Постанова

від 13.07.2020 по справі 905/215/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа № 905/215/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №1325Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2020 у справі №905/215/20 (суддя Кротінова О.В., повний текст рішення підписано 06.04.2020)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» , м. Донецьк

про стягнення 8954,65 грн-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-198-20 від 11.01.2020 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» , про стягнення боргу у загальній сумі 8954,65 грн, у тому числі: основний борг у сумі 2800,67 грн на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014; пеня у сумі 1495,00 грн на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1427/15-КП-7 від 31.12.2014, 3% річних у сумі 441,30 грн та інфляційні втрати у сумі 4217,68 грн на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.03.2020 у справі №905/215/20 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСББ «Замок-3» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 5807,60 грн, у тому числі 2800,67 грн суми основного боргу, 403,07 грн 3% річних та 2603,86 грн інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1363,27 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні суми пені в розмірі 1495,00 грн, 3% річних в сумі 38,32 грн, інфляційних в сумі 1613,82 грн та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, зокрема: статтю 625 Цивільного кодексу України, Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення анти терористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців-виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та без дослідження усіх істотних обставин справи.

07.05.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/215/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України та призначено розглядати справу №905/215/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Станом на момент розгляду даної справи відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надійшов.

13.07.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/215/20 повторно визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пушай В.І., в зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем (позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Замок-3 як покупцем підписано договір №1427/15-КП-7 купівлі-продажу природного газу.

За умовами даного договору:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункти 1.1, 1.2 договору);

- згідно з пунктом 2.1 цього договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 7,450 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень -1,500, лютий -1,500, березень - 1,000, квітень - 0,400, травень -0,030, червень -0,030, липень -0,030, серпень -0,030, вересень -0,030, жовтень - 0,400, листопад - 1,000, грудень - 1,500;

Також сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору).

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.7 договору);

- ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 7661,64 грн (п. 5.2 договору);

- згідно з п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

- сторони погодили, що у п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п.6.1. договору.

- відповідно до п. 6.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджують, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

- у пункті 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач АТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність підприємству відповідача природний газ на загальну суму 11.929,18 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2015 за січень 2015, який підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Причиною звернення позивача до господарського суду стало порушення відповідачем п. 6.1 спірного договору щодо здійснення несвоєчасної оплати за поставлений газ. Остаточний розрахунок за січень 2015 повинен бути здійснений не пізніше 14.02.2015.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував та пред`явив до стягнення суму основного боргу в розмірі 2800,67 грн, пеню в сумі 1495,00 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку, а також у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних в сумі 441,30 грн та інфляційні втрати в сумі 4217,68 грн.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідач здійснював оплату за поставлений позивачем природний газ з порушенням строку, встановленого умовами договору постачання природного газу, що є підставою для застосування до боржника наслідків за порушення грошового зобов`язання на суму боргу, яка не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями. В той же час, суд першої інстанції відмови в задоволенні пені. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з підприємства відповідача, місцевий господарський суд послався на положення Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитеррористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статей 11 та 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до укладеного між сторонами договору позивач передав у власність відповідачу у 2015 року природний газ на суму 11.929,18 грн. Відповідач розрахувався за поставлений позивачем природний газ, але оплату здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Так, згідно даних, які містить сальдо разом із операціями щодо ОСББ «Замок-3» за період з 01.01.2015 по 31.05.2019 та беручи до уваги розрахунок позовних вимог, відображено часткове погашення зобов`язання за січень 2015 10.03.2015 у сумі 1532,33 грн, а також враховано за цим зобов`язанням оплати проведені відповідачем 15.04.2015 у загальній сумі 7596,18 грн.

Як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, грошове зобов`язання покупця перед продавцем з оплати природного газу поставленого у січні 2015 не виконано на суму 2800,67 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ у січні 2015 відповідно до договору №1427/15-КП-7 від 31.12.2014 в сумі 2800,67 грн обґрунтовані належним чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з цим висновком суду першої інстанції.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за невиконання грошових зобов`язань передбачена сторонами у пункті 7.2. договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з тексту рішення по справі, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1495,00 грн, судом було відмовлено з посиланням на приписи статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду враховуючи наступне.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» 2 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, яка застережена у самій його назві.

Сферою застосування даного нормативного акту є суб`єктний та об`єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» поширює свою дію на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як було встановлено судом першої інстанції, за даним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006271306 та в силу Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач є суб`єктом надання таких послуг.

Отже, в розумінні статті 2 наведеного закону підприємство відповідача споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у межах спірних правовідносин є постачальником енергетичного ресурсу, яким є природний газ у розумінні приписів Закону України «Про енергозбереження» та визначень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» .

До того ж, наведені положення Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

В частині встановлення, що позивач є енергопостачальною організацією, у розумінні Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, від 10.10.2019 у справі №913/643/19.

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.

Посилання заявника апеляційної скарги на положення пункту 27 статті 1 Закону України Про ринок природного газу , статтю 1 Закону України Про електроенергетику та статтю 275 Господарського кодексу України не може бути взято колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Положення Закону України Про електроенергетику не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, оскільки у статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , як спеціальної норми щодо встановленого мораторію вжито автономну категорію енергопостачальна компанія по відношенню до загальної статті 275 Господарського кодексу України.

Віднесення суб`єкта до енергопостачальної компанії у розумінні статті 2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеним у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення Енергопостачальника , наведеного у статті 275 ГК України.

Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у статті 2 Закону, є: здійснення поставок енергоресурсів; споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг, який надає послуги на території проведення антитерористичної операції.

Твердженням позивача про необхідність застосування положень статті 714 ЦК України в силу загального характеру відносно до статті 275 ГК України не може бути прийнято судом до уваги, оскільки предмет регулювання зазначеної статті Цивільного кодексу України щодо категорії енергоресурси не стосується змісту статті 275 Господарського кодексу України, в якій йдеться про поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено.

Таким чином, оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені поширюється дія мораторію, встановленому частиною 2 статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Крім того, позивачем до стягнення заявлено 3% річних у сумі 441,30 грн та інфляційні втрати в сумі 4217,68 грн нараховані за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку, які частково були задоволенні судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що на суму заборгованості за поставлений природний газ, сплачену за рахунок власних коштів підприємства із порушенням строків, має бути нараховано штрафні санкції у виді 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, перевіривши розрахунок АТ "НАК "Нафтогаз України", розрахунок суду першої інстанції та здійснивши свій розрахунок за допомогою інформаційно-правової бази Законодавство (з урахуванням умов спірного договору) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 403,7 грн та інфляційних втрат в розмірі 2603,86 грн.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2020 у справі №905/215/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай