначена на плані літерою А, площею 447,2 кв.м., будівля РУ-6КВ, позначена на плані літерою Б, площею 126,5 кв.м., будівля механічних майстерень і побутових приміщень, позначена на плані літерою Г, площею 365,2 кв.м., будівля матеріального складу, позначена на плані літерою Д, площею 65,4 кв.м., будівля складу запчастин , позначена літерою Є, площею 144,9 кв.м., будівля котельної, позначена на плані літерою Ж, площею 92,7 кв.м., замощення, 1.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2003, виданого Слов`янською районною державною адміністрацією, нежитлові будівлі за адресою: Донецька обл., Слов`янський р-н, смт Райгородок, вул.. Куйбишева, буд. 28, а саме: будівля контори, В, 80,6 кв.м.; будівля насосної станції з електропідстанцією, А, 447,2 кв.м.; будівля РУ-6КВ, Б, 126,5 кв.м.; будівля механічних майстерень і побутових приміщень, Г, 365,2 кв.м.; будівля матеріального складу, Д, 65,4 кв.м.; будівля складу запчастин, Є, 144,9 кв.м.; будівля котельної, Ж, 92,7 кв.м.; замощення, 1, належать на праві загальнодержавної власності Державі в особі Верховної Ради України.

З копії технічного паспорту на нежитлові будівлі, станом на 19.03.2012 за адресою: селище Райгородок, вул. Куйбишева, буд. 28, майно вбачається, що право власності на нежитлові будівлі належало: 50/100 часток - товариству з обмеженою відповідальністю РУССОЛЬ - Україна на підставі свідоцтва про право власності від 18.07.2012, 23/100 частки - Державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності, виданого Слов`янською районною державною адміністрацією 28.10.2003, 27/100 часток - товариству з обмеженою відповідальністю Екстрафарм .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2015 припинено право власності товариства з обмеженою відповідальністю Екстрафарм на будівлю механічних майстерень і побутових приміщень, площею 365, 2 кв. м., позначених на плані літерою Г-1, яка складає 27/100 ідеальних часток та розташована за адресою : Донецька область, Слов`янський район , смт. Райгородок , вул . Куйбишева , 28 (з 16.10.2014 року адреса згідно рішення Райгородоцької селищної ради № 66 Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Куйбишева, 28 а ).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на даний час частка держави в особі Верховної ради України становить 23/100 ідеальної долі нерухомого майна, до якої відносяться будівля матеріального складу, позначена на плані літерою Д, площею 65,4 кв.м., будівля складу запчастин , позначена літерою Є, площею 144,9 кв.м., будівля котельної, позначена на плані літерою Ж, площею 92,7 кв.м.

В той же час, відповідно до довідки від 13.09.2018 по результатам огляду земельної ділянки та будівель, які розташовані на ній, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Куйбишева, 28, спеціалістами ПП ІНТЕК був виконаний огляд вищезазначеної земельної ділянки та будівель, які розташовані на ній та встановлено, що сараї літери И, К, Л, будівля матеріального складу, літера Д, будівля котельної, літера Ж, будівля складу літера Е з прибудовами літери е, е1 на території земельної ділянки за адресою Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Куйбишева, 28 на момент огляду фактично відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що реєстрація права власності на нерухоме майно, яке існує тільки за документами, перешкоджає територіальній громаді в особі Райгородоцької селищної ради використовувати земельну ділянку за її призначенням та розпоряджатись нею на власний розсуд.

З урахуванням викладеного позивач просить суд припинити право власності держави в особі Верховної ради України на 23/100 ідеальної долі нерухомого майна, до якої відносяться будівля матеріального складу, позначена на плані літерою Д, площею 65,4 кв.м., будівля складу запчастин , позначена літерою Є, площею 144,9 кв.м., будівля котельної, позначена на плані літерою Ж, площею 92,7 кв.м., яке розташоване за адресою селище Райгородок Слов`янського району Донецької області, вулиця Ювілейна (Куйбишева), 28.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Відповідно до пункту 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;

2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Таким чином, для припинення права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, недостатньо одного лише фізичного знищення майна.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі №708/254/18, від 26.06.2019 року у справі № 334/16303/15, від 25.09.2019 року у справі №272/62/15-ц, від 06.11.2019 року у справі №758/1485/15-ц.

На підтвердження факту знищення 23/100 ідеальної долі нерухомого майна, до якої відносяться будівля матеріального складу, позначена на плані літерою Д, площею 65,4 кв.м., будівля складу запчастин , позначена літерою Є, площею 144,9 кв.м., будівля котельної, позначена на плані літерою Ж, площею 92,7 кв.м., яке розташоване за адресою селище Райгородок Слов`янського району Донецької області, вулиця Ювілейна (Куйбишева), 28 позивачем долучено до матеріалів справи Довідку від 13.09.2018 по результатам огляду земельної ділянки та будівель, які розташовані на ній, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Куйбишева, 28, виконану спеціалістами ПП ІНТЕК та Акт обстеження, виконаний ФОП Амеліна М.О., експертом з технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши надану позивачем довідку від 13.09.2018 по результатам огляду земельної ділянки та будівель, які розташовані на ній, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Куйбишева, 28, виконану спеціалістами ПП ІНТЕК , судом встановлено, що вказана довідка не містить площ об`єктів, а також не містить даних про те, що об`єкти знищені, оскільки в ній зазначено, що за результатами огляду встановлено, що об`єкти фактично відсутні.

У Акті обстеження, який виконаний ФОП Амеліна М.О., зазначено, що об`єкти зруйновані часом і фактично відсутні.

В той же час, ні Довідка від 13.09.2018, ні Акт обстеження від 17.02.2020 не містять даних про те, на чиє замовлення, з якою метою проводилось обстеження вказаних об`єктів.

Позивачем не надано технічного паспорту на об`єкт з відміткою, що спірні об`єкти нерухомого майна знищено, не надано матеріалів технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, або інших належних доказів, які б підтвердили у встановленому законом порядку факт зниження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, суд зазначає, що припинення права власності на майно у зв`язку з його знищенням має відбуватися в передбаченому законодавством порядку. Однак держава, в особі уповноважених органів, як власник спірного майна, не подавали заяву про припинення права власності через знищення нерухомого майна, у зв`язку з чим відповідні зміни до державного реєстру не вносилися.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи із заявою про припинення власності в зв`язку із знищенням майна у встановленому законом порядку власник не звертався.

Вирішення спору щодо припинення права власності на знищене майно за позовом третіх осіб відносно спірного майна, крім власника, не допускається.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №302/1094/16-ц.

Отже, власник здійснює своє право власності на майно незалежно від волі інших осіб, а законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку власника подати заяву про припинення свого права власності на майно у зв`язку з його знищенням.

Право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об`єкту нерухомості, а також звернення власника із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2020.

Суддя С.О. Турчин