Постанова

від 13.04.2020 по справі 922/3643/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р. Справа № 922/3643/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича, м. Харків (вх. № 496 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 по справі № 922/3643/19 (суддя Жиляєв Є.М.; повне рішення складено 13.01.2020 )

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7)

до Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 85437,88 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Воробйова Валерія Івановича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 85437,88 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.06.2018 по 30.09.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 по справі № 922/3643/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 85437,88 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення зокрема тим, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлової будівлі літ. В-1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,4539 га по АДРЕСА_2, і яка сформована як об`єкт цивільних прав 15.05.2018 (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005), проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, тому заявлена до стягнення з відповідача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2018 по 30.09.2018 є обґрунтованою, а вимог вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту досліджених доказів, порушення судом норм матеріального права та недотримання судом норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 по справі № 922/3643/19 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Також відповідач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

-він не приймав участь у судовому розгляді справи у зв`язку із тим, що отримав документи після прийняття рішення у даній справі;

-починаючи з 23.11.2017 сторони у справі перебували в процедурі купівлі відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005, площа 0,4539 га), зокрема, 20.10.2018 відповідач остаточно розрахувався із позивачем, належним чином виконав свій обов`язок щодо сплати грошових коштів за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2018 № 58/18, а 31.10.2018 зареєстрував за собою право власності на вказану земельну ділянку, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2;

-договір купівлі-продажу був підписаний позивачем без будь-яких зауважень про наявність заборгованості щодо орендної плати за користування спірною земельною ділянкою відповідачем, у тому числі у період, заявлений у позові;

-підтвердженням того, що позивач не повідомляв про будь-які заборгованості по сплаті за землю, відповідач вважає лист від Департаменту земельних відносин, датований 26.10.2018, в якому позивач визнає факт сплати відповідачем повної вартості земельної ділянки;

-на момент, коли земельна ділянка площею 0,4539 га по АДРЕСА_2 була сформована і їй було присвоєно кадастровий номер 6310137500:03:012:0005, а відомості про неї було внесено до ДЗК, відповідач, маючи намір придбати вказану земельну ділянку та почавши процедуру викупу, сплачував земельний податок, як обов`язковий платіж, що справляється із власників земельних ділянок;

-між сторонами не укладався і не мав бути укладений договір оренди земельної ділянки, оскільки позивач був обізнаний про те, що відповідач виявив бажання саме придбати спірну земельну ділянку у власність, а не взяти її в строкове платне користування. Саме з цієї причини між сторонами у справі не могло бути ніяких орендних правовідносин;

-у відповідача не було підстав сплачувати кошти за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого відповідач не міг зберегти за рахунок позивача, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, оскільки саме у спірний проміжок часу відповідач сплачував і плату за землю, і авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, тому позивач не втратив кошти від орендної плати, позаяк отримував щомісячно гроші за земельну ділянку у формі земельного податку, про що свідчать додані до апеляційної скарги квитанції;

-наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 24.10.2019 не є належним доказом на підтвердження фактичного використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави у період з 01.06.2018 по 30.09.2018, оскільки складений після того, як відповідач майже рік є власником спірної земельної ділянки;

-суд першої інстанції безпідставно послався на пункт д ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України, оскільки у спірний період земельна ділянка не могла використовуватися, не з вини відповідача, а з тієї причини, що сторони у справі були в процесі купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, тому малоймовірно, що за таких обставин в цей період часу позивач міг одержати доходи від надання земельної ділянки в оренду іншим особам;

-в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних відносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, а тому спірне майно не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав (постанова Верховного Суду по справі № 922/1379/18 від 15 жовтня 2019 року).

На підтвердження викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач надав у копіях: лист Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.12.2017; Рішення № 991/18 від 21.02.2018 Харківської міської ради Харківської області 18 сесії 7 скликання; лист від 11.06.2018 від Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Харківської області; Рішення № 1133/18 від 20.06.2018 Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 7 скликання; Рішення № 1137/18 від 20.06.2018 Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 7 скликання; Рішення № 1191/18 від 22.08.2018 Харківської міської ради Харківської області 21 сесії 7 скликання; лист від 03.09.2018 від Департаменту земельних відносин; лист від 26.10.2018 від Департаменту земельних відносин; заяву про продаж земельної ділянки від 09.08.2018; квитанції, що підтверджують оплату авансового внеску у кількості 4-х шт.; квитанції, що підтверджують оплату за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 58/18; квитанції, що підтверджують оплату земельного податку за червень-вересень 2018 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., судді Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/3643/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020. Позивачу встановлено строк для подання до канцелярії Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача та доказів надсилання (надання) скаржнику копії відзиву та доданих до нього документів до 27.02.2020.

17.02.2020 позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1543), в якому із доводами відповідача не згоден, тому зазначає, що згідно з практикою Верховного Суду, відображеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 № 922/3412/17, спірні правовідносини повинні регулюватися статями 1212-1214 Цивільного кодексу України, тобто нормами цивільного права щодо безпідставно збереженого майна. Окремо позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскільки Харківська міська рада просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, тому предметом даного позову є стягнення не земельного податку, а грошових коштів, які зберіг відповідач, не сплачуючи за використання земельної ділянки комунальної власності в розмірі орендної плати. Позивач вважає, що норми податкового права щодо підстав нарахування, сплати, звільнення від сплати саме податку на землю не можуть бути застосовані до предмету цієї справи, а надані позивачем до апеляційної скарги квитанції про сплату земельного податку є неналежними доказами у справі.

Також позивач стверджує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, саме факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна. Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступних встановлених під час апеляційного розгляду обставин.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції і не оспорюється учасниками справи:

-відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.10.2019 № 186088243 право власності на нежитлову будівлю літ. В-1 площею 1 210,2 кв.м. по АДРЕСА_2 з 28.11.2017 зареєстроване за ФО-П Воробйовим В.І. на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2001 № 7473 (том 1 аркуш справи 16-17);

-згідно з інформацією КП Харківське міське БТІ від 09.08.2017 № 7514 право власності на нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1 210,2 кв.м. по АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 проведене КП Харківське міське БТІ Харківської міської ради за Воробйовим Валерієм Івановичем на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2001 № 7473 (том 1 аркуш справи 21);

-відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, розробленого на замовлення ФО-П Воробйова В.І., земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:03:012:0005 була зареєстрована як об`єкт цивільних прав 15.05.2018 , що підтверджується штампом Державного кадастрового реєстратора Князева А.В. на титульному аркуші проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (том 1 аркуші справи 23-27);

-земельна ділянка площею 0,4539 га з кадастровим номером 6310137500:03:012:0005 по АДРЕСА_2 у період з 01.06.2018 по 30.09.2018 перебувала у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради;

-згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 24.10.2019 № 186086566 право власності на земельну ділянку площею 0,4539 га (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) по АДРЕСА_2 з 31.10.2018 зареєстроване за Воробйовим Валерієм Івановичем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2018 № 730 (том 1 аркуш справи 18) ;

-24.10.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що Фізична особа - підприємець Воробйов В.І. використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:03:012:0005 по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. В-1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем;

-за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 24.10.2019 (том 1 аркуші справи 29-31);

-відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) від 24.06.2019 № 1039/0/45-19 виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,4539 га (том 1 аркуш справи 22);

-відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Воробйов В.І. зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.04.2008 (том 1 аркуш справи 19-20).

Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.06.2018 по 30.09.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем, як власником будівлі, права користування земельною ділянкою за спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Судом першої інстанції також зазначено, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати (том 1 аркуш справи 28) здійснено Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) від 24.06.2019 № 1039/0/45-19, що виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Перевіривши розрахунки Харківської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 .

За вказаних обставин, суд першої інстанції, враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем нежитлової будівлі літ. В-1 , розташованої на земельній ділянці площею 0,4539 га по АДРЕСА_2, з огляду на сформування вказаної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005), та наявність у матеріалах справи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за №1039/0/45-19 від 24.06.2019, зважаючи на відсутність доказів реєстрації відповідного права користування вказаною земельною ділянкою за відповідачем у період з 01.06.2018 по 30.09.2018, а також беручи до уваги те, що повідомлені у позові обставини відповідачем не спростовані, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 85437,88 грн.

Однак з даними висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі фактично є стягнення неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2018 по 30.09.2018, тобто період, що передував оформленню відповідачем права власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 Земельного кодексу України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт ґ частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій ).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України Про землеустрій ).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт г частини другої статті 28 Закону України Про землеустрій ).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України).

Під час апеляційного розгляду колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами у справі виникли відносини, пов`язані з укладенням договору оренди, а також обставини безпідставного набуття права на майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем очевидно вживалися заходи щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 24.10.2019 № 186086566 право власності на земельну ділянку площею 0,4539 га (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) по АДРЕСА_2 з 31.10.2018 зареєстроване за Воробйовим Валерієм Івановичем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2018 № 730 .

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Колегія суддів визначає, що купівля-продаж земельної ділянки є довготривалою процедурою, яка передбачає вчинення особою, яка виявила бажання її купити, необхідних дій з метою набуття у власність земельної ділянки (оплата авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, сплату земельного податку, тощо).

Дійсно у наведений позивачем у позовній заяві період часу відповідач ще не був власником спірної земельної ділянки і на той момент тривала процедура придбання земельної ділянки у власність, яка, відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, передбачає вчинення певних, триваючих у часі дій, та ухвалення органом місцевого самоврядування відповідних рішень, що позивачем не спростовано.

Згідно частин першої та другої статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом (частина 11 статті 128 Земельного кодексу України).

Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами, у період з 01.06.2018 по 30.09.2018, колегією суддів не встановлені та матеріали справи не містять.

Більш того, стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у формі орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, відбувається саме наявності доказів фактичного користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені .

Проте наданий позивачем Акт обстеження земельної ділянки б/н від 24.10.2018 взагалі не підтверджує факт користування ФОП Воробйовим В.І. земельною ділянкою площею 0,4539 га (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) по АДРЕСА_2 у період з 01.06.2018 по 30.09.2018, оскільки даний акт був складений майже через рік після реєстрації відповідачем права власності на цю земельною ділянку. Цим актом зокрема встановлено, що станом на 24.10.2019 земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:03:012:0005) огороджена, але при цьому не підтверджено, що у період з 01.06.2018 по 30.09.2018 відповідач користувався земельної ділянкою без достатньої правової підстави. Вказаний акт взагалі не містить ніякої інформації щодо досліджуваних обставин.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивачем не надано до справи жодних доказів того, що в період з 03.06.2018 по 30.09.2018 його права, як власника спірної земельної ділянки, були відповідачем порушені.

За змістом статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Додані відповідачем до апеляційної скарги документи, колегією суддів не приймаються з огляду на приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період з 01.06.2018 по 30.09.2018, встановивши під час апеляційного розгляду те, що сторони у справі у спірний період перебували у процедурі купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а неукладення між сторонами договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому і був укладений, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач не може бути визнаний таким, що зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, тому правові підстави для застосування в даному випадку статей 1212-1214 Цивільного кодексу відсутні.

Однак місцевий господарський суд не звернув належної уваги на те, що у даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою повинно вирішуватися у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, тому помилково, враховуючи фактичні обставини цієї справи, застосував норму статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та дійшов до неправильного висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню з одночасним прийняттям по справі нового рішення про відмову в позові.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язаних із ними обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, а також помилково, враховуючи фактичні обставини цієї справи, застосував відповідні норми матеріального права до спірних правовідносин.

Згідно частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, та скаргу задовольняє.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1-4 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 по справі № 922/3643/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 по справі № 922/3643/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) на користь Фізичної особи - підприємця Воробйова Валерія Івановича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2881,50 грн.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.04.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко