Постанова

від 08.04.2020 по справі 643/9436/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Харків

справа № 643/9436/17

провадження № 22-ц/818/1251/20

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Автогаражний кооператив Гігант ,

розглядаючи в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу Гігант про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року, ухвалене суддею Горбуновою Я.М., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Автогаражного кооперативу Гігант про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що наказом №36 від 24 жовтня 1995 року вона була прийнята на роботу до Автогаражного кооперативу Гігант на посаду головного бухгалтера.

24 травня 2017 року вона звільнилась за власним бажанням із займаної посади. При звільненні з нею не було проведено розрахунок, не було видано трудову книжку, не була виплачена компенсація за невикористані дні тарифних відпусток за 2007 - 2017 роки: за 2007 р. - 13 днів; за 2008-2016 роки - 216 днів (по 24 дні в кожному з років); з 24.10.2016 р. по 24.05.2017 р. - 13 днів.

З урахування останніх уточнень просила суд стягнути з Автогаражного кооперативу Гігант на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 6375 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку до дня ухвалення судового рішення, компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 грн., компенсацію за невикористані тарифні відпустки у сумі 62 549,70 грн. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахування останніх уточнень до неї.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив про часткове визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за 03 травня 2017 року та за 04 травня 2017 р. в розмірі 850 грн, а також у разі надання позивачем оригіналів відповідних документів, визнання відповідачем вимоги про компенсацію невикористаних тарифних відпусток.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з Автогаражного кооперативу Гігант на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 850грн. та компенсацію за невикористані тарифні відпустки у сумі 62 549,70.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Автогаражного кооперативу Гігант на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 266 (три тисячі двісті шістдесят шість) грн.

Стягнуто з Автогаражного кооперативу Гігант на користь держави судовий збір у сумі 636,87грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі у сумі 5525грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня ухвалення рішення, компенсації моральної шкоди у сумі 2000грн, та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

Також зазначила, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у своєму рішенні встановив обставини, які розглядаються в іншій справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішення суду відповідачем не оскаржується. Останнім надано письмові пояснення, в яких просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.

Так, ухвалюючи рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 850грн., та відмовляючи в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за травень 2017 року відповідач АК Гігант частково визнає, виходячи з того, що АК Гігант було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу (2 дні) у сумі 850,00 грн.

На час розгляду справи в суді дана сума залишається не виплаченою, при

цьому, доказів того, що позивач зверталася до відповідача з вимогою про розрахунок суду не надано.

Оскільки вини АК Гігант щодо затримки видачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки та здійснення повного розрахунку не доведено, тому вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 травня 2017 року по день ухвалення судового рішення також не підлягає задоволенню,

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до положень ст.ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, вищенаведеними нормами закону на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 24 жовтня 1995 р. ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Автогаражного кооперативу Гігант на посаду головного бухгалтера.

29 квітня 2017 р. за пропозицією ініціативної групи відбулись загальні позачергові збори членів АК Гігант , на яких були присутні 376 членів кооперативу, що становить 51% голосів членів. У результаті виявлених ініціативною групою порушень сборами були прийняті наступні рішення: 1. висловлено недовіру голові правління ОСОБА_3 , бухгалтеру, касиру, правлінню, ревізійній комісії; 2. переобрано правління кооперативу; 3. обрано ОСОБА_4 головою кооперативу; 4. доручено ОСОБА_4 внести зміни до установчих документів АК Гігант ; 5. обрано ревізійну комісію; 6. вирішено звернутись до бухгалтера, яка є членом кооперативу, з вимогою про передачу печатки, документації і опису майна новообраним органам управління у зв`язку із недовірою, висловленою всіма присутніми на зборах членами кооперативу.

03 травня 2017 року було проведено засідання новообраного правління АК Гігант , на якому було прийнято рішення, а саме, 04 травня 2017 року членам правління зібратися в приміщенні правління АК Гігант з метою витребування у виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_5 , у бухгалтера фінансової документації та передання всіх документів та печатки за описом та актом приймання-передачі новому складу правління.

10 травня 2017 року було проведено засідання Правління АК Гігант , на якому булу винесено питання щодо проведення передачі документації новому складу правління у зв`язку із відсутністю на робочому місці з 05 травня 2017 року бухгалтера та з 03 травня 2017 року касира ОСОБА_6 На засіданні правління одноголосно було прийнято рішення, а саме, 10 травня 2017 року здійснити примусове входження до кабінету бухгалтера-касира та провести опис документації і передати її складу правління.

10 травня 2017 року Голова Правління АК Гігант ОСОБА_4 здійснив перепис документів, що знаходилися в приміщенні кабінету бухгалтера-касира при примусовому входженні до нього.

В п. 34 вищевказаного перепису документів, зазначено, що було виявлено трудові книжки працівників кількості 18 штук, зареєстровані у книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них. Були відсутні трудові книжки у кількості 3 штук на ім`я: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Крім того, при примусовому входженні до приміщення кабінету бухгалтера-касира також не була виявлена печатка АК Гігант , у зв`язку із чим 15 травня 2017 року було виготовлено дублікат печатки.

11 травня 2017 року відповідно до наказу голови АК Гігант ОСОБА_4 № 2 бухгалтера ОСОБА_1 було звільнено з посади за прогули згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення були акти відсутності на робочому місці від 05 травня 2017 року, 08 травня 2017 року, 10 травня 2017 року, 11 травня 2017 року.

Даний наказ ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорений, недійним чи скасованим не визнаний.

Посилання ОСОБА_1 , що її було звільнено із займаної посади за власним бажанням 24 травня 2017 року обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.

Так, наказ № 44 від 24 травня 2017 року, на який посилається позивачка, підписаний за Головою АК Гігант ОСОБА_3 .

Разом з тим, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - керівником та підписантом АК Гігант з 29 квітня 2017 року є ОСОБА_4 .

Таким чином, повноважень на видання наказу про звільнення ОСОБА_1 та права підпису документів від імені АК Гігант з 29 квітня 2017 року ОСОБА_3 не мав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що немає підстав вважати, що позивачка була звільнена із займаної посади саме 24 травня 2017 року та саме за власним бажанням.

Будь-яких доказів того, що позивачкою оспорювався наказ про її звільнення від 11 травня 2017 року, матеріали справи не містять.

Як зазначалось вище при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.ст.116, 117 КЗпП України).

Вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за травень 2017 року відповідач АК Гігант частково визнає, виходячи з того, що АК Гігант було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу (2 дні), а саме 03 та 04 травня 2017 року у сумі 850грн., що узгоджується з матеріалами справи, а тому саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то матеріали справи свідчать, що при примусовому входженні до кабінету бухгалтера-касира членами комісії трудової книжки на ім`я позивача ОСОБА_1 виявлено не було, а тому відповідач навіть за умови звернення позивача не мав би можливості видати останній її трудову книжку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності вини АК Гігант щодо затримки видачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки та здійснення повного розрахунку та про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про видачу їй трудової книжки та проведення розрахунків, однак допустимих та належних доказів на підтвердження цих обставин суду не надала.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди.

Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Згідно вимог цієї статті відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту завдання їй такої шкоди, що є її обов`язком в силу положень ч.1 ст.81 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають суду підстав для зміни або скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 08 квітня 2020 року.

Головуючий І.П. Коваленко

Судді А.І. Овсянннікова

І.С. Сащенко