Рішення

від 08.04.2020 по справі 903/52/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2020 року Справа № 903/52/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/52/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Буд Інвест", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпрестижбуд", м.Луцьк

про стягнення 117 625,10 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

28.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Буд Інвест" звернулося з позовною заявою б/н від 27.01.2020 до господарського суду, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпрестижбуд" 117 625,10 грн., з них: 87 150,21 грн. заборгованості за переданий на підставі видаткових накладних товар, 30 000 грн. заборгованості за договором суборенди від 01.06.2019, 112,50 грн збитків, завданих інфляцією, 362,39 грн. процентів річних, 7 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі видаткових накладних товар, на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за суборенду приміщення.

Ухвалою від 31.01.2020 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 26.02.2020; запропонувати сторонам подати суду у строк до 24.02.2020 року: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

21.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позов б/н від 21.02.2020, в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем не здійснювались господарські операції на підставі видаткових накладних №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019; товару за цими накладними відповідач не отримував; підписи на видаткових накладних виконані іншою особою; в копіях видаткових накладних №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019 в реквізитах постачальника ТзОВ "Фасад Буд Інвест" вказує свій розрахунковий рахунок у форматі ІВАN, в той час, коли такий стандарт запроваджувався з 05.08.2019, що ставить під сумнів оригінальність цих накладних. Щодо вимоги про стягнення 30 000 грн. заборгованості за договором суборенди від 01.06.2019, то відповідач зазначає про те, що до позовної заяви позивачем не додано договору оренди б/н від 01.04.2019, укладеного між ТзОВ "Фасад Буд Інвест" та Фізичною особою-підприємцем Наконечним Ю.В., та доказів розірвання договору оренди від 01.04.2019.

21.02.2020 відповідач подав клопотання б/н від 21.02.2020 про витребування доказів, в якому просив:

- витребувати у ТзОВ "Фасад Буд Інвест": оригінали видаткових накладних №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019; договір оренди б/н від 01.04.2019, укладений між ТзОВ "Фасад Буд Інвест" та Фізичною особою-підприємцем Наконечним Ю.В.; документи, що підтверджують дострокове розірвання договору оренди б/н від 01.04.2019; документи, що підтверджують наявність господарських відносин з приводу оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, між ТзОВ "Фасад Буд Інвест" та Фізичною особою-підприємцем Наконечним Ю.В. з 01.08.2019 і по даний час.

- витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Волинській області: відомості про дату повідомлення ПАТ "Приватбанк" ГУ ДПС у Волинській області про зміну діючих рахунків ТзОВ "Фасад Буд Інвест" (код 42840202) відповідно до вимог стандарту ІВАN та копію такого повідомлення.

26.02.2020 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення та контролю суду клопотання б/н і дати про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому просив приєднати до матеріалів справи копію поштової квитанції № 4302452538793 від 16.08.2019 та копію меморіального ордеру № ПНМ7383 від 21.02.2020.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник відповідача пояснив, що ці докази підтверджують факт надіслання листа від 16.08.2019 позивачу та факт перерахування відповідачем оплати за правову допомогу.

Клопотання судом задоволено, зазначені докази приєднані до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2020 підтримав клопотання про витребування доказів, просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2020 проти клопотання про витребування доказів не заперечила; повідомила, що відзиву на позов позивач не отримував, а тому є необхідність ознайомитися з відзивом та подати відповідь на відзив.

Згідно з описом вкладення у цінний лист, доданим до відзиву, відповідач надіслав позивачу відзив з додатками 21.02.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Клопотання про витребування доказів подано відповідачем відповідно до вимог ч. 3 ст. 80 ГПК України разом з поданням відзиву.

На підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів з метою повного та об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи.

Як передбачено ч.6 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону.

Згідно з ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З метою надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом на позов та подати відповідь на відзив та у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про витребування доказів судове засідання було відкладено на 11.03.2020.

В судовому засіданні 11.03.2020 було задоволено клопотання представника позивача та приєднано до матеріалів справи відповіді Головного управління ДПС у Волинській області №7204/10/03-20-55-04 від 10.03.2020 на запит адвоката позивача, оскільки станом на час подачі позовної заяви цієї відповіді ще не було.

11.03.2020 в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.03.2020.

