Рішення

від 30.03.2020 по справі 160/452/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа № 160/452/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТТА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТТА" (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2019 року №000202509, №000203509, № 000204509.

В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено, що Товариство є юридичною особа приватного права, зареєстрованого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, перебуває на податковому обліку в органах ДФС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність пов`язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею (код КВЕД 46.90 - основний).

На підставі наказу від 18.07.2019 року №4318-п Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки ТОВ КИТТА та повідомлення від 18.07.2019 року №1521, посадовими особами відповідача у період з 27.08.2019 р. по 02.09.2019 р. проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам із ТОВ ФІНАНСРЕАЛ (код ЄДРПОУ 39563800) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 року

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 09.09.2019 року №67/04-36-05-09/39091624, згідно із висновків якого, перевіркою встановлено наступні порушення, допущені позивачем, а саме: п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податок на прибуток протягом 2016 року на загальну суму 37 764,64 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 24 722 грн., а також завищено залишок від`ємного значення у грудні 2016 року на суму 17 238 грн.

До таких висновків контролюючий орган приходить на підставі зібраної податкової інформації стосовно контрагента позивача - ТОВ ФІНАНСРЕАЛ (код ЄДРПОУ 39563800), з яким ТОВ КИТТА мало господарські взаємовідносини у періоді, який підлягав перевірці. Так, відповідач посилається на аналіз даних ЄРПН та баз даних ДФС України та зазначає, що метою створення цього підприємства є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань позивача. Також відповідач посилається на вирок Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 року по справі №757/52832/16-к, відповідно до якого керівника ТОВ ФІНАНСРЕАЛ - ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України та оскільки даним вироком ТОВ ФІНАНСРЕАЛ визнано фіктивним, тому не має можливості підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року по взаємовідносинам з позивачем - ТОВ КИТТА .

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 02.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000202509, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 17238 грн., №000203509, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 37083,00 грн., а також №000204509, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 47205,00 грн.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ ФІНАНСРЕАЛ (код ЄДРПОУ 39563800), за результатами яких позивачем сфомовано податковий кредит у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені контролюючим органом в акті перевірки від 09.09.2019 року №67/04-36-05-09/39091624.

Дослідивши первинні документи на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, копії яких містяться в матеріалах справи, суд зазначає, зокрема про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору від 05.04.2016 р. №05/04 та на підставі видаткової накладної №51904 від 19.04.2016 р. позивач отримав від контрагента товар мед бджолинний у кількості 605,6 л на суму 46 510,08 грн., у тому числі ПДВ.

Доставку товару здійснив ФОП ОСОБА_2 (код ДРФО НОМЕР_1 ) автомобілем Мерседес НОМЕР_2 . Доказом транспортування товару є товарно-транспортна накладна №51904 від 19.04.2016 року та картка рахунку 68511 за 2016 рік у розрізі контрагента ФОП ОСОБА_2 з відомостями про розрахунки з останнім, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що товар, придбаний у ТОВ ФІНАНСРЕАЛ був реалізований позивачем ТОВ Екатеринославхліб , що підтверджується видатковою накладною ТОВ КИТТА №РН-0000019 від 19.04.2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи слідує, що партія товару косметичного призначення була отримана позивачем від ТОВ ФІНАНСРЕАЛ згідно видаткової накладної №30504 від 05.04.2016 року та доставлена до ТОВ КИТТА згідно товарно-транспортної накладної №30504 від 05.04.2016 року за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, де розташоване складське приміщення, що використовується ТОВ КИТТА для зберігання та обробки товарів відповідно до Договору на комплексне логістичне обслуговування №3 від 30.05.2014 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Придбаний у ТОВ ФІНАНСРЕАЛ товар був реалізований позивачем контрагенту-покупцю ТОВ Стиль Д , про що свідчать видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки з контрагентом - ТОВ ФІНАНСРЕАЛ були здійснені на підставі Договору про відступлення права вимоги №1-ФР від 22.02.2018 року, відповідно до якого між ТОВ ФІНАНСРЕАЛ та ТОВ СТРОНК відбулось відступлення права вимоги на суму 251 760,74 грн., про що ТОВ СТРОНК сповістило ТОВ КИТТА та останнім було виконано зобов`язання розмірі 251 760,74 грн на користь нового кредитора - ТОВ СТРОНК 22.02.2018 року, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, суд зазначає, що позивачем документально підтверджено правомірність включення до сум податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по вищевказаним господарським операціям.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені відповідно до вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з тим, суд зауважує, що жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 09.09.2019 року, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.

При цьому, висновки акту перевірки про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами зроблено контролюючим органом виключно на підставі аналізу податкової інформації та вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 року у справі №757/52832/16-к за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 та ст.358 КК України.

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені у вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 року, не стосуються спірних правовідносин, а лише опосередковано мають відношення до керівника контрагента позивача, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

Стосовно аналізу даних ЄРПН та баз даних ДФС у розрізі номенклатурних позицій суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи перевірку ТОВ КИТТА з питань дотримання вимог податкового законодавства, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагентами на підставі лише даних податкового обліку вищезазначених контрагентів та обставин, встановлених у досудовому розслідуванні, які не стосуються вчинених між даними суб`єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

При цьому, жодних інших обставин для невизнання первинних документів позивача та неврахування господарських відносин останнього з його контрагентами за спірний період при визначенні об`єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентами у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано, у зв`язку з чим, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.09.2019 року, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб`єктом господарювання та позивачем.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати будь-яких негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

В даному випадку, суд зауважує, що відповідачем було порушено принцип індивідуальної відповідальності, який визначений у чинном податковому законодавстві України.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, суд вважає, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася з відповідним підтвердженням первинними документами.

Крім того, суд приходить до висновку, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою формування документообігу по нереальним господарським операціям. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КИТТА шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень від 02.10.2019 року, а саме: №000204509; №000203509; №000202509.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТТА" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішеннявід 02.10.2019 року №000202509, №000203509, № 000204509, прийняті Головним управління ДПС у Дніпропетровській області

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТТА" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна