Рішення

від 13.02.2020 по справі 160/9380/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2020 року Справа №160/9380/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" про ухвалення додаткового судового рішення у справі про розподіл витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1247284/42849418 від 07.08.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 25.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Моруанс № 5 від 25.07.2019 року;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" (вул. Батумська, буд.11, офіс 20, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 42849418) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1003 грн. 50 коп.;

- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" (вул.Батумська, буд.11, офіс 20, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 42849418) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір у розмірі 1003 грн. 50 коп.

10.02.2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" надано суду заяву, в якій, зокрема, просить винести додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 судові витрати (витрати на правову допомогу) у розмірі 20000 грн.

Розгляд заяви призначено на 13.02.2020 року.

Про дату, час та місце розгляду заяви представники сторін повідомлені належним чином, в судове засідання представники сторін не з`явились. Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви. У зв`язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання, розгляд заяви здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі про розподіл витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання інформаційно-консультативних та юридичних послуг від 20.09.2019 року;

- копію додаткової угоди (додаток №1) від 20.09.2019 року;

- копією акту виконаних робіт від 23.09.2019 року;

- квитанцію №NOPS4431АМ від 23.09.2019 року;

- виписку по картковому рахунку про переведення коштів.

Судом встановлено, що між адвокатом Борисенком Р.Ю. та ТОВ Моруанс , в особі директора Надхи Олексія Павловича, укладено договір про надання інформаційно-консультативних та юридичних послуг від 20.09.2019 року.

Відповідно до п.2.1 договору адвокат зобов`язується на свій ризик, своїми силами та засобами надавати інформаційні, консультаційні та юридичні послуги замовнику в строки на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти їх та оплатити.

Згідно з п. 6.1 ціна цього договору складається з вартості наданих виконавцем юридичних та інформаційно-консультативних послуг.

Судом встановлено, що визначена сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена у розмірі 20000 грн. і визначена:

1. У додатковій угоді (додаток №1 до договору) від 20.09.2019 року з визначенням надання адвокатом наступних послуг:

- Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід;

- Складення та подання до суду заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- Представництво інтересів Замовника під час розгляду справи в суді;

- Представництво інтересів Замовника під час розгляду справи у виконавчому провадженні;

- Представництво інтересів Замовника перед Відповідачем;

- Представництво інтересів Замовника в апеляційній інстанції;

- Представництво інтересів Замовника в касаційній інстанції;

- Оформлення адвокатських запитів, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб;

- Ознайомлення на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

- Застосовування технічних засобів, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксування процесуальні дії, в якій він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

- Посвідчення копій документів у справі, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковій спосіб посвідчення копій документів;

- Одержання письмових висновків фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

2. В акті виконаних робіт від 23.09.2019 року з визначенням наданих адвокатом наступних послуг:

- надання Замовнику консультацій і роз`яснень з правових питань, правової інформації з питань звернення до Дніпропетровського Окружного адміністративного суду з позовом;

- збирання доказів у вигляді додатків до позову, їх належне оформлення, посвідчення копій;

- складення та подання позову до Дніпропетровського Окружного адміністративного суду з додатками;

- представництво інтересів Замовника під час розгляду справи в суді на судових засіданнях (за необхідності);

- представництво інтересів Замовника перед Відповідачем.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

З аналізу наданих копії додаткової угоди (додаток №1) від 20.09.2019 року та копії акту виконаних робіт від 23.09.2019 року встановлено, що в них визначена сума адвокатської винагороди у розмірі 20000 грн.

Однак, додаткова угода (додаток №1) від 20.09.2019 року містить загальний перелік послуг, які надаються адвокатом на підставі договору, який включає в себе діяльність адвоката не тільки в суді першої інстанції та під час підготовки позовної заяви, а і на підприємствах, установах організаціях, представництво інтересів у виконавчому провадженні, в апеляційній інстанції та касаційній інстанції, які станом на день прийняття рішення у справі адвокатом не виконувались.

Таким чином, обсяг повноважень, виконаних адвокатом під час розгляду у суді справі №160/9380/19, є меншим від визначеного в переліку повноважень в додатковій угоді (додаток №1) від 20.09.2019 року, з огляду на що сума витрат на правову допомогу за фактично виконанні адвокатом дії, яка визначена в додатковій угоди на рівні 20000 грн., має бути пропорційно зменшена у відповідності до фактично виконаних дій, що має підтверджуватись актом наданих послуг або виконаних робіт.

Проте, в акті виконаних робіт від 23.09.2019 року, сума адвокатської винагороди пропорційно до виконаних робіт не була визначена, хоча адвокатом було виконано лише 5 робіт (послуг) з 12 визначених додатковою угодою, і склала як і за загальний обсяг наданих послуг у кількості 12 послуг - 20000 грн.

Таким чином, акт виконаних робіт не відображає фактичного стану понесених позивачем витрат на правову допомогу саме у справі №160/9380/19 з розрахунку пропорційності виконаних адвокатом робіт та визначеної за це суми коштів.

Акт виконаних робіт не містить ставки адвоката за кожну надану послугу та розрахунку кількості витрачених годин на кожну послугу, не містить посилань стосовно якого саме предмету спору надавались позивачу консультації та здійснювали дії з підготовки позовної заяви.

В наданому суду акті виконаних робіт від 23.09.2019 року відсутнє будь-яке посилання на вчинення перелічених дій саме у справі №160/9380/19.

Суду не надано жодних документів, підтверджуючих здійснення представництв адвокатом у цій справі №160/9380/19, не визначено перелік проведених робіт, наданих послуг, не зазначено кількість годин, витрачених адвокатом на здійснення представництва у цій справі №160/9380/19.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат, пов`язаних з цією справою.

Також, суду не надано належним чином складного платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правової допомоги.

Суду надано квитанцію №NOPS4431АМ від 23.09.2019 року, яка не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої сплачені ці кошти, належного, повного призначення платежу, які б дозволяли ідентифікувати їх як такі, що сплачені за надання правничої допомоги позивачу саме у справі №160/9380/19.

В квитанції №NOPS4431АМ від 23.09.2019 року зазначено про сплату коштів за договором від 20.09.2019 року, однак, як встановлено судом вище, договір від 20.09.2019 року включає в себе надання різноманітних інформаційно-консультативних та юридичних послуг, а тому вказана квитанція не свідчить про сплату коштів за надані послуги саме у цій справі.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено не дотримання адвокатом розумності та виправданості гонорару, як це передбачено статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Таким чином, в жодному з наданих документів не доведено співрозмірності витраченого часу адвоката та суми гонорару, оскільки викладені в них обставини надання правової допомоги складені формально, суперечать одне одному та фактично сума гонорару не залежить від витраченого часу ані на надання консультацій, ані на складання позовної заяви, ані на представництва інтересів клієнта в суді, оскільки були складені після формування гонорару адвоката без урахуванням годин, витрачених адвокатом, і будь-які зміни кількості годин, витрачених на надання правової допомоги в ході розгляду справи, не вплинули на розмір гонорару.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення адвокатом витрат пов`язаних з цією справою.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція Верховним судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі №810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/1 від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Пунктом 3 частини 1, частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Про відмову в ухвалені додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Моруанс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона