Постанова

від 01.04.2020 по справі 200/13835/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1524/20 Справа № 200/13835/16 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпровська міська державна лікарня ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання наказу незаконним та його скасування,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 листопада 2014 року він був призначений на посаду начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини (ДМДЛВМ).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 листопада 2014 року він був призначений на посаду начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини. 14 липня 2016 року він відмовився надати пояснення щодо видачі ветеринарних свідоцтв особам, які назвалися працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. Така відмова зумовлена тим, що Дніпропетровська міська державна лікарня ветеринарної медицини підпорядковується Головному управлінню ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, а не Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Після цього йому надали для ознайомлення та підпису наказ від 14 липня

2016 року № 191-К, яким його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з одноразовим грубим порушенням посадових обов`язків. У чому конкретно виразилося таке порушення у наказі вказано не було.

Вважав, що таке звільнення є незаконним та проведеним з порушенням вимог трудового законодавства. Крім того, на його утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_2 , 2007 року народження, а тому на нього поширюються гарантії, встановлені законом для одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років (стаття 186-1 КЗпП України), у зв`язку з чим його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Незаконне звільнення з роботи призвело до порушення усталеного порядку його життя та його малолітнього сина, викликало дискомфорт у житті.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 191-К від 14 липня 2016 року про його звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КЗпП України, виданий виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Кондратьєвим А.Ю., поновити його на посаді начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 липня 2016 року по час ухвалення рішення та моральної шкоди 40 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що його було звільнено неуповноваженою особою, оскільки звільнити його з посади може тільки начальник Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області. Зазначає, що він не порушував організацію видачі дозвільних документів, оскільки їх видача не передбачена його посадовими обов`язками, виключно через центри надання адміністративних послуг. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що він є батьком-одинаком, який самостійно виховує малолітню дитину, тому не може бути звільнений

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 не було організовано видачу дозвільних документів (ветеринарного свідоцтва) відповідно до вимог чинного законодавства, що слід вважати порушенням посадових обов`язків. Доказів на спростування вказаної інформації позивачем суду не подано.

Відповідачем не було порушено вимоги статті 149 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 надавалася можливість надати письмові пояснення

з приводу встановлених порушень.

Положення статті 186-1 КЗпП України до позивача не можуть бути застосовані, так як будь-яких доказів на підтвердження факту, що на його утриманні знаходиться малолітній син, матеріали справи не містили.

Проте з даними висновками погодитись неможливо з огляду на таке:

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору

у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не лише факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого

2018 року у справі № 661/1171/16-ц, провадження 61-1200 св 18.

Судом встановлено, що наказом від 06 листопада 2014 року № 67 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини з 07 листопада 2014 року.

Наказом від 14 липня 2016 року № 191-К ОСОБА_1 звільнено з займаної посади начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини у зв`язку з однократним грубим порушенням ним посадових обов`язків 14 липня 2016 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (том 1, а.с.7-8).

У наказі зазначено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на підставі заяв ТОВ Ласунка , ПАТ Комбінат Придніпровський встановлено, що Дніпропетровською міською державною лікарнею ветеринарної медицини (начальник Нагорний О.В.) самочинно, у порушення вимог чинного законодавства видаються ветеринарні свідоцтва на продукти харчування тваринного походження, у числі для реалізації за кордоном. Згідно вимог Законів України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності , Про адміністративні послуги документ ветеринарне свідоцтво відноситься до категорії дозвільних документів, процедура отримання яких повинна здійснюватися через адміністраторів дозвільних центрів, а порядок видачі прописаний у відповідних інформаційних та технологічних картках установи, яка готує такі документи для дозвільних центрів.

Як на підставу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач посилався на те, що начальником Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини Нагорним О.В. не організовано в установі видачу дозвільних документів (ветеринарного свідоцтва) у відповідності до вимог чинного законодавства та через адміністраторів дозвільних центрів, що є порушенням ним як керівником, посадових обов`язків, оскільки видані Дніпропетровською міською державною лікарнею ветеринарної медицини ветеринарні свідоцтва ТОВ Ласунка : від 08 липня 2016 року серії Г-04 № 017518, від 11 липня 2016 року серії Г-04 № 017522, Г-04 № 017523, Г-04 № 017521, Г-04 № 017519, Г-04 № 017520, від 12 липня 2016 року серії Г-04 № 017526, Г-04 № 017525, Г-04 № 017524, Г-04 № 017527; ПАТ Комбінат Придніпровський : від 11 липня 2016 року серії Г-04 № 017550 видані самостійно Дніпропетровською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, а будь-які ознаки отримання цих документів через адміністраторів дозвільних центрів відсутні.

Як вбачається з наказу про звільнення № 191-К від 14.07.2016 року, позивача було звільнено за низку порушень, а саме за видачу ветеринарних свідоцтв 08, 11 та 12 липня 2016 року, з посиланням на п.1 ст.41 КЗпП України.

Однак зазначеною нормою передбачено дисциплінарну відповідальність працівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, в той час як в наказі як підставу звільнення перелічено неодноразові дії позивача, що свідчить про необґрунтованість посилання роботодавця на п.1 ст.41 КЗпП України.

Наказ № 191-К від 14.07.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади начальника Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини видано в.о.начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Кондратьєвим А.Ю..

