Постанова

від 07.04.2020 по справі 320/4475/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.04.2020 Справа № 320/4475/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 320/4475/19 Головуючий у 1 інстанції Міщенко Т.М.

Провадження №22ц/807/1084/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк про порушення умов кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного АТ КБ ПриватБанк про порушення умов кредитного договору.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ним у 2009 році в АТ КБ ПриватБанк була отримана кредитна картка № НОМЕР_1 . Більше 9 років він користувався нею, завжди своєчасно вносив платежі згідно договору.

В 2018 році відповідач самостійно збільшив кредитний ліміт до 15000 грн. та запропонував йому укласти ще один договір на придбання товарів за договором Оплата частинами . Відсотки по кредитній картці з лімітом 15000 грн. складали - 3,6% в місяць, а відсотки за договором Оплата частинами складали - 2,6%. Позивачем було використано увесь наданий йому кредитний ліміт та придбано холодильник з телефоном за договором Оплата частинами (8600,00грн. та 4888,00грн.). Позивач зазначає, що своєчасно вносив платежі за обома договорами. Так, за холодильник вартістю 8600 грн. було внесено 4 платежі на суму 5882,40 грн. За телефоном вартістю 4888 грн. було внесено 3 платежі на суму 945 грн.

У вересні 2018 року він потрапив в ДТП та більше 2 місяців фізично не міг вносити платежі. Відповідач тим часом усю суму заборгованості по кредитному договору Оплата частинами переніс до суми заборгованості по кредитній картці та нарахував самостійно завищенні відсотки на заборгованість по кредиту - 7,2% на місяць, замість 3,6%. Відповідач помилково об`єднав 2 суми заборгованості по двом різним договорам в один з більшим відсотком та збільшив відсоткову ставку вдвічі, чим порушив усі умови договору, підписаного ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що він є особою з інвалідністю 2 групи ДЦП - він не може працювати повний день і тільки на легкій праці. На той час і по сьогодні його дохід це пенсія по інвалідності в розмірі 1497 грн. З жовтня 2018 року банком самостійно списувалось 50% коштів з його відкритого рахунку для отримання пенсії по інвалідності. Сума відрахувань складала - 748 грн. Саме ті 5% від суми відкритого кредитного ліміту. За умовами договору наданій йому кредитної картки: відсотки складають 3,6%, а щомісячний платіж 5%. Останнє списання коштів відбулося 05 червня 2019 року.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати, що умови договору по кредитній картці № НОМЕР_1 були порушені АТ КБ ПриватБанк від 01 жовтня 2018 року і сума заборгованості складає 9016 грн., так як частину боргу було погашено автоматично шляхом списання коштів з власного рахунку (НОМЕР_2), розстрочити вищевказану суму заборгованості по кредитній картці на 30 місяців та відрахувати платежі з єдиного доходу (пенсії) по 20%.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано порушення АТ КБ ПриватБанк з 01 вересня 2018 року умов кредитного договору б/н від 21 лютого 2011 року, укладеного між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , яке полягає у неправомірному підвищенні процентної ставки за прострочення зобов`язань. Визнано, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21 лютого 2011 року станом на 01 вересня 2018 року складає 14999,95 грн. Рахувати платежі ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21 лютого 2011 року з 31 грудня 2018 року по 08 червня 2019 року як погашення тіла кредиту. Залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21 лютого 2011 року - 9114,95 грн. призначити до погашення. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині задоволених вимог, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, АТ КБ ПриватБанк зазначає, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Втім, ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив що Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмову вигляді.

АТ КБ ПриватБанк зазначає, що ними було правомірно підвищено відсоткову ставку, оскільки відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Згідно п. 6.3 Умов та Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов`язком Клієнта. Отже, ОСОБА_1 не було виконано свого обов`язку щодо отримання виписок про стан карткового рахунку, а також пред`явленню вимогу банку щодо незгоди з підвищенням процентної ставки та розірвання договору. Отже, з урахуванням того, що позивач не звертався до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, ним було прийнято нові Тарифи.

В апеляційній скарзі також міститься посилання на помилковість застосування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду № 352/180/17 від 03 липня 2019 року, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторsy, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. В цій справі, ці обставини не стосуються предмета та підстав позову, адже позивачем не заперечувався факт укладення кредитного договору та факт ознайомлення з його умовами, ним заперечувався факт повідомлення його про підвищення відсоткової ставки за кредитом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 лютого 2020 року (а.с. 167), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк .

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 надав до апеляційного суду відзив, в якому просить залишити рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року без змін. Зазначає, що як тільки йому стало відомо про зміни у договорі, ним не було здійснено жодної операції по кредитній картці. Про внесені зміни до умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, він повідомлений не був, а отже не міг об`єктивно розраховувати усі ризики від використання наданого кредиту. Таким чином, АТ КБ ПриватБанк було порушено Закон України Про захист прав споживачів . Також відповідачем в порушення наведеного Закону було списано особисті кошти ОСОБА_1 з рахунку, відкритого в банку, між тим, ці кошти надходили від держави у вигляді соціальної допомоги для придбання життєво необхідних речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2011 року, ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ ПриватБанк (а.с. 23-24).

З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка універсальна з кредитним лімітом 1000 грн.

Також, в анкеті-заяві зазначено, що позивач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

В матеріалах справи також містяться анкети-заяви Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, підписані ОСОБА_1 22 березня 2012 року (а.с. 24-29). В зазначених заявах містяться персональні дані позивача, відомості щодо послуг, які ОСОБА_1 виявив бажання отримати в анкеті відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, з письмових пояснень, встановлено що учасниками справи визнаються також наступні обставини.

На підставі заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21 лютого 2011 року позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 1,7% в місяць або 20,40% на рік. В подальшому, ОСОБА_1 на кредитну картку було оформлено послугу Оплата частинами .

Учасникам справи також визнається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01 вересня 2018 року складала 14999,95грн. (а.с.128).

В подальшому, Банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку відсотків, які затверджені Наказом № СП-2014-66352230 від 02 квітня 2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов`язань відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

З копії розрахунку, наданої відповідачем, вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19 вересня 2019 року складає 47743,20 грн. (а.с. 123-129).

Саме не погоджуючись із розміром заборгованості, яка утворилась, зокрема, внаслідок збільшення в односторонньому порядку Банком розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, посилаючись на порушення відповідачем ЗУ Про захист прав споживачів .

АТ КБ ПриватБанк , обґрунтовуючи правомірність підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, посилається на те, що процентна ставка за кредитним договором є змінюваною, що передбачено ст.1056-1 ЦК України. Кредитним договором передбачено, що клієнт повідомляється про зміну процентної ставки шляхом отримання виписки, яку він має право отримати у всіх відділеннях банку або у мережі Інтернет 24 години на добу та 365 днів у році через систему Privat24. Зокрема, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків відноситься до позичальника.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання порушення АТ КБ ПриватБанк умов кредитного договору б/н від 21 лютого 2011 року, яке полягає у неправомірному підвищенні процентної ставки за прострочення зобов`язань, суд першої інстанції керувався тим, що Банком не доведено факт ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами і правилами надання банківських послуг.

З зазначеним висновком колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст.626, 628 вказаного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 і 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній ОСОБА_1 відсутні дані щодо узгодження між сторонами процентної ставки. Також, не містять матеріали справи доказів, на підтвердження того, що сторони передбачили її зміну.

Також, відсутні в матеріалах справи відомості щодо письмового повідомлення Банком ОСОБА_1 про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, як то передбачено ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, дійсній на час укладення договору.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції правової позиції, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року Справа № 342/180/17 не приймаються колегією з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Верховний Суд, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробив такий нижчезазначений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Так, в справі, що переглядається, в анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, відсутні також умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період з часу виникнення спірних правовідносин кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів.

Посилання АТ КБ ПриватБанк що вказані обставини не стосуються предмету та підстав позову не приймаються до уваги, оскільки в даній справі саме АТ КБ ПриватБанк , посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг, зазначають про правомірну зміну процентної ставки в односторонньому порядку. А отже, факт доведення укладення договору на конкретних запропонованих позивачу Умовах та правилах банківських послуг, на які посилається відповідач, має істотне значення.

Таким чином, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч.1,2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст. 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності підвищення АТ КБ ПриватБанк процентної ставки за договором № б/н від 21 лютого 2011 року, укладеного між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 є таким, що узгоджується з матеріалами справи, та ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк - залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07 квітня 2020року.

Головуючий:

Судді :