Рішення

від 08.04.2020 по справі 520/272/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2020 р. № 520/272/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №520/332/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" (61105, м.Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 23002272) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001580501; №00001590501; №00001600501; №00001610501; №00001620501 від 28.12.2019.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Згідно змісту відзиву у задоволенні позову просив суд відмовити. Надав клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду вказаного вище клопотання, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 "Про запобіганню поширенню на території України короновірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 з 12.03.2020 р. по 03.04.2020 р. на всій території України встановлено карантин. Крім того, відповідно до заяви Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офійному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

По даній справі судом не визнавалася обов`язкова участь сторін.

Також судом враховано, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , від 25 березня 2020 року №239 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , якими, зокрема, продовжено карантин до 24 квітня 2020 року.

За змістом ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги наведене вище, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відмові в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу, на підставі наказу №1726, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Факторіал , податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, валютного та іншого законодавства - за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 994/20-40-05-01-08/23002272(а.с.18-62 том 1).

Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення:

пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 з урахуванням ст.39, п. 44.2, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI , (із змінами та доповненнями) у редакції чинній з 01.01.2015 року, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5, п. 7, п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, ст. 9, ст.12 Закону України від 01.07.2004 №1955-ІУ Про транспортно-експедиторську діяльність , в результаті порушень наведених у розділах 3.1.1.1 акту перевірки внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 947459 грн.;

п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, ст.198, ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін та доповненнями (в редакціях, які були чинні у відповідні періоди), внаслідок порушень наведених у розділах 3.1.2.1 та 3.1.2.2 акту перевірки встановлено заниження податку на додану вартість у загальній 353 760 грн.;

п.п. 176.2 «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України ТОВ Факторіал не відображено у довідках за формою №1ДФ за перевіряємий період отримання та повернення позики працівниками підприємства від ТОВ Факторіал за ознакою доходу 153 Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу) ;

ч. 2.1 ст.6 розділу II, ч.1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу III ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , підприємством самостійно донараховано та відображено у звіті за липень 2018 року сума єдиного внеску за травень 2017 року 63,15 грн.

Відповідно до пп.11.3 п.11 ст.25 розділу 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску передбачено накладення штрафної санкції у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період за який донараховано таку суму, але не більше 50% такої суми;

п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п.266.2, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період, що перевіряється у сумі 126997,91 грн.;

п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49, п. 46.1 ст. 46, п.п 266.7.5, п. 266.7, ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в частині неподання до Державної Фіскальної Служби декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по строку 20.02.2017 року, за 2018 рік по строку 19.02.2018 року, за 2019 рік по строку 20.02.2019 року за формою затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року №408;

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) - підприємством до перевірки надано документи не в повному обсязі.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00001580501 від 28.12.2019, яким ТОВ "ФАКТОРІАЛ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 881279,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 220319,75 грн.

№ 00001590501 від 28.12.2019, яким ТОВ "ФАКТОРІАЛ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 333559,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 83389,75 грн.

№ 00001600501 від 28.12.2019, яким ТОВ "ФАКТОРІАЛ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 126997,91 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 31749,48 грн.

№ 00001620501 від 28.12.2019, яким до ТОВ "ФАКТОРІАЛ" застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн. на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 121.1 статті 121 розділу 2 Податкового кодексу України.

№ 00001610501 від 28.12.2019, яким до ТОВ "ФАКТОРІАЛ" застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн. за порушення зобов`язань з подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Судом встановлено, що збільшення платежів з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій зумовлено тим, що відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ Будівельна компанія Мегабуд-2012 (код ЄДРПОУ 39816473), та визнав витрати по відносинам з контрагентами ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) такими, що не пов`язані з господарською діяльністю.

Під час розгляду справи встановлено, що 24.05.2016 року між ТОВ ФАКТОРІАЛ (в якості замовника) та ТОВ Будівельна Компанія Мегабуд-2012 (в якості підрядника) укладено договір підряду №24/05(а.с.79-81 том 1).

Відповідно до п. 1 договору підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника зварювально-монтажні роботи з виготовлення сходового маршу у приміщенні, яке знаходиться за адресою: вул. Киргизька, 19 за договірною ціною і рахунком, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи долучено та судом досліджені копії первинних документів, які в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.

Вказані документи також досліджені податковою під час перевірки, про що вказує зміст акту від 02.12.2019.

При цьому, відповідачем зазначено, що:

відсутнє документальне підтвердження руху матеріалів від Замовника до Підрядника, необхідних для здійснення робіт, наведених в актах виконаних робіт, складеними ТОВ БК Мегабуд-2012 на адресу ТОВ ФАКТОРІАЛ ;

зміст операцій, що наведено в даних бухгалтерського обліку по взаємовідносинах між ТОВ БК Мегабуд-2012 та ТОВ ФАКТОРІАЛ не завжди відповідає змісту актів виконаних робіт та кошторисів (додаток 8 та додаток 9), а саме: в актах наведено перелік виконаних робіт, а в бухгалтерському обліку оприбутковуються будівельні матеріали;

в актах виконаних роботах не завжди зазначена особа, що підписувала акти виконаних робіт;

дослідженням ланцюга постачання підрядних робіт встановлено, що ТОВ БК Мегабуд-2012 до виконання робіт залучало наступні Субпідрядників: ПП "ЛАКШМГ код ЄДРПОУ 32435969, ТОВ "БОЙЛСТОН " код ЄДРПОУ 41076922, ТОВ "БК АРТБУД код ЄДРПОУ 41371073, які не мали трудових ресурсів для виконання підрядних робіт за адресою: вул. Киргизька, 19.

Доводи податкового органу щодо недостатності ресурсів у субпідрядників контрагента позивача для виконання господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки засновані лише на аналізі звітності з ПДВ, а підприємства не позбавлені можливості залучати до робіт осіб за цивільно-правовими договорами або замовляти роботи у юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які не є платниками ПДВ.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Під час проведення перевірки встановлено факт здійснення відповідних робіт, а також підтверджено отримання реального результату в процесі зазначеної діяльності.

Судом встановлено, що для здійснення замовлених позивачем робіт, ним було закуплено всі необхідні матеріали, які зберігались безпосередньо на місці виконання робіт і не передавались виконавцю робіт окремим актом.

Також про факт виконання робіт свідчить наявний відбудований сходовий марш, що підтверджується наданою позивачем фототаблицею.

Відносно податкової інформації, суд вказує, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція суду викладена у постанові Верховного суду від 29.03.2019 р. №808/3412/16.

Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. (постанова Касаційного адміністративного суду від17 квітня 2018 року у справі №816/1587/17).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 2.1 та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому слід зазначити, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також судом встановлено, що 21.09.2017 року між ФОП ОСОБА_1 (в якості експедитора) та ТОВ ФАКТОРФАЛ (в якості замовника) укладено договір-доручення №21091 на транспортно-експедиційне обслуговування(а.с.63-65 том 1).

Відповідно до п. 1.2 договору експредитор діючи за дорученням і за рахунок коштів Замовника, в межах даного договору надавала послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого вона є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

Пунктом 5.6 договору передбачено право експедитора на залучення інших осіб до виконання договору транспортного експедирування та визначено, що витрати на оплату їхніх послуг та на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, не є його власністю.

На підтвердження відносин з іншими особами, яких було залучено до виконання договору Експедитором надано Замовнику копії договорів з третіми особами.

Оплата на користь ФОП ОСОБА_1 здійснювалась на підставі рахунків, в склад яких входили витрати на залучення третіх осіб. Послуги виконані та прийняті в повному обсязі, і в повному ж обсязі оплачені, що підтверджено матеріалами справи.

В листі Міністерства фінансів України від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339 зазначено, що належним чином оформлений рахунок-фактура, якщо він (1) оплачений і (2) дозволяє ідентифікувати господарську операцію, є достатньою підставою для відображення в бухобліку операцій з постачання товарів, робіт, послуг.

ФОП ОСОБА_2 , за дорученням ТОВ Факторіал за власний рахунок організовував обслуговування та організацію відправок товару від партнерів-нерезидентів, обсяг наданих послуг визначено актами наданих послуг, які є достатніми первинними документами для відображення в бухгалтерському обліку, та додатково підтверджені звітами виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави вважати послуги такими, що не пов`язані з господарською діяльністю, відсутні.

ФОП ОСОБА_3 на виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування № 0103 від 01.03.2016 здійснював транспортно-експедиційне обслуговування вантажів ТОВ «Факторіал» на територію РФ. Операції поставлені під сумнів відповідачем у зв`язку з відсутністю оригіналів перевізних документів (СМR).

Суд погоджується з позицією позивача, що до паперової версії перевізного документу, оформленого в електронній формі, неможливо застосовувати термін «Оригінал» і діюче законодавство не містить вимог щодо їх обов`язкового посвідчення.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Вимоги до оформлення митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, визначено у Положенні про митні декларації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 (далі - Положення).

Митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення (пункт 16 Положення).

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Положенням не передбачено вимоги щодо завірення електронних митних декларацій, перетворених на візуальну форму, печатками митного органу, яким здійснено митне оформлення.

Така електронна митна декларація, оформлена за допомогою автоматизованої системи митного оформлення, є підставою для формування податкового кредиту.

Про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо заниження показника різниць, на які збільшується фінансовий результат по рядку 3.1.6.1 Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України (підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України) та по рядку 3.1.6.2 Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту г підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток.

Оскільки вартісні критерії визнання операції (операцій) контрольованою для цілей виконання вимог статті 39 Кодексу обраховуються за результатами податкового (звітного) року, то коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з нерезидентами, визначеними в абзаці третьому та четвертому пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, здійснюються за результатами податкового (звітного) року, то перевіркою цього питання охоплено період з 01.07.2016 по 31.12.2018.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.07.2016 по 31.12.2018 ТОВ Факторіал отримувало товар від нерезидентів:

1) які зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 Податкового Кодексу, а саме:

- BINCOLOR GROUP CO.LIMITED, Hong Kong;

- Foamalite Limited, Ireland;

- JOYHONEST TECHNOLOGY LIMITED, Hong Kong;

- YOEQING АВВЕYСОN ЕLЕСТRІС СО, LTD, Hong Kong.

2) організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, а саме (за період з 01.01.2018 по 31.12.2018):

- Klckner Pentaplast Europe GmbH & Co. KG;

- Alfred Kirsten OHG, Germany.

Контрагент ТОВ Факторіал Klckner Pentaplast Europe GmbH & Co. KG має організаційно-правову форму GmbH & Co. KG (Gesellschaft mit beschrnkter Haftung & Co. Kommanditgesellschaft або Товариство з обмеженою відповідальністю та обмежене партнерство).

Така організаційно-правова форма як GmbH & Co. KG відсутня в переліку вищезазначеної Постанови кабінету міністрів, а отже вимоги статті 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України на відносини вказаним контрагентом не розповсюджуються. В цій частині податковий орган погодився із запереченнями позивача і не включив в донарахування обсяги по відносинам з Klckner Pentaplast Europe GmbH & Co. KG.

Придбання товарів у інших контрагентів за звичайною ціною підтверджено розрахунками позивача, які ґрунтуються на інформації з відкритих джерел в мережі інтернет та наявні в матеріалах справи.

У контрагента BINCOLOR GROUP CO., LIMITED (Hong Kong) придбані контролери для напруги до 1000В та для керування яскравості світлодіодних ламп і стрічок, код товару 8537101000.

Товари придбані з метою подальшої реалізації. Ціна аналогічних товарів на європейських та українських ринках вдвічі вища.

У Joyhonest technology Limited (Hong Kong) ТОВ Факторіал придбало фрези з вмістом штучних алмазів, код товару 6804210000; 8207709000 з метою розширення асортименту комплектуючих, пошук нових напрямків в процесах обробки пластику, необхідність в комплектуючих на реалізоване обладнання

Митна вартість ввезеного ТОВ Факторіал товару складає 394,37 дол. США,

Ринкова ціна України та Європи від 1335,5 дол. США

У контрагента YUEQING ABBEYCON ELECTRIC (Hong Kong) придбані вимикачі кнопкові для напруги, код товару 8536501190.

Митна вартість ввезеного ТОВ Факторіал товару складає 1,95 дол. США, а ринкова ціна України та Європи від 28,27 дол. США.

У ALFRED KIRSTEN OHG (Germany), a придбані таблички з недорогоцінного металу, логотипи для нанесення на виріб з ціллю маркування, код товару 8310000000.

Аналогічний товар на ринку України відсутній.

Митна вартість ввезеного ТОВ Факторіал товару складає 0,72 евро.

У виробника Foamailte Ltd (Ireland), придбано плити з поліетилентерефталату, код товару 3920629000, більш на 20% дорожчі на ринку України та Європи.

Таким чином відповідність рівня цін за приципом "витягнутої руки" підтверджується не просто порівнянням аналогічних цін в країні постачальника за звичайних умов, але й тим, що ціна постачальника є нижчою від аналогічних пропозицій з європейських країн, які не увійшли до відповідного переліку до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Щодо встановленого актом перевірки заниження позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період, що перевіряється у сумі 126997,91 грн і стверджуване порушення п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п.266.2, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України судом встановлено, що питання стосується нежитлових приміщень за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, які належить ТОВ Факторіал на праві власності.

Підпункт є підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, встановлює, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №822/2614/16.

Нежитлові приміщення, за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, які належить ТОВ Факторіал на праві власності згідно з технічним паспортом є виробничим будинком.

Оригінали технічного паспорту на виробничий будинок №19 літ."Ч-3", витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, були досліджені в ході перевірки.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

В законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначила поняття промислового підприємства. Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

КВЕД є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Серед видів діяльності ТОВ Факторіал дійсно є КВЕД 22.29 який відноситься до класу C Переробна промисловість .

Згідно з класифікатором видів економічної діяльності, цей клас включає:

виробництво столових, кухонних виробів і виробів для туалетних кімнат із пластмас

виробництво різних виробів із пластмас:

головних уборів, ізоляційної арматури, частин освітлювальних приладів, канцелярського або шкільного приладдя, предметів одягу (суцільних, без швів), фурнітури для меблів, статуеток, конвеєрних стрічок і привідних пасів, стрічок самоклейних, підборів для взуття, мундштуків для сигарет і сигар, гребінців і бігуді, інших дрібних предметів із пластмас;

виробництво замінників шкіри з пластмас;

виробництво рулонних виробів із пластмас (самоклеючих пластин, листів, плівки, фольги, смуг, стрічок);

виробництво гребінців, шпильок для волосся та подібної продукції з твердої гуми.

Фактичне здійснення ТОВ Факторіал діяльності за КВЕД 22.29 підтверджується зокрема зареєстрованими податковими накладними, згідно з якими Товариство реалізовувало послуги з порізки матеріалів з пластмас та готові вироби.

Судом також досліджено наданий позивачем акт про результати планової невиїзної перевірки ТОВ Факторіал за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

В пункті 3.5.7 зазначеного акту перевірки встановлено, що підприємство не має об`єктів оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ні призначення будівлі, ні види діяльності позивача з моменту попередньої перевірки не змінились.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності з ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 23002272) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №00001580501; №00001590501; №00001600501; №00001610501; №00001620501 від 28.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 23002272) суму сплаченого судового збору у розмірі 21020,0 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.