Рішення

від 05.03.2020 по справі 910/12045/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2020Справа № 910/12045/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., за участю секретаря судового засідання Мамонтової О.О., дослідив матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь

до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар

третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство ФЛОВЕКС

третя особа-3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2

про застосування наслідків нікчемного правочину

Представники:

від позивача Чернюк В.В. - за довіреністю

від відповідача Карпуніна О.В. - ордер на надання правової допомоги

від третіх осіб не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) Банк Київська Русь звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар (далі - ПП ВКФ Інтар ) про:

- визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.05.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством Банк Київська Русь та приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Інтар , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 783;

- визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.05.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством Банк Київська Русь та приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Інтар , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 781;

- визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.05.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством Банк Київська Русь та приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Інтар , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 779.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правочини з припинення зазначених договорів іпотеки є нікчемними з підстав, визначених в п. 3 та 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у зв`язку з чим позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів, а саме: визнати за ПАТ Банк Київська Русь право іпотеки, яке виникло на підставі договорів іпотеки, укладених між позивачем та відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 17.09.2019 відкрив провадження у справі № 910/12045/19 та постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.10.2019 суд за заявою відповідача продовжив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, оскільки, на думку відповідача:

- у ПП ВКФ Інтар відсутня будь-яка заборгованість перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами;

- позивач безпідставно та незаконно поновив на своєму балансі заборгованість відповідача за кредитними договорами в сумі 136 504 168,70 грн., застосувавши наслідки нікчемності правочину з погашення заборгованості;

- відсутні правові підстави для застосування до спірних правочинів положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо їх нікчемності та щодо застосування наслідків такої нікчемності;

- твердження позивача про нікчемність правочину з погашення заборгованості за кредитними договорами та правочинів з припинення договорів іпотеки є необґрунтованим та безпідставним;

- позивачем не доведено, що станом на 08.08.2014 у ПАТ Банк Київська Русь не було права придбавати цінні папери;

- задоволення позовних вимог є фактично неможливим, оскільки об`єкти нерухомого майна, що були предметом іпотеки за договорами іпотеки, перебувають у власності третіх осіб.

Відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій вказав, що договори про розірвання договорів іпотек від 27.06.2014 були виконані ПАТ Банк Київська Русь 27.06.2014, тобто позовна давність для вимог позивача сплила 28.06.2017, у зв`язку з чим просив відмовити у позові.

Своєю ухвалою від 11.11.2019 суд залучив до участі у справі ОСОБА_1 , приватне підприємство ФЛОВЕКС та ОСОБА_2 як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 13.11.2019 позовну заяву ПАТ Банк Київська Русь залишено без руху, встановлено позивачеві спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.

До суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з клопотанням про продовження строків для виконання вимог ухвали від 13.11.2019.

Відповідач подав суду додаткові пояснення щодо розірвання договорів іпотеки 27.06.2014 та розширені інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо предметів іпотеки.

Позивач подав суду пояснення щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, в яких зазначив, що строк, наданий законом для звернення до суду за захистом порушеного права ПАТ Банк Київська Русь , порушено не було, оскільки розгляд адміністративної справи № 826/7711/16 унеможливлював звернення позивачем до суду за захистом порушених прав.

До суду надійшли пояснення третьої особи-3 ( ОСОБА_2 ), в яких остання заперечує проти задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.05.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 781, з огляду на таке. Згідно з договором купівлі-продажу торгово-офісного приміщення від 19.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським Олегом Олександровичем, ОСОБА_2 придбала у ПП ВКФ Інтар торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було вчинено на відплатній основі. На момент придбання третьою особою-3 вказаного нерухомого майна воно було вільне від будь-яких обтяжень, у тому числі іпотеки, що було перевірено нотаріусом та відображено у договорі. У випадку задоволення позову будуть порушені права ОСОБА_2 як законного власника нерухомого майна.

До суду надійшли пояснення третьої особи-2 (ПП Фловекс ), в яких ПП Фловекс заперечує проти задоволення позову в частині визнання за позивачем права іпотеки, що виникло на підставі договору іпотеки від 30.05.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 779, з таких підстав. Згідно з договором купівлі-продажу торгово-офісного приміщення від 20.02.2015, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським Олегом Олександровичем, ПП Фловекс придбало у відповідача торгово-офісне приміщення за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., буд 2-Д, приміщення № 380. Вказаний договір було вчинено на відплатній основі. На момент придбання третьою особою-2 вказаного нерухомого майна воно було вільне від будь-яких обтяжень, в тому числі іпотеки, що було перевірено нотаріусом та відображено у договорі. У випадку задоволення позову, будуть порушені права ПП Фловекс як законного власника нерухомого майна.

Відповідач подав суду додаткові пояснення щодо спливу позовної давності, в яких зазначив, що судові рішення у справі № 826/7711/16 були ухвалені після спливу позовної давності для вимог, заявлених позивачам у цій справі. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб володіла усією інформацією щодо правочинів з припинення договорів іпотеки з 13.05.2015.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши пояснення третіх осіб, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив:

Між ПАТ Банк Київська Русь та ПП ВКФ Інтар було укладено кредитний договір № 61901-20/9-1 від 24.12.2009 (далі - Кредитний договір 1), кредитний договір № 70296-20/12-1 від 24.10.2012 (далі - Кредитний договір 2) та кредитний договір №70330-20/12-1 від 24.10.2012 зі змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір 3) (Кредитний договір 1, Кредитний договір 2 та Кредитний договір 3 надалі разом - Кредитні договори).

В забезпечення виконання зобов`язань ПП ВКФ Інтар за Кредитним договором-3 між позивачем та відповідачем було укладено:

- договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №779, від 30.05.2014, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення загальною площею 205,2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м . Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040,00 грн. (далі - Договір іпотеки № 779);

- договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №781, від 30.05.2014, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 616 851,00 грн. (далі - Договір іпотеки № 781);

- договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №783, від 30.05.2014, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення загальною площею 101,6 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 грн. (далі - Договір іпотеки № 783).

У подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за Кредитними договорами, 27.06.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави №75064-23/14-б. Відповідно до умов цього договору, ПП ВКФ Інтар передало в заставу ПАТ Банк Київська Русь цінні папери загальною заставною вартістю 136 500 017,00 грн, а саме:

акції ПАТ Сінтрон (код ЄДРПОУ 37175982) кількістю 301 700 шт., заставна вартість - 27 457 717,00 грн,

акції ПАТ Юридичні послуги (код ЄДРПОУ 37499765) кількістю 3 850 000 шт., заставна вартість - 77 000 000,00 грн.;

акції ПАТ Сіам-Капітал (код ЄДРПОУ 35723951) кількістю 1 281 692 шт., заставна вартість - 32 042 300,00 грн.

Відповідно до протоколу правління ПАТ Банк Київська Русь від 08.08.2014 №П-58/1, правлінням прийнято рішення: звернути стягнення на предмет застави та задовольнити вимоги ПАТ Банк Київська Русь шляхом передачі рухомого майна (акцій), що є предметом забезпечувального обтяження, у власність позивачу в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання відповідача; здійснити погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар за Кредитним договором 1 у сумі 11 022 000,01 грн., Кредитним договором 2 у сумі 24 548 328,76 грн. та Кредитним договором 3 в сумі 100 933 839,93 грн. за рахунок оприбуткованих на баланс ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів, а саме: акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн, акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 грн, акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.

Після оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь акцій ПАТ Сінтрон , ПАТ Юридичні послуги і ПАТ Сіам-Капітал і погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар за Кредитними договорами за рахунок прийняття на баланс позивача зазначених акцій, було припинено дію попередньо укладених забезпечувальних договорів, в тому числі: Договору іпотеки №779, Договору іпотеки №781 та Договору іпотеки №783. Зазначене підтверджується меморіальними ордерами № 9507 від 27.06.2014, № 0332 від 27.06.2014 та № 0379 від 27.06.2014. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дію вказаних договорів іпотек припинено внаслідок укладення 26.04.2014 договорів про їх розірвання.

На підставі постанови правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 Про віднесення ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 було прийнято рішення №61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації строком на три місяці та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Київська Русь .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.06.2015 №116 строк тимчасової адміністрації продовжено до 19.07.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015 №138 на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 р. №460 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь з 17.07.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Київська Русь .

19.04.2016 позивачем на адресу ПП ВКФ Інтар направлений лист, у якому позивач, керуючись ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , повідомив про те, що правочин з погашення заборгованості та правочини з припинення дії забезпечувальних договорів є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 3 та 8 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Окрім того, у вказаному листі позивач виклав вимогу до ПП ВКФ Інтар погасити заборгованість перед ПАТ Банк Київська Русь за Кредитними договорами в сумі 136 504 168,7 грн в строк до 30 квітня 2016 року.

В контексті заявлених вимог (визнання права іпотеки) підлягає дослідженню та з`ясуванню повнота відновлення (захисту) прав позивача, як іпотекодержателя, внаслідок ухвалення рішення судом. При вирішенні цих питань суд виходить з такого.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ст. 1 Закону України Про іпотеку ). Зобов`язання за договором іпотеки є похідними від основного зобов`язання, яким є зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою (ст. 1 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ст. 7 Закону України Про іпотеку ).

Тобто іпотека є акцесорним зобов`язанням та способом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним чи іншим договором. Іпотека базується на речі (її вартості), яка є предметом іпотеки, оскільки за рахунок цієї речі захищаються і задовольняються права іпотекодержателя.

Отже, матеріально-правовою метою, яка переслідується при укладенні договору іпотеки, є можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок майна, що є в іпотеці, а не набуття само по собі статусу іпотекодержателя та права іпотеки.

Право іпотеки, на відміну від права власності, не є абсолютним правом, що підлягає захисту шляхом його визнання. Визнання права, як один з речово-правових заходів, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, спрямований на захист права власності як абсолютного права. Цей спосіб захисту захищає повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує у натурі за умови, що порушення права власності не пов`язано з невиконанням зобов`язання, що існували між власником та особою, яка порушила його право. Позов про визнання права є абсолютним, оскільки спрямований на захист абсолютного права власника.

Такі обставини як чинність договору іпотеки і, відповідно, наявність у іпотекодержателя права на звернення стягнення, є такими, що свідчитимуть про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимог останнього за рахунок майна, що є в іпотеці. Ці обставини підлягають доказуванню на загальних засадах (ст. 74 ГПК України) при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Фактично, предметом позову у цій справі (визнання права) визначений засіб доказування для справи про звернення стягнення на предмети іпотеки.

Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки у цьому випадку фактично предметом позову є встановлення фактів для вирішення іншої справи - звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначені ст. 16 ЦК України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Зокрема, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Оцінюючи наведене вище суд констатує, що вирішення питання щодо визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі Договору іпотеки № 779, Договору іпотеки № 781 та Договору іпотеки № 783, не забезпечить позивачу можливість реалізувати ту матеріально-правову мету, на якій базується іпотека, як інститут забезпечення виконання зобов`язання - задовольнити вимоги за Кредитним договором 3. Це свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до відновлення прав позивача.

Зверненням до суду з цим позовом позивач переслідує мету отримання доказів для вирішення спору щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором 3.

Наведені обставини в цілому є підставою для відмови у позові.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд не оцінює доводи щодо позовної давності та не вирішує питання застосування наслідків її спливу, передбачених ст. 267 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству Банк Київська Русь у позові до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар .

Покласти судові витрати на публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь .

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.04.2020.

Суддя С. А. Ковтун