У зв?язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 карантину на всій території України з 12.03.2020 по 03.04.2020, враховуючи обмежувальні карантинні заходи, введені господарським судом Волинської області, судове засідання по справі №903/52/20 26.03.2020 не відбулося.

Ухвалою суду від 26.03.2020 сторін було повідомлено про призначення справи до розгляду на 08.04.2020.

В судове засідання 08.04.2020 представники сторін не з`явились. Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення суду 30.03.2020.

Ухвала суду від 26.03.2020, надіслана на адресу позивача: м.Луцьк, вул. Ветеранів, 19/67, повернулась без вручення. Згідно з довідкою ПАТ Укрпошта адресат відсутній.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу позивача, ніж та, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин позивач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що неявка представників сторін в судове засідання 08.04.2020 не перешкоджає розгляду справи,оскільки пояснення представників сторін по суті спору були заслухані в судовому засіданні 11.03.2020, судом 08.04.2020 було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Між ТзОВ "Фасад Буд Інвест" і ТзОВ Волиньпрестижбуд було досягнуто усної домовленості про передачу відповідачу впродовж квітня - серпня 2019 року будівельних матеріалів.

На підставі видаткових накладних №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019 позивач передав відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 87150,21 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками товариств.

У відповідності із ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання видаткових накладних.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач за переданий товар не розрахувався, заборгованість станом на час розгляду справи становить 87150,21 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з оплати переданого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 87150,21 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

В процесі судового розгляду відповідач факт отримання товару за видатковими накладними №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019 заперечував, посилався на те, що видаткові накладні на підприємстві відсутні, підписи на видаткових накладних не належать директору товариства, а іншій особі, в копіях видаткових накладних №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019 в реквізитах постачальника ТзОВ "Фасад Буд Інвест" вказує свій розрахунковий рахунок у форматі ІВАN в той час, коли такий стандарт запроваджувався з 05.08.2019, що ставить під сумнів оригінальність цих накладних.

Також в процесі судового розгляду відповідач посилався на те, що видаткові накладні №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019 не є належними доказами факту передачі товару, оскільки не засвідчені належним чином: не зазначено назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка її засвідчила.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказів, які б свідчили про те, що підписи на видаткових накладних належать іншій особі, а не директору ТзОВ Волиньпрестижбуд , відповідач суду не надав, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв.

Та обставина, що у ТзОВ Волиньпрестижбуд відсутні видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не свідчить про те, що не відбувалась передача товару від позивача до відповідача.

На вимогу суду надати оригінали видаткових накладних №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019 позивач їх не надав, пояснивши, що зі слів ОСОБА_2 - головного бухгалтера ТзОВ "Фасад Буд Інвест" оригінали видаткових накладних були знищені директором ТзОВ Волиньпрестижбуд .

Як пояснювали представники позивача під час розгляду справи, копії видаткових накладних були виготовлені до знищення оригіналів видаткових накладних.

Та обставина, що в копіях видаткових накладних №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019 в реквізитах постачальника ТзОВ "Фасад Буд Інвест" вказано розрахунковий рахунок у форматі ІВАN в той час, коли такий стандарт запроваджувався з 05.08.2019, також не спростовує доводів позивача про передачу товару

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Копії видаткових накладних №4 від 11.04.2019, №91 від 10.06.2019, №137 від 27.06.2019, №167 від 01.07.2019, №207 від 06.08.2019 відповідно до вимог абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", та містять відтиски печаток сторін, в тому числі відповідача - ТзОВ Волиньпрестижбуд .

Відповідач не подав суду доказів, які б свідчили про те, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Також судом встановлено, що податкові накладні з господарських операцій із постачання будівельних матеріалів та послуг оренди за період з квітня 2019 по січень 2020 ТзОВ "Фасад Буд Інвест" на адресу ТзОВ Волиньпрестижбуд були зареєстровані в ЄРПН та відображені в розділі І Податкові зобов`язання у поданій податковій звітності з ПДВ ТзОВ "Фасад Буд Інвест".

Згідно зі ст.198.6. Податкового кодексу України платник податку має право включити податкові накладні до податкового кредиту протягом 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Зазначені податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН, включені в розділ ІІ Податковий кредит поданої звітності з ПДВ за період з квітня 2019 по жовтень 2019.

Наведені обставини підтверджуються листом Головного управління ДПС у Волинській області №7204/10/03-20-55-04 від 10.03.2020 (а.с.181).

До листа також додано копії податкових декларацій ТзОВ Волиньпрестижбуд з податку на додану вартість за період з квітня 2019 по січень 2020.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Відповідно до частин 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в сукупності з копіями видаткових накладних копії податкових декларацій ТзОВ Волиньпрестижбуд свідчать про передачу товару відповідачу.

Щодо неналежного засвідчення копій видаткових накладних, на які посилається позивач як на підставу передачі товару, то на них міститься напис Згідно з оригіналом , підпис особи, яка засвідчувала напис, дата. Як пояснювали представники позивача, копії засвідчував директор ТзОВ Фасад Буд Інвест .

За таких обставин, копії видаткових накладних, надані позивачем, слід вважати належними доказами.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 30 000 грн. заборгованості за суборенду приміщення.

Судом встановлено, що 01.04.2019 між фізичною особою - підприємцем Наконечним Ю.В. як орендодавцем і ТзОВ Фасад Буд Інвест як орендарем було укладено договір оренди нежитлових приміщень.

Згідно з п.1.1. орендодавець передає у зворотне, строкове, платне володіння та користування нерухоме майно, а орендар приймає майно та сплачує орендодавцеві орендну плату.

В п.1.2. договору наведено характеристики об`єкта оренди: 27/100 частин незавершеної будівництвом будівлі, збудованої на 88% готовності, а саме: приміщення №№1-1,1-2, 1-4, 1-4а, 1-4б, 1-6, приміщення з №1-29 по 1-32 та приміщення з №1-54 по 1-60, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,загальною площею 1070,90 кв.м.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.4., 3.6., 4.2., 5.1., 5.2., 5.3. договору узгоджено, що передача - приймання об`єкта оренди здійснюється на підставі відповідного акту з позначенням приміщень оренди згідно інвентарної справи двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін.

При передачі об`єкта оренди складається акт передачі - приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акта передачі - приймання. Орендодавець в день підписання цього договору зобов`язаний надати орендарю копії наступних документів на нежитлові приміщення: копії правовстановлюючих документів на приміщення, копію технічного паспорта, схему розташування приміщень.

В день підписання акта приймання - передачі орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується.

У разі припиненні дії договору об`єкт оренди повертається орендарем та вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі майна з оренди.

Орендна плата нараховується орендодавцем і сплачується орендарем з дати підписання акта передачі - приймання об`єкта оренди до дня повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю по відповідному акту прийому - передачі відповідно до розділу 8 договору або припинення фактичного користування об`єктом оренди орендарем з одночасним звільненням приміщень від меблів та інвентарю орендаря, або фактичної передачі ключів від об`єкта оренди.

Строк оренди складає 1 рік з дати підписання договору.

Строк оренди може бути скорочений, а договір припинений достроково лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Одностороннє розірвання договору не допускається, окрім випадків прямо у ньому зазначених.

Також в п.5.3. узгоджено випадки дострокового припинення договору у разі односторонньої відмови орендодавця від договору.

Згідно з п.п.7.1.4. п.7.1. договору орендар має право здавати об`єкт оренди чи його частини в суборенду без погодження з орендодавцем.

Пунктом 8.1. договору передбачено строк і порядок повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Згідно з п.12.2. договору строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений в п.12.1. договору і діє протягом всього строку оренди та закінчується з моменту повного виконання сторонами зобов`язань, що випливають з цього договору, зокрема, зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю, що посвідчується підписанням двостороннього акта передачі - приймання або настання обставин, передбачених пунктом 8.2. договору.

01.04.2019 фізична особа - підприємець Наконечний Ю.В. передав, а ТзОВ Фасад Буд Інвест прийняв об`єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 1070,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією акта приймання - передачі приміщення (а.с.157).

31.07.2019 у зв`язку із достроковим розірванням договору оренди від 01.04.2019, укладеного між фізичною особою - підприємцем Наконечним Ю.В. і ТзОВ Фасад Буд Інвест , орендар - ТзОВ Фасад Буд Інвест передав, а фізична особа - підприємець Наконечний Ю.В. прийняв об`єкт оренди загальною площею 920,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в акті приймання - передачі приміщень від 31.07.2019, орендар передав орендодавцю приміщення за мінусом приміщення площею 150 кв.м., яке перебуває в суборенді ТзОВ Волиньпрестижбуд згідно з договором суборенди від 01.06.2019; станом на день підписання акту приміщення площею150 кв.м. не були повернені за актом прийому-передачі.

Разом з цим, 01.08.2019 між фізичною особою - підприємцем Наконечним Ю.В. як орендодавцем і ТзОВ Фасад Буд Інвест як орендарем було укладено новий договір оренди нежитлових приміщень, згідно з п.1.1., 1.2. якого позивачу було передано в користування 27/100 незавершеної будівництвом будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,загальною площею 910 кв.м.

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фасад Буд Інвест як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньпрестижбуд як суборендарем було укладено договір суборенди, згідно з п.1.1. якого орендар передає, а суборендар бере в тимчасове володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; площа приміщення - 150 кв.м.

Як зазначено в п.1.2. договору майно, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди №б/н від 01.04.2019 між орендарем і фізичною особою - підприємцем Наконечним Ю.В.

Згідно з п.п.2.1., 3.2., 4.1. договору приміщення передається в суборенду для розміщення офісних приміщень.

Передавання майна в оренду здійснюється за відповідним актом передачі, де має бути зазначено стан майна, що орендується.

Строк оренди складає 10 місяців з моменту прийняття об?єкта, що орендується, за актом приймання і може бути скорочений за згодою сторін.

Пунктом 9.2. договору узгоджено, що цей договір припиняє свою дію у випадку розірвання договору оренди між орендарем і орендодавцем від 01.04.2019 з будь-якої підстави. У цьому випадку суборендар має право вимагати від орендаря відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням договору.

Пунктами 5.1., 5.5. договору суборенди визначено, що відповідач сплачує орендну плату в розмірі 3750 грн. не пізніше 20 - го числа кожного місяця.

За правовою природою укладений між сторонами договір від 01.06.2019 є договором піднайму.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку, щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

На виконання умов договору від 01.06.2019 позивач передав, а відповідач - прийняв у користування частину другого поверху нежитлового приміщення загальною площею 150 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 01.06.2019, підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками підприємств. Акт підписали зі сторони позивача - директор ТзОВ "Фасад Буд Інвест" - Байда В.В., зі сторони ТзОВ "Волиньпрестижбуд" - Зінкевич П.Є.

Листом від 31.07.2019 (а.с.166) позивач повідомив відповідача про припинення з 01.08.2019 дії договору суборенди від 01.06.2019 у зв`язку з достроковим розірванням договору оренди від 01.04.2019, укладеного між ТзОВ Фасад Буд Інвест і підприємцем Наконечним Ю.В., та попросив відповідача повернути майно, яке було передано йому в суборенду, протягом 3-ох днів за відповідним актом прийому - передачі.

До листа було додано акти приймання-передачі приміщення від 31.07.2019 в 2-ох екземплярах.

Факт надіслання листа від 31.07.2019 відповідачу підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією службового чека, копією фіскального чека (а.с.167).

Листом - пропозицією №15 від 01.08.2019 (а.с.91) відповідач підтвердив факт надходження від позивача повідомлення про припинення дії договору суборенди; просив надати документи на підтвердження розірвання договору оренди від 01.04.2019, укладеного між ТзОВ Фасад Буд Інвест і підприємцем Наконечним Ю.В.; звернувся з пропозицією повторного укладення договору суборенди, посилаючись на повторне укладення договору оренди.

На підтвердження факту надіслання листа - пропозиції №15 від 01.08.2019 відповідач надав копію службового чека (а.с.92).

16.08.2019 відповідач надіслав позивачу листа з проханням підписати акт приймання - передачі приміщення від 31.07.2019 (а.с.103). До листа додав 2 примірники акта приймання-передачі.

На підтвердження факту надіслання листа від 16.08.2019 відповідач надав копію накладної від 16.08.2019 (а.с.127).

Позивач факт отримання цього листа заперечував, посилаючись на відстеження відправлення на сайті Укрпошти , згідно з яким дані на сайті відсутні, тому що не зареєстровані (а.с.165).

Листом - повідомленням від 18.12.2019 позивач просив передати ключі від нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, посилався на те, що він не може користуватись приміщенням, оскільки немає до нього доступу, незважаючи на те, що відповідач з 15.11.2019 фактично залишив приміщення (а.с.94).

Листом - зверненням №27 від 20.12.2019 (а.с.95) відповідач просив позивача надати можливість провести вилучення сантехнічного, електричного, опалювального обладнання, яке було встановлено при проведенні ремонту приміщення, посилаючись на те, що на наступний день після звільнення приміщення йому було обмежено доступ до приміщення шляхом заміни дверних замків.

На підтвердження факту надіслання листа - звернення №27 від 20.12.2019 відповідач надав копію фіскального чека від 20.12.2019.

Із змісту переписки, яка велася між сторонами у справі впродовж липня 2019 - грудня 2019, вбачається, що сторони не досягнули домовленості і не підписали спільного акту приймання - передачі приміщення у АДРЕСА_1, площею 150 кв.м., яке перебувало в суборенді у відповідача.

Під час судового розгляду директор ТзОВ "Волиньпрестижбуд" Зінкевич П.Є. стверджував, що товариство звільнило приміщення в листопаді 2019, а ключі від приміщення ним було передано ОСОБА_2.

ОСОБА_2 у заяві свідка (а.с.149) пояснила, що вона в період з 11.11.2014 по 18.11.2019 працювала на посаді головного бухгалтера ТзОВ "Волиньпрестижбуд", ключі від складу площею 150 кв.м., що перебуває в користуванні ТзОВ "Волиньпрестижбуд", від директора підприємства чи від інших посадових осіб підприємства не отримувала.

Зі змісту ст.ст.761, 764 ЦК України випливає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключного протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договору оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема, передання його в суборенду.

Договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 16.03.2018 у справі №910/17082/17.

Пунктом 9.2. договору суборенди узгоджено, що він припиняє свою дію у випадку розірвання договору оренди між орендарем і орендодавцем від 01.04.2019 з будь-якої підстави.

Зі змісту акту приймання - передачі приміщень від 31.07.2019 (а.с.158) вбачається та на підставі пояснень представників позивача судом встановлено, що фізична особа - підприємець Наконечний Ю.В. і ТзОВ Фасад Буд Інвест достроково розірвали договір оренди від 01.04.2019

Оскільки договір оренди від 01.04.2019 було розірвано, то права наймача - ТзОВ Фасад Буд Інвест на нежитлові приміщення у АДРЕСА_1, загальною площею 1070,90 кв.м., в тому числі площею 150 кв.м., припинилися, а договір суборенди з 01.08.2019 припинив свою дію.

У зв`язку з цим у відповідача виник обов`язок за актом приймання - передачі згідно з п.8.1. договору повернути із суборенди нежитлові приміщення, що знаходяться у АДРЕСА_1, площею 150 кв.м. орендарю - ТзОВ Фасад Буд Інвест .

Однак, відповідач після розірвання договору оренди від 01.04.2019 не повернув приміщення позивачу, яке перебувало у нього в суборенді на підставі договору суборенди від 01.06.2019.

Відповідач не подав суду акту, передбаченого п.8.1. договору, або інших доказів, які б свідчили про те, що він передав, а позивач прийняв приміщення площею 150 кв.м. із суборенди.

Таким чином, відповідач в процесі судового розгляду не довів факту передачі приміщення з суборенди в порядку, встановленому договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що договір суборенди від 01.06.2019 припинив свою дію з 01.08.2019.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди.

Незважаючи на припинення договору суборенди від 01.06.2019, відповідач продовжував користуватися орендованим майном після припинення строку дії договору, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна позивачу.

За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Я визначено п.п.1, 4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище, та враховуючи те, що відповідач не повернув у встановлений договором строк об`єкт суборенди позивачу, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 22500 (3750 грн. х 6 міс.) грн. заборгованості за період серпень 2019 - січень 2020 за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору суборенди, на підставі ст.ст.11, 526, 599 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України підлягає до задоволення.

Судом також встановлено, що відповідач не перерахував позивачу плату за користування приміщенням і за період червень - липень 2019 в розмірі 7500 (3750 грн. х 2 міс.), коли договір суборенди ще діяв.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача неоплату за червень - липень 2019 пояснювали тим, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про зарахування вартості проведеного ремонту в приміщенні в рахунок оплати орендної плати за цей період.

Однак, представники позивача цього факту не підтвердили, договір суборенди від 01.06.2019 такої домовленості не містить, а тому судом не приймаються до уваги доводи відповідача про безпідставність вимог позивача за період червень - липень 2019.

З огляду не невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості користування приміщенням за період червень - липень 2019 на підставі ст.ст.11, 526, 599 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 7500 грн. заборгованості.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати за користування приміщенням, визначеного договором суборенди від 01.06.2019, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 362,39 грн. процентів річних за період з 21.06.2019 по 24.01.2020, 112,50 грн. збитків, завданих інфляцією, за період липень 2019 - грудень 2019.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1., 5.5. договору суборенди від 01.06.2019 було визначено, що відповідач сплачує орендну плату в розмірі 3750 грн. не пізніше 20-го числа кожного місяця.

Судом встановлено, що з 01.08.2019 договір суборенди від 01.06.2019 припинив свою дію.

У зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язання з оплати, встановленого п.5.5. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 28,36 грн. (9,25 + 19.11) процентів річних за період з 21.06.2019 по 20.07.2019; з 21.07.2019 по 20.08.2019.

Збитки, завдані інфляцією, за липень 2019 мали від`ємне значення, а тому не підлягають до стягнення.

У зв`язку з припиненням з 01.08.2019 дії договору суборенди від 01.06.2019, вимога позивача про стягнення з відповідача 334,03 грн. процентів річних за невиконання зобов`язання за період з 21.08.2019 по 24.01.2010, 112,50 грн. збитків, завданих інфляцією, за період серпень 2019 - грудень 2019 не підлягає до задоволення.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - 2094,01 грн. (99,62%) у зв`язку із задоволенням позову, на позивача - 07,99 грн. (0,38%) у зв`язку із відмовою в позові.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач додав до матеріалів справи копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2020, укладений між позивачем та адвокатом Юрковською О.Ю, копію акту виконаних робіт від 27.01.2020, копію додатку №1 до акту виконаних робіт від 27.01.2020, копію платіжного доручення № 223 від 27.01.2020 про перерахування Юрковській О.Ю.. 7000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 56), копію ордера на надання правової допомоги (а.с. 133).

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідного клопотання відповідачем не було подано. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - 6973,40 грн. (99,62 %) у зв`язку із задоволенням позову, на позивача - 26,60 грн. (0,38 %) у зв`язку із відмовою в позові.

Про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу просив і відповідач: у відзиві на позов (а.с.75) він заявляв про те, що очікує понесення витрат в межах до 7000 грн.; додав копію договору №7 про надання правової допомоги від 04.02.2020, укладений між ТзОВ "Волиньпрестижбуд" і адвокатом Красун В.В., копію додатку №1 від 04.02.2020 до договору №7 про надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за № 592 (а.с. 68), копію меморіального ордера №ПНМ7383 від 21.02.2020 (а.с. 128).

06.04.2020 відповідач подав суду заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат,в якій просив стягнути із ТзОВ "Фасад Буд Інвест" на користь ТзОВ "Волиньпрестижбуд" 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додав копію акту прийому - передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг)) від 06.04.2020.

У зв`язку із частковою відмовою у задоволенні позову на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 26,60 грн. (0,38 %) у зв`язку із відмовою в позові, на відповідача - 6973,40 грн. (99,62%) у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпрестижбуд" (43005, Волинська область, проспект Президента Грушевського, буд. 1, кв. 93, код ЄДРПОУ 39468681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Буд Інвест" (43024, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ветеранів, буд. 19, кв. 67, код ЄДРПОУ 42840202) 87 150 грн. 21 коп. заборгованості за переданий товар, 30 000 грн. заборгованості за суборенду приміщення, 28 грн. 36 коп. процентів річних, 6973 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В позові про стягнення 334 грн. 03 коп. процентів річних, 112 грн. 50 коп. збитків, завданих інфляцією, 26 грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Стягнути із ТзОВ "Фасад Буд Інвест" (43024, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ветеранів, буд. 19, кв. 67, код ЄДРПОУ 42840202) на користь ТзОВ "Волиньпрестижбуд" (43005, Волинська область, проспект Президента Грушевського, буд. 1, кв. 93, код ЄДРПОУ 39468681) 26 грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ Перехідні положення .

Повне рішення складено: 13.04.2020.

Суддя І. О. Якушева