Постанова

від 06.04.2020 по справі 922/1743/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. Справа № 922/1743/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3: від третьої особи: Стойка О.В. Барбашова С.В., Істоміна О.А. Склярук С.І. Не з`явився; Махонін О.С - за ордером; Не з`явився; Не з`явився; Не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2019р. у справі № 922/1743/19 (суддя Шарко Л.В.) за позовом: до: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівТовариства з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків 1.Приватного підприємства "Інтернет магазин "База" м.Харків 2.Приватного підприємства "Персонал Аналіз" м.Харків 3.Приватного підприємства "Фудстар" м.Харків Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" м.Харків провитребування майна, виселення та вселення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків (далі -Позивач) з позовом до Приватного підприємства "Інтернет магазин "База" м.Харків (далі - Відповідач 1), Приватного підприємства "Персонал Аналіз" м.Харків (далі - Відповідач 2) та Приватного підприємства "Фудстар" м.Харків (далі - Відповідач 3), в якому просило суд витребувати із чужого незаконного володіння Відповідачів 1,2, на користь Позивача нежитлові приміщення №№ 1-21 першого поверху, загальною площею 347,8 кв.м, нежитлової будівлі літ. Г-2 за адресою: 61058, м.Харків, вулиця Чичибабіна, 11 (реєстраційний номер ОНМ 1385469163101) та нежитлові приміщення № У 22-27 другого поверху та приміщення тераси № 1, загальною площею 376 кв.м, нежитлової будівлі літ. Г-2 за адресою: 61058, м.Харків, вулиця Чичибабіна, 11 реєстраційний номер ОНМ 1492722463101), виселити Відповідачів 1,2 зі спірних приміщень та вселити Позивача у ці приміщення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2019р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивно всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилався на те, що Відповідач 3 незаконно набув право власності на нерухоме майно, оскільки продавцем на електронних торгах був не його власник, а відділ примусового виконання рішення, а у зв`язку з тим, що об`єкт нерухомості є предметом іпотеки, то його реалізація проводиться у відповідному Порядку реалізації.

Крім того, скаржник, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було застосовано надмірний формалізм, що в свою чергу тягне за собою порушення права Позивача на справедливий суд, оскільки подання уточненого позову було обумовлено прйняттям Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 922/3537/17, яка безпосередньо пов`язана з даною, а тому її повернення є необґрунтованим.

На адресу суду від Відповідача 1 надійшли пояснення, в яких він заперечував проти доводів апеляційної скарги. Зокрема, зазначав, що Верховним Судом у своїй постанові констатовано правомірність придбання Відповідачем 3 спірного об`єкту нерухомості на прилюдних торгах, а тому подальше відчуження цього об`єкту Відповідачу 1 та Відповідачу 2 є правомірним.

Відповідач 2 та Відповідач 3 не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні 06.04.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники Позивача та Відповідачів 2, 3 та Третьої особи у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- стягнення за рішенням господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року у справі № 5023/5604/11 (залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012р.) з Позивача на користь ПАТ "ВТБ Банк" стягнуто заборгованості за кредитним договором;

- проведення в рамках виконавчого провадження в межах справи №5023/5604/11 реалізації на електронних торгах майна Позивача - нежитлового приміщення - кафе, що розташоване за адресою м. Харків , вул. Чичибабіна, буд . 11 та яке є предметом спору у даній справі;

- складення державним виконавцем акту реалізації майна та подальша реєстрація права власності за Відповідачем 3, як переможцем на торгах;

- здійснення реєстраційних дій стосовно спірного майна за Відповідачем 3 та подальша перереєстрація права власності за Відповідачами 1,2 на спірне майно через набрання законної сили рішенням суду від 16.01.2019 року у справі № 922/3537/17;

- належності на праві власності нерухомого майна Відповідачу 2 - перший поверх, а Відповідачу 1 - другого поверху нежитлової будівлі літ. Г-2 за адресою: 61058, м.Харків, вулиця Чичибабіна, 11, - у час з 17 по 22 лютого 2018 року;

- скасування Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.19р.за результатами повторного розгляду справи рішення Господарського суду Харківської області від 16 січня 2019 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року у справі № 922/3537/17 з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Алта про визнання електронних торгів за лотом № 224512 від 27 липня 2017 року недійсними та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37701082 від 23 жовтня 2017 року.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач, вважаючи себе законним власником спірного майна, стверджував про незаконність набуття Відповідачами права власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки такі дії відбулись без дотримання порядку, встановленого для виконання судових рішень під час проведення прилюдних торгів з реалізації спірного об`єкту нерухомості.

Наведені обставини вважав підставою для витребування цього майна, виселення Відповідачів 1, 2 та вселення Позивача на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідачі протягом розгляду справи не скористались правом на подання відзивів на позов.

Протягом розгляду справи від Позивача надійшов уточнений позов, в якій окрім первісних позовних вимог, заявлено нові позовні вимоги про визнання недійсним Договору примусового відчуження нерухомого майна на електронних торгах 27.07.2017 за лотом №224512 з покупцем ПП "Фудстар", скасування запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно індексний номер 37701082 від 23.10.2017 приватного нотаріуса ХМНО Гончаренко Н.Ю. та визнання Позивача власником нежитлових приміщень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2019р. уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків було повернуто без розгляду, ухвала набрала законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з мотивів того, що спірне майно вибуло з володіння Позивача у законний спосіб, що підтверджено в межах справи №922/3537/17 та в подальшому перейшло у власність Відповідачів від особи, яка мала право відчужувати його та заволоділа ним у законний спосіб за достатньою правовою підставою.

Оскаржуючи зазначене рішення, Позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при розгляді даної справи, оскільки повернувши уточнену позовну заяву позбавив його права на справедливий суд. Також, звертаючись з даною апеляційною скаргою, Відповідач зазначає про порушення його прав як власника спірного майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 та ч. 2 ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом або може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2 - 5 ст. 13 Цивільного кодексу України.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України).

Виходячи з аналізу ст.ст. 387 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

Проте, як свідчать матеріали справи, 27 липня 2017 року в рамках виконавчого провадження ВП № 33014908, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року у справі № 5023/5604/11, на електронних торгах "СЕТАМ" за лотом № 224512 було реалізовано майно Позивача, а саме: нежитлове приміщення - кафе, що розташоване за адресою м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 11, яке є предметом спору у даній справі.

Встановлено, що звертаючись з даним позовом, Позивач здебільшого обґрунтовував свої вимоги порушенням Порядку реалізації арештованого майна при проведенні електронних торгів.

Проте, їх законність з продажу спірного майна була підтверджена Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.19р. в межах розгляду справи №922/3537/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.19р. у справі №922/3537/17 підтверджено законність електронних торгів з продажу спірного майна, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння, та, як наслідок відсутність підстав до виселення Відповідача 1 та вселення Позивача, через недоведеність Позивачем обставин щодо наявності у нього права власності на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення порядку проведених торгів, яке за твердженням Позивача полягає у вчиненні державним виконавцем незаконних дій щодо реалізації майна є безпідставними, оскільки вказані обставини не підлягають дослідженню в межах даної справи, не є предметом спору та вже досліджувались судами в межах справи№922/3537/17.

Також не підлягають окремому дослідженню в межах розгляду даної апеляційної скарги, дії суду першої інстанції стосовно повернення уточненої позовної заяви, оскільки законність дій суду з цього приводу була оцінена судом апеляційної інстанції в межах перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 26.12.2019, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020р.

Інших доводів заявник апеляційної скарги не наводить.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 922/1743/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алта" м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 09.04.2020.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна