Ухвала

від 06.04.2020 по справі 127/16300/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 127/16300/19

провадження № 61-5717ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позов обґрунтувала тим, що 31 жовтня 2017 року між сторонами укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу, згідно з умовами якого сторони зобов`язались в майбутньому, в строк до наступного для після отримання кадастрового номеру на земельну ділянку орієнтовною площею 4 572,25 кв.м, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні на АДРЕСА_1 . На виконання умов попереднього договору з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомості та своєї платіжної спроможності, ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 суму завдатку у розмірі 53 260 грн. Крім завдатку, ОСОБА_2 в рахунок належних за основним договором платежів, згідно з графіком, зазначеним у попередньому договорі передала ОСОБА_3 10 150 доларів США.

13 лютого 2019 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0520682200:05:002:0126 та згідно з наказом від 25 лютого 2019 року

№ 2 - 2259/15-19СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .

Умовами пункту 6.1 попереднього договору передбачено зобов`язання укласти основний договір не пізніше наступного дня після присвоєння кадастрового номеру, отже, оскільки суб`єктом подання документів для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, в цьому випадку, є власник розташованої на ній будівлі, то саме відповідач, володіючи інформацією про дату присвоєння кадастрового номера земельній ділянці мала би ініціювати укладення основного договору 14 лютого 2019 року. Проте у порушення умов попереднього договору ОСОБА_3 не повідомила позивача, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, оформлено право власності та, як наслідок, до 14 лютого 2019 року не укладено з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. Водночас ОСОБА_3 не повертає кошти, що були їй передані згідно з пунктом 2.2.1 попереднього договору як завдаток, хоча згідно з пунктом 5.2 цього договору у випадку невиконання умов договору продавець зобов`язується повернути покупцю впродовж трьох днів з дати, встановленої пунктом 6.1 цього договору подвійну суму завдатку.

Пославшись на викладене, й на те, що після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_1 , та реєстрації в державному реєстрі прав на неї за ОСОБА_3 пройшло практично три місяці, а основний договір та і не укладено з вини продавця, позивач просила стягнути з відповідача подвійну суму завдатку у розмірі 106 520 грн, три відсотки річних від простроченої суми, що становить 831,73 грн та аванс у загальній сумі 10 150 доларів США.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи, що основний договір не було укладено з вини продавця - ОСОБА_3 , то подвійна сума завдатку, згідно з умовами пункту 5.2 попереднього договору повинна бути повернута.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_3 106 520 грн - подвійної суми завдатку та трьох відсотків річних. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 53 260 грн, у задоволенні вимог про стягнення 3 відсотка річних від простроченої суми відмовлено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року в частині стягнення судових витрат змінено, зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви з 4 429,44 грн до 3 504,40 грн, додаткове рішення цього ж суду від 10 грудня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 12 000 грн до 10 395,60 грн. В іншій частині залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передані за попереднім договором кошти є авансом, а не завдатком, тому не підлягають поверненню у подвійному розмірі, а оскільки не встановлено вини ОСОБА_3 у порушенні зобов`язання за попереднім договором від 13 жовтня 2017 року, застосування судом першої інстанції положень статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми є необґрунтованим.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Кудельського А. А., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Предметом цього позову є стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31 жовтня 2017 року зокрема подвійної суми завдатку у розмірі 106 520 грн, три відсотки річних від простроченої суми, що становить 831,73 грн та аванс у розмірі 10 150 доларів США.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Таким чином, на момент звернення із цим позовом до суду ціна позову у цій справі становить 375 484,73 грн ((10 150 доларів США, що в еквіваленті становить 268 133 грн (10 150*26,4170)) + (подвійна сума завдатку у розмірі 106 520 грн) + (три відсотки річних від простроченої суми, що становить 831,73 грн)), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*250=525 500 грн).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені випадки.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_3 - адвокат Кудельський А. А. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний