Рішення

від 07.04.2020 по справі 908/376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2020 Справа № 908/376/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., за участю секретаря судових засідань Юсубової Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Київського національного університету будівництва і архітектури в особі відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури", 03037, м. Київ, вул. Освіти, 4

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС", 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72

про стягнення 40 742,40 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

17.02.20 до господарського суду Запорізької області від Київського національного університету будівництва і архітектури в особі відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури" (далі КНУБА в особі ВСП ІІО КНУБА) надійшла позовна заява від 11.02.20 № 04-12.1/84 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС" (надалі ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС") 40 742,40 грн. заборгованості за договором від 15.10.19 № 112/2657 про надання освітніх послуг, з якої: 35 000,00 грн. основного боргу, 3 010,00 грн. пені, 2 450,00 грн. штрафу 247,40 грн. 3 % річних та 35,00 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору від 15.10.19 № 112/2657 про надання освітніх послуг в частині здійснення розрахунку за надані позивачем послуги згідно з актом надання послуг від 22.11.19 № 1 на суму 35 000,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/376/20 між суддями, 17.02.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 21.02.20 по справі № 908/376/20 позовну заяву КНУБА в особі ВСП ІІО КНУБА від 11.02.20 №04-12.1/84 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.

03.03.20 до суду надійшла заява за вих. від 25.02.20 № 04-12.1/122 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі господарського суду від 21.02.20 у цій справі.

З огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк і спосіб визначений ухвалою від 21.02.20, судом 10.03.20 винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву КНУБА в особі ВСП ІІО КНУБА від 11.02.20 №04-12.1/84 до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/376/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 07.04.20 о 11 год. 30 хв.

24.03.20 на електрону пошту суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 23.03.20 № 1500-20 про закриття провадження у справі № 908/376/20 (підписане за допомогою електронного цифрового підпису) в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 35 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представники сторін у судове засідання призначене на 07.04.20 не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи, представником позивача копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримано 16.03.20, а представником відповідача - 13.03.20.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Аналогічний строк для подання відзиву до суду встановлено відповідачу ухвалою суду від 10.03.20 про відкриття провадження у цій справі.

Однак, відповідач у строк визначений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою від 10.03.20 про відкриття провадження у справі № 908/376/ відзиву на позовну заяву до суду не подав. Будь-які клопотання на адресу суду також від відповідача не надходили.

Частинами 1-2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засіданні у цій справі та не повідомили про причини своєї неявки, суд дійшов висновку про наявність підстав визначених ст. 202 ГПК України для вирішення спору у справі № 908/376/20 за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.19 між Київським національним університетом будівництва і архітектури в особі відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС" (Замовник) укладено договір № 112/2657 з протоколом розбіжностей від 15.10.19 до договору), предметом якого (п.1.1) є надання освітньої послуги. Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачам в кількості 4 особи освітньої послуги згідно із заявкою Замовника, а саме: підготовка /перепідготовка/ підвищення кваліфікації. Назва курсу освітньої послуги (навчання), спеціалізація: підвищення кваліфікації за напрямом Геодезія .

Пунктом 2.1. договору передбачено, що замовник на підставі цього договору зобов`язується здійснити оплату 100% вартості послуг виконавця до початку навчання: одним платежем за весь строк навчання. Ціна освітньої послуги для одного одержувача складає: 8750,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість освітньої послуги за цим договором складає: 35000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.2 договору, оплата послуг за договором здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. договору, здавання-приймання наданої послуги здійснюється Сторонами за Актом здавання-приймання наданих послуг. За підсумками наданої послуги Виконавець складає, підписує Акт здавання-приймання наданої послуги та надає його Замовнику. Замовник протягом 5 днів після його отримання підписує та направляє скан копію на електронну адресу Виконавця: … , один підписаний примірник Акту здавання-приймання наданої послуги повертає Виконавцю. За умови виконання одержувачами навчального навантаження Виконавець видає документ про підвищення кваліфікації за напрямом Геодезія .

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами та набирає чинності з 15.10.19 та діє до 13.12.19, а в частині невиконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів цієї господарської справи вбачається, що позивачем та відповідачем без заперечень (зауважень) підписано і засвідчено відтисками печаток сторін акт надання послуг від 22.11.19 № 1, яким сторони підтвердили надання послуг за договором на суму 35 000,00 грн.

Несвоєчасна оплата послуг наданих позивачем згідно з актом надання послуг від 22.11.19 № 1 у сумі 35 000 грн. стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Норми права які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновки господарського суду за наслідками розгляду справи по суті спору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язком для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, позивач належним чином виконав умови договору щодо надання відповідачу послуг у загальній сумі 35 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг від 22.11.19 № 1.

В свою чергу, відповідач отримавши послуги від позивача за актом надання послуг від 22.11.19 № 1 по договору від 15.10.19 № 112/2657 не здійснив з КНУБА в особі ВСП ІІО КНУБА своєчасного розрахунку за послуги до початку навчання, що передбачено п. 2.1. договору, чим відповідно здійснив відповідне його порушення.

24.03.20 на електрону пошту суду надійшло клопотання від 23.03.20 № 1500-20 з додатками, яке підписане за допомогою електронного цифрового підпису представника відповідача. За змістом вказаного клопотання відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. На підтвердження наявності підстав для закриття провадження у справі до клопотання представником відповідача надано, у т.ч. платіжне доручення від 10.03.20 № 256037 про сплату 35 000,00 грн. за навчання по договору від 15.10.19 № 112/2657.

Частиною 8 ст. 42 ГПК України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Статтею 3 закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.03 №851, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного доказу.

Враховуючи наявність електронного цифрового підпису на клопотанні від 23.03.20 вих. № 1500-20 про закриття провадження у справі з додатками, який надійшов на електрону пошту суду 24.03.20, у суду наявні підстави вважати його та додані до нього документи належними доказами у справі, у т.ч. платіжне доручення від 10.03.20 № 256037 про сплату 35 000,00 грн. за навчання по договору від 15.10.19 № 112/2657.

За таких обставин, у суду наявні підстави вважати, що станом на 10.03.20 зобов`язання відповідача по оплаті на користь позивача 35 000,00 грн. основного боргу по договору від 15.10.19 № 112/2657 за спірними накладними було припинено внаслідок його виконання відповідачем.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у цій справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. основного боргу за договором від 15.10.19 № 112/2657 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за надані послуги за договором від 15.10.19 № 112/2657 у сумі 35 000,00 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 010,00 грн. пені, 2 450,00 грн. штрафу, 247,40 грн. 3 % річних та 35,00 грн. індексу інфляції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Як свідчать умови (пункти) договору від 15.10.19 № 112/2657, у вчиненому сторонами правочині не встановлено відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, а вміщено умову (п. 4.1. договору) якою передбачено, що у випадку порушення зобов`язань, що виникає за цим договором, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Оскільки у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені (штрафу) не визначено, а вміщено умову (пункт) про те, що Сторона, яка порушила зобов`язань за договором несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавство, то суму пені (штрафу) може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що стягнення пені та штрафу обґрунтовано приписом абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, яким передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Судом враховано, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи, що порушене відповідачем зобов`язання за своє правовою природою є грошовим зобов`язанням, то правові підстави для застосування абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 010,00 грн. пені та 2 450,00 грн. штрафу не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору від 15.10.19 № 112/2657 та чинного в Україні законодавства.

Як наслідок, вказані вимоги судом залишаються без задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 247,40 грн. за період з 18.11.19 по 11.02.20 та 35,00 грн. індексу інфляції за період з 18.11.19 по 11.02.20.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач повинен був здійснити оплату послуг навчання за договором у сумі 35 000,00 грн. до початку навчання, тобто до 18.11.19 (період навчання згідно з актом надання послуг від 22.11.19 № 1 по договору з 18.11.19 по 22.11.19)

Частиною 5 ст. 254 ЦКУкраїни визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки строк здійснення з позивачем розрахунків за договором від 15.10.19 № 112/2657 припав на 17.11.19, тобто на вихідний день, днем закінчення строку виконання грошового зобов`язання відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, слід вважати перший за ним робочий день - 18.11.19.

На підставі викладеного, судом визнано необґрунтованим нарахування позивачем 3 % річних починаючи з 18.11.19.

З урахуванням викладено, перевіривши розрахунок позивача по 3 % річних за період з 19.11.19 по 11.02.20, суд дійшов висновку про те, що є правомірними та такими, що підлягають задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 244,19 грн. 3 % річних.

В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних судом відхиляються.

Щодо розрахунку індексу інфляції суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку позивача заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань (інфляційних витрат) судом прийнято до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., зокрема, надані такі рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ: При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц; поэтому условно следует считать, что сумма, внесенная за период с 1 по 15 число соответствующего месяца, например, мая, индексируется за период с учетом мая, а если с 16 по 31 число, то расчет начинается со следующего месяца - июня .

З огляду на викладене, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання по сплаті 35 000,00 грн. у відповідача виникло з 19.11.19, то правові підстави для задоволення вимог про стягнення інфляційних витрат за листопад 2019 року у суду відсутні.

Крім того, суд враховуючи те, що за період з грудня 2019 року по січень 2020 року сукупний індекс інфляції становив менше одиниці ( 99,9996), також не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних за вказані періоди.

Також судом визнається безпідставним нарахування позивачем інфляційних за одинадцять днів лютого 2020 року, оскільки як вже зазначалось вище, індекс інфляції розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

З огляду на викладене судом відмовлено у задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 18.11.19 по 11.02.20.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена сума судового збору у сумі 1805,74 грн. в частині закриття провадження у цій справі може бути повернута позивачу з підстав та в порядку визначеному п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Крім того, у зв`язку із оплатою позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, останні відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір не позбавлений права звернутись до суду із відповідним клопотання про повернення позивачу 4009,36 грн. судового збору сплаченого при подачі позову у цій справі.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, судом відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12,60 грн. покладаються на відповідача, в іншій частині (283,66 грн.) на позивача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 202, п. 2. ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 39641616) на користь Київського національного університету будівництва і архітектури в особі відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури" (юридична адреса КНУБА: 03680, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 31, код ЄДРПОУ 02070909; юридична адреса ВСП ІІО КНУБА: 03037, м. Київ, вул. Освіти, 4, код ЄДРПОУ 38639433) - 244 (двісті сорок чотири) грн. 19 коп. 3 % річних та 12 (дванадцять) грн. 60 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог Київського національного університету будівництва і архітектури в особі відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС" 35 000,00 грн. основного боргу за договором від 15.10.19 № 112/2657 закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення.

Дата підписання рішення 10.04.20.

Суддя В.Л. Корсун