Перевіряючи правомочність Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області в особі його керівництва на видання наказу про звільнення позивача, апеляційний суд приймає до уваги наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075 Питання Державного департаменту ветеринарної медицини було прийнято рішення про реорганізацію Державного департаменту ветеринарної медицини шляхом перетворення його у центральний орган виконавчої влади - Державний комітет ветеринарної медицини України. У відповідному положенні вказано, що Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Відповідно до п.13. Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075, Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Головне управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області було створено 09.06.2008 року в структурі Державного комітету ветеринарної медицини України.

У постанові від 22 лютого 2012 р. № 125 Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Кабінет Міністрів України, зокрема, постановив: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, реорганізувавши: шляхом перетворення - територіальні органи Державного комітету ветеринарної медицини за переліком згідно з додатком 1; шляхом злиття - державні інспекції з карантину рослин та державні інспекції захисту рослин за переліком згідно з додатком 2.

Таким чином, Головне управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, код 21901871, яке підпорядковувалось Державному комітету ветеринарної медицини, було перетворено у Головне управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, код 21901871, підпорядковане Державній ветеринарній та фітосанітарної службі.

Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (територіальний орган Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) було створено на підставі постанови Кабінету Міністрів Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10 вересня 2014 р. № 442, відповідно до якої було вирішено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Пунктом 5 вказаної постанови установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Згідно п. 2 постанови Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 16 грудня 2015 р. №1092 Кабінет Міністрів постановив: реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2.

Таким чином, до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області було приєднано, зокрема, Головне управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області (код 21901871, 49054, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Кірова, 48), про що вказано у Додатку 2 до цієї постанови Перелік територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби, які реорганізуються .

На час своєї діяльності Головне управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області діяло на підставі Положення, яке було затверджене на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.05.2012 року №257 Про затвердження положень про територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України , яким було затверджено положення про головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, згідно з п. 1 якого Головному управлінню ветеринарної медицини підпорядковувалися: управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах; підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України; державні підприємства, установи та організації ветеринарної медицини, що розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і належать до сфери управління Держветфітослужби України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2016 року № 45 Про затвердження положень про територіальні органи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було затверджено Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в областях, м. Києві (далі -наказ № 45). Водночас, згідно з п. 4 наказу № 45 втратив чинність наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 травня 2012 року № 257 Про затвердження положень про територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 травня 2012 року за № 827/21139.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, м. Києві головним управлінням Держпродспоживслужби підпорядковуються: управління Держпродспоживслужби в місті, районі; установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

На підставі наказу № 45 від 25.02.2016 року Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердила Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області своїм наказом № 18 від 25.02.2016 року.

На підставі п. 1 наказу № 257 від 04.05.2012 року Дніпропетровська міська державна лікарня ветеринарної медицини підпорядковувалася Головному управлінню ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, тому, починаючи з 22.03.2016 року Дніпропетровська міська державна лікарня ветеринарної медицини почала підпорядковуватися Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, до якого після реорганізації перейшли функції та повноваження Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області.

Враховуючи вищенаведене, наказ про звільнення позивача був виданий правомочною особою, тому його доводи в цій частині підлягають відхиленню.

Крім того, перевіряючи законність звільнення, необхідно не тільки встановити факт порушення працівником трудових обов`язків, а й пересвідчитися чи звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Частина 3 ст. 184 КЗпП України визначає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 ), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Відповідно до ст. 186-1 КЗпП України, гарантії, встановлені статтями 56 , 176 , 177 , частинами третьою - восьмою статті 179 , статтями 181 , 182 , 182-1 , 184 , 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є позивач (том 1, а.с.14).

Відповідно до копії рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2014 року у справі № 200/19190/14-ц, яке набрало законної сили 30.12.2014 року, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно наявної в матеріалах справи Характеристики ОСОБА_2 , 2007 р.н., учня 4-Б класу КЗО ССЗШ № 53 від 12.04.2017 року, підписаної директором навчального закладу, класним керівником дитини, та затвердженої Дніпровською міською радою, ОСОБА_4 виховується у неповній сім`ї, вихованням дитини та його матеріальним забезпеченням займається батько ОСОБА_1 , приймає активну участь у батьківських зборах (том 1, а.с.132).

Відповідно до письмових заяв сусідів позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 проживає з дитиною вдвох, самостійно його виховує, мати дитини сусіди не бачили з 2013 року (том 1, а.с.133,134).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб № НОМЕР_1 , виданої Головою правління ОСББ Тополя-2/ АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , за даною адресою у АДРЕСА_3 зареєстрованими значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1, а.с.135).

Тому, з урахуванням гарантій, передбачених ч.3 ст. 184 КЗпП України, позивач, як батько, який самостійно виховує малолітню дитину, не може бути звільнений з ініціативи власника.

Враховуючи вищевикладене, наказ про звільнення № 191-К від 14.07.2016 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді начальника Дніпровської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код 00693552, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул.Наукова, 67), органом управління якої є Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, не є розпорядником коштів Дніпровської міської державної лікарні ветеринарної медицини. Згідно наявного в матеріалах справи кошторису, Дніпровська міська державна лікарня ветеринарної медицини безпосередньо несе відповідальність за грошовими зобов`язаннями, в тому числі з оплати праці.

Враховуючи зазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування і поновлення позивача на роботі, допустивши негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, відповідно до ст. 430 ЦПК України.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 344,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 430 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2017 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 191-К від 14 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 за одноразово грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КзпП України, виданий виконуючим обов`язків начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Кондратьєвим А.Ю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Дніпровської міської державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в дохід держави судові витрати в розмірі 1 344,00 грн.

Допустити негайне виконання постанови апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова