Постанова

від 06.04.2020 по справі 523/11546/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1826/20

Номер справи місцевого суду: 523/11546/19

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Дрішлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2019 року в цивільній справі за ОСОБА_1 до Комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції.

24 липня 2019 року до Суворовського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. Так, ОСОБА_1 пояснив, що з 08.11.2016 року по 12.06.2018 року працював у комунальному закладі Одеський обласний театр ляльок (на сьогодні після перейменування - комунальний заклад Одеський академічний обласний театр ляльок згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань) на посаді провідного економіста, що вбачається з його трудової книжки. 12.06.2018 року позивач був звільнений на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із прогулом без поважних причин. Позивач вважає звільнення з посади незаконним, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1, а.с 1-61).

04 листопада 2019 року рішенням Суворовського районного суду міста Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок про визнання незаконним та скасування наказу комунального закладу Одеський обласний театр ляльок від 12.06.2018 року № 71-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного економіста у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України; про стягнення з комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок - залишено без задоволення у повному обсязі (т.1, а.с 221-226).

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням від 04 листопада 2019 року, подав апеляційну скаргу до Суворовського районного суду міста Одеси. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він має профільну повну вищу освіту з відзнакою за посаду, на якій працював, що вказує на високий рівень його професійних знань. Апелянта було прийнято на посаду провідного економіста, його було ознайомлено з посадовою інструкцією економіста, хоча на цю посаду він не приймався та не працював, що суд першої інстанції не врахував при вирішенні спору. Таким чином, на думку апелянта, ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений із його посадовим обов`язками в порушення вищенаведених правових приписів, у тому числі його роботодавцем фактично не було належним чином визначено робоче місце. ОСОБА_1 являється членом профспілкової організації, яка є добровільною неприбутковою громадською організацією. З метою забезпечення організації роботи закладу у подальшому без порушень, апелянт порушував питання про його переведення на посаду комерційного директора закладу, проте заява не була розглянута. Тому усі заходи спрямовані на усунення порушень у роботі закладу та його працівників, вжиті ним як від свого імені так і від імені профспілки, не знайшли підтримки у керівництва закладу, а навпаки, негативно обернулися для нього. 12.06.2018 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з наказом від 12.06.2018 року №71, хоча він жодного разу не відлучався з робочого місця під час роботи, у тому числі на 3 години підряд, без поважних причин, не запізнювався на роботу і жодних підстав для звільнення не було. Заклад визнав неповажним відсутність на роботі через хворобу, що є неприпустимим та несправедливим. Апелянт вважає, що позивачем не було надано закладом документів не вбачається існування фактів систематичного невиконання трудових обов`язків ОСОБА_1 , а відсутність на робочому місці у період хвороби з 11.05.2018 року по 31.05.2018 року та перебування його на лікуванні у медичних закладах вочевидь є поважною причиною відсутності його на роботі, зокрема, у період з 11.05.2018 року по 14.05.2018 року, за що і був звільнений, хоча 12.05.2018 року та 13.05.2018 року взагалі є вихідними днями. Заклад був обізнаний про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 та перебуванні його на лікуванні. Також апелянт зазначає, що його було звільнено без попередньої згоди профспілки, членом та представником якої він являється. Після звільнення апелянт звернувся із заявою від 29.10.2018 року, у якій просив розглянути на комісії по трудовим спорам ряд питань, у тому числі читання незаконного звільнення. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, але суд формально підійшов до вирішення питання про поважність пропуску. Апелянт просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04.11.2019 року. Поновити строк звернення до суду із позовною заявою. Визнати незаконним та скасувати наказ комунального закладу Одеський обласний театр ляльок № 71-к від 12.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 . Стягнути з комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок . Поновити ОСОБА_1 , на посаді провідного економіста комунального закладу Одеський академічний обласний театр ляльок (т. 2, а.с. 1-27).

17.01.2020 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади відповідно до вимог чинного законодавства; позивач є членом профспілки ЗАТ Мікрофінансовий банк , але дана профспілка не надавала згоди на звільнення позивача, так як в КЗ Одеський обласний театр ляльок ніколи не діяла первинна організація вказаної профспілки. Відповідно до протоколу № 20 від 12.06.2018 року профспілки КЗ Одеський обласний театр ляльок була надана згода на звільнення позивача. Відповідач пояснив, що направляв на адресу позивача лист, в якому пропонував з`явитися для отримання трудової книжки, проте даний лист був повернутий. В матеріалах справи міститься особистий підпис позивача про отримання трудової книжки 25.10.2018 року, однак з позовом до суду він звернувся лише 24.07.2019 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на звернення до суду з позовом. Тому відповідач просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення без змін.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Представник позивача 23.03.2020 року подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Відповідачв судове засідання не з`явився, клопотань чи заяв щодо розгляду справи не подавав. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи дійшов до висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до положень діючого законодавства, а тому вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, суд також виходив з того, що позивач пропустив строк звернення з відповідним позовом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

За статтею 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Частина перша статті 224 КЗпП України встановлює, що комісія по трудових спорах є обов`язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ч. 1 ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з`ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з`ясуванні інших обставин справи не має.

Отже, досліджуючи обставини справи в трудових спорах суд повинен встановити чи звернувся позивач до суду з відповідним позовом у встановлений законом строку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції наказом комунального закладу Одеський обласний театр ляльок від 12.06.2018 року № 71-к ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного економіста у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (т. 1, а.с. 115).

В матеріалах справи у відомості обліку трудових книжок міститься особистий підпис ОСОБА_1 від 25.10.2018 року про отримання трудової книжки (наказ № 71-к від 12.06.2018 року) (т. 1, а.с. 129). Вказані обставини не оспорювались позивачем-апелянтом в процесі розгляду справи.

З позовом до суду про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся 24.07.2019 року, тобто через дев`ять місяців після отримання трудової книжки. Отже з пропуском встановленого частиною 1 ст. 233 КЗпП України строку для звернення до суду з відповідним позовом.

Апелянт посилається на те, що під час передачі трудової книжки відповідач не повідомив йому фактичних обставин, в зв`язку з якими його звільнили та не надали копію наказу про звільнення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. При цьому наявність хоча б однієї з вказаних обставин є підставою для відліку строку на звернення до суду. Вказаний строк є спеціальним строком позовної давності, що обумовлено специфікою трудових правовідносин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , наданої позивачем в додатках до позовної заяви, 12.06.2018 року було зроблено запис про звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин за ч. 4 ст. 40 КЗпП України (наказ № 71-к від 12.06.2018 року) (т. 1, а.с. 28). Трудова книжка була отримана позивачем особисто 25.10.2018 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 129). Отже, з 25.10.2018 року позивачу було відомо про причини його звільнення. Доказів, на підтвердження того, що позивач звертався з відповідними заявами до відповідача щодо надання копії наказу про звільнення чи інших документів, які стосуються звільнення позивача матеріали цивільної справи не містять та апелянтом до апеляційного суду не подавались. Так само апелянтом не були надані докази, які б підтверджували поважність причин пропуску строку для звернення до суду з позовом з 25.10.2018 року та до 24.07.2019 року. Отже, відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційний судом.

Посилання апелянта щодо отримання безоплатної вторинної правової допомоги за його зверненням лише в червні 2019 року відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що законодавством чітко передбачений порядок надання громадянам безоплатної вторинної правової допомоги, який передбачений Законом України Про безоплатну правову допомогу . Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Апелянт надав до суду копію талона про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, однак жодних підтверджень щодо результатів розгляду звернення апелянт до суду не надав. Докази повторного звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги до відповідного центру матеріали справи не містять. Так само як і будь-які підтвердження того, що апелянт цікавився ходом розгляду його заяви про надання правової допомоги.

В мережі Інтернет на офіційному сайті Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області міститься Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Мінюсту № 12 від 22.02.2019 року про перейменування Другого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. До того ж місцезнаходження вказаної установи не змінилося. Тому, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів, які б дійсно свідчили, що вказані обставини могли вплинути на факт пропуску строку на звернення до суду з 25.10.2018 року, підстави для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом відсутні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За ч. 3 вказаної статті учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Щодо інших доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки в процесі дослідження обставин справи було встановлено, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду з відповідним позовом, доводи апеляційної скарги щодо суті спору апеляційним судом не досліджувалися.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростували висновку суду першої інстанції щодо пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом, апеляційний суд, на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - без змін.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

06.04.2020 року м. Одеса