Рішення

від 26.03.2020 по справі 908/3413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/204/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2020 Справа № 908/3413/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а; код ЄДРПОУ 38025388)

До відповідача: Комунального підприємства «Громада Молочанської міської ради» (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Педенко, буд. 17; код ЄДРПОУ 35796160)

про відшкодування шкоди в розмірі 1 182 198,84 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Макаренко В.М., ордер серії ЗП №039843 від 17.12.2019 р., посвідчення №ЗП 001209 від 05.01.2017 р.

Від відповідача: Компанієць А.В., директор, паспорт серії СВ №298937 від 03.07.2001 р., розпорядження №38-к від 28.12.2019 р., додаткова угода №б/н від 28.12.2019р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.12.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Запорізькій області № 4728/12 від 25.11.2019 (вх. №3671/08-07/19 від 09.12.2019) до Комунального підприємства «Громада Молочанської міської ради» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1 182 198,84 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019 р. справу №908/3413/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 12.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3413/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/204/19, підготовче засідання призначено на 13.01.2020 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 13.01.2020 р. судом оголошено перерву до 03.02.2020 р. Ухвалою від 03.02.2020р. судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 12.03.2020 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.02.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 26.02.2020 р. за присутності представників обох сторін судом оголошено перерву до 26.03.2020р. В судовому засіданні 26.03.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 26.03.2020 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд» .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, які обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 13, 16, 66, 116 Конституції України, ч. 3 ст.16, ст. 20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ч. 2 ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України , Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249, та тим, що Інспекцією у відповідності до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством Громада Молочанської міської ради вимог природоохоронного законодавства. За результатами вказаної перевірки 14.06.2019 складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №151/251/04. Перевіркою встановлено що відповідач за адресою: вул. Педенко, буд. 17, м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область здійснює господарську діяльність по забору води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз, які знаходяться на балансі Відповідача. Свердловина № 4 не діюча. При цьому підприємство з 24.01.2012 по 03.10.2017 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра. Також підприємство з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до п.п. 1.3., 1.4., 9.1., 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика) та на підставі журналів обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями цеху водопостачання Комунального підприємства з артезіанських свердловин та звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп, відповідно до Методики, сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством, внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно становить 893 102,75 грн.; сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством внаслідок самовільного водокористування за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 включно, становить 280 235,14 грн.; сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством, внаслідок самовільного водокористування за період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно, становить 8 860,95 грн. Загальна сума заподіяної Комунальним підприємством державі шкоди, становить 1 182 198,84 грн. Інспекцією на адресу Відповідача направлено претензії від 25.07.2019 №2984/15 та №2983/12, від 27.06.2019 №2482/12 з вимогою відшкодувати завдану державі шкоду. Однак, Відповідач збитки у розмірі 1 182 198,84 грн. не відшкодував, відповіді на претензію про відшкодування заподіяної державі шкоди не надав.

З рахуванням приписів ч.1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст.19, ст. 21, 23 Кодексу України про надра (в т.ч. в редакції Закону №867-УШ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016), абз.18 ст. 1 Водного кодексу України, пункту 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 №23, стверджує, що оскільки видобування підземних вод як корисних копалин загальнодержавного значення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору. Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (статті 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування підземних вод (стаття 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що виконання або невиконання Відповідачем умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов`язує можливість видобування підземних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє Відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, п. 9 ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України ст.ст. 1, 38, 41, ч. 4 ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 67 Кодексу України про надра, та з урахуванням загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України, вважає, що у діях Відповідача вбачається наявність всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків): 1) протиправність поведінки в діях Відповідача, яка полягає у порушенні правових норм ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра, ст.ст. 44,49 Водного кодексу України; 2) наслідком діяльності відповідача, що пов`язана з самовільним забором води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами, закон визначає спричинення шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив самовільний забір води із підземного водоносного горизонту, в порушення статей 19, 21 Кодексу України про надра, статей 44, 49 Водного кодексу України, без відповідних на те дозволів, спричинивши державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок); 4) вина відповідача полягає у самовільному користуванні надрами та водокористуванні. Просить стягнути з відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 1 182 198,84 грн.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечив та посилаючись на ст. 58 Конституції України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Згідно ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частиною 2 ст. 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. В розрахунках Позивача за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 незаконно використано ставку рентної плати, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області в редакції Закону України від 07.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2018 року. При цьому станом на 23.01.2012 ставка збору за спеціальне використання води для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області дорівнювала 43,54 грн. за 100 м. куб. підземних вод. Оскільки порушення вимог Кодексу України про надра встановлені Позивачем 23.01.2012 року, ця обставина має бути підставою для застосування позовної давності. Позовна заява подана до суду 09.12.2019, таким чином до позовних вимог щодо стягнення шкоди за період з 24.01.2012 по 08.12.2016 необхідно застосувати позовну давність.

Позивачем здійснено два розрахунки збитків на один об`єм використаної води. Так, згідно розрахунку збитків від 23.07.2019 на суму 893102,75 грн. об`єм води що використана без дозвільних документів складає 705,536 метрів куб. за період з 24.01.2012 по 03.10.2017. Згідно розрахунку збитків від 23.07.2019 на суму 280235,14 грн. об`єм води що використана без дозвільних документів складає 221281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015. Таким чином об`єм забраної води 221281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 є складовою об`єму 705536 метрів куб. за період з 24.01.2012 по 03.10.2017. Отже об`єм воли 221281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 входить одночасно до двох розрахунків збитків. В обох вказаних розрахунках зазначено, що в період часу з 24.01.2012 по 03.10.2017 та 01.01.2014 по 29.07.2015 КП Громада здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу.

Посилаючись на пукти 9.1, 9.2. Методики , ст. 1166 Цивільного кодексу України , ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 61 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Розрахунки збитків не відповідають акту перевірки. Позивачем невірно застосовано вимоги Кодексу України Про надра.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 (набрав чинності 01.01.2016), землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра. Процес отримання спеціального дозволу КП Громада розпочато в 2012 році. Статтею 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є принцип презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю). У зв`язку з необґрунтованістю і недоведеністю позовних вимог просить відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач у своїй відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив, зокрема вказавши, що дійсно 23.01.2012 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку КП Громада Молочанської міської ради , якою було встановлено, що у період з 08.08.2011 по 23.01.2012 підприємство здійснювало забір прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, тим самим спричинивши шкоду, у розмірі 104 705 грн. Таким чином акт від 23.01.2012 є підставою для обчислення строку позовної давності для стягнення с КП Громада Молочанської міської ради шкоди, у розмірі 104 705 грн., яка була розрахована за період с 08.08.2011 по 23.01.2012 за результатами позапланової перевірки 23.01.2012. Після зазначеної перевірки Відповідач повинен був усунути порушення виявлені під час позапланового заходу, але натомість він не квапився отримати необхідний дозвіл, що і було встановлено у 2019 році. У період з 06.06.2019 по 14.06.2019 Інспекцією у відповідності до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством Громада Молочанської міської ради вимог природоохоронного законодавства. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права у червні 2019 року (момент Підписання акту перевірки №151/251/04 від 14.06.2019). що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності у зв`язку з чим, можна дійти висновку про те, що позивачем не було порушено строки позовної давності. Перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений. Також відповідач не оскаржував акт №151/251/04 від 14.06.2019 та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказує, що розрахунок розміру відшкодування збитків від 23.07.2019 оформлено відповідно до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783. Вважає, що Відповідач невірно тлумачить вимоги Кодексу України про надра, зокрема ч.ч. 1, 3 ст. 19, ст. 21, ст. 23, а також абз. 18 ст. 1 Водного кодексу, п. 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 №23. Оскільки видобування підземних вод як корисних копалин загальнодержавного значення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.

Також позивач заперечив проти попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача у сумі 25 000 грн., оскільки на його підтвердження представником відповідача так і не було надано договору на професійну правничу допомогу, жодних доказів та розрахунків на підтвердження понесених витрат.

В свою чергу відповідач у своїх запереченнях на відповідь позивача на відзив, вважає безпідставними посилання Позивача на постанову Верховного суду № 910/10452/17 від 12.06.2018 на підтримку свої правової позиції, оскільки у вказаній постанові наведено правову позицію, згідно якої моментом виявлення порушення законодавства є час складання акта перевірки, яким це порушення встановлене. В даному випадку порушення законодавства вперше встановлене актом перевірки від 23.01.2012. Також вказує, що обставини заподіяння державі шкоди КП Громада в сумі 104705 грн. за період з 08.08.2011 по 23.01.2012 не підтверджується рішеннями суду. Позивачем не спростовані аргументи і заперечення Відповідача. Щодо положень ст. 23 Кодексу України Про надра,якою передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Значення терміну водозабір надане у статті 1 Водного Кодексу України - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта. Як встановлено позивачем у період з 24.01.2012 по 03.10.2017 КП Громада використано 705536 метрів куб. води без дозвільних документів. У вказаному періоді 2079 діб, отже середньодобова кількість води за кожним водозабором складає 67,87 метрів куб. на добу (705536 2079 5=67,87). Також згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII (набрав чинності 01.01.2016), землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра. Процес отримання спеціального дозволу КП Громада розпочато в 2012 році.

Наявні матеріали справи дозоляють розглянути її по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статтею 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладений обов`язок забезпечення проведення політики у сферах, зокрема, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначено у статті 202 вказаного Закону, до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Частиною другою статті 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області (далі - Інспекція, Позивач), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 06.06.2019 по 14.06.2019 у відповідності до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством Громада Молочанської міської ради (Відповідач) вимог природоохоронного законодавства. За результатами вказаної перевірки 14.06.2019 складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №151/251/04.

Під час перевірки посадовими особами Комунального підприємства надано до перевірки дозвіл на спеціальне водокористування №5628/3ап терміном дії з 04.05.2011 по 31.12.2013, дозвіл на спеціальне водокористування №0585/Зап терміном дії з 30.07.2015 по 29.07.2018, дозвіл на спеціальне водокористування №731/ЗП/49д-18 терміном дії з 27.08.2018 по 27.08.2021, звіти про використання води за формою №2ТП-водгосп за 2012-2018 роки; а також наступі журнали обліку водоспоживання (водовідведення) Комунального підприємства з артезіанських свердловин розпочаті з 01.01.2012; з 01.10.2013; з 01.01.2014; з 01.01.2015; з 01.01.2016; з 01.01.2017; з 01.01.2018.

Перевіркою встановлено що Комунальне підприємство за адресою: вул. Педенко, буд. 17, м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область здійснює господарську діяльність по забору води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз, які знаходяться на балансі Відповідача. Свердловина № 4 не діюча. Крім цього, підприємство:

- з 24.01.2012 по 03.10.2017 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра;

- з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування.

Вказані порушення природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки №151/251/04 у розділі І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) та пунктах 3 та 4 розділу VI Опис виявлених порушень .

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика).

Керуючись пунктами 1.3., 1.4, 9.1, 9.2 Методики та На підставі журналів обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями цеху водопостачання Комунального підприємства з артезіанських свердловин та звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп, позивачем визначені суми збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством:

- внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно в розмірі 893 102,75 грн.

- внаслідок самовільного водокористування за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 включно в розмірі 280 235,14 грн.

- внаслідок самовільного водокористування за період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно в розмірі 8 860,95 грн.

Загальна сума заподіяної Комунальним підприємством державі шкоди, становить 1182198,84 грн.

Інспекцією на адресу Відповідача направлено претензії від 25.07.2019 №2984/15 та №2983/12, від 27.06.2019 №2482/12 з вимогами відшкодування завданої державі шкоди разом із Розрахунками розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Комунальне підприємство Громада Молочанської міської ради , здійсненими відповідно до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , затвердженої Наказом в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (із змінами). Розрахунки розміру відшкодування збитків здійснено за формулою:

3 сам = 5 * W * Тар (грн.), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м 3 , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника Інші водні об`єкти , встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно ст. 255.5.2. Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 м 3 для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області на дату виявлення порушення складає 84,39 грн.

Відповідно до статті 255.7. Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Таким чином 84,39 грн х 0,3 = 25,317 грн. за 100 м 3 .

Однак, Відповідач вказані суми збитків на загальну суму 1182198,84 грн. не відшкодував, відповіді на претензії не надав, у зв`язку з чим Інспекція звернулась до Господарського суду Запорізької області з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно зі статтею 151 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з Водним кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827).

У ч. 3 статті 2 Водного кодексу України зазначено, що земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися як водним законодавством, так і законодавством про надра.

Відповідно до п. 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з ч. 1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування та здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів АР Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території АР Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 3 статті 19 Кодексу України про надра унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра (в редакції Закону №5456-VІ від 16.10.2012) у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Таким чином, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

В акті № 151/251/04 від 14.06.2019 Позивачем відображено надані йому Відповідачем для перевірки наявні дозволи:

- на спеціальне водокористування №5628/3ап терміном дії з 04.05.2011 по 31.12.2013,

- на спеціальне водокористування №0585/Зап терміном дії з 30.07.2015 по 29.07.2018,

- на спеціальне водокористування №731/ЗП/49д-18 терміном дії з 27.08.2018 по 27.08.2021.

Вказане свідчить, що висновки Позивача про те, що Відповідач здійснював господарську діяльність за відсутності чинних дозволів в періоди часу: з 24.01.2012 по 03.10.2017 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами , що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра; з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування, підтверджуються наявними та дослідженими під час судового розгляду у матеріалах справи доказами, які не спростовані Відповідачем.

Разом з тим, ст. 23 Кодексу України про надра передбачено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу на користування надрами: землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні, води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином умовою, з якою ст. 23 Кодексу України про надра пов`язує можливість видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, є не перевищення продуктивності водозаборів у 300 кубічних метрів на добу , тобто всіх здійснюваних землевласником або землекористувачем заборів води в межах належних йому па прані власності або праві користування земельних ділянках. Отже, для застосування до спірних правовідносин положень ст. 23 Кодексу України про надра необхідно встановити наявність всіх умов передбачених цією статтею.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що проведеною Позивачем перевіркою встановлено, що Комунальним підприємством Громада Молочанської міської ради (Відповідач), у період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно, внаслідок забору підземних вод здійснювалось самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами , що є порушенням статей 19, 21, 56 Кодексу України про надра.

Приймаючи рішення суд враховує, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами, врегульовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика).

Зокрема, пунктами 1.3, 1.4 Методики визначено, що вона встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами. Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 * W/ х Тар (грн.). , де W - об`єм води , що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000 м 3 води, яка входить до складу напоїв, -грн/м 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за і спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно п. 9.2. Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до вказаних вимог Методики Позивачем було визначено суму заподіяних Відповідачем державі збитків за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 , включно, у розмірі 893 102,75 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, у тому числі за самовільне використання надр.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що КП Громада у період з 24.01.2012 по 03.10.017 здійснювало видобування підземної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами , а тому порушило норми природоохоронного законодавства та заподіяло державі школу в розмірі 893 102,75 грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що проведеною Позивачем перевіркою встановлено, що Відповідач у період з 01.01.2014 по 29.07.2015 включно, здійснював спеціальне водокористування без дозволу, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України. За вказане порушення Позивач відповідно до вказаної Методики визначив суму заподіяних Відповідачем збитків державі за період з 01.01.2014 по 29.07.2015, включно, у розмірі 280 235.14 грн.

У відповідності до приписів статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що КП Громада в процесі своєї діяльності в період часу з 01.01.2014 по 29.07.2015, включно, здійснювало без відповідного дозволу самовільний забір води із підземного водоносного горизонту (свердловин), що є порушенням вимог статей 44, 49 Водного кодексу України, тим самим завдало державі шкоду в розмірі 280 235,14грн.

Судом встановлено, що розрахунки розміру завданих збитків від 23.07.2019 складено та оформлено Позивачем відповідно до зазначених вимог Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне

Так, ч.ч. 1, 3 статті 19 Кодексу України про надра унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра (в редакції Закону зі змінами, внесеними Законом №5456-VІ від 16.10.2012) у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що зреалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №2849-V1 від 22.12.2010) було унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з абз. 18 статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта.

Пунктом 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 №23, визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

З наявних у матеріалах справи дозволів, виданих Відповідачу вбачається:

- дозвіл на спеціальне водокористування від 27.08.2018р. № 731/ЗП/49д-18 - фактичне місце здійснення діяльності (водокористування): Запорізька область, Токмакський район, м. м. Молочанськ: свердловини № 1, № 2, № 2001-рэ, розташовані по вул. Ціолковського, свердловина № 4 розташована по вул. Спартаківській, свердловина № 1924-рэ, розташована по вул. Осипенко; басейн р. Молочна; район басейну річок Приазов`я.

Назва та код джерела водопостачання або водокористувача, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримано воду - підземні води (свердловини); 60//АЗО/МОЛОЧН/103.

Код та назва водогосподарських ділянок, у межах яких знаходяться джерела водопостачання, приймачі зворотних (стічних) та інших вод - водогосподарська ділянка - р. Молочна (включаючи Молочний лиман) (код М6.9.0.02).

Встановлено ліміт забору води - 695,476 м 3 /добу

Строк дії дозволу з 27.08.2018р. по 27.08.2021р.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 0585/Зап з терміном дії з 30.07.2015р. по 29.07.2018р.:

5.3 Назва і місце розташування водозабірних, підпірних споруд (для підземних джерел зазначається глибина і дебіт свердловин та потужність насосного обладнання): артсвердловини розташовані: м. Молочанськ Токмацького району:

- артсвердловина № 1: глибина - 203.0м, дебіт - 7,9 м 3 /год., насос ЕЦВ 8-40-120,

- артсвердловина № 2: глибина - 206,0м, дебіт - 25,0 м 3 /год.. насос ЕЦВ 8-25-145,

- артсвердловина № 2001-ре: глибина -203,0м, дебіт --27,0м 3 /год., насос ЕЦВ 8-40-120,

- артсвердловина № 4: глибина - 205,0 м, дебіт - 34,5 м 3 /год., насос ЕЦВ 8-25-145,

- артсвердловина № 1924-ре: глибина - 242,0 м, дебіт - 10,8 м 3/год., насос ЕЦВ 6-4-130.

6.1. Ліміт забору води встановлюється на термін дії дозволу на спеціальне водокористування по роках:

на 2015 рік: з підземних джерел 100,8 тис. м 3 /рік; 650.4 м 3 /добу;

на 2016 рік: з підземних джерел 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу;

па 2017 рік: з підземних джерел 237,4 тис. м /рік; 650,4 м 3 /добу;

на 2018 рік: з підземних джерел 136,6 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу.

6.4. Інші умови спеціального водокористування :

6.4.1. Забір води всього: не більше 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу, у т.ч. з підземних джерел 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу;

- Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4862 від 04.10.2017р. на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислова розробка; мета користування надрами - геологічне вивчення , у т.ч. дослідно-промислова розробка питних підземних вод, затвердження запасів ДКЗ України.

Водозабір підприємства (свердловини №№ 1,2,4,1924-рэ, 2001-рэ)

Місцезнаходження: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ та його околиці.

Строк дії - 5 років.

З наведених даних вбачається, що усі свердловини розташовані на одній водогосподарській ділянці, тобто є єдиним водозабором, загальна добова потужність якого більше ніж вдвічі перевищує передбачений ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-УІІ1 від 08.12.2015. який набув чинності з 01.01.2016) ліміт у 300 куб. м. на добу, який дозволяв би водокористування без наявності відповідного дозволу.

Дослідженням державної звітності Відповідача з обліку водокористування за 2012-2017 роки, які досліджувалися і Позивачем при проведенні перевірки, встановлено, що Відповідач фактично забрав (добув) з артезіанських свердловин:

у 2017р. - 91,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 249,59 куб.м. на добу

у 2016р. - 105,3 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 288,49 куб.м. на добу

у 2015р. - 119,7 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 327,95 куб.м. на добу

у 2014р. - 141,3 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 387,12 куб.м. на добу

у 2013р. - 139,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 381,1 куб.м. на добу

у 2012р. - 140,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 383,84 куб.м. на добу

Вказане свідчить, що його середнє добове видобування води протягом 2012-2015 років перевищувало 300 куб.м. на добу і лише у 2016-2017 роках знизилося нижче цього розміру.

Крім цього, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, в межах яких розташовані свердловини та з яких відбувався водозабір, та які б були отримані ним в установленому законом порядку.

Надана ним копія рішення № 3 від 14.03.2013р. Молочанської міської ради "Про закріплення за КП "Громада Молочанської міської ради" артезіанських свердловин №№ 1,2,4,1924-рэ, 2001-рэ на території міста Молочанськ разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, та зонами санітарної охорони цих артезіанських свердловин, які знаходяться на балансі підприємства і є комунальною власністю територіальної громади м. Молочанськ для користування, їх обслуговування та надання послуг з централізованого водопостачання, не є належним та допустимим доказом отримання земельної ділянки в користування або власність, оформлених відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Посилання Відповідача на укладений ним ще у 2012 році з об`єднанням "Брантон" Договір №033/02-ПГР на виконання проектно-пошукових робіт від 01.02.2012р., відповідно до якого останнє як Виконавець взяло на себе зобов`язання своїми засобами та за рахунок Замовника (Відповідача) виконати проектно-пошукові роботи: розроблення гідрогеологічних матеріалів для оформлення спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка підземних вод. Погодження матеріалів з: Держгірпромнаглядом по Запорізькій області; Запорізькою обласною радою; Державним комітетом з промислової безпеки, охорони праці та гірничого надзору (Держгірпромнагляд); Міністерством екології та природних ресурсів України; надання послуг з отримання спеціального дозволу (ліцензії) у Державній службі геології та надр України, судом до уваги не приймаються, оскільки строк дії цього договору завершився 31.05.2012р., Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання сторонами цього договору, зокрема і самим Відповідачем умов пункту 2.1.1 Договору, а саме: надання ним Виконавцю вихідних даних (необхідні характеристики й іншу інформацію щодо об`єкта, визначеного в п. 1.2 Договору), у строк не пізніше 10 лютого 2012 року; перелік вихідних даних міститься у Додатку №2. Відповідно до п. 3.1 Договору Виконавець приступає до виконання робіт в день отримання від Замовника оплати згідно п. 4.3 договору та вихідних даних згідно Додатку №2. Доказів оплати Позивач суду також не надав. Відповідно до п. 3.5 результати робіт за договором мали бути передані за відповідним актом приймання-передачі, якого Позивач суду також не представив.

Також Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що несвоєчасному отриманню ним відповідних дозволів сприяло порушення державними органами визначених законодавством строків розгляду поданих ним у повному обсязі документів, необхідних для отримання цих дозволів, або повернення Відповідачу матеріалів для усунення недоліків в оформленні документів або відмови в погодженні документів або оскарження цих дій в порядку визначеному законодавством.

Крім цього, суд дійшов висновку, що наявність у Відповідача дозволів на спецводокористування та користування надрами також сам факт укладання вказаного договору свідчить про усвідомлення ним необхідності отримання вказаних дозволів для провадження свої господарської діяльності при видобуванні підземних вод.

Приймаючи рішення суд враховує, що 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.

Відповідно до положення абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015р. №867-VIII, землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Положення зазначеної норми містять вказівку на зворотну дію цього закону щодо звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних води до набрання ним чинності.

Проте, судом встановлено, що на дату набрання чинності цим законом обсяг видобування підземних вод Відповідачем у 2012-2015 роках перевищував 300 куб м. на добу, крім цього він не надав суду доказів отримання земельних ділянок на яких розташовані свердловини у користування або власність, а також доказів того що Відповідач до набрання чинності цього закону розпочав процедуру отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр або спеціального водокористування, суд дійшов висновку, що Відповідач не звільняється від відповідальності за порушення, встановлені Актом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №151/251/04

На підставі викладеного, а також враховуючи, що оскільки видобування підземних вод як корисних копалин загальнодержавного значення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору, суд дійшов висновку що Відповідач неправомірно видобував підземні води за відсутності відповідного дозволу на спецводокористування.

Суд також зазначає, що Позивачем розраховано розмір завданої Відповідачем шкоди виключно за періоди часу, коли у останнього були відсутні чинні дозволи на спецводокористування та користування надрами. Доказів зворотного Відповідачем суду також не надано, як і доказів сплати суми шкоди, заявленої у позові.

Також судом не беруться до уваги доводи Відповідача відносно невірного застосування Позивачем рівня рентної плати при обрахунку розміру завданої шкоди.

Як вказувалося вище, здійснений Позивачем згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Таким чином, перевіривши правильність здійсненого Позивачем розрахунку збитків суд встановив, що розрахунок проведено вірно, оскільки застосовано вірну ставку рентної плати, яка на дату виявлення порушення становила 84,39 грн. за 100 куб.м води. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2436/18

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до положень ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, законом встановлена заборона самовільного користування надрами та обов`язок осіб у відшкодуванні шкоди завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства внаслідок здійснення самовільного користування надрами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у частинах 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Як вказувалося вище Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджено Методику її розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, яка встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавств про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами.

Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків..

Відповідно до пункту 1.7 Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Отже, положення Методики, встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та користування надрами.

Судом встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні у відповідні періоди часу забору води без спеціальних дозволів на спеціальне водокористування та на користування надрами всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні законодавства, тоді як, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, зважаючи на вимоги ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 65 Кодексу України про надра, в даному випадку сам факт самовільного користування надрами (за відсутності спеціальних дозволів), є порушенням, яке не потребує доведення, за яке передбачена господарсько-правова відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права па позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 469/1203/15-ц.

Таким чином, оскільки Позивач як уповноважений державний орган з дати закінчення перевірки та оформлення її результатів Актом в№ 151/251/04 , тобто з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів - 14.06.2019р. дізнався про вказане порушення, то саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Оскільки Позивач 09.12.2019 р. (вх. № 3671/08-07/19) звернувся до Господарського суду Запорізької області з цією позовною заявою № 4728/12 від 25.11.2019 до Відповідача, то суд дійшов висновку про дотримання Позивачем строків позовної давності.

Посилання Відповідача на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23 січня 2012 року, у якому зафіксовано здійснення забору прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, а також його твердження, що саме від цієї дати потрібно відштовхуватись при обчислені строку позовної давності, судом до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 23.01.2012 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку КП Громада Молочанської міської ради , якою було встановлено, що у період з 08.08.2011 по 23.01.2012 підприємство здійснювало забір прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, тим самим спричинивши шкоду у розмірі 104705 грн. Отже, акт від 23.01.2012 є підставою для обчислення строку позовної давності для стягнення з Відповідача шкоди, у розмірі 104705 грн., яка була розрахована за період с 08.08.2011 по 23.01.2012 за результатами позапланової перевірки 23.01.2012, після якої Відповідач повинен був усунути порушення, але він необхідний дозвіл не отримав, а продовжував незаконне видобування підземних вод, що і було встановлено під час перевірки у червні 2019 року.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1182198,84 грн.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Громада Молочанської міської ради» (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Педенко, буд. 17; код ЄДРПОУ 35796160) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1182198 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 84 коп. на наступні реквізити: р/р №UA088999980000033116331008014, код за ЄДРПОУ 37942194; МФО 899998; код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); отримувач - Управління Державної казначейської служби України у Токмацькому районі Запорізької області / м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область). Стягувач: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, код ЄДРПОУ 38025388). Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Громада Молочанської міської ради» (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Педенко, буд. 17; код ЄДРПОУ 35796160) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, код ЄДРПОУ 38025388; р/р №35214026081154, МФО 820172, банк ОПЕРУ Державного казначейства України) судові витрати в розмірі 17732 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 98 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 06.04.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.