Рішення

від 07.04.2020 по справі 600/903/16-ц

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/903/16-ц

Справа № 2/951/5/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

при секретарі судового засідання - Мартинюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Козівська районна державна адміністрація Тернопільської області як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

31.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення останнього батьківських прав щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала із ОСОБА_3 у шлюбі в період з 20.11.2004 року до 12.11.2008 року . У шлюбі в них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на повному її утриманні. Зазначає, що на протязі двох років після розірвання шлюбу відповідач бачився із сином не більше 10 разів, а останніх шість років повністю самоусунувся від спілкування із дитиною та виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, жодного разу не відвідав садок, школу, не цікавився і не цікавиться станом здоров`я дитини, її фізичним розвитком, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина тощо. Вважає, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками. Вказує, що відповідач не надає синові жодних подарунків, навіть на дні його народження і єдиною допомогою була сплата аліментів, які, до того ж, відповідач сплачував невчасно, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 19400,00 грн.. Усі зазначені факти, на переконання ОСОБА_1 , як у сукупності так і кожен з них окремо свідчать про те, що батько ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов`язками. На підставі вказаного, просить задовольнити її позов та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 30.03.2017 року у цій справі відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання (т.1 а.с.12).

14.09.2017 року від позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи, серед іншого, рішення комітету з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради №17 від 20.10.2017 року, яким ОСОБА_3 рекомендовано змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року та налагодити взаємовідносини з малолітнім сином для подальшого спілкування (т.1 а.с.18).

16.02.2018 року на адресу суду надійшла довідка Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні №03-6/582 від 14.02.2018 року про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на стаціонарному обстеженні та лікуванні в 2 психіатричному відділенні зазначеної лікарні з 12.02.2018 року по даний час (т.1 а.с.33).

21.08.2018 року від відповідача на адресу суду надійшла заява про виклик свідка (а.с.48), 22.08.2018 року відзив на позовну заяву (т.1 а.с.52-54).

У поданому відзиві він вказав, що вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення. Свою позицію ОСОБА_3 мотивував тим, що після розірвання шлюбу син залишився проживати із дружиною. Протягом 2008-2009 років він продовжував спілкуватися із сином, дарувати йому подарунки та зустрічатися. З 2010 року він неодноразово намагався зустрічатися із сином, однак позивач здійснювала перешкоди та влаштовувала скандали , забороняла бачитися з ним. З метою уникнення цих сварок та ситуації, за якої дитина спостерігала б за цим він не приїжджав до дитини. Вказує також на те, що доводи позивача про те, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків спростовуються висновком органу опіки та піклування №01.45/01.36 від 26.01.2017 року, яким визнано недоцільним позбавляти його батьківських прав. Також зазначає, що позивач і надалі створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, навіть по телефону. Крім того, він, бажаючи брати участь у вихованні свого сина, звернувся у комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради для встановлення графіку побачень із ним. Просив суд також звернути увагу на те, що він жодним чином не ухиляється від виховання дитини та по мірі можливості сплачує аліменти, а ситуація яка склалася зумовлена через об`єктивні обставини, зокрема: його було звільнено з роботи у зв`язку з чим він втратив постійне та єдине джерело доходів і до цього часу не працевлаштувався. У 2017 році він захворів та не мав можливості іти працювати, а в 2018 році йому встановлено другу групу інвалідності і на момент подання відзиву він проходить реабілітацію та сплачує аліменти із соціальної допомоги, яка призначена йому у зв`язку з інвалідністю. Проходження ним реабілітації унеможливлює належне виконання ним батьківських обов`язків з незалежних від нього причин. Також зазначив, що в подальшому бажає відновити стосунки із сином та брати участь у його вихованні, а після покращення стану здоров`я буде в повній мірі погашати заборгованість зі сплати аліментів та повторно звернеться до комісії з питань захисту прав дитини щодо встановлення графіку побачень із сином та усунення перешкод для їхнього спілкування.

Разом із поданим відзивом відповідачем також подано до суду:

-Висновок Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, як органу опіки та піклування №01.45/01.36 від 26.01.2017 року (т.1 а.с.55);

-Копію своєї трудової книжки та довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 19.05.2018 року (т.1 а.с.56-57);

-Лист Козівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області №5815 від 16.07.2018 року з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 та квитанціями про сплату ним аліментів (т.1 а.с.58-72);

-Копії медичних документів щодо захворювання ОСОБА_3 , встановлення йому групи інвалідності та проходження ним реабілітації (т.1 а.с.73-77).

22.08.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій він вказував на те, що висновок органу опіки та піклування від 26.01.2017 року щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав зумовлений лише тим, що відповідач запевняв комісію про те, що він бажає відновити стосунки та буде звертатися у відповідні служби щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із сином. Проте, станом на 22.08.2018 року ОСОБА_3 не намагався зустрітися із сином та не звертався до служби у справах дітей щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Більше того, згідно виписки від 06.04.2017 року та індивідуальної програми реабілітації інваліда №350 ОСОБА_3 не має обмежень у спілкуванні та перебував на амбулаторно-поліклінічному лікуванні у м. Тернополі і не навідався до сина. Крім того, згідно висновку психолога за результатом співбесіди від 10.08.2018 року син сторін - ОСОБА_4 , має позитивне ставлення до оточення та родини; базові потреби дитини в емоційній сфері, спілкуванні, дозвіллі та розвагах - задовольняються мамою та вітчимом. Ставлення до рідного батька нейтральне. Зазначив, що незважаючи на попередження від служби у справах дітей та неповнолітніх ОСОБА_3 не вчинив дій націлених на участь у вихованні ОСОБА_2 , а його позиція зводиться лише до матеріальної участі у вихованні дитини, хоча його заборгованість зі сплати аліментів становить 23131,40 грн.. Вважає, що відповідач вводить в оману суд, зазначаючи, що через інвалідність позбавлений можливості працювати, оскільки, на думку представника позивача, в жодних медичних документах не зазначено про його непрацездатність.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 22.08.2018 року постановлено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити таку до судового розгляду по суті (т.1 а.с.90).

27.11.2018 року від представника відповідача надійшла заява про доручення до матеріалів справи копії виписки з історії хвороби відповідача від 26.11.2018 року; довідки про перебування відповідача на лікуванні у другому психіатричному відділі Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні з 09.11.2018 року по даний час та квитанцій про сплату аліментів за вересень-листопад 2018 року (т.1 а.с.96-99).

27.11.2018 року від представника позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.100).

23.05.2019 року на адресу суду надійшло повторно клопотання представника відповідача про допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 (т.1 а.с.133).

29.05.2019 року представником позивача подано клопотання про доручення до матеріалі справи копії квитанцій про сплату аліментів за 2017-2018 роки та копії посвідчення інваліда (т.1 а.с.146-169).

25.07.2019 року від представника позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на травень 2019 року, розмір якої становить 28069,00 грн. (т.1 а.с.185).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 03.12.2019 року постановлено залучити Козівську районну державну адміністрацію Тернопільської області як орган опіки та піклування до участі у розгляд цієї справи в якості третьої особи (т.1 а.с.235).

24.02.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи копії висновку органу опіки та піклування Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області №03-50/01-46 від 07.02.2020 року, відповідно якого визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.7-10).

Аналогічний висновок був наданий представником третьої особи - органу опіки та піклування Козівської РДА Тернопільської області у судовому засіданні 02.03.2020 року (т.2 а.с.11-12).

В судове засідання 07.04.2020 року позивач та її представник не з`явилися, подавши при цьому заяву про здійснення розгляду справи у їхній відсутності та зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а позов просять задовольнити. Під час судового розгляду позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив та просили задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2020 року не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, під час судового розгляду щодо задоволення позову заперечив з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву, додатково зазначивши, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

Представник третьої особи - служби у справах дітей та неповнолітніх Тернопільської міської ради у судові засідання не з`явився, хоча ця третя особа була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про здійснення розгляду у його відсутності не надходило, однак 03.06.2019 року від служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради надійшов до суду лист, у якому її представник повідомив, що служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради не є органом опіки та піклування та не надає висновків щодо доцільності позбавлення батьківських прав (а.с.173).

Представник третьої особи - Козівської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування під час розгляду справи підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити їх, покликаючись, серед іншого на висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. При цьому, 30.03.2020 року від представника цієї третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому вона зазначила, що позовні вимоги орган опіки та піклування підтримує та просить їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, давши належну оцінку доказам, зібраним в ході розгляду справи та беручи до уваги, що додаткових клопотань про виклик свідків та витребування доказів від сторін не надходило, дійшов до наступного висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Як вбачається із копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України 09.07.2005 року, він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками вказані ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_6 (позивач) (т.1 а.с.5).

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_7 залишила прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.11.2008 року (т.1 а.с.4).

У зв`язку із реєстрацією шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 11.07.2013 року.

Згідно з копією довідки ПП Перспектива від 16.12.2019 року ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації і її сім`я складається з наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає без реєстрації); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зазначені відомості підтверджуються також і актом ПП Перспектива обстеження житлових умов за вказаною адресою від 09.10.2019 року.

Відповідно до копій медичної документації, наявної в матеріалах справи відповідач ОСОБА_3 є інвалідом другої групи загального захворювання. Він страждає від психічної хвороби та періодично перебуває на лікуванні у Тернопільській обласній клінічній комунальній психоневрологічній лікарні (т.1 а.с.26, 33, 73-77, 98-99, 147).

Підтвердила вказані відомості і допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача та додатково повідомила, що останній робив спроби спілкуватися із сином та налагодити з ним відносини, але через хворобу та розлади психіки не дають йому можливості повноцінно жити на підтримувати зв`язок із сином (т.1 а.с.136-139).

Судом також встановлено, що з відповідача стягуються аліменти на утримання його сина - ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн. щомісячно. Однак, станом на травень 2019 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 28069,00 грн. (т.1 а.с.186, 203).

20.01.2017 року комісія з питань захисту дітей виконавчого комітету Тернопільської міської ради своїм рішенням рекомендувала відповідачу змінити своє ставлення до відносин із своєю дитиною - ОСОБА_2 та налагодити взаємовідносини з ним для подальшого спілкування (т.1 а.с.226).

26.10.2017 року орган опіки і піклування Козівської РДА Тернопільської області визнав недоцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 .. Однак у зазначеному рішенні, окрім іншого, органом опіки та піклування констатовано, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, він не цікавиться життям своєї дитини, не відвідує школу. Однак, сам відповідач повідомив органу опіки та піклування, що буде вчиняти усі залежні від нього дії з метою виправлення цієї ситуації, адже він хоче відновити стосунки із сином (т.1 а.с.55).

Згідно з копією характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 ім. В. Вихруща з поглибленим вивченням іноземних мов, він за період навчання в школі виявив достатній та високий рівень знань з усіх предметів. У п`ятому класі був нагороджений похвальним листом за високі досягнення у навчанні. На уроках активний. Відповідальний, організований, тактовний, поважає вчителів та є лідером в класі, ініціативний та користується повагою серед однокласників. Неодноразово був учасником шкільних олімпіад, а також міської та всеукраїнської олімпіад з математики. Любить спорт, займається футболом та неодноразово нагороджувався дипломами та почесними грамотами. У шкільному та позашкільному житті ОСОБА_4 велику участь беруть мати та баба. Із батьком дитини класний керівник не знайомий та жодного разу не спілкувалася, він не з`являвся в школу та не цікавився шкільним життям сина (т.1 а.с.101).

За увесь період розгляду справи судом (з 30.03.2017 року і до моменту ухвалення рішення - 07.04.2020 року), а це понад три роки відповідач та його представники не надали жодних доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань ще у січні 2017 року щодо налагодження відносин із сином та належного виконання ним своїх обов`язків щодо виховання ОСОБА_2 ..

Заслуханий у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 пояснив, що з батьком бачився останній раз 4-5 років тому, у судовому засіданні бажання спілкуватися із батьком не виявив (т.1 а.с.207-212).

Згідно з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 … щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 … (т.1 а.с.12).

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ч.2, 3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Статтею 59 Закону України Про освіту , статтею 12 Закону України Про охорону дитинства передбачені обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім цього, як роз`яснив у своїй постанові від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав Пленум Верховного Суду України - ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відтак, судом встановлено, що вищенаведеними доказами підтверджується байдуже ставлення батька до свого сина, його безвідповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, навчання та її розвитку тощо.

Окрім цього, судом не встановлено будь-яких об`єктивних, незалежних особисто від відповідача причин такого ставлення до свого сина, його виховання чи причин, які б виправдовували поведінку відповідача чи таке його ставлення до дитини та її виховання. При цьому, наявність психічних розладів у відповідача суд вважає не достатньою причиною невжиття будь-яких заходів нормалізації відносин із сином щонайменше за період розгляду справи у суді.

З врахуванням наведеного, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, не виявляє щодо свого сина батьківського піклування, не займається його вихованням та не піклується про нього, не проявляє інтересу до стану його здоров`я, не цікавиться його фізичним, моральним і духовним розвитком, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, задовольняючи позов в повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивачу сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 551,20 грн..

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Козівська районна державна адміністрація Тернопільської області як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його малолітнього дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України: серії НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області 27.08.2013 року.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ; дані паспорта: відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Козівська районна державна адміністрація Тернопільської області, як орган опіки і піклування, місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04058367.

Суддя О.Б.Гриновець