Постанова

від 13.04.2020 по справі 908/2129/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2129/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 (прийняте суддею Федоровою О.В., повне рішення складено 17.12.2019) у справі № 908/2129/19

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд"

про стягнення шкоди у сумі 52 577,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовом до Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" про стягнення з Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на свою користь шкоди в сумі 52 577, 78 грн., завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.01.2016 по 26.04.2018 відповідач здійснював господарську діяльність по забору води на лівому березі р. Дніпро з насосної станції за адресою вул. Тюленіна, буд. 2 "д" у м. Запоріжжя без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 44, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі завдано збитків (шкоди) внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 52 577, 78 грн. збитків та 1 921, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що факт відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування у спірному періоді з 01.01.2016 по 26.04.2018 встановлений за результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та засвідчений актом перевірки від 09.04.2019 №093/135/03. Суд дійшов висновку, що позивач підставно та правильно визначив розмір шкоди завданої відповідачем за самовільне використання водних ресурсів на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009.

Доводи відповідача про те, що в період 2014-2015 років та з 27.04.2018 відповідач здійснив водозабір поверхневих вод з р. Дніпро в обсягах, що не перевищують встановлених у дозволах на спеціальне водокористування лімітів, суд відхилив, оскільки відсутність дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для розрахунку розміру завданої шкоди.

Доводи відповідача про те, що позивач неправомірно включив в розрахунок шкоди суму 12 034, 27 грн. за об`єм води 14 500 куб.м., яку відповідач використав в період з 01.01.2016 по 30.06.2016, оскільки щодо вимог про стягнення цієї суми сплив строк позовної давності, суд відхилив, так як позивач дізнався про відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування під час перевірки в квітні 2019 року. З огляду на це, строк для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди у зв`язку з виявленим порушенням не сплив.

Посилання відповідача на те, що відповідач оплатив штраф за виявлене порушення, тому підстави для стягнення збитків відсутні, є необґрунтованими на думку суду, оскільки сплата штрафу не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Щодо доводів відповідача про те, що при розрахунку шкоди позивачем не враховано положення ст. 255.4.3 Податкового кодексу України і безпідставно включено до розміру шкоди суму 40 543,47 грн. за об`єм води 48 850 куб.м., яка була використана підприємством виключно для потреб зовнішнього благоустрою міста Запоріжжя, суд зазначив, що для мети розрахунку розміру шкоди відповідно до п. 9.1 Методики застосовується Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Такий порядок розрахунку вартості водокористування є заходом відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне ремонтно-будівельне підприємство "Зеленбуд" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не прийнято до уваги зменшення кількості відпущеної води до 100 589, 51 куб.м., в порівнянні з даними акту перевірки та довідки. При підготовці документального підтвердження послуг відпуску технічної води з насосної станції по вул. Тюленіна 2-д, м. Запоріжжя, наданих до суду 04.12.2019, було виявлено помилку, а саме двічі було враховано кількість відпущеної води за серпень 2016 в розмірі 6 323,70 м 3 що підтверджено витягом з журналу обліку відпущеної води та поясненням відповідальної особи Нейченко В.В.

Апелянт звертає увагу, що за період 2014-2018 роки відповідачем здійснено водозабір поверхневих вод з р. Дніпро в об`ємах, які не перевищують встановлених у дозволах на спеціальне водокористування лімітів.

При складанні розрахунку, працівниками Державної екологічній інспекції у Запорізькій області застосовано розмір ставки рентної плати згідно ст.255.5. Податкового кодексу України в повному обсязі на об`єм забраної води 106 769, 3 м 3 . Тобто, без урахування ст. 255.4.3 Податкового кодексу України до розрахунку включено суму 40 543, 47 грн., тоді як об`єм води 48 850 м 3 використано підприємством виключно для потреб зовнішнього благоустрою міста Запоріжжя, а тому відповідача звільнено від сплати рентної плати за вказаний обсяг води.

Також, за результатами вказаної перевірки Державної екологічної інспекції у Запорізькій області складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2019 № 009396 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 09.04.2019 № 000389/01/04, відповідальні особи підприємства понесли відповідальність за порушення водного законодавства, адміністративні штрафи сплачені своєчасно та в повному обсязі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Про розгляд апеляційної скарги повідомлений належним чином.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

В період з 01.04.2019 по 09.04.2019 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання Комунальним ремонтно-будівельним підприємством "Зеленбуд" вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За результатами вказаної перевірки 09.04.2019 складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №093/135/03, в якому зазначено, що Комунальне ремонтно-будівельне підприємство "Зеленбуд" здійснює забір води з двох насосних станцій: насосна станція Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на лівому березі р. Дніпро (біля греблі ДГЕС) за адресою м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 1 "д" та насосної станції Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на лівому березі р. Дніпро (за мостом Преображенського) за адресою м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 2 "д". Воду з насосної станції підприємство використовує для власних потреб (благоустрій міста) та для передачі води вторинним водокористувачам (КП "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів", AT "Мотор Січ", ТОВ "Вельтум - Запоріжжя"), Крім того, Комунальне ремонтно-будівельне підприємство "Зеленбуд" використовує воду від мереж водопостачання КП "Водоканал", AT "Мотор Січ" та концерн "Міські теплові мережі". Відповідно до довідки підприємства, насосна станція КРБП за адресою м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 1 "д" на даний час не експлуатується в зв`язку з відключенням від електромережі. Скидання зворотних вод у водний об`єкт не здійснюється.

Під час перевірки відповідач надав дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 6278/Зап терміном дії з 17.04.2013 по 31.12.2015 та дозвіл на спеціальне водокористування №298/ЗП/49д-18 від 27.04.2018 терміном дії з 27.04.2018 по 27.04.2023.

Виходячи з цього, позивачем встановлено, що у період з 01.01.2016 по 26.04.2018 включно відповідач здійснював забір води без дозволу на спеціальне водокористування з насосної станції на лівому березі р. Дніпро (за мостом Преображенского) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 2 "д", що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Згідно з довідкою відповідача за період з 01.01.2016 по 26.04.2018 ним забрано на лівому березі р. Дніпро з насосної станції за адресою вул. Тюленіна, буд. 2 "д" у м. Запоріжжя 106 769, 3 м.куб. води.

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), розмір яких становить 88 613, 18 грн. При цьому, при розрахунку використані дані довідки відповідача щодо обсягу забраної води.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 27.05.2019 № 2014/12 з вимогою відшкодувати завдану державі шкоду в розмірі 88 613, 18 грн. Відповідач погодився з нарахованою сумою шкоди у розмірі 36 035, 40 грн., яку сплатив платіжним дорученням від 27.06.2019 №1059.

Вимога про відшкодування решти шкоди у сумі 52 577, 78 грн. відповідачем відхилена, що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до суду з вимогою про її стягнення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Частинами 1, 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

В даному випадку факт відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування у спірному періоді з 01.01.2016 по 26.04.2018 встановлений за результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та засвідчений актом перевірки від 09.04.2019 №093/135/03.

Відповідач не надав дозволу на спеціальне водокористування за спірний період та не заперечує того факту, що у спірному періоді дозвіл був відсутній.

Отже, у діях відповідача вбачається наявність всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків): 1) протиправність поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні норм статей 44, 49 Водного кодексу України; 2) наслідком діяльності відповідача, що пов`язана з самовільним забором води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, закон визначає спричинення шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки; відповідач, в процесі своєї господарської діяльності здійснив самовільний забір води на лівому березі р. Дніпро із насосної станції, в порушення статей 44, 49 Водного кодексу України, без відповідного на те дозволу, спричинивши державі шкоду; 4) вина відповідача полягає у самовільному водокористуванні.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.),

де W-об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ;

Тар- розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м -3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м -3 , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м- 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) (п. 9.1 Методики).

Згідно підпункту 255.5.1 пункту 255.5 статті 255 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод за 100 метрів кубічних для р. Дніпр на південь від м. Києва (без Інгульця) складає 55,33 грн. Відповідно до пункту 255.7 статті 255 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Отже, Тар у даному випадку становить 16,599 грн. (55,33х0,3) за 100 м 3 .

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) відповідно до вищезазначеної формули, виходячи з об`єму води, що використана самовільно без дозвільних документів - 106 769, 3 м.куб., який визначено на основі довідки відповідача, яка підписана виконуючим обов`язків керівника суб`єкта господарювання та засвідчена печаткою підприємства.

Зсам=5 х 106769,3 м 3 х 16,599 грн./100м 3 =88 613,18 грн.

Виходячи з аналізу доводів апеляційної скарги та наявних матеріалів справи, відповідачем зверталась увага суду на те, що відповідно до актів приймання виконаних робіт відпуску технічної води з насосної станції по вул. Тюленіна, буд. 2 "д" відповідачем за спірний період використано об`єм води 30 642, 6 м 3 , відмінний від даних довідки.

Так, при підготовці документального підтвердження послуг відпуску технічної води (Актами приймання виконаних робіт, наданими до матеріалів справи) з насосної станції по вул. Тюленіна 2-д, м. Запоріжжя, наданих до суду 04.12.2019, було виявлено помилку, а саме двічі було враховано кількість відпущеної води за серпень 2016 в розмірі 6323,70 м3, що підтверджено витягом з журналу обліку відпущеної води та поясненням відповідальної особи Нейченко В.В.

Як зазначено вище, розрахунок відшкодування збитків здійснювався позивачем на підставі довідки відповідача, яка підписана виконуючим обов`язків керівника суб`єкта господарювання та засвідчена печаткою підприємства.

При цьому, матеріали справи не містять доказів в підтвердження обставин того, що виявивши помилку щодо кількості відпущеної води за серпень 2016 відповідач повідомляв позивача про вказані обставини та надав позивачу нову довідку про кількість відпущеної води, з урахуванням вказаних обставин щодо помилки, для здійснення перерахунку суми відшкодування збитків, однак відповідач в такому перерахунку відмовив.

Таким чином, за результатами дослідження наявних у справі доказів та з урахуванням положень Методики, апеляційний суд погоджується з обґрунтованістю та правомірністю визначення Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області суми збитків, що завдані навколишньому природному середовищу у спірних правовідносинах, в розмірі 88 613,18 грн.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в розмірі 52 577, 78 грн, з урахуванням обставин часткової оплати у сумі 36 035, 40 грн.

За результатами дослідження наявних у справі доказів та з урахуванням положень законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з рештою висновків суду першої інстанції та відхиляє доводи відповідача наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відносно посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо суми 12 034, 27 грн. за об`єм води 14 500 куб.м., яку відповідач використав в період з 01.01.2016 по 30.06.2016, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства (відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування) позивачем встановлено під час проведення планової перевірки дотримання Комунальним ремонтно-будівельним підприємством "Зеленбуд" вимог природоохоронного законодавства (а саме 09.04.2019 - дати складання акту перевірки), тому з вказаної дати обраховується трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду. У свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 14.08.2019, отже строк для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди у зв`язку з виявленим порушенням не сплив. Окрім того, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до суми збитків, розрахованої з 01.01.2016, тоді як за розрахунком самого позивача, поданого до суду першої інстанції згідно актів приймання виконаних робіт відпуску технічної води з насосної станції по вул. Тюленіна, буд. 2 "д", сума збитків визначена з урахуванням обсягів споживання води починаючи з квітня 2016 року, а не січня.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати збитків у зв`язку з тими обставинами, що за результатами перевірки Державної екологічної інспекції у Запорізькій області складено також протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2019 № 009396 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 09.04.2019 № 000389/01/04 щодо вищевказаного порушення, а відповідальні особи підприємства понесли відповідальність, адміністративні штрафи сплачені своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 Водного кодексу України притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства. Вказані положення кореспондуються з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Отже, сплата адміністративного штрафу не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Щодо доводів відповідача про те, що при розрахунку шкоди позивачем не враховано положення пп. 255.4.3 п. 255.4. ст. 255 Податкового кодексу України (відповідно до яких відповідач звільнений від сплати рентної плати) і безпідставно включено до розміру шкоди суму 40 543, 47 грн. за об`єм води 48 850 куб.м., яка була використана підприємством виключно до потреб зовнішнього благоустрою міста Запоріжжя, колегія суддів зазначає наступне.

Обов`язок відповідача сплатити заподіяні збитки не залежить від сплати ним податку за користування водою, а доводи щодо необхідності застосування порядку справлення рентної плати при розрахунку розміру шкоди, є помилковими. Визначений п. 255.4. ст. 255 Податкового кодексу України порядок сплати рентної плати відноситься виключно до сфери оподаткування, що не стосується суті даних позовних вимог.

Положення Методики містять прив`язку виключно до необхідності застосування ст. 255 Податкового кодексу України саме в частині визначення розміру ставки рентної плати за спеціальне використання води, а не до необхідності застосування всіх положень статті 255 Податкового кодексу України.

Для мети розрахунку розміру шкоди відповідно до п. 9.1 Методики застосовується Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Тобто визначається не фактична, а розрахункова вартість водокористування за загальною ставкою рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Такий порядок розрахунку вартості водокористування є заходом відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства, тому позивач вірно визначив розмір завданої шкоди відповідно до приписів Методики.

Посилання відповідача на той факт, що основною метою та предметом його діяльності є виконання на підставі укладених договорів комплексу робіт по озелененню та благоустрою міської території, а обсяг води 48 850 м 3 використано підприємством виключно для потреб зовнішнього благоустрою міста Запоріжжя, не звільняє підприємство від відповідальності за порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що в період з 2014 року по 2018 рік відповідач здійснив водозабір поверхневих вод з р. Дніпро в обсягах, що не перевищують встановлених у дозволах на спеціальне водокористування лімітів, є безпідставними, оскільки відсутність дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для розрахунку розміру завданої шкоди відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Методики, поряд із таким правопорушенням як перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 відсутні.

10. Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального ремонтно-будівельного підприємства "Зеленбуд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 908/2129/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Комунальне ремонтно-будівельне підприємство "Зеленбуд".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя І.О. Вечірко

Суддя А.Є. Чередко