Постанова

від 02.04.2020 по справі 265/4279/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1395/20

265/4279/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер 265/4279/19

Номер провадження 22-ц/804/1395/20

02 квітня 2020 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.,

суддів Зайцевої С.А.,

Пономарьової О.М.,

секретар Єфремова О.В.

сторони:

позивачі ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

відповідач Приватне підприємство Антон в особі Мігоцького Олександра

Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Приватного підприємства Антон в особі Мігоцького Олександра Володимирович на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 05 грудня 2019 року у складі судді Вайновського А.М., повний текст рішення складено 13 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПП «Антон» , в особі директора Мігоцького О.В., про усунення перешкод в користуванні власністю - контейнером № НОМЕР_1 , який знаходиться на території ринку «Київський» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання вчинити дії, а саме надання можливості вивезти вказаний контейнер з території ринку.

В обґрунтування позову посилалися на те, що їм, як подружжю, на праві власності належить контейнер № НОМЕР_1 , розміщений на території ринку «Київський» по АДРЕСА_1 , в якому вони, деякий час здійснювали підприємницьку діяльність. На теперішній час виникла необхідність розпорядитися належним їм майном, проте адміністрацією ринку, в особі її директора ОСОБА_3 , чиняться перешкоди, у вигляді обмеження доступу до контейнера внаслідок закриття воріт ринку, грубого поводження.

Просили суд усунути перешкоди у користуванні власністю та зобов`язати відповідача не чинити перешкод по здійсненню вивозу з території ринку «Київській» контейнеру № НОМЕР_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПП «Антон» в особі директора Мігоцького О.В. про усунення перешкод в праві користування шляхом зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в праві користування морським контейнером №001665 зі сторони ПП «Антон» в особі ОСОБА_3 шляхом зобов`язання останнього надати можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вивезти (перемістити) належний їм на праві власності морський контейнер № НОМЕР_1 з території ринку «Київський» , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ПП «Антон» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ПП Антон в особі директора Мігоцького О.В. 05 березня 2020 року подав апеляційну скаргу, яка надійшла до апеляційного суду.

В своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не знаходилось майно позивачів у вигляді контейнеру № НОМЕР_1 . Жодних документів, які б підтвердили факт розміщення вказаного контейнеру № НОМЕР_1 на території ринку Київський позивачами не надано (акт прийому передачі, договір про зайняття ринку Київський ). Із договору купівлі-продажу наданого до позову вбачається, що ОСОБА_4 продав 11.11.2014 року контейнер №001665 ОСОБА_1 без зазначення будь-яких інших характеристик об`єкту, зокрема адреси знаходження об`єкту.

Також відповідач зазначає, що відповідно до наданих позивачами документів щодо права власності самого ОСОБА_4 на контейнер №001665 надана квитанція приходного ордера, видана посадовою особою невстановленої організації та розрахунок-фактура, виданий Дудінським портом Красноярського Краю Російської Федерації. Як зазначений контейнер опинився на території ринку Київський судом не встановлено.

Окрім того, для підтвердження свого права власності на контейнер, який знаходиться на території ринку Київський , позивачі повинні надати документ щодо фактичної передачі їм у власність контейнера, розташованого саме за зазначеною адресою повноважною на те особою, а саме - посадовою особою ринку Київський .

Відповідач зазначив, що між сторонами фактично виник спір не щодо усунення перешкод у здійсненні права власності, а спір щодо приналежності на праві власності металевого контейнера, розташованого на території ринку Київський , саме позивачам. Тобто, рішення суду про усунення перешкод позивачам у користуванні їх власністю шляхом демонтування будь-яких об`єктів з території ПП Антон - ринку Київський без вирішення питання щодо права власності позивачів на таке майно, є незаконним та таким, що порушує майнові права ПП Антон , оскільки право власності юридичної особи на все майно, розташоване на території її майнового комплексу презюмується. Крім того, виконати оскаржуване рішення неможливо, оскільки контейнер № НОМЕР_1 на території ринку Київський відсутній, що підтверджується актом комісії від 02 березня 2020 року про фактичне обстеження території ринку Київський .

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року провадження за апеляційною скаргою ПП Антон в особі Мігоцького О.В. на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 05 грудня 2019 року відкрито. Учасникам справи направлено копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами( зокрема, акт від 02 березня 2020 року, складений директором ПП Антон у складі комісії про обстеження території ринку), та які позивачами особисто отримані 20 березня 2020 року ( а.с. 76-77) та надано строк до 27 березня 2020 року для надання відзиву.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 р. (рік подання позову) становить 192100 грн.

Ціна позову даної справи становить 10000 грн.

Відповідно по ч. 4 ст. 274 ЦПК України даний спір не підпадає під виключення щодо неможливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку фактури від 07 вересня 1990 року ОСОБА_4 є ваго отримувачем металобруду - списаного контейнеру № 001655(при цьому дана цифра виправлена на № 001665), що є власністю комбінату Дудинського порту м. Дудінка Красноярського краю Таймирського округу. ( а.с. 4)

Відповідно до договору купівлі- продажу від 11 листопада 2014 року, ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 контейнер№001665 за 10000 грн.( а.с.7) та відповідно до розписки від 11листопада 2014 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 10000 гривень за списаний контейнер.( а.с.5)

Як випливає із змісту позову та пояснень, наданих суду першої інстанції, позивачі вважаються даний контейнер спільною власністю подружжя та на час набуття права власності дане рухоме майно знаходилось на території ринку Київський , що розташований у АДРЕСА_1 , власником якого є ПП «Антон» .

Задовольняючи позовні вимоги, суд керувався вище переліченими доказами, а також поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили, що у 2014 році були присутні при угоді купівлі продажу металевого контейнеру ОСОБА_4 позивачам. При цьому свідок ОСОБА_6 вказала, що вона приблизно півроку з часу придбання контейнеру, працювала в ньому, звідки взявся контейнер до покупки позивачами їй невідомо. Свідок ОСОБА_7 також підтвердила, що на час покупки контейнеру, він знаходився на ринку, проте, їй також невідомо, де він знаходився раніше. ( а.с. 51-62 протокол судового засідання від 05 грудня 2019 року)

У своєму відзиві на позов відповідач заперечив вищевказані обставини, вказавши, що він є директором ПП Антон з 2015 року. Майно позивачів на території ринку «Київський» , розташованого по АДРЕСА_1 ніколи не знаходилось, хто такий ОСОБА_4 ані йому, ані працівникам ринку невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.( с. 12 ЦПК України)

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. .( ч.1,2, 3 ст. 13 ЦПК України)

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником юридично особи Приватне підприємство Антон ( ПП Антон ), що знаходиться в місті Маріуполі, вул. Київська, будинок 3, є ОСОБА_3 . Згідно Статуту він є засновником підприємства та керівником з 01.04.2015 року.( а.с.79-81)

Згідно наказу ПП Антон від 01 квітня 2015 року ОСОБА_3 є директором ринку Київський . ( а.с . 40)

У ст. 113 Господарського кодексу України( далі ГК України) законодавець дає визначення приватного підприємства, відповідно до якого це є підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Згідно ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 Про затвердження Правил торгівлі на ринках (далі Наказ) та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576 затверджені Правила торгівлі на ринках. ( далі Правила)

Відповідно до п. 1 Правил останні визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Згідно п. 3 Правил ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. ( п.4 Правил)

Відповідно до п. 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Відповідно до п. 23 Правил продавці на ринках зобов`язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) з видачою касових чеків.

Згідно до п. 24 Наказу документи про сплату ринкового збору та за утримання торговельного місця в належному стані повинні зберігатися продавцем до закінчення торгівлі.

Передача торговельного місця та документів про сплату ринкового збору й послуги ринку третім особам забороняється. ( Пункт 24 в редакції Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції N 172/702/332/108.)

Однак, позивачі при поданні позову не надали суду письмової угоди з адміністрацією ринку, чеків за сплату ринкового збору або інших доказів, які б підтвердили факт знаходження контейнеру № НОМЕР_1 , та розташування його, як вони стверджують, на території ринку Київський .

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , що дали пояснення у суді першої інстанції, зазначили, що були присутні при укладенні договору купівлі-продажу контейнера №001665, та працювали в цьому контейнері не тривалий час( приблизно півроку) після придбання контейнеру та в період 2014 -2015 років. Однак, вони не зазначили, що вказаний контейнер на теперішній час також знаходиться на території ринку.

Сама по собі обставина, що ОСОБА_2 зверталась із письмовими заявами до Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та Лівобережної районної адміністрації у березні 2019 року з приводу ненадання змоги адміністрацією ринку Київський вивезти металевий контейнер, також не може свідчити про наявність даного рухомого майна на території даного ринку станом на день звернення до суду позивачів.

Згідно листа заступника начальника Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 04.04.2019 року на звернення ОСОБА_2 щодо факту не надання їй можливості адміністрацією ринку «Київський» вивезти металевий контейнер , заявниці було роз`яснено, що проведеною перевіркою, встановлено, що ознаки складу кримінального правопорушення у даному випадку відсутні. Рекомендовано звернутися до суду згідно чинного законодавства.( а.с.8)

Листом голови Лівобережної районної адміністрації від 27.03.2019 року, на звернення ОСОБА_2 на Урядову гарячу лінію з приводу повернення контейнеру з ринку «Київській» , останній також роз`яснено її право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, як такої що має повний об`єм цивільної процесуальної дієздатності. ( а.с.9-10)

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Подавши свої докази, позивачі реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із надання усіх наявних у них доказів в порядку та строку, встановлені законом або судом, не приховувати докази покладається на кожного з учасників справи ( п.4 ч.2ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні так і обов`язок із доказування обставини при невизнанні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно достатні 84 ЦПК України, позивачі могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте?належних та достовірних доказів, на підставі яких можна б було встановити обставини, на які посилаються позивачі, а саме знаходження у реальному часі контейнеру за № 001665, які вони вважають своєю власністю, на території ринку Київського , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ними не надано.

За таких обставин, суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача не чинити перешкод в праві користування морським контейнером №001665 зі сторони ПП «Антон» в особі ОСОБА_3 шляхом зобов`язання останнього надати можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вивезти (перемістити) належний їм на праві власності морський контейнер № НОМЕР_1 з території ринку «Київський» , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до акту від 02 березня 2020 року, складеним директором ПП Антон у складі комісії про обстеження території ринку , та наданим відповідачем до суду апеляційної інстанції одночасно з апеляційною скаргою, встановлено, шо комісія обстежила територію ринку Київського , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та в ході проведеного обстеження металевого контейнеру за № 001665 не виявлено. ( а.с. 70)

Позивачі обізнані щодо даного доказу, оскільки 20 березня 2020 року отримали копію апеляційної скарги із доданими до нею документами, проте, відзив не надали.

Отже, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції, ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП Антон в особі Мігоцького О.В., підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню повністю згідно статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПП Антон в особі ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Антон в особі Мігоцького Олександра Володимировича - задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 05 грудня 2019 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства Антон в особі Мігоцького Олександра Володимировича про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 03 квітня 2020 року.

Судді Г.Л.Гаврилова

С.А .Зайцева

О.М.Пономарьова