Рішення

від 09.04.2020 по справі 910/19061/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2020Справа № 910/19061/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" доДержавного підприємства "Спецагро" простягнення 169 798 грн 43 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" з вимогами до Державного підприємства "Спецагро" про стягнення 169 798 грн 43 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 22.11.2016 № 22-11/16, в тому числі: 121 977 грн 74 коп. основної заборгованості, 11 820 грн 70 коп. 3 % річних та 35 999 грн 99 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 121 977 грн 74 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 11 820 грн 70 коп. 3 % річних та 35 999 грн 99 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

24.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/19061/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи.

03.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частино 5 зазначеної статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У відповідно до частини 5 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на ціну позову, суд зазначає, що вказана справа є малозначною в силу закону, відтак, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на що клопотання відповідача визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Станом на 09.04.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 27.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 05.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 53361548.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Спецагро" (покупець за договором) укладено договір поставки № 22-11/16 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти щебінь (надалі - товар) в асортименті відповідно до поданого покупцем заявки, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.2. договору покупець зобов`язаний надіслати постачальнику заяву на постачання товару, яке повинне містити назву, кількість та ціну товару, термін (строк) поставки, адресу одержувача товару та повні й правильні реквізити одержувача. Заявка надсилається попередньо не менш ніж за одну-три доби до дати поставки у формі, що дозволяє його зафіксувати (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail), при поставці залізничним транспортом за невірно надані реквізити одержувача покупець сам сплачує штрафні санкції відповідно до Статуту залізниць України та чинного законодавства України.

Пунктом 2.3. договору визначено, що заявка є додатком до цього договору і становить невід`ємну частину.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5., 2.6., 2.7. договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, форма яких встановлена в додатку № 1 до цього договору, погоджених з постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих факсом (з обов`язковим надсиланням оригіналів) або особисто.

Постачальник, одержавши заяву надає покупцеві рахунок, що є підтвердженням прийняття заяви, а покупець зобов`язаний оплатити рахунок.

Строк поставки товару визначається згідно заявки.

Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу одержувача, яка вказана в заявці.

Пунктами 5.6., 5.7., 5.8. договору встановлено, що оплата поставленого товару та прийнятого по кількості та якості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) - банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури шляхом банківського переказу грошей на поточний рахунок постачальника.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Право власності на товар і ризик випадкової втрати (пошкодження) товару переходить до покупця з моменту поставки товару незалежно від термінів здійснення оплати.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2017 року (пункт 7.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки від 22.11.2016 № 22-11/16 позивач поставив відповідачу щебінь гранітний на загальну суму 345 977 грн 74 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 04.01.2017 № РН-0000003 на суму 93 710 грн 74 коп., від 01.02.2017 № РН-0000022 на суму 47 539 грн 00 коп., від 16.01.2017 № РН-0000014 на суму 57 266 грн 00 коп., від 13.01.2017 № РН-0000011 на суму 121 656 грн 00 коп., від 16.12.2016 № РН-000170 на суму 25 806 грн 00 коп., та залізними накладними від 04.01.2017 № 33998030, від 04.01.2017 № 33998139, від 01.02.2017 № 34350470, від 16.01.2017 № 34125690, від 13.01.2017 № 34096735, від 11.12.2016 № 33699695.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури: від 16.12.2016 № СФ-000207 на суму 25 806 грн 00 коп., від 04.01.2017 № СФ-0000002 на суму 93 710 грн 74 коп., від 13.01.2017 № СФ-0000011 на суму 121 656 грн 00 коп., від 16.01.2017 № СФ-0000013 на суму 57 266 грн 00 коп. та від 01.02.2017 № СФ-0000022 на суму 47 539 грн 00 коп.

Відповідач частково оплатив товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 18.05.2018 № 6448 на суму 20 000 грн 00 коп., від 13.01.2017 № 5092 на суму 40 000 грн 00 коп., від 30.01.2017 № 5132 на суму 70 000 грн 00 коп., від 24.01.2017 № 5109 на суму 30 000 грн 00 коп., від 01.02.2017 № 5133 на суму 40 000 грн 00 коп. Також, виписками по рахунку позивача підтверджується здійснення часткової оплати відповідачем, зокрема, 30.10.2018 на суму 2 000 грн 00 коп., 03.01.2019 на суму 2 000 грн 00 коп.

Окрім того, позивач повідомив суд про часткове погашення суми основної заборгованості відповідачем у загальному розмірі 26 977 грн 74 коп.

Так, судом встановлено, що 09.01.2020 позивачем було сплачено 10 000 грн 00 коп., 22.01.2020 - 11 977 грн 74 коп. та 06.02.2020 - 5 000 грн 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" зареєстрована в суді 28.12.2019, що підтверджується відміткою канцелярії суду.

При цьому, провадження у справі було відкрито 27.01.2020.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що часткові оплати на суму 21 977 грн 74 коп. були проведені 09.01.2020 та 22.01.2020, тобто до відкриття провадження у справі № 910/19061/19 (27.01.2020), суд дійшов висновку про можливість закриття провадження у справі в цій частині, оскільки позивач здав на пошту позовну заяву 24.12.2019, яка була зареєстрована 28.12.2019.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт часткової сплати відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглянувши надані позивачем докази часткової сплати основної заборгованості до відкриття провадження у справі, проте після подання позовної заяви, а також після відкриття провадеження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 26 977 грн 74 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 95 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого позивачем товару на суму 95 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором поставки від 22.11.2016 № 22-11/16, вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 000 грн 00 коп. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 820 грн 70 коп. 3 % річних та 35 999 грн 99 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви розрахунок 3 % річних за порушення строків оплати товару є неправильним, а тому суд наводить власний розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 25806 30.12.2016 - 18.01.2017 20 3 % 42.41 79516.74 19.01.2017 - 23.01.2017 5 3 % 32.68 49516.74 24.01.2017 - 27.01.2017 4 3 % 16.28 171172.74 28.01.2017 - 29.01.2017 2 3 % 28.14 101172.74 30.01.2017 - 30.01.2017 1 3 % 8.32 158438.74 31.01.2017 - 31.01.2017 1 3 % 13.02 118438.74 01.02.2017 - 15.02.2017 15 3 % 146.02 165977.74 16.02.2017 - 27.02.2017 12 3 % 163.70 145977.74 28.02.2017 - 17.05.2018 444 3 % 5327.19 125977.74 18.05.2018 - 29.10.2018 165 3 % 1708.47 123977.74 30.10.2018 - 02.01.2019 65 3 % 662.35 121977.74 03.01.2019 - 23.12.2019 355 3 % 3559.08 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 11 707 грн 66 коп.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 34 969 грн 61 коп.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 22.11.2016 № 22-11/16, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 11 707 грн 66 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 34 969 грн 61 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 9 зазначеної статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог) та зобов`язання щодо сплати отриманого відповідачем товару частково виконано 09.01.2020, 22.01.2020 (до відкриття провадження у справі, але після подання позовної заяви) та 06.02.2020, а також враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 1 143 грн 42 коп., судовий збір у розмірі 2 529 грн 83 коп. покладається на відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Спецагро" (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 38516592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" (вул. Сергія Кемського (Жовтнева), 68, м. Коростень, Житомирська обл., 11500, ідентифікаційний код 39515301) заборгованість у розмірі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп., 11 707 (одинадцять тисяч сімсот сім) грн 66 коп. 3 % річних, 34 969 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 61 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 83 коп.

3. Провадження у справі № 910/19061/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельтех 2000" до Державного підприємства "Спецагро" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26 977 грн 74 коп. закрити.

4. В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення 113 грн 04 коп. 3 % річних та 1 030 грн 38 коп. інфляційних втрат відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька