Постанова

від 30.07.2020 по справі 922/304/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. Справа № 922/304/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями, м. Київ (вх. №1280 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 (повний текст складено 10.04.2020) у справі №922/304/20 (суддя Чистякова І.О.),

за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями, м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм", м. Мерефа, Харківська область,

про стягнення 27031,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями (надалі - Українсько-американське ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями, позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (надалі - ТОВ "Родій Фарм", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 в розмірі 23720,96 грн., 2199,76 грн. інфляційного збільшення та 1110,71 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі №922/304/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Українсько-американське ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі № 922/304/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків місцевого суду, обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 чітко встановлено граничний термін здійснення оплати за поставлений товар: не пізніше 85 календарних днів з моменту поставки;

- не враховано, що в порушення умов Договору відповідач не повідомив письмово позивача про настання граничного терміну реалізації товару, а також не було додаткового повідомлення стосовно повернення товарів;

- підписавши Акт звірки взаємних розрахунків, відповідач тим самим підтвердив свою заборгованість за поставлений товар, а також те, що весь товар був реалізований на момент підписання акту звірки;

- в даному випадку Акт звірки взаємних розрахунків доводить факт реалізації товару відповідачем та, відповідно, виникнення заборгованості перед позивачем;

- не надано оцінки тому факту, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія-вимога (вих. №32/КХ від 05.02.2019), відповіді на яку так і не було отримано; крім того, в процесі розгляду справи відповідачем не спростовано того, що товар ним фактично отримано.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі №922/304/20; встановлено учасникам справи строк до 12.06.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; розгляд апеляційої скарги ухвалено розпочати з 15.06.2020 без повідомлення учасників справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Плахова О.В. здійснено повторний розподіл судової справи №922/304/20 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).

За змістом п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Отже, учасник справи, який не є апелянтом, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу іншого учасника справи.

Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як вже зазначалось, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 відкрито апеляційне провадження та встановлено учасникам справи строк до 12.06.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; розгляд апеляційої скарги ухвалено розпочати з 15.06.2020 без повідомлення учасників справи.

Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного відповідач мав достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої апеляційної скарги.

Станом на момент розгляду цієї апеляційної скарги ТОВ "Родій Фарм" не надано письмового відзиву щодо поданої апеляційної скарги, в той час як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.05.2020 апелянтом отримано ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі - 01.07.2020.

Будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача щодо неможливості реалізації ним своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо апеляційної скарги до суду не надходило.

За приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що апеляційне провадження у цій справі відкрито 26.05.2020, а також те, що з цього моменту в період дії карантину минув достатній проміжок часу, що надавало можливість відповідачу достатньо часу для реалізації його процесуальних прав.

Клопотань (заяв) щодо неможливості реалізації процесуальних прав, продовження процесуальних строків тощо від відповідача не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до пп. 8 п. 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п. 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Крім того, судом враховується, що мотиви апеляційного оскарження зводяться до доводів позивача, які ним викладені у позові, відзив на який надано відповідачем до суду першої інстанції. Відтак судом апеляційної інстанції при розгляді справи враховується та надається оцінка позиції відповідача.

Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2016 між Українсько-американським ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями, як постачальником, та ТОВ "Родій Фарм", як покупцем, укладено Договір поставки №Р-28/04/16 (надалі - Договір) із протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар згідно товарних (видаткових) накладних, а покупець зобов`язувався прийняти та сплатити за нього певну грошову суму в розмірі та в строки, відповідно умов даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється постачальником на підставі заявки покупця. Заявка оформлюється в електронному вигляді за формою, розробленою покупцем. В заявці зазначаються: найменування, асортимент, кількість товару, адреси постачання товару, вартість товару, визначена на підставі Специфікації. Заявка відправляється з електронної адреси покупця на електронну адресу постачальника.

Відповідно до пп. 2.1.1. Договору, строк поставки товару протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання заявки покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару, про що обов`язково сповіщає Покупця.

Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару. (п.2.5. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника за його рахунок за адресами місцезнаходження аптек покупця.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору, в редакції Протоколу розбіжностей, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця. За продукцію ТМ SCА та Колгейт-Палмолів згідно Додаткової угоди.

За умовами додаткової угоди №1 від 28.04.2016 до Договору сторони погодили доповнити Договір поставки пунктами: 5.1.1. та 5.1.2. у наступній редакції:

"5.1.1. Оплата за кожну поставлену партію товару виробника SCА здійснюється Покупцем не пізніше 85 (вісімдесяти п`яти) календарних днів з регулярністю оплат, за реалізований товар, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів.

5.1.2. Оплата за кожну поставлену партію товару виробника Колгейт - Пал молив здійснюється Покупцем періодично, протягом 60 (шести десяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному Договору. .

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом року.

Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії права сторін на автоматичну пролонгацію дії дійсного Договору не обмежений, (п.10.2.).

Як також встановлено, за період з 10.03.2018 по 18.04.2018 постачальником поставлений товар ТМ SCА на загальну суму 28173,59 грн. за наступними видатковими накладними:

- № KH_ SCА-0005054 від 10.03.2018 на суму 4886,17 грн.;

- № KH_ SCА-0006277 від 24.03.2018 на суму 3512,82 грн.;

- № KH_ SCА-0006278 від 24.03.2018 на суму 2961,54 грн.;

- № KH_ SCА-0007441 від 05.04.2018 на суму 649,98 грн.;

- № SB_ SCА-0000593 від 14.03.2018 на суму 2049,40 грн.;

- № SB_ SCА-0000592 від 15.03.2018 на суму 71,00 грн.;

- № SB_ SCА-0000721 від 24.03.2018 на суму 980,82 грн.;

- № SB_ SCА-0000722 від 24.03.2018 на суму 76,70 грн.;

- № SB_ SCА-0000723 від 24.03.2018 на суму 4374,84 грн.;

- № SB_ SCА-0000724 від 24.03.2018 на суму 153,40 грн.;

- № SB_ SCА-0000763 від 28.03.2018 на суму 2793,24 грн.;

- № SB_ SCА-0000764 від 28.03.2018 на суму 160,72 грн.;

- № SB_ SCА-0000895 від 17.04.2018 на суму 1133,93 грн.;

- № SB_ SCА-0000896 від 17.04.2018 на суму 777,51 грн.;

- № SB_ SCА-0000936 від 17.04.2018 на суму 1809,32 грн.;

- № SB_ SCА-0000938 від 17.04.2018 на суму 1052,00 грн.;

- № SB_ SCА-0000939 від 17.04.2018 на суму 76,70 грн.;

- № SB_ SCА-0000948 від 18.04.2018 на суму 653,50 грн.

Покупець отримав товар за вказаними видатковими накладними, про що свідчать підписи повноважних представників ТОВ "Родій Фарм", які скріплені печатками відповідача, проте оплатив вартість товару частково, що визнається позивачем.

Позивач стверджує, що після часткової сплати вартості товару у відповідача залишилась заборгованість по оплаті товару у розмірі 23720,96 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період: 3 квартал 2018 року.

У зв`язку з наявністю заборгованості та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано відповідачу претензію (вих. №32/КХ від 05.02.2019) з вимогою про сплату цієї заборгованості.

Однак, вимоги цієї претензії не було добровільно виконано відповідачем.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за товар, отриманий за вказаними видатковими накладними всього складає 23720,96 грн. та ця сума не сплачена в добровільному порядку, що й стало підставою звернення позивача до суду першої інстанції із даним позовом. Крім того, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2199,76 грн. та 3% річних у розмірі 1110,71 грн.

Відповідач не погодився із зазначеними позовними вимогами, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що зазначений товар на суму 23720,96 грн. не був ним реалізований, про що в порядку, передбаченому п. 6.2. Договору поставки, ТОВ "Євромікс" сповіщалось шляхом направлення письмового повідомлення факсом. Проте, не реалізований товар не був вивезений позивачем у встановлені договором 7-ми та 14-денний строки, тоді як до моменту реалізації товару третім особам у відповідача не виникає обов`язку оплати цього товару, а відтак, за твердженням відповідача, у ТОВ "Родій Фарм" не існує боргу за Договором перед позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 10.04.2020 ухвалено рішення у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у п. 5.1.1. Договору сторонами погоджено, що обов`язок по оплаті за кожну партію товару виробника SCA здійснюється покупцем не пізніше 85 календарних днів з регулярністю оплат за реалізований товар, кожні 14 днів, що свідчить про наявність обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару третім особам але не раніше настання вказаної події. Судом встановлено, що позивачем не надано доказів настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність обов`язку покупця оплатити поставлений товар та відмовив у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст.ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови Договору поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016, колегія суддів вважає, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки до якого повинні застосовуватись положення ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, а також загальні положення ЦК України про купівлю-продаж.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, згідно видаткових накладних позивачем поставлено товар виробника SCA на загальну суму 28173,59 грн. Проте, після часткової сплати відповідачем частини боргу не сплаченою залишилась сума у розмірі 23720,96 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано ані доказів сплати 23720,96 грн., ані доказів повернення поставленого позивачем товару. Зазначені обставини не заперечуються учасниками справи, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

За умовами п. 5.1.1 Договору поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 (в редакції Додаткової угоди №1 від 28.04.2016) оплата за кожну поставлену партію товару виробника SCA здійснюється покупцем не пізніше 85 (вісімдесяти п`яти) календарних днів з регулярністю оплат, за реалізований товар, кожні 14 (чотирнадцять) днів календарних днів.

Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду про те, що обов`язок по оплаті товару виробника SCA виникає у покупця (відповідача) після його реалізації третім особам, оскільки вищевказаним п. 5.1.1 Договору чітко передбачено, що оплата за кожну партію товару виробника SCA здійснюється покупцем з регулярністю оплат, за реалізований товар, кожні 14 днів, проте не пізніше 85 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновком місцевого суду про те, що умовами п. 5.1.1. Договору передбачено наявність обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме "реалізації отриманого товару", але не раніш настання вказаної події.

З системного тлумачення змісту зазначеною умови договору (п. 5.1.1.) не вбачається прямого обов`язку здійснити оплату за поставлений товар ані щодо товару, який був реалізований відповідачем, ані щодо того, який залишився після спливу 90-денного строку (п. 6.1 Договору), оскільки в ньому взагалі відсутнє пряме посилання на подію, яка породжує обов`язок покупця сплатити вартість поставленого товару. Конструкція формулювання умови п. 5.1.1. Договору: "оплата здійснюється … за реалізований товар, кожні 14 (чотирнадцять) днів календарних днів" не визначає конкретної події після якої покупець зобов`язаний здійснити оплату.

Отже, колегія суддів вважає, що сторони Договору передбачили обов`язок покупця оплачувати вартість поставленого товару з регулярністю кожні 14 днів після реалізації товару третім особам, а також визначили граничний термін здійснення оплати товару після спливу 85 днів з моменту загального поставлення товару постачальником.

Поряд з викладеним слід звернути увагу на те, що при укладанні Договору сторони погодили, що граничним строком реалізації товару є строк 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок постачальника (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору, з настанням строку, передбаченого п. 6.1. даного Договору, постачальник зобов`язується здійснити повернення товару у 5 (п`яти) денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою, за електронною адресою постачальника, що визначено у п. 2.1. Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сповіщення позивача про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення відповідачем письмового повідомлення на поштову адресу як того вимагає п. 6.2. Договору.

При цьому, в матеріалах справи міститься укладений між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків за період 3 кварталу 2018 року (тобто в період коли закінчився граничний 85-денний строк оплати за вищеописаними видатковими накладними), з якого вбачається наявність у ТОВ "Родій Фарм" заборгованості перед Українсько-американським ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями на суму 23720,96 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказаний Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, котрий підтверджує об`єктивність та достовірність існування заборгованості, проте не може вважати вірним застосування такого висновку в контексті дослідження обставин, які мають значення для спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Саме тому наявність підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період 3 кварталу 2018 року, хоча і не є первинним документом у розумінні абз. 11 ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", але свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем на суму 23720,96 грн., а також опосередковано підтверджує факт реалізації ТОВ "Родій Фарм" поставленого товару третім особам, в т.ч. з урахуванням встановлених судом обставин недотриманням відповідачем умов п. 6.2. Договору щодо сповіщення відповідача про настання граничного терміну реалізації товару.

Сторонами підтверджено наявність дебіторської заборгованості з боку відповідача і при здійсненні звірки розрахунків відповідачем не визначено в акті спірний товар як нереалізований (залишок, що знаходиться на складі).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про факт нереалізації товару та обліку залишків нереалізованого товару.

У протилежному випадку, якщо відповідач дійсно вважав, що його обов`язок оплатити поставлену партію товару виникає після реалізації цього товару третім особам, а такий товар не був ним реалізований, тому були б відсутніми й підстави підписувати Акт звірки взаємних розрахунків, чим визнавати наявність заборгованості.

За таких обставин, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору встановлено граничний 85-денний строк оплати за видатковими накладними, відповідач не надав доказів сповіщення позивача про настання граничного терміну реалізації товару, а також підписав Акт звіряння взаємних розрахунків, в якому фактично визнав наявність своєї заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вичновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Родій Фарм" на користь Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 в сумі 23720,96 грн. є обґрунтованими і доведеними, а тому позовні вимоги в цій підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, що зазначений товар на суму 23720,96 грн. не був ним реалізований, про що в порядку, передбаченому п. 6.2 Договору, ТОВ "Євромікс" сповіщалось шляхом направлення письмового повідомлення факсом, та саме з цих підстав у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне:

По-перше, умовами Додаткової угоди №1 від 28.04.2016 до Договору поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 передбачено граничний термін здійснення оплати за поставлений товар - не пізніше 85 календарних днів, а регулярність оплат визначено - кожні 14 календарних днів після реалізації товару;

По-друге, відповідачем не надано та в матеріалах справи не містить будь-яких належних та допустимих доказів у розмінні ст. 76-77 ГПК України на підтвердження сповіщення позивача про настання граничного терміну реалізації відповідачем товару, а також зазначені обставини навіть за наявності такого повідомлення не звільняють відповідача від виконання свого обов`язку зі сплати товару на умовах договору.

Оскільки судом встановлено обставини невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого товару у строк, встановлений Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016, тому останній в силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Позивач просив стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК Укрїни інфляційне збільшення у сумі 2199,76 грн. та 3% річних в розмірі 1110,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів здійснено перевірку розрахунку інфляційного збільшення та 3% річних та встановлено, що він виконаний методологічно та арифметично правильно, відповідає фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення в розмірі 2199,76 грн. та 3% річних в розмірі 1110,71 грн. є правомірними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями до ТОВ "Родій Фарм" про стягнення заборгованості за Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 в розмірі 23720,96 грн., 2199,76 грн. інфляційного збільшення та 1110,71 грн. 3% річних є законним та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі №922/304/20 підлягає скасуванню із прийняттям у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі №922/304/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2020 у справі №922/304/20 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, ідентифікаційний код 38117562) на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, 8, ідентифікаційний код 24998380) заборгованість за Договором поставки №Р-28/04/16 від 28.04.2016 в розмірі 23720,96 грн., 2199,76 грн. інфляційного збільшення та 1110,71 грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, ідентифікаційний код 38117562) на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Євромікс" з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, 8, ідентифікаційний код 24998380) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза