Постанова

від 09.04.2020 по справі 320/5302/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5302/19 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Кобилянський С.М. ,

від відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС підрозділ ВМО № 2 м/п "Спеціалізований" UA100210 про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000084/2 від 07.06.2019 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, позаяк позивачем було обґрунтовано визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), на підтвердження чого надано повний пакет документів, що свідчить про неправомірність дій та рішення відповідача в межах спірних правовідносин.

У відзиві Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на апеляційну скаргу вказано про безпідставність доводів апелянта, з огляду на те, що доставку автомобіля до пункту пропуску здійснював покупець (позивач), та відповідно витрати на доставку повинні були додаватись до митної вартості як бази оподаткування, чого позивачем зроблено не було. Крім того, наголошено на тому, що копія митної декларації типу ЕХ А країни відправлення від 13.05.2019 № 19РЕ675206031682Е5 не містить дані стосовно фактурної вартості та умов постачання товару, що позбавляє можливості достовірно встановити ціну продажу товару.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.06.2019 до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію № UA100210/2019/098862 з метою здійснення митного оформлення товару: транспортний засіб VOLKSWAGEN TIGUAN, об`єм двигуна 1968см 3 ; рік виготовлення - 2018. Покупець - ТОВ "Укркредит-Авто". Продавець - компанія "RAS GmbH".

Митна вартість товару позивачем в митній декларації була заявлена за основним методом за ціною договору 23800 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

07 червня 2019 року відповідачем було прийнято рішення № UA 100210/2019/000084/2 про коригування митної вартості товарів електронного ВМД № UA100210/2019/098862, яким підвищено митну вартість товару до показника 29450,00 євро.

Коригування митної вартості товару здійснено у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу:

1. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 03.04,2019 № 1\04\19 загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) євро. Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №1\04\19 умови поставки DAF - Краківець, передача транспортного засобу повинна була відбутись в пункті пропуску, а за Інформацію "Журналу пропуску через митний кордон "АСМО "Інспектор", митний кордон перетнув Кобилянський C., TOB "УКРКРЕДИТ- АВТО".

2. У банківському платіжному документі на суму 23 800 євро є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти.

3. Платіжний документ від 23.04.2019 №б/н німецькою мовою на суму 23800 євро, в якому є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти.

Пунктом 2.2 "Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах", що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 зазначено, що "Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів".

3. Копія митної декларації не містить дані стосовно фактурної вартості та умов постачання товару та використовується з метою контролю експорту товарів без зовнішній процедури транзиту, отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за транспортний засіб.

4. Щодо документа на польській мові - не забезпечено, відповідно до ст.254 Митного Кодексу, переклад документа.

Відсутні повні відомості, що підтверджують врахування витрат на транспортування транспортного засобу, оскільки відповідно до п.3 договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №1\04\19 в умови поставки "DAF ~ Краківець" дані витрати не враховані.

У зв`язку з наявними розбіжностями декларанту запропоновано, згідно з п.2 та п.3 ст.53 Кодексу, протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- заключення уповноваженого експерта;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

- копію митної декларації країни відправлення

- за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Не погоджуючись з такими висновками та рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, відтак митним органом правомірно не застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на положення ч. 5 ст. 53 МК України, якими забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції вказує на те, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи необґрунтовано вказав, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд першої інстанції вказав, що митний кордон перетнув Кобилянський C. (ТОВ "УКРКРЕДИТ-АВТО"), що суперечить умовам поставки DAF. Разом з тим, колегія суддів вказує на обґрунтованість доводів апелянта в частині того, що умови поставки DAF передбачають поставку до кордону за рахунок продавця, позаяк матеріали справи не містять жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та підтверджували те, що транспортування вказаного транспортного засобу здійснювалось саме позивачем, а не продавцем.

В той же час, контролюючим органом не зазначено, як саме обставина передачі автомобіля від продавця до покупця в пункті пропуску, вплинула на числове значення митної вартості і не надано відповідної калькуляції збільшення митної вартості. Не було зазначено відповідачем і положень Митного кодексу України, що забороняють отримувати товар в межах пункту пропуску на кордоні двох сусідніх країн.

Відтак, оскільки умови поставки DAF до кордону, що зазначені у зовнішньо-економічному контракті від 03.04.2019 року №1/04/19, укладеному з RAS Gmbh Automobile передбачають поставку до кордону за рахунок продавця, то дана обставина не могла вплинути на числові значення митної вартості, про що вірно вказано апелянтом.

Відтак, суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що витрати на доставку повинні були додаватись до митної вартості як бази оподаткування, чого позивачем зроблено не було.

Колегія суддів погоджується з тим, що у банківському платіжному документі (SWIFT) №8E20F79DCE44 на суму 23 800 євро є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти, або номер відповідного інвойсу. Те саме стосується і платіжного документу від 23.04.2019 №б/н німецькою мовою на суму 23800 євро, в якому є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти, або номер інвойсу (рахунку).

Разом з тим, доводи апелянта стосовно того, що в митній декларації країни відправлення від 13.05.2019 №19DE67506031682E5 міститься посилання на рахунок №28S54HG31, який був наданий митному органу спростовують факт відсутності в платіжному документі відомостей про оплату за індивідуально визначений товар, що свідчить про необгрунтованість висновків суду першої інстанції, який, зокрема, вказав, що копія митної декларації типу ЕХ А країни відправлення від 13.05.2019 №19РЕ675206031682Е5 не містить дані стосовно фактурної вартості та умов постачання товару.

Окрім того, в довідці АТ КБ Приватбанк (а.с.28), що була додана при митному оформленні товару, уточнено платіж та зазначено марку і модель придбаного автомобіля, номер рахунку та контракту, за яким постачався автомобіль та повністю вказано номер кузова НОМЕР_1 автомобіля. Вказана довідка складена за підписом керівника Департаменту по методології валютного контролю ЗЄД ГО Смірнова В.В.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги лист продавця - компанії RAS Gmbh Automobile, у якому останній підтверджує понесення витрат на транспортування автомобіля до кордону.

Що стосується митної декларації країни відправлення від 13.05.2019 року №19DЕ67506031682Е5, то апелянтом обґрунтовано вказано, що суд першої інстанції не достатньо дослідив даний документ по суті та не визначив числові значення зазначеної там інформації, оскільки митна декларація містить посилання на рахунок №28S54НG31, який в оригіналі був наданий митному органу.

В частині висновків суду першої інстанції щодо відмови подавати додаткові документи, колегія суддів зазначає про мотивованість позиції ТОВ Укркредит-Авто з огляду на те, що останнім подано відповідно до статті 53 Митного кодексу України повний пакет документів та підтверджено відомості щодо складових митної вартості імпортованого товару у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з тим, що оскільки, декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом правомірно не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк містять аргументовані доводи на спростування правомірності мотивів суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства при митному оформленні транспортного засобу, оскільки відповідачем не спростовано правомірність визначення митної вартість товару в митній декларації за основним методом (ціною договору) у розмірі 23800 євро.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність рішення Київської міської митниці ДФС підрозділ ВМО № 2 м/п "Спеціалізований" UA100210 про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000084/2 від 07.06.2019 року та вказує на наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС підрозділ ВМО № 2 м/п "Спеціалізований" UA100210 про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000084/2 від 07.06.2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович