Постанова

від 10.04.2020 по справі 815/4428/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №815/4428/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чубівський комбінат хлібопродуктів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 (суддя Самойлюк Г.П.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 (Головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Золотніков О.С., Скрипченко В.О.)

у справі № 815/4428/13-а

за позовом Котовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чубівський комбінат хлібопродуктів

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Котовська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області (далі - позивач, Котовська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чубівський комбінат хлібопродуктів (далі - відповідач, ТОВ Чубівський комбінат хлібопродуктів ) про стягнення податкового боргу у сумі 341 119,29 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не встановлено наявність доказів, які б свідчили про існування у підприємства заборгованості по бюджетній позичці. Судами не досліджено умови, за наявності яких у заготівельних організацій виникає обов`язок у поверненні бюджетної позички, яку фактично повинні були отримувати сільхозтоваровиробники, а не Товариство. Процедура узгодження податкового боргу між сторонами не проводилася, а відтак позивач не мав права надсилати податкову вимогу. Судами не прийнято до уваги лист Одеської міжобласної інспекції державного комітету України по матеріальних резервах, в якому чітко сказано, що відповідач входить до складу ДАК Хліб України по Одеській області і є пунктом відповідального зберігання Держрезерву. ТОВ Чубівський КХП виступав як посередник між казначейством та сільгосптоваровиробниками.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у відповідача заборгованості та неоскарження товариством податкової вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділення Державного Казначейства у Котовському районі Одеської області надіслало до Котовської ОДПІ подання №№44/01, 43/01 від 22.01.2013р.; №№ 43/02, 44/02 від 07.02.2013р.; № №43/03, 44/03 від 18.03.2013 року щодо стягнення з TOB Чубівський КХП в доход державного бюджету простроченої заборгованості по бюджетній позичці, наданої згідно "Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року", прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 12.03.1996р. "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та затвердженого Наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року № 72/113. в сумі 299 087 грн 60 коп. згідно "Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року", прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.1997р. № 124 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1997 рік" та затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України та ДАК "Хліб України" від 04 березня 1997 року № 70/54/18. в сумі 42 031 грн. 69 коп. (а.с.18-20).

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України відповідачу рекомендованим листом направлено податкову вимогу №8 від 24.04.2012 року, яка отримана останнім, однак борг не сплачено.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доводам відповідача щодо того, що відповідач не був отримувачем бюджетних позичок, які надавались на підставі вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України. Товариство зазначає, що в даному випадку правовідносини по зберіганню отриманого зерна на погашення бюджетних позичок були врегульовані укладеним відповідачем із Одеським обласним дочірнім підприємством ДАК Хліб України договором, за яким відповідач зобов`язався приймати сільгосппродукцію, яка поставляється товаровиробниками, розміщувати, зберігати її та здійснювати відвантаження згідно листів, розпоряджень, нарядів ДАК Хліб України . Тобто, відповідач ніс виключно господарсько-правову відповідальність за отримане від сільгосппідприємств зерно на погашення бюджетних позичок.

Отже, отримання відповідачем на зберігання від сільгосппідприємств зерна на погашення вказаних бюджетних позичок не робить його автоматично отримувачем таких позичок, не породжує у нього обов`язку по їх поверненню.

Не надано судами попередніх інстанцій і правової оцінки щодо природи заборгованості, щодо обов`язку сплати якої відповідачу направлена податкова вимога як і не досліджено документів, які б свідчили про здійснення узгодження суми боргу відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України N 72/113 від 11.04.96 затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року.

Відповідно до вказаного порядку безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння - елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове і ефективне використання коштів.

Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії Хліб України N 70/54/18 від 04.03.97 затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Розділом 2 Порядку N 70/54/18 від 04.03.97 визначено, що безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння надається заготівельним підприємствам ДАК "Хліб України" через органи Державного казначейства України у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення, цільового і ефективного використання коштів.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалися докази надання ТОВ Чубівський комбінат хлібопродуктів бюджетних позичок на закупівлю сільгосппродукції у 1995-1997 роках, доказів і фактичного перерахування коштів за укладеними договорами 1996-1997 років.

Так, для правильного вирішення справи судам необхідно перевірити доводи відповідача та з`ясувати хто є відповідальним за повернення бюджетних позичок відповідно до вказаних порядків та наявних в матеріалах справи доказів, на які посилається відповідач, а також перевірити чи є саме по собі подання органів казначейства належним підтвердженням розміру заборгованості за позичкою, та в залежності від встановлених обставин прийняти обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З касаційної скарги вбачається, що відповідач заперечує факт наявності податкового боргу та наводить доводи на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. Разом з тим, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції такі доводи відповідача спростовані не були.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 в чинній редакції). Аналогічні положення були закріплені статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (Закон № 460-IX) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чубівський комбінат хлібопродуктів задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі № 815/4428/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко