Рішення

від 09.04.2020 по справі 120/374/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2020 р. Справа № 120/374/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (далі - позивачі) із позовом до Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачі просять визнати протиправними та скасувати рішення 29 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 24.12.2019 № 215, № 216, № 217, № 218, № 219, № 220, № 221, № 222, № 223, № 224 та зобов`язати Раду прийняти рішення про надання дозволів на складення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішеннями 23 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 20.12.2018 № 174, № 175, № 176, № 177, № 178, № 179, № 180, № 181, № 182, № 183 їм відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Відмова мотивована тим, що земельні ділянки, щодо яких було подано клопотання, являються частиною земельної ділянки за кадастровим номером 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га, яка передалась із земель державної власності в комунальну власність для створення громадських пасовищ, згідно Проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок Конівської сільської ради .

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивачі звернулися до суду з метою їх скасування.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2019, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 по справі № 120/849/19-а, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення 23 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 20.12.2018р. № 174, № 175, № 176, № 177, № 178, № 179, № 180, № 181, № 182, № 183 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства позивачам . Зобов`язано Конівську сільську раду Могилів - Подільського району Вінницькій області повторно розглянути заяви позивачів про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області.

Однак, при повторному розгляді заяв, на засіданні 29 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, були прийняті рішення від 24.12.2019 № 215, № 216, № 217, № 218, № 219, № 220, № 221, № 222, № 223, № 224 якими повторно відмовлено позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відмова мотивована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам закону, оскільки земельна ділянка на яку бажають отримати дозвіл позивачі, є частиною земельної ділянки кадастровий номер 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га за видом цільового використання 01.08 для сінокосіння та випасання худоби та із 1996 року використовується виключно за цільовим призначенням жителями територіальної громади с. Конева.

Позивачі вважають рішення 29 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 24.12.2019 № 215 - № 224 протиправними, оскільки відповідачем при їх прийнятті порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Крім цього, позивачі зазначили, що звернувшись до Ради із заявами про надання їм бажаного дозволу на розроблення проектів землеустрою, мали намір змінити цільове призначення земельних ділянок. Тому, з метою захисту своїх прав звернулися із цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 05.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, визначеному ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії заяв позивачів із додатками до них та прийняті щодо заяв рішення від 24.12.2019 № 215 - № 224 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

10.03.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із того, що земельна ділянка за рахунок якої позивачі бажають отримати земельні ділянки є сформованою під кадастровим номером 0522683500:01:000:0530 з цільовим призначенням (01.08) для сінокосіння та випасання худоби і може використовуватись виключно із метою сінокосіння та випасання худоби жителями села Конів.

Також відповідач зазначив, що згідно п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач вважає відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачам обґрунтованою та правомірною.

10.03.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивачів вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим. Мотивуючи відповідь на відзив представник позивачів зазначає, що відповідач помилково ототожнює проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із схемами землеустрою.

Представник позивачів зазначає, що схеми землеустрою і техніко - економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різними видами документації із землеустрою згідно статті 25 Земельного кодексу України.

Також зазначив, що статтею 50 Закону України Про землеустрій та ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України передбачена можливість зміни цільового призначення земельної ділянки саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки позивачі звернулися до відповідача саме із заявами щодо надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то жодних порушень вимог щодо використання земельних ділянок не за цільовим призначенням не могло відбутися.

Ухвалою від 05.02.2020 відповідачу встановлено 3-х денний строк для подання заперечень в порядку ст. 164 КАС України.

Однак, своїм процесуальним правом на подання заперечень у строк встановлений судом відповідач не скористався. Оскільки, вказаний строк закінчився ще до набрання чинності Законом від 30.03.2020 № 540-IX, норми закону щодо продовження строку на подання заперечень не застосовуються.

Надавши оцінку аргументам сторін, що наведені у заявах по суті справи, наявним у матеріалах справи письмовим доказам, суд встановив наступне.

27.11.2018 позивачі звернулися до відповідача із заявами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а.с.83-92).

Із тексту заяв від 27.11.2018 встановлено, що позивачі просили Раду надати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність.

Із змісту інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку судом встановлено, що земельна ділянку за рахунок якої позивачі хотіли отримати у власність землю орієнтовними площами 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства є сформованою. Її площа становить 19,6435 га, а цільове призначення 01.08. для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 81).

Тому, подаючи заяви від 27.11.2018, позивачі переслідували мету отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність (а не дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок). При цьому, як зазначалося, земельна ділянка яка охоплює бажані для позивачів ділянки є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 01.08 для сінокосіння та випасання худоби . Цей вид цільового призначення є відмінним від виду цільового призначення 01.03 для особистого селянського господарства .

Рішеннями 23 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 20.12.2018 № 174 - 183 позивачам відмовлено у наданні дозволу, оскільки земельні ділянки, щодо яких подано клопотання, являються частиною земельної ділянки за кадастровим номером 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га. Вказана ділянка передалась із земель державної власності в комунальну власність для створення громадських пасовищ згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Конівської сільської ради з метою передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність на території Конівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області .

Позивачі не погоджуючись із отриманою відмовою оскаржили її у судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у справі № 120/849/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення 23 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 20.12.2018 № 174 - 183 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано Конівську сільську раду Могилів - Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяви позивачів про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Конівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Підставою для задоволення позову стало те, що відповідач дійшов помилкового висновку, що землі з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби не можливо використовувати для ведення особистого селянського господарства та не врахував, що передача громадянам земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, сінокосіння та випасання худоби) здійснюється без зміни цільового призначення (а.с.27-32).

На виконання рішення суду у справі № 802/849/19-а від 16.05.2019, Конівською сільською радою Могилів - Подільського району Вінницької області повторно розглянуто заяви позивачів від 27.11.2018 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Рішеннями 29 сесії 7 скликання Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області від 24.12.2019 № 215, № 216, № 217, № 218, № 219, № 220, № 221, № 222, № 223, № 224 виконано судове рішення від 16.05.2019 проте повторно відмовлено позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відмова мотивована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам закону, оскільки земельна ділянка на яку бажають отримати дозвіл позивачі, є частиною земельної ділянки кадастровий номер 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га та із 1996 року використовується виключно для сінокосіння та випасання худоби жителями територіальної громади с. Конева, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190248144 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 0517328732019, дата державної реєстрації 15.07.2016 (а.с.12-21, 93-111).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача від 24.12.2019 № 215 - № 224 позивачі, звернулися до суду з метою їх скасування у цій справі. При цьому у позові зазначили, що зверталися до Ради із заявами для отримання дозволу на складення саме проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який повинен складатися для зміни цільового призначення бажаних земельних ділянок.

Враховуючи аргументи, якими сторони у справі обґрунтовують свої вимоги та заперечення, у тому числі мотиви оскаржуваних рішень, предметом доказування у справі є питання щодо правомірності відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою для відведення у власність земельних ділянок, орієнтовною площею 2,0 га для особистого селянського господарства (вид цільового призначення 01.03) за рахунок земель для сінокосіння і випасання худоби (вид цільового використання 01.08) на підставі заяв позивачів від 27.11.2018.

Надаючи правову оцінку рішенням, які оскаржуються у справі (від 24.12.2019 № 215 - № 224), суд зазначає, що підставою для вирішення питання про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність стали заяви від 27.11.2018 із якими позивачі звернулися до Конівської сільської ради, де просили: надати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району для ведення особистого селянського господарства…. .

До заяв позивачі долучили такі документи: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; копія посвідчення учасника бойових дій (АТО); копія викопіювання з Публічної кадастрової карти України.

Як безспірно встановлено судом на підставі інформації із Державного земельного кадастру, земельна ділянку за рахунок якої позивачі хотіли отримати у власність землю орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства є сформованою. Її площа становить 19,6435 га, а цільове призначення 01.08. для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 81).

Відповідач вважає, що правовий режим бажаних для позивачів земель, як частин земельної ділянки кадастровий номер 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га, цільове призначення 01.08. для сінокосіння та випасання худоби виключає правові підстави для передачі їх у власність позивачам за іншим видом цільового призначення, що й стало причиною виникнення спору

Аналізуючи мотиви прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень, суд бере до уваги наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, положеннями ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне у випадку формування земельної ділянки та поділу або об`єднання уже сформованої земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення.

Такий висновок узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV, відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом безспірно встановлено, що бажана для позивачів земельна ділянка (щодо якої подано заяви про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок та передачі у власність) знаходяться на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, їй присвоєно кадастровий номер: 0522683500:01:000:0530; площа - 19,6435 га; цільове призначення - (01.08) "для сінокосіння і випасання худоби".

Відтак, відповідачем в оскаржуваних рішеннях правильно зазначено правовий режим земельної ділянки кадастровий номер 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га, як такої, що використовується виключно для сінокосіння та випасання худоби, що узгоджується із офіційно зареєстрованим її видом цільового призначення.

Суд звертає увагу і на те, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Вказана норма Земельного кодексу України узгоджується із нормою ст. 50 Закону України Про землеустрій , на яку зіслалися позивачі у позовній заяві, зазначивши що проект землеустрою, згоду на розроблення якого намагалися отримати на підставі поданих заяв від 27.11.2018, повинні б були стати підставою для зміни виду цільового призначення бажаних земельних ділянок.

Однак, суд проаналізувавши зміст заяв позивачів від 27.11.2018 встановив, що позивачі просили Раду надати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність, орієнтовною площею 2,0 га на території Конівської сільської ради Могилів - Подільського району для ведення особистого селянського господарства…. . Відтак, заяви позивачів не були спрямовані на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. В іншому випадку у таких заявах повинно було б бути зазначено як про намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, мотиви зміни цільового призначення та речове право позивачів щодо вказаних ділянок.

Відтак, суд критично оцінює аргументи сторони позивачів щодо ініціювання ними процесу зміни виду цільового призначення земельних ділянок відповідно до поданих від 27.11.2018 заяв.

Крім цього, про безпідставність тверджень позивачів свідчить і те, що зміна виду цільового призначення із земель для сінокосіння і випасання худоби код - 01.08 на землі для ведення особистого селянського господарства за клопотанням позивачів суперечить вимогам земельного законодавства та є недопустимою.

Так, зміст поняття цільового призначення земельної ділянки міститься у ст. 1 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV, та визначається як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Поняття цільове призначення земельної ділянки нерозривно пов`язане з поняттям категорія земель , адже у ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є землі сільськогосподарського призначення . Тому, основне цільове призначення земель є критерієм їх поділу на категорії.

У межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, а поділ земель на окремі види цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів визначено Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 (далі - Класифікація № 548).

Як передбачено Класифікацією № 548 категорія земель сільськогосподарського призначення за видами цільового призначення поділяється на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14), у тому числі на землі: 01.03 - Для ведення особистого селянського господарства ; 01.08 - Для сінокосіння і випасання худоби .

Вказані у Класифікації № 548 види цільового призначення земельних ділянок за своїм змістом у нормах земельного законодавства використовується як синонім поняття вид використання та є тотожним поняттю цільове призначення .

Відтак, зміна виду цільового призначення земельних ділянок (виду використання землі) в межах її основного цільового призначення (визначеної категорій) повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 308/7923/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17, від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17.

Як зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003№ 858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Тому, бажаний для позивачів проект землеустрою, згоду на розроблення якого вони намагалися отримати, згідно закону є видом документації із землеустрою, на підставі якої може бути змінено вид цільового призначення земельної ділянки із 01.03 Для ведення особистого селянського господарства на 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби , проте за умови якщо у заявах зазначено про намір отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою зміни виду цільового призначення землі.

Однак, суд зазначає, що позивачі не є тими суб`єктами, які вправі відповідно до норм Земельного кодексу України ініціювати зміну цільового призначення земель для сінокосіння і випасання худоби на інший вид цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства та одночасно просити про надання їх у власність.

Підтвердженням такого висновку є наступні норми Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 20 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 2 ст. 20 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби

Відтак, аналіз норм ч. 5 ст. 20 ЗК України чітко вказує на те, що коли мова йде про використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то вони можуть використовуватися їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України. А тому для зміни цільового призначення земельної ділянки з виду цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби (01.08) на вид цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (01.03) навіть в межах однієї категорії землі сільськогосподарського призначення , розроблення окремого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обов`язковим.

Після цього, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає затвердженню у встановленому ст. 122 ЗК України порядку. І лише тоді, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 (справа № 809/821/17 ), зміна цільового призначення земельної ділянки відбудеться при затвердженні такого проекту, а не при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Як вказано судом вище, згідно ч. 1 ст. 34 ЗК України, до зміни виду цільового призначення земельної ділянки із земель для сінокосіння та випасання худоби (01.08) на землі для ведення особистого селянського господарства , громадяни можуть претендувати виключно на речове право оренди на землі для сінокосіння і випасання худоби, а не право власності як зазначають позивачі.

Крім того, враховуючи, що бажана для позивачів земельна ділянка на момент подання ними заяв перебувала у власності територіальної громади та не перебуває у їх користуванні, то вони не вправі ініціювати зміну виду цільового призначення землі. Такий висновок випливає із зазначених вище норм ч. 5 ст. 20 ЗК України (щодо правомочностей власника чи землекористувача визначати у встановленому порядку вид цільового використання земельної ділянки) та узгоджується із нормами ч. 2 ст. 20 ЗК України наступного змісту: Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Натомість фізичні особи, відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України, можуть бути ініціаторами зміни виду цільового призначення лише тієї земельної ділянки, що перебуває у їх власності, або земельної ділянки, яка на момент подання клопотання хоча і є власністю територіальної громади, однак перебуває у їх користуванні. При цьому така зміна не тягне за собою зміну власника чи користувача земельної ділянки, вона й надалі залишається у власності територіальної громади та на відповідному речовому праві належить користувачеві (на цьому наголошує і Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 809/821/17.) Проте, норми Земельного кодексу України не надають право фізичним особам ініціювати одночасну зміну цільового призначення земельної ділянки яка знаходиться у власності територіальної громади, щодо якої у таких осіб відсутнє право користування, та передачу такої земельної ділянки їм у власність на підставі одного проекту землеустрою щодо її відведення.

Встановлені вище обставини та надана їм правова оцінка, на переконання суду виключають підстави для задоволення заяв позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, надавши оцінку спірним правовідносинам суд дійшов висновку, що із урахуванням виду цільового призначення бажаної для позивачів земельної ділянки (підрозділ КВЦПЗ 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби ) така земельна ділянка за своїм правовим режимом, відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗК України, може бути передана громадянам лише в оренду, а не у власність (відповідно до ст. 34 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби). При цьому, у позивачів були відсутні законні підстави для отримання на підставі їх заяв від 27.11.2018 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни виду цільового призначення земельної ділянки 0522683500:01:000:0530 площею 19,6435 га, так як по перше - у заяві висловлено прохання про надання відповідного дозволу саме з метою передачі землі у власність для ведення особистого селянського господарства (а не зміни цільового виду цільового призначення), що не допустимо, а по друге - позивачі відповідно до норм Земельного кодексу України не належать до числа осіб, що вправі ініціювати зміну виду цільового призначення земельної ділянки. Тому, за сукупності наведених вище обставин, у відповідача на момент прийняття оскаржуваних рішень були відсутні підстави для задоволення заяв та прийняття рішення про надання бажаних для позивачів дозволів. Отже, оскаржувані рішення є правомірними, а вимоги адміністративного позову є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачами судові витрати не підлягають присудженню в їх користь.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

позивач - ОСОБА_1 (с. Борщівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24033, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

позивач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

позивач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 )

позивач - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )

позивач - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 )

позивач - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 )

позивач - ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 )

позивач - ОСОБА_10 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 )

відповідач - Конівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Леніна, 48, с. Конева, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24042, код ЄДРПОУ 04326661).

Суддя Богоніс Михайло Богданович