Рішення

від 10.04.2020 по справі 922/304/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/304/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

без повідомлення (виклику) представників сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 8, ідентифікаційний код 24998380) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДІЙ ФАРМ" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, ідентифікаційний код 38117562) про стягнення 27 031,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДІЙ ФАРМ" суми боргу за поставлений товар за договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016р. в розмірі 23720,96 грн, інфляційного збільшення в розмірі 2199,76 грн та 3% річних в розмірі 1110,71 грн., а всього 27 031,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем вищевказаного договору поставки, який був укладений між позивачем та відповідачем, щодо своєчасної оплати відповідачем поставленого товару. Також, позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування судових витрат в розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/304/20. Зазначено, що здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6099).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2020 відзив на позов (вх. №6099 від 10.03.2020) залишено без розгляду та вирішено спір вирішувати за наявними матеріалами справи.

Отже, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, та відзив на позов у встановлені судом строки не надав.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

28.04.2016 року між Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДІЙ ФАРМ" (Покупець) був укладений Договір поставки № Р-28/04/16 (далі по тексту - Договір) із Протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався передавати у власність Покупця товар згідно товарних (видаткових) накладних, а Покупець зобов`язувався прийняти та сплатити за нього певну грошову суму в розмірі та в строки, відповідно умов даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору, поставка Товару здійснюється Постачальником на підставі заявки Покупця. Заявка оформлюється в електронному вигляді за формою, розробленою Покупцем. В заявці зазначаються: найменування, асортимент, кількість товару, адреси постачання товару, вартість товару, визначена на підставі Специфікації. Заявка відправляється з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника.

Відповідно до пп. 2.1.1. Договору, Строк поставки товару протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання заявки Покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару, про що обов`язково сповіщає Покупця.

Поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі партії товару Покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент підписання Покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару. (п.2.5. Договору).

Поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника за його рахунок за адресами місцезнаходження аптек Покупця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до умов 5.1. в редакції Протоколу розбіжностей, Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем періодично протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця. За продукцію ТМ SCА та Колгейт-Палмолів згідно додаткової угоди.

За умовами додаткової угоди №1 від 28.04.2016р. до Договору сторони погодили доповнити Договір поставки пунктами: 5.1.1. та 5.1.2. у наступній редакції:

5.1.1. Оплата за кожну поставлену партію товару виробника SCА здійснюється Покупцем не пізніше 85 (вісімдесяти п`яти) календарних днів з регулярністю оплат, за реалізований товар, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів.

5.1.2. Оплата за кожну поставлену партію товару виробника Колгейт - Пал молив здійснюється Покупцем періодично, протягом 60 (шести десяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному Договору. .

Згідно п.10.1. Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє протягом року.

Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії права Сторін на автоматичну пролонгацію дії дійсного Договору не обмежений, (п.10.2.). Сторони про бажання розірвати Договір поставки № Р-28/04/16 від 28.04.2016р. одна одній не заявляли, отже договір є діючим.

За період з 10.03.2018 по 18.04.2018 Постачальником був поставлений товар ТМ SCА на загальну суму 28 173,59 грн за наступними видатковими накладними: № KH_ SCА-0005054 від 10.03.2018 на суму 4 886,17 грн; № KH_ SCА-0006277 від 24.03.2018 на суму 3 512,82 грн; № KH_ SCА-0006278 від 24.03.2018 на суму 2 961,54 грн; № KH_ SCА-0007441 від 05.04.2018 на суму 649,98 грн; № SB_ SCА-0000593 від 14.03.2018 на суму 2049,40 грн; № SB_ SCА-0000592 від 15.03.2018 на суму 71,00 грн; № SB_ SCА-0000721 від 24.03.2018 на суму 980,82 грн; № SB_ SCА-0000722 від 24.03.2018 на суму 76,70 грн; № SB_ SCА-0000723 від 24.03.2018 на суму 4 374,84 грн; № SB_ SCА-0000724 від 24.03.2018 на суму 153,40 грн; № SB_ SCА-0000763 від 28.03.2018 на суму 2 793,24 грн; № SB_ SCА-0000764 від 28.03.2018 на суму 160,72 грн; № SB_ SCА-0000895 від 17.04.2018 на суму 1 133,93 грн; № SB_ SCА-0000896 від 17.04.2018 на суму 777,51 грн; № SB_ SCА-0000936 від 17.04.2018 на суму 1 809,32 грн; № SB_ SCА-0000938 від 17.04.2018 на суму 1 052,00 грн; № SB_ SCА-0000939 від 17.04.2018 на суму 76,70 грн; № SB_ SCА-0000948 від 18.04.2018 на суму 653,50 грн.

Відповідач товар за вказаними видатковими накладними отримав, про що свідчать підписи повноважних представників відповідача, які скріплені печатками відповідача, проте оплатив частково товар, що визнається позивачем.

Позивач стверджує, що після часткової сплати за товар у відповідача залишилась заборгованість по оплаті товару у розмірі 23 720,96 грн.

Позивачем надано до позовної заяви копію акта звірки взаєморозрахунків за період: 3 квартал 2018 року на підтвердження наявності заборгованості у відповідача у розмірі 23 720,96 грн.

Отже, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 720,96 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 199,76 грн. та 3% річних у розмірі 1 110,71 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснюватись свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Строк чинності договору обумовлює і строк чинності зобов`язання, що виникло з цього договору. Отже, оскільки строк договору як складова його змісту визначає період у часі, протягом якого можуть бути здійсненні сторонами права та виконані обов`язки, виконання їх свідчить про припинення зобов`язання за договором.

Договір поставки, який укладений між сторонами неодноразово продовжувався згідно п.10.1. та на даний час є діючим.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних позивачем поставлено товар на загальну суму 28 173,59 грн. Товар поставлений позивачем є товаром виробника SCA. Проте, після часткової сплати відповідачем частини боргу не сплаченою залишилась сума у розмірі 23720,96 грн.

В той же час за умовами додаткової угоди п.5.1.1 оплата за кожну партію товару виробника SCA здійснюється покупцем з регулярністю оплат, за реалізований товар, кожні 14 днів, проте не пізніше 85 календарних днів.

Отже, обов`язок по оплаті товару виробника SCA виникає у покупця після його реалізації третім особам.

Також, при укладанні Договору сторони погодили, що граничним строком реалізації товару є строк 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок постачальника (п.6.1. договору).

Згідно з п.6.2. договору, з настанням строку, передбаченого п. 6.1. даного Договору, постачальник зобов`язується здійснити повернення товару у 5 (п`яти) денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою, за електронною адресою постачальника, що визначено у п. 2.1. договору.

Отже, у договорі поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 р. сторони погодили строк оплати товару виробника SCA з вказівкою на подію - " за реалізований товар, кожні 14 днів, проте не пізніше 85 календарних днів", тобто встановили настання у Відповідача обов`язку оплатити Товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні - відкладальна обставина.

Також, у договорі сторони погодили, обов`язкове повідомлення покупцем - відповідачем про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронної поштою за електронною адресою постачальника, після чого виникає обов`язок позивача вивезти не реалізований товар.

Отож, у позивача за умовами договору наявний обов`язок вивезти не реалізований товар.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення товару на загальну суму 23 720,96 грн. Як й не містять матеріали справи доказів проте, що товар на вказану суму є реалізованим відповідачем.

Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення

Строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

Таким чином, як вже зазначалось вище у п. 5.1.1. Договору сторонами погоджено, що обов`язок по оплаті за кожну партію товару виробника SCA здійснюється покупцем не пізніше 85 календарних днів з регулярністю оплат за реалізований товар, кожні 14 днів. Що свідчить про наявність обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме "реалізації отриманого товару". Але не раніш настання вказаної події.

Втім, позивачем не додано до позовної заяви доказів настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару.

Також, на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається зокрема на Акт звірки взаєморозрахунків за третій квартал 2018 року, який підписаний сторонами та в якому відповідач на думку позивача визнав наявність заборгованості у розмірі 23 720,96 грн.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпункт 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом у розумінні абз. 11 статті 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому не може бути належним доказом на підтвердження строку настання обов`язку щодо оплати та встановлення розміру заборгованості, оскільки обов`язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає після його реалізації. Також зазначений Акт не містить жодних посилань на кількість реалізованого та/або нереалізованого товару.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі №904/5545/18; від 27.07.2018 у справі №905/1141/16; від 04.07.2018 у справі №926/1311/15.

Отже, Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується.

Також укладений сторонами договір поставки не передбачає зобов`язання відповідача реалізовувати переданий товар, як і відповідальності за не виконання відповідного зобов`язання.

Проте, у разі якщо товар залишається нереалізованим відповідачем в строк більш ніж 90 діб, товар у 5-ти денний строк підлягає поверненню позивачу. При цьому, обов`язок вивезення цього товару покладено на позивача.

Матеріалами справи не підтверджується факт реалізації відповідачем товару на суму, заявлену до стягнення в розмірі 23 720,96 грн. та порушення останнім строків з оплати цього товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отож, приймаючи до уваги те, що відповідачем не порушено грошове зобов`язання щодо оплати товару, то відповідно відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат в сумі 2199,76 грн. та 3% річних в сумі 1110,71 грн.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі відмови у задоволенні позову покладається на позивача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн., що складається з судового збору сплаченого позивачем при поданні даного позову до суду у розмірі 1909,90 грн, та у розмірі 192,10 грн, які сплачені позивачем за подання заяви про видачу судового наказу у справі №922/3602/19 та згідно з ч.2 ст. 151 ГПК України зараховані до сплаченого судового збору, слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судовий збір в сумі 2102,00 грн. покласти на позивача у справі: Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 8, ідентифікаційний код 24998380).

Позивач: Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 8, ідентифікаційний код 24998380).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РОДІЙ ФАРМ" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, ідентифікаційний код 38117562).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "10" квітня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова