Постанова

від 08.04.2020 по справі 910/15034/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2020 р. Справа№ 910/15034/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Яковлєва М.Л.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудсервіс-ЮА

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020

у справі №910/15034/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований Комбінат Підприємств Комунально-Побутового Обслуговування виконавчого органу Київради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудсервіс-ЮА

про стягнення заборгованості у розмірі 26 985,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований Комбінат Підприємств Комунально-Побутового Обслуговування виконавчого органу Київради (далі - Ритуальна служба СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудсервіс-ЮА (далі - ТОВ Спецбудсервіс-ЮА , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26 985,10 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 34-12/18 від 01.12.2018 (далі - договір) щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що сторони підписали та скріпили печатками акт надання послуг за січень 2019 року, однак, акти наданих послуг за березень, квітень та травень 2019 року позивачем були складені та підписані в односторонньому порядку; за умовами договору розрахуватися за надані послуги відповідач повинен був до 10 числа наступного місяця, проте доказів виконання ним свого обов`язку матеріали справи не містять, як і не містять заперечень відповідача на направлені йому позивачем претензії та акти наданих послуг, отримання яких ним не заперечувалось; за таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконав договірні зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Спецбудсервіс-ЮА звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що позивачем у відповідності до п. 3.3 договору не надавались відповідачеві щомісячні розрахунки за надані послуги; позивачем не доведено надання послуг за актами наданих послуг за березень, квітень та травень 2019 року, які не підписані відповідачем, а тому в останнього відсутній обов`язок їх сплачувати; відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову повністю, а відтак, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не заперечував отримання послуг за договором; суд безпідставно поклав на відповідача обов`язок доведення факту ненадання позивачем послуг, адже в даному випадку це обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається; позовні вимоги не ґрунтуються на будь-яких доказах, які б підтверджували надання позивачем послуг відповідачеві, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у спірний період.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Спецбудсервіс-ЮА на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено Ритуальній службі СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У визначений ухвалою суду строк, Ритуальна служба СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ Спецбудсервіс-ЮА на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19 призначено на 08.04.2020.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2018 між Ритуальною службою СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО (у тексті договору - виконавець) та ТОВ Спецбудсервіс-ЮА (у тексті договору - замовник) було укладено договір про надання послуг № 34-12/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання по наданню послуг з використання оглядової канави та проведення ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів власними силами замовника.

Згідно з п. 2.1.1. договору виконавець зобов`язується надати місце у зоні поточного ремонту автомашин (оглядова канава) для проведення ремонту та (або) технічного обслуговування автотранспорту власними силами замовника.

Відповідно до п. 3.1. договору за надані згідно з цим договором послуги замовник перераховує на поточний рахунок виконавця кошти у розмірі 12,00 грн за годину за фактично наданий час з врахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунки за надані згідно даного договору послуги надаються замовнику щомісячно. Термін сплати - до 10 числа наступного місяця.

Розірвання даного договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по ньому (п. 4.4. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено термін його дії з 01.12.2018 до 31.05.2019.

Як зазначає позивач, строк дії договору закінчився 31.05.2019 та станом на вказану дату загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги становить 26 985,10 грн.

За твердженням позивача, Ритуальна служба СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО неодноразово зверталась до ТОВ Спецбудсервіс-ЮА з претензіями, а саме, № 557 від 10.05.2019, № 564 від 13.05.2019, №699 від 04.06.2019, № 835 від 27.06.2019 з вимогами погасити заборгованість.

Посилаючись на те, що відповідач надані послуги у передбачений договором строк не оплатив, а зазначені претензії залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення Ритуальною службою СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО та ТОВ Спецбудсервіс-ЮА договору № 34-12/18 від 01.12.2018 було спрямоване на отримання останнім послуг з використання оглядової канави та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції із надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вищевказаного договору позивачем було надано відповідачеві послуги з використання оглядової канави у січні 2019 року в кількості 409 годин на загальну суму 4 908, 00 грн, що підтверджується актом надання послуг №65 від 31.01.2019.

При цьому, колегією суддів встановлено, що зазначений акт надання послуг підписаний без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому, на переконання колегії суддів, є належним та допустимим доказом на підтвердження факту надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем за договором.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на складені та в односторонньому порядку підписані ним наступні акти надання послуг:

- №364 від 31.03.2019 щодо послуг, наданих в березні 2019 року в кількості 1 175 годин на суму 14 100, 00 грн;

- №510 від 30.04.2019 щодо послуг, наданих в квітні 2019 року в кількості 62 годин на суму 4 281,10 грн;

- №624 від 31.05.2019 щодо послуг, наданих в травні 2019 року в кількості 308 годин на суму 3 596,00 грн.

Заперечуючи вимоги позивача, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач наголошував на недоведеності позивачем факту надання ним послуг за цими актами, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок їх сплачувати.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Замовник, у відповідності до п. 2.2.3. договору, зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю вартість наданих послуг.

У п. 3.3. договору сторони встановили, що розрахунки за надані згідно даного договору послуги надаються замовнику щомісячно. Термін сплати - до 10 числа наступного місяця.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сторонами у договорі не було погоджено способу надання/доставки розрахунків на оплату отриманих відповідачем послуг, а відтак, доводи апелянта щодо ненастання строку оплати за надані позивачем послуги у спірний період у зв`язку з неотриманням відповідачем розрахунків на оплату є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на визначені сторонами умови договору, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, обізнаний про свій обов`язок здійснювати щомісяця оплату наданих позивачем послуг до 10 числа наступного місяця та необхідність отримання відповідного розрахунку, зобов`язаний був оплатити такі послуги вчасно та в повному обсязі.

Крім того, матеріали справи не містять претензій чи звернень відповідача до позивача стосовно обсягу, якості, повноти та своєчасності наданих послуг з використання оглядової канави у спірний період.

Також колегія суддів звертає увагу, що за твердженням позивача, яке не заперечувалось відповідачем, з метою досудового врегулювання спору, Ритуальна служба СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО зверталась до ТОВ Спецбудсервіс-ЮА з претензіями та вимогами про оплату наданих послуг, які залишені останнім без відповіді та задоволення. Зокрема, до претензії №564 від 13.05.2019 позивачем були додані, у тому числі, акти надання послуг №364 від 31.03.2019 та №510 від 30.04.2019 (у двох примірниках для підписання).

Однак, відповідач не надав заперечень щодо отримання послуг за цими актами та мотивованої відмови від їх підписання, а тому, як правильно зауважив суд першої інстанції, виконавець може підписати акт в односторонньому порядку і такий акт вважається погодженим, а послуги - надані в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що акти не мають чіткого зв`язку з вказаним позивачем у позовній заяві договором (не ідентифіковані), оскільки між сторонами було укладено декілька різних договорів, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що в актах надання послуг зазначено, що вони складені на підставі договору №34-12/18 від 01.12.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем не спростовано, а позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено настання строку здійснення їх оплати, водночас, доказів повної оплати наданих позивачем послуг за спірними актами відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 26 985,10 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю, а саме, стягнення з ТОВ Спецбудсервіс-ЮА на користь Ритуальної служби СКП СПЕЦКОМБІНАТ ПКПО 26 985,10 грн основного боргу.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Спецбудсервіс-ЮА має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудсервіс-ЮА на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/15034/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15034/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Л. Яковлєв

Ю.Б. Михальська