Рішення

від 24.03.2020 по справі 308/6921/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6921/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 березня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Часлівецької сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Часлівецької сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування.

У позовній заяві позивачі посилаються на те, що 25.09.1958 року ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_2 . Від вищевказаного шлюбу народився ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , за життя був головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок також належав на праві спільної сумісної власності дружині ОСОБА_2 , як члену колгоспного двору. 19.09.1991 року АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . На момент смерті померлий ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді Ѕ частини будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, згідно якого все нерухоме та рухоме майно заповів сину ОСОБА_1 .

10.02.2016 року ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину померлого ОСОБА_3 шляхом подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 також являється спадкоємцем першої черги на спадщину померлого ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину спільним проживанням з померлим ОСОБА_3 , проте відмовилася від спадщини померлого ОСОБА_3 .

За наслідками поданих заяв про прийняття спадщини та відмову від прийняття спадщини приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Хваста М.М. заведено спадкову справу № 6/2016 (номер справи у Спадковому реєстрі 58559483).

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хваста М.М. про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, з метою отримання інформації про права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , вони звернулися до КП Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна , яке надало інформацію про зареєстровані права . З наданих документів слідує, що відсутня реєстрація права власності за вищевказаним свідоцтвом.

Зазначає, що у зв`язку із викладеним, приватним нотаріусом Хваста М.М. відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину та свідоцтва на частку у спільному майні подружжя через відсутність у них оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Вказує, що будинок за адресою АДРЕСА_1 був спільною власністю подружжя. Звідси ОСОБА_2 має право власності на Ѕ частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Також зазначають що спадкоємцями першої черги померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, та непрацездатна дружина, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, ОСОБА_2 , яка відмовилася від прийняття спадщини.

На підставі наведеного просили суд :

1.визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

2.визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, однак від його представника - ОСОБА_4 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, однак від її представника - ОСОБА_4 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Часлівецької сільської ради в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву до суду не подав.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, 25.09.1958 року ОСОБА_3 одружився з позивачкою ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , який був батьком позивача ОСОБА_1 та чоловіком позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 31.08.2015 року виконкомом Часлівецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з по господарської книги, виданої виконкомом Часлівецької сільської ради, слідує, що власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .

Як вбачається із копії заповіту ОСОБА_3 від 12 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 190, спадкодавець на випадок своєї смерті все своє майно заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На час смерті свідоцтво про право власності на житловий будинок не отримував, а відтак і не зареєстрував це право власності.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності положення статей 17, 18 Закону "Про власність" (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору.

Відповідно до ст. 22 Сімейного кодексу Української РСР (в редакції від 20.06.1969 року, чинній на момент визнання померлого ОСОБА_3 головою колгоспного двору) (надалі - СК УРСР) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ст. 30 СК УРСР правила статей 22 - 29 цього Кодексу, які регулювали правовий режим права спільної сумісної власності подружжя, поширюються тільки на те майно подружжя - членів колгоспного двору, яке становить їх особисту власність. Права подружжя на володіння, користування і розпорядження власністю колгоспного двору регулюються Цивільним кодексом Української РСР.

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української УРСР (в редакції від 18.07. 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Як вже судом було встановлено, померлий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі. Померлий ОСОБА_3 був головою колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1 .

Спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується даними запису в будинковій книзі.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 , відмовилася від прийняття спадщини та від обов`язкової частки у спадщині за померлим чоловіком ОСОБА_3 , повідомила, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належав їй з чоловіком ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності подружжя, і просить видати їй свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на вищевказаний будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

З огляду на викладене, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був спільною власністю подружжя, а тому суд доходить висновку що вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають до задоволення.

Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_5 , яка подала нотаріально завірену заяву про відмову від прийняття спадщини та його син ОСОБА_1 , який подав нотаріально завірену заяву про прийняття спадщини за померлим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як встановлено судом, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. у письмовій відповіді від 18.09.2018 року №307/02-14, на усне звернення гр. ОСОБА_1 , копія якої додано до матеріалів справи, вказує, що відповідно до п.4.15. глави 10. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно нерухоме майно справа має вирішуватися в судовому порядку.

За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно з ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Право власності підлягає захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, зокрема власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

На підставі ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ч. 1 та п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Згідно з п. 4.15 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В розумінні ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Враховуючи, що заперечень проти позову не надійшло, спірне майно належало на праві власності спадкодавцю, позивач ОСОБА_1 спадщину прийняв, таким чином визнання права власності на Ѕ частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , в порядку спадкування відповідає положенням чинного законодавства України, не порушує інтересів третіх осіб.

Керуючисьст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 391, 392, 1216,1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 19, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Часлівецької сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Часлівецької сільської ради, код ЄДРПОУ 26464731, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с.Часлівці, АДРЕСА_1,33.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 04 березня 2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Лемак О.В.