Рішення

від 31.03.2020 по справі 905/215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2020 Справа №905/215/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок -3 , м.Донецьк, ЄДРПОУ 35237462,

про стягнення 8954,65грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-198-20 від 11.01.2020р. до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок -3 , м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 8954,65 грн., у тому числі: основний борг у сумі 2800,67грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014; пеня у сумі 1495,00грн. на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014, 3% річних у сумі 441,30грн. та інфляційні втрати у сумі 4217,68грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/215/20 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 04.02.2020 прийнято позовну заяву №14/4-198-20 від 11.01.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/215/20; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 03.03.2020; встановлено строк позивачу для надання: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 03.03.2020; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 24.02.2020, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; явка сторін у судове засідання не вимагалась.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014 між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов`язанням січня 2015, виникли підстави для нарахування 3% річних, штрафних санкцій та інфляційних витрат за ним.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір купівлі продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014, акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.01.2015, виписка банку АТ Ощадбанк за 15.04.2015, в оригіналі: розрахунок позовних вимог станом на 04.12.2019, сальдо по підприємству відповідача за період з 01.01.2015-31.05.2019, операції по договору №1427/15-КП-7 підприємство відповідача з 01.01.2015 по 31.05.2019.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 ,629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

03.03.2020 згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва по 31.03.2020, про що сторони повідомлені відповідною ухвалою суду.

Відповідачем відзив суду не представлено, причин не повідомлено.

Явка представників сторін у судове засідання не вимагалась.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, як і для оголошення перерви у справі, та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, а також ухвалою суду, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.9 ст.165 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).

Данні норми кореспондуються з положеннями ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

31.12.2014 між Публічним (нині - Приватне) акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 , (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП -7, згідно з яким Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 7,450 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень -1,500, лютий -1,500, березень - 1,000, квітень - 0,400, травень -0,030, червень -0,030, липень -0,030, серпень -0,030, вересень -0,030, жовтень - 0,400, листопад - 1,000, грудень - 1,500.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ і тарифів його транспортування уповноваженим державною владою України органом.

За змістом п.5.2 договору встановлено до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94грн., всього з ПДВ - 7661,64грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п.6.1. договору.

Відповідно до п.6.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджують, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (р.11 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2015 за січень 2015, який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Згідно даних акту приймання-передачі від 31.01.2015 обсяг спожитого для виробництва теплової енергії, яка споживається іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), відповідачем природного газу у січні 2015 становить 1,557 тис.куб.м. на суму 11929,18 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у зазначеному вище обсязі та вартістю.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дату поставки природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за січень 2015 повинен бути здійснений не пізніше 14.02.2015.

Зважаючи на дані, які містить сальдо разом із операціями щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 за період з 01.01.2015 по 31.05.2019 та беручи до уваги розрахунок позовних вимог, відображено часткове погашення зобов`язання за січень 2015 10.03.2015 у сумі 1532,33грн., а також враховано за цим зобов`язанням оплати проведені відповідачем 15.04.2015 у загальній сумі 7596,18грн.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, грошове зобов`язання Покупця перед Продавцем з оплати природного газу поставленого у січні 2015 не виконано на суму 2800,67грн.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ у січні 2015 відповідно до договору №1427/15-КП-7 від 31.12.2014 обґрунтовані та належним чином доведені, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 2800,67грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача:

загальна сума інфляційних витрат становить 4217,68грн., нарахування здійснено за зобов`язанням січня 2015 на суму 11929,18грн. за період березень 2015, на суму 10396,85грн. за період квітень 2015, на суму 2800,67грн. за період травень 2015 по листопад 2019;

3% річних - 441,30грн., нарахування здійснено за зобов`язанням січня 2015 на суму 11929,18грн. з 17.02.2015 по 09.03.2015, на суму 10396,85грн. з 10.03.2015 по 14.04.2015, на суму 2800,67грн. з 15.04.2015 по 04.12.2019;

загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання за січень 2015 становить 1495,00 грн., нарахування здійснено за такі періоди: на суму 11929,18грн. з 17.02.2015 по 09.03.2015, на суму 10396,85 грн. з 10.03.2015 по 14.04.2015, на суму 2800,67грн. з 15.04.2015 по 16.08.2015.

Дослідив дані вимоги, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення, з огляду на таке.

В частині вимог щодо стягнення пені.

Законом України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ від 13.01.2015 у статті 2 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян , які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, яка застережена у самій його назві.

Сферою застосування даного нормативного акту є суб`єктний та об`єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

За даним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006271306 та в силу Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідач є суб`єктом надання таких послуг.

Місцезнаходженням відповідача є м.Донецьк.

Доказів, що спростовують здійснення господарської діяльності відповідачем у місці проведення антитерористичної операції, наразі Операція Об`єднаних Сил, суду не надано.

Отже, в даному спірному випадку відповідач - виконавець житлово-комунальних послуг, які надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб`єктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ від 13.01.2015р.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у межах спірних правовідносин є постачальником енергетичного ресурсу, яким є природний газ у розумінні приписів Закону України Про енергозбереження та визначень Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу .

До того ж, наведені положення Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

В частині встановлення, що позивач є енергопостачальною організацією, у розумінні Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.

Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ прийнято 13.01.2015.

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета Голос України №21 від 06.02.2015.

Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій в силу Закону встановлено з 07.02.2015.

Виходячи з наведеного, за наявності складових застосування означеного Закону, зокрема ст.2, його дія розповсюджується на спірні відносини та виключає підстави для нарахування заявленої для стягнення пені.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1495,00грн. у повному обсязі.

В частині вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому згідно ч.3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, зокрема, інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері електро- та теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування інфляційних витрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Так, існує імперативна норма, яка обмежує позивача в праві на нарахування інфляційних втрат, відсотків річних. Задоволення такого позову породжує обов`язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, що суперечить принципам розумності та встановленого урядування.

Як слідує з вищевикладеного, заборгованість за поставлений природний газ, що використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), погашена Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 за зобов`язанням січня 2015 частково у сумі 9128,51грн. станом на 15.04.2015, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Відтак, суд застосовує у цій частині до спірних правовідносин приписи Закону, в силу яких позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних нарахованих позивачем на заборгованість за зобов`язанням січня 2015 у сумі 9128,51грн. задоволенню не підлягає.

Здійснив перерахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого, за період з 17.02.2015 по 04.12.2019 на суму 2800,67грн., у тому числі за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН", суд дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 403,07 грн., а також інфляційних витрат у межах визначеного позивачем періоду цих нарахувань, а саме: з березня 2015 по листопад 2019, дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 2603,86грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 , м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 8954,65грн., у тому числі: основний борг у сумі 2800,67грн., пеня у сумі 1495,00грн., три проценти річних у сумі 441,30грн. та інфляційні втрати у сумі 4217,68грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 (83114, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Рози Люксембург, б.82, код ЄДРПОУ 35237462, банківські реквізити не вказано) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, ул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не вказано) 5807,60грн., у тому числі 2800,67грн. суми основного боргу, 403,07грн. 3% річних та 2603,86грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1363,27грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 31.03.2020 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено 06.04.2020.

Суддя О.В. Кротінова