Постанова

від 10.04.2020 по справі 400/2793/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №400/2793/18

адміністративне провадження №К/9901/17740/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019 року (головуючої судді Фульги А.П.) та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі №400/2793/18 за позовом Приватного підприємства СТЕГ до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування наказів та податкових повідомлень-рішень,

установив:

У листопаді 2018 року Приватного підприємства СТЕГ (далі - ПП СТЕГ , Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило: визнати протиправними накази від 30 травня 2018 року №1182 та від 6 липня 2018 року №1457 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СТЕГ ; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Миколаївській області з проведення перевірки на підставі наказів від 30 травня 2018 року та 6 липня 2018 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СТЕГ ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 серпня 2018 року № 00068131407 та №00068141407.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, залишеним без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ ДФС у Миколаївській області з проведення перевірки на підставі наказу від 6 липня 2018 року №1457 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СТЕГ ; скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 13 серпня 2018 року №00068131407 та №00068141407; у задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить зазначені рішення скасувати й прийняти нове, яким у задоволенні позову Підприємства відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що судами не було враховано висновки акта перевірки, складеного за результатами господарської діяльності позивача з його контрагентами, та не надано їм належної правової оцінки. У свою чергу, саме сукупність виявлених в ході перевірки обставин свідчить про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 1 червня 2018 року відповідачем було направлено на адресу ПП СТЕГ запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками.

26 червня 2018 року позивачем було надано відповідь на вказаний запит та документальне підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, а також докази на підтвердження подальшого використання придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

6 липня 2018 року відповідачем прийнято наказ №1457 про проведення позапланової податкової виїзної перевірки ПП СТЕГ за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками ТОВ ОПТИМА ЦЕНТР за липень 2017 року, TOB ЕКО АГРО ТРЕЙД за серпень 2017 року, ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД за вересень, грудень 2017 року, ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР за жовтень 2017 року, ТОВ КОМПЛЕКТ ТРЕЙДІНГ за грудень 2017 року, ТОВ МІЛОУС за грудень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 19 липня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем:

п. 198.1, п. 198.3 cт. 198, п. 200.1, п. 200.2 cт. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 471534,00 грн;

п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, cт. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму ПДВ 13868,00 грн.

13 серпня 2018 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №00068141407, яким Підприємству зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 рік на 13868,00 грн, та №00068131407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 471534,00 грн, у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 117883,50 грн.

Вирішуючи спір, суди не знайшли підстав до задоволення позову в частині визнання протиправним наказу відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СТЕГ , з огляду на те, що перевірка відбулась, й за результатами її проведення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Водночас, встановивши, що відповідачем було фактично проведено невиїзну перевірку в приміщенні контролюючого органу, що мало наслідком порушення прав позивача (бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та документи на їх підтвердження; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків, та надавати додаткові документи), суди визнали протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки Підприємства на підставі наказу від 6 липня 2018 року №1457.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди дійшли висновку про їх незаконність, оскільки встановили рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами-постачальниками ТОВ ОПТИМА-ЦЕНТР , ТОВ ЕКО АГРО ТРЕЙД , ТОВ ДАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР , ТОВ КОМПЛЕКТ ТРЕЙДІНГ , у період, що перевірявся, та зв`язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ МІЛОУС , суди врахували наявність вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №199/5541/18 щодо керівника означеного товариства. Поряд із тим, суди дійшли висновку щодо необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, оскільки, на їх переконання, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу та коригування суми грошових зобов`язань в іншому, ніж визначено податковим органом, розмірі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України (…).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За встановленими у справі обставинами, у період, що перевірявся, ПП СТЕГ здійснювало господарські операції з ТОВ ОПТИМА ЦЕНТР , TOB ЕКО АГРО ТРЕЙД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР , ТОВ КОМПЛЕКТ ТРЕЙДІНГ та ТОВ МІЛОУС , у яких придбавало будівельні матеріали (щебінь, бетон, арматуру, дошки обрізні, пісок природний кварцевий, цементний розчин, асфальт тощо).

На підтвердження здійснення цих операції позивач надав первинні та інші документи, серед яких: податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, картки рахунку 631 (про оплату поставлених товарів), картки рахунку 205 (про списання товарів, вказаних у видаткових накладних), платіжні доручення

Придбані в описаних вище постачальників будівельні матеріали позивач, як підрядник, використовував у господарській діяльності із замовниками його робіт, а саме: ТОВ Миколаївський глиноземний завод , Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області та ТОВ НТП Промбезпека , на підтвердження чого позивачем надано документи, які супроводжували такі правочини.

Основною ознакою нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ОПТИМА ЦЕНТР , TOB ЕКО АГРО ТРЕЙД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР , ТОВ КОМПЛЕКТ ТРЕЙДІНГ на думку відповідача, є ненадання позивачем до перевірки: накладних на передачу матеріалів у виробництво та матеріальних звітів, господарських договорів з контрагентами-постачальниками, товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості, паспортів заводу-виробника; відсутність у контрагентів виробничих активів, достатньої кількості трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів, інших матеріальних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Аналізуючи такі доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з встановленням руху активів платника податків та руху його капіталу, що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату поставленого товару, картками рахунків про оприбуткування та списання кожного придбаного товару вказаного у видаткових накладних, а також первинними документами, які свідчать про подальше використання придбаного товару.

Як встановили суди, розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності здійснювались позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагентів-постачальників, що підтверджується платіжними дорученнями.

Що стосується сертифікатів відповідності паспортів заводу-виробника та інших документів на підтвердження походження товарів, які вимагались відповідачем, суди обґрунтовано виходили з того, що такі документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Відтак, неподання платником до перевірки сертифікаційних документів на придбання товару не може спростовувати реальності виконання господарської операції.

Колегія суддів вважає також, що суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача щодо відсутності журналу обліку довіреностей, оскільки вказані документи не є документами бухгалтерського та/або податкового обліку та не можуть спростовувати товарність господарської операції.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що у наданих до перевірки видаткових накладних не зазначено посадової особи, відповідальної за здійснення господарських операцій і правильність оформлення видаткових накладних, а проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати учасника господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки видаткові накладні мають усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, суди обґрунтовано виходили з того, що в даному випадку відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується іншими документами, що містяться в матеріалах справи.

Аналогічно колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та господарських операцій позивача з його контрагентами й не може створювати негативні наслідки саме для позивача.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, суди також обґрунтовано відхилили, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Отже, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ ОПТИМА ЦЕНТР , TOB ЕКО АГРО ТРЕЙД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР , ТОВ КОМПЛЕКТ ТРЕЙДІНГ , а також з контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у контрагентів-постачальників, суди встановили рух активів у процесі здійснення господарських операцій, та зв`язок між фактом придбання позивачем товару і його використання, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та нарахування штрафних санкцій позивачу за епізоди господарської діяльності з означеними контрагентами.

Водночас, що стосується господарських відносин позивача з ТОВ МІЛОУС , апеляційним судом було враховано, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №199/5541/18, який набрав законної сили, встановлено, що керівник означеного підприємства ОСОБА_1 не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства, тобто встановлено факт фіктивного підприємництва за участю ТОВ МІЛОУС .

Отже, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкові накладні, виписані від імені ТОВ МІЛОУС невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення звітних податкових та розрахункових документів, з яким ПК України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Відтак, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення з цього податку за наслідками господарських відносин з ТОВ МІЛОУС , є правильними.

Разом з тим, надані відповідачем до суду розрахунки штрафних санкцій з податку на додану вартість та розміру зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, яке є невід`ємною частиною податкових-повідомлень-рішень, не дають змоги виокремити донарахування сум грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за господарськими операціями саме з ТОВ МІЛОУС , а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду щодо наявності підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки фактично така була невиїзною, що, безперечно, порушило права позивача як платника податку. Касаційна скарга не містить доводів, які б спростовували такі висновки судів попередніх інстанцій.

Суд наголошує, що за приписами частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були висловлені відповідачем при слуханні справи в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанції, або ж неправильного застосування ними норм матеріального права судом касаційної інстанції не встановлено, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська