Постанова

від 09.04.2020 по справі 140/2735/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2735/19 пров. № А/857/92/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Саліта Трейд до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Саліта Трейд звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС від 08 травня 2019 року №UA205110/2019/000461/1 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Саліта Трейд судовий збір у розмірі 6448,47 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, тому просила його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог..

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з твердженням суду про те, що прийняте Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товару не відповідає положенням ст.55 МК України та Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598. Оскільки, вказане рішення про коригування митної вартості товару у відповідності до положень ч.2 ст.55 МК України містить інформацію щодо обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну у митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, обгрунтування числового значення митної вартостї товарів, скоригованої органом доходів і зборів, інформацію про право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються та право декларанта або уповноваженою ним особи оскаржити рішення про коригування митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Безпідставним також є твердження суду про те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб. У зв`язку з вказаним зазначаємо, що наявність електронних повідомлень, якими обмінювались декларант та орган доходів і зборів, відсутність будь яких зауважень щодо їх проведення в неналежний спосіб, а також фіксація факту їх проведення безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості свідчать про те, що вказані консультації проведено. Апелянт зазначає, що чинним митним законодавством не визначено алгоритму їх проведення, ч. 5 ст. 55 МК України передбачено, що декларант може провести з органом доходів і зборів лише з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості па підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, і лише на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Товари випущено у вільний обіг за МД від 11.06.2019 № UА205090/2019/072712 відповідно до ст.55 МКУ із застосуванням фінансової гарантії.

У поданому відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що між GRINDER TRADE S.R.L.(Румунія), надалі продавець та ТзОВ Саліта Трейд 16.04.2019 укладено контракт №17, згідно якого продавець продає, а покупець купує, на умовах EXW Perada di Vigonza (PD) Італія (Інкотермс 2000) промислові кавомолки F64EL, F64EVO, F05GD, F06GD в кількості 200 штук. Згідно з пунктом 2 даного контракту, ціна товару складає 29,00 євро за одиницю, у свою чергу загальна вартість контракту складає 5800,00 євро.

07.05.2019 декларантом позивача було подано Волинській митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/057275 та комплект документів для митного оформлення ввезених на територію України машин електромеханічних побутових з умонтованим електродвигуном: подрібнювачі харчових продуктів, нові: кавомолка F64EL Grey - 35 штук, кавомолка F64EL White - 25 штук, кавомолка F64EL Matt black - 35 штук, кавомолка F64EL Red - 5 штук, кавомолка F64EL Black - 70 штук, кавомолка F64EVO Grey - 5 штук, кавомолка F05GD White - 3 штуки, кавомолка F05GD Grey - 5 штук, кавомолка F05GD Black - 12 штук, кавомолка F06GD Black - 3 штуки, кавомолка F06GD Grey - 2 штуки, виробник Fiorenzato M. C. S.r.I. У графі 42 даної декларації зазначено ціну товару у розмірі 5800,00 євро (що відповідає фактурі від 16.04.2019 року, разом з тим, митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом у розмірі 176124,13 грн., що згідно курсу становить 5935,5455 євро (з урахуванням транспортних витрат, зазначених у довідці №06.05.2019-1 від 06.05.2019).

Митним органом декларанту надіслано електронне повідомлення, згідно якого під час опрацювання документів поданих позивачем для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що документи подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять неточності в товаро-супровідних документах, а саме: згідно графи 15 МД UA205090/2019/57275 від 07.05.2019 та CMR №028440 від 30.04.2019 країною відправлення є Румунія, відправник товару GRINDER TRADE S.R.L.(Румунія), у графі 20 МД вказані умови поставки EXW Peraga di Vigonza (Італія), в довідці про транспортні витрати №06.05.2019-1 від 06.05.2019 також вказані транспортні витрати з Італії, а в декларації країни відправлення №19ITQYA010006850E6 від 23.04.2019 зазначена операція з країни Італія. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару, декларанту запропоновано надати на протязі 10 днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; прайс-лист виробника товару; рахунки про здійснення платежів третім особам; договір (угода, контракт) з третіми особами; платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; за бажанням інші наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості. Крім того, митний орган зобов`язав надати переклад документів, поданих до митного оформлення.

Однак, декларант позивача надав лише комерційну пропозицію продавця, інших документів позивач не надав у зв`язку з їх відсутністю.

08.05.2019 року митниця прийняла рішення №UA205110/2019/000461/1 про коригування митної вартості товарів. У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС тов. 1 МД NUA110110/2018/3183 від 04.12.2018. Рівень митної вартості становить 28,80 дол. США/кг.

Крім того, в даному рішенні роз`яснено декларанту право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00461. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості №UA205110/2019/000461/1 від 08.05.2019.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно електронного повідомлення від митниці декларанту відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей стосовно країни відправлення товару, оскільки згідно графи 15 МД UA205090/2019/57275 від 07.05.2019 та CMR №028440 від 30.04.2019 країною відправлення є Румунія, у свою чергу у графі 20 даної декларації вказані умови поставки EXW Peraga di Vigonza (Італія), в довідці про транспортні витрати №06.05.2019-1 від 06.05.2019 також вказані транспортні витрати з Італії, в декларації країни відправлення №19ITQYA010006850E6 від 23.04.2019 зазначена операція з країни Італія. Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно контракту №17 від 16.04.2019 року, фірма-продавець GRINDER TRADE S.R.L. створена та діє відповідно до законодавства Румунії і розташована саме в Румунії, однак згідно умов поставки товару, останній поставляється на умовах EXW Peraga di Vigonza PD, Італія (Інкотермс 2000), оскільки товар фактично знаходиться в цьому місці. Таким чином, у зв`язку з тим, що продавець GRINDER TRADE S.R.L. (Румунія) є і відправником товару, декларант позивача у графі 15 митної декларації вказав країну відправлення Румунія - як країну реєстрації продавця. Щодо зазначеного в графі CMR №028440 від 30.04.2019 року місця завантаження товару Румунія, то представник позивача зазначив, що в даній CMR продавець помилкового вказав місце завантаження товару Румунія. Разом з тим, суд звертає увагу, що з інших, наявних в матеріалах справи однозначно вбачається, що товар завантажувався саме в Італії, крім того, розрахунок вартості транспортних витрат також підтверджує, що товар поставлявся саме з Італії.

Суд вірно вважав, що відповідач у даному повідомленні зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, проте в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також суд вірно вважав, що необґрунтованими є вимоги митниці надати рахунки про здійснення платежів третім особам та договір підтвердження заявленої митної вартості, оскільки відповідач не обґрунтував, з якою метою він витребував дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання імпортованих товарів підтверджена документально.

Крім того, суд вірно вважав, безпідставною вимогу митного органу надати платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, оскільки декларант позивача надавав митному органу разом з митною декларацією №UA205090/2019/057275 платіжне доручення №1026 від 19.04.2019, що підтверджує факт перерахування коштів за придбаний товар на рахунок GRINDER TRADE S.R.L.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу, твердження митного органу, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме, контрактом №17 від 16.04.2019 року (21-23), фактурою від 16.04.2019 року (а.с.24), платіжним дорученням №1026 від 19.04.2019 року (а.с.25), експортною декларацією №19ITQYA010006850E6 від 23.04.2019 (а.с.28-29) підтверджено, що позивач придбав вищевказані кавомолки саме у GRINDER TRADE S.R.L.(Румунія), та сплатив за них кошти у розмірі 5800,00 євро. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості задекларованого товару.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 цієї статті визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема, до них належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно контракту №17 від 16.04.2019 товар мав бути поставлений на умовах EXW Perada di Vigonza (PD) Італія (Інкотермс 2000).

Термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. У свою чергу, покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити вартість перевезення від підприємства продавця до пункту призначення.

Згідно митної декларації №UA205090/2019/057275 позивач додатково у митну вартість придбаного товару включив витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 4022 грн., які підтвердив довідкою про транспортування, яка надавалась митному органу під час здійснення митного оформлення. Відтак, загальна сума витрат позивача становить 176124,13 грн. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Італії щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем GRINDER TRADE S.R.L.(Румунія) товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Як вірно зазначено судом, що митний орган поставив під сумнів рівень митної вартості ввезеного позивачем товару у зв`язку з розбіжностями щодо країни відправлення, однак у електронному повідомленні, митний орган не зазначив на необхідності подання декларантом документів, які б підтверджували вартість транспортних витрат саме з Румунії до України, таким чином надані декларантом документи надавали змогу митному органу встановити, що товар поставлявся саме з Італії, а не Румунії.

Ні в електронному повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 08.05.2019 №UA205110/2019/000461/1 вказано, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Також як вірно враховано судом першої інстанції в даній спірній ситуації, що приписами статті 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08.05.2019 №UA205110/2019/000461/1 є необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі № 140/2735/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді Н. М. Судова-Хомюк Н. В. Ільчишин