Постанова

від 10.04.2020 по справі 813/7758/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №813/7758/14

адміністративне провадження №К/9901/26722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства Комунальник на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року (суддя Дем`яновський Г.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (судді: Мікула О.І. (головуючий), Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 813/7758/14 за позовом Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Міського комунального підприємства Комунальник про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Золочівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - позивач, контролюючий орган, Золочівська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) звернулась до суду з позовом до Міського комунального підприємства Комунальник (далі - відповідач, МКП Комунальник ) про стягнення з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, податковий борг на загальну суму 686 139,19 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 20 лютого 2015 року відповідач має заборгованість на загальну суму 686 139,19 грн, яку на день звернення до суду відповідачем не сплачено та яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань визначених в податкових деклараціях.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Міського комунального підприємства Комунальник (м. Перемишляни вул. Борщівська, 39а, ЄДРПОУ - 32940150) на користь державного бюджету з рахунків у банках платника податку 686 139,19 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сума податкових зобов`язань Міського комунального підприємства Комунальник визначена як самостійно, так і контролюючим органом, є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не була сплачена, а тому підлягає стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МКП Комунальник подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Золочівської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що МКП Комунальник - зареєстровано як юридична особа та йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32940150 та перебуває на обліку Золочівської ОДПІ (Перемишлянське відділення) ГУ ДФС у Львівській області.

Станом на 20 лютого 2015 року борг МКП Комунальник збільшився та становить 686 139,19 грн, що підтверджується довідкою № 597/50 від 12 лютого 2015 року. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою позивачем самостійно узгоджених податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, зокрема, визначених: у податковій декларації з ПДВ від 19 березня 2012 року на суму 12 109,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 квітня 2012 року на суму 13 225,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 травня 2012 року на суму 14 337,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 березня 2013 року на суму 12 707,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 15 червня 2012 року на суму 12 707,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 липня 2012 року на суму 16 182,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 серпня 2012 року на суму 11 327,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 вересня 2012 року на суму 15 981,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 жовтня 2012 року на суму 11 191,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 листопада 2012 року на суму 15 394,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 грудня 2012 року на суму 22 018,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 січня 2013 року на суму 20 950,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 лютого 2013 року на суму 6 923,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 березня 2013 року на суму 8 822,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 квітня 2013 року на суму 15 385,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 травня 2013 року на суму 14 770,00 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 0000801500 від 5 червня 2013 року на суму 12 040,66 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 0000781500 від 5 червня 2013 року на суму 5 005,40 грн, у податковій декларації з ПДВ від 18 червня 2013 року на суму 16 523,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 липня 2013 року на суму 12 494,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 серпня 2013 року на суму 21 440,00 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 0002071500 від 10 вересня 2013 року на суму 7 928,66 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 листопада 2013 року на суму 15 432,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 жовтня 2013 року на суму 19 540,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 грудня 2013 року на суму 16 737,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 січня 2014 року на суму 22 320,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 лютого 2014 року на суму 16 790,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 березня 2014 року на суму 12 011,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 квітня 2014 року на суму 22 282,00 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 0001261500 від 6 травня 2014 року на суму 12 781,48 грн; у податковій декларації з ПДВ від 16 травня 2014 року на суму 15 909,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 червня 2014 року на суму 19 226,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 липня 2014 року на суму 19 387,00 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 002281500 від 4 492,52 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 серпня 2014 року на суму 15 303,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 19 вересня 2014 року на суму 21 528,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 17 жовтня 2014 року на суму 17 313,00 грн; у податковому повідомленні-рішенні № 0003071500 від 30 жовтня 2014 року на суму 3 653,28 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 листопада 2014 року на суму 24 151,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 грудня 2014 року на суму 14 482,00 грн; у податковій декларації з ПДВ від 18 січня 2015 року на суму 25 564,00 грн; пені на суму 60 342,65 грн. Датою виникнення даного податкового боргу є 30 березня 2012 року. У зв`язку з несплатою боржником узгоджених сум податкових зобов`язань, контролюючий орган надсилав боржнику податкові вимоги від 5 червня 2007 року та 9 липня 2007 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що відповідачем було сплачено відповідну суму податкового боргу у розмірі 129 545,77 грн, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.137, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

10.2. Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

10.3. Підпункт 20.1.18 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

10.4. Пункти 41.1, 41.2 статті 41.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

10.5. Пункт 56.11 статті 56.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

10.6. Пункт 59.5 статті 59.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

10.7. Пункти 95.1, 95.3 статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

10.8. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, податкового боргу на загальну суму 686 139,19 грн.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у МКП Комунальник станом на 20 лютого 2015 року сума податкового боргу становила 686 139,19 грн (вказана заборгованість є узгодженою, виникла у зв`язку з несплатою позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ). Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги доказів сплати МКП Комунальник суми податкового боргу у розмірі 129 545,77 грн є необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано до суду жодних належних та достатніх доказів (та матеріли справи не містять таких) на підтвердження сплати ним вказаної суми саме на погашення такого податкового боргу (зокрема, відповідних платіжних доручень, результатів звірки з даними контролюючого органу щодо наявності у відповідача податкового боргу та його конкретного розміру та ін.), тоді як відповідачем було лише надано непідтверджений будь-якими документами складений МКП Комунальник розрахунок з погашення податкового боргу у розмірі 129 545,77 грн.

Враховуючи вказані положення податкового законодавства, а також встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки сума податкової заборгованості МКП Комунальник є узгодженою, у встановлені строки до бюджету відповідачем не сплачена (що не спростовано відповідачем належними та достатніми доказами), а тому підлягає стягненню.

14. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права в частині задоволених позовних вимог, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Міського комунального підприємства Комунальник на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства Комунальник залишити без задоволення, а постанову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 813/7758/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду