Ухвала

від 06.04.2020 по справі 183/1349/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/452/20 Справа № 183/1349/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42019041500000116,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 26.12.2019 року за № 42019041500000116, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні внесено 26.12.2019 року, при цьому з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки слідчий звертається до слідчого судді майже через три місяці, а саме 16 березня 2020 року, враховуючи те, що зазначені у клопотанні земельні ділянки було визнано речовими доказами постановою від 02 березня 2020 року, а тому суд дійшов висновку, що дане клопотання слідчого слід вважати необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Прокурор не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 року.

Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 42019041500000116 від 26.12.2019 року за ч. 1 ст. 190 КК України шляхом заборони будь-кому та будь-яким чином розпоряджатись майном та використовувати його, а саме на:

- земельну ділянку площею 1,6392 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8006 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області;

- земельну ділянку площею 0,3608 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8007 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Заборонити управлінню Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області змінювати цільове призначення земельних ділянок площею 1,6392 га з кадастровим номером 1223285000:01:001:8006 та площею 0,3608 га з кадастровим номером 1223285000:01:001:8007,, які розташовані на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вищевказане рішення слідчого судді являється незаконним, необгрунтованим та невмотивованим, у зв`язку із чим, підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує на те, що право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано не у законному порядку, тобто фактично майно вибуло з володіння власника - держави не з його волі, а на підставі підроблених документів, в результаті чого земельні ділянки вже декілька разів відчужувались третім особам, що значно ускладнює процес відшкодування шкоди власникові, повернення власникові його майна та встановлення істини у справі, з метою недопущення подальшого відчуження земельних ділянок, виникла необхідність у забезпеченні збереження даних речових доказів, шляхом накладення на них арешту, тому вважає, що слідчим суддею безпідставно зазначено в ухвалі про те, що слідчим належним чином не обгрунтовано необхідність накладення арешту, як і те, що кримінальне провадження зареєстроване 26.12.2019 року, а при цьому клопотання до суду направлено майже через три місяці. Зазначені висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів убачається, що кримінальне правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що Новомосковською місцевою прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог чинного законодавства при реєстрації прав власності на земельні ділянки на території м. Новомосковська та Новомосковського району встановлено порушення вимог земельного та лісового законодавства невідомими особами при реєстрації прав власності на земельні ділянки в інтересах ОСОБА_8 з кадастровими номерами 1223285000:01:001:8007 та 1223285000:01:001:8006.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на земельну ділянку площею 1,6392 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8006 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, 16.03.2016 зареєстровано право власності за ОСОБА_8 , на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації № 784-р-43 від 29.12.2012 року. 26.12.2017 року на підставі договору купівлі-продажу власником вказаної земельної ділянки став ОСОБА_9 , а 20.09.2019 року на підставі договору купівлі-продажу власником вказаної земельної ділянки стала ОСОБА_10 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на земельну ділянку, площею 0,3608 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8007 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, 16.03.2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_8 , на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації № 784-р-44 від 29.12.2012 року. На теперішній час власником вказаної земельної ділянки значиться ОСОБА_11 .

Згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації, наданої в.о. керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_12 на запит №01-96-3077вих19 від 19.12.2019 року, розпоряджень голови районної державної адміністрації №784-р-44 від 29.12.2012 року та №784-р-43 від 29.12.2012 не існує.

За даними фактами 26 грудня 2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019041500000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

25.02.2020 року проведено огляд земельних ділянок за кадастровими номерами1223285000:01:001:8007 та 1223285000:01:001:8006, які розташовані на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в ході якого встановлено, що на земельній ділянці 1223285000:01:001:8006 порожньо, на 1223285000:01:001:8007 збудований бетонний паркан, металеві ворота та кілька фундаментів.

Постановою старшого слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 02.03.2020 року земельну ділянку, площею 1,6392 га за кадастровимномером1223285000:01:001:8006 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та земельну ділянку, площею 0,3608 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8007 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В силувимог ч.2ст.170КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, але слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, розглядаючи клопотання слідчого, необґрунтовано дійшов висновку про відмову в його задоволенні, до того ж розглянувши це клопотання за відсутності слідчого, зазначивши у своєму рішенні, що слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, а також з урахуванням заяви старшого слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, наявної в судових матеріалах, яка, до речі, не містить ані дати, ані підпису самого слідчого, на чому слушно наголошував прокурор під час апеляційного розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку є необхідність в накладенні арешту на вищезазначене майно, оскільки є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

У зв`язку з тим, що вищезазначене майно має доказове значення для даного кримінального провадження, а також з урахуванням того, що з вищезазначеними земельними ділянками, які є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, неодноразово вчинялись дії, спрямовані на їх відчуження третім особам, що свідчіть про наявність ризику подальшого відчуження майна, яке здобуте злочинним шляхом, у разі не накладення на нього арешту, колегія суддів вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги прокурора задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

У випадку, якщо в подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 26.12.2019 року за № 42019041500000116, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на:

-земельну ділянку площею 1,6392 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8006 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області;

-земельну ділянку площею 0,3608 га за кадастровим номером 1223285000:01:001:8007 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Орлівщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4