Рішення

від 08.04.2020 по справі 387/981/19

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/981/19

Номер провадження по справі 2/387/163/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І. П.

при секретарі судового засідання Поляруш С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, в якому зазначила, що її батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були співвласниками житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , а саме,кожному належало по 1/2 частці вказаного нерухомого майна. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прийняла спадщину. За життя ОСОБА_3 02 червня 2010 року в приватній нотаріальній конторі Добровеличківського районного нотаріального округу посвідчила заповіт, відповідно до якого визнала ОСОБА_1 спадкоємцем належного їй майна. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак коли постало питання про видачу правовстановлюючих документів на спадкове майно, приватний нотаріус Добровеличківського районного нотаріального округу Чирва О.В. постановою від 07.11.2019 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки у ОСОБА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, тому позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину .

Позивач будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи по суті, в судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач Помічнянська міська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи по суті, явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши позовну заяву по суті спору та письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 06 лютого 2017, виданого виконавчим комітетом Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ( а.с.9).

Згідно із заповітом від 02.06.2010, посвідченого державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1176, ОСОБА_3 , на випадок смерті, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43).

З довідки, виданої Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від червня 2017 року №98, з`ясовано, що померла ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала та була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 . Померла виписана з вищевказаного будинку у зв`язку зі смертю. Протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 і по теперішній час у вищевказаному будинку ніхто не зареєстрований і не проживає ( а.с.42).

Із довідки, виданої Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року за №24, встановлено, що ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 , дійсно доглядала до дня своєї смерті та провела поховання ОСОБА_3 , 1925 року народження, на день смерті проживали разом по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство ( а.с.10).

Зі змісту заяви про прийняття спадщини від 21.06.2017 встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до приватного нотаріуса Добровеличківського районного нотаріального округу Чирви О.В., про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.39).

Із заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2019, поданою ОСОБА_1 , встановлено, що вона як спадкоємець Ѕ частки земельної ділянки цільовим призначенням: для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки, 0.0523 га, просила видати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ( а.с.45).

З витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 48152185 від 21.06.2017, виданого приватним нотаріусом Чирва О.В., встановлено, що здійснено реєстрацію спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 60825226, спадкодавець ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.11).

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2019 виданого приватним нотаріусом Добровеличківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чирвою О.В., зареєстровано в реєстрі №203, спадкова справа №21/2017 встановлено, що спадщина, на яку видано свідоцтво складається з Ѕ частки земельної ділянки цільовим призначенням: для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки, 0.0523 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3521710300:50:011:0013 ( а.с.46). Факт набуття права власності позивачем зазначеної земельної ділянки підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58222720 від 07.11.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 187891581 від 07.11.2019 ( а.с.13, 47).

Водночас постановою приватного нотаріуса Добровеличківського районного нотаріального округу Чирва О.В. від 07.11.2019 №171/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами ( а.с.14).

А тому позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Підставою для задоволення позовних вимог позивач є наявність акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 19.07.1972, яким було введено в експлуатацію будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5); архівна довідка номер 215 від 27.09.2019, виданої ОСОБА_1 , згідно з якою право власності на будинок АДРЕСА_1 , за архівними даними реєстрованих книг КП БМБТІ , за станом до 01.01.2013 належало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору забудови, посвідченого Добровеличківською нотаріальною конторою 21.03.1967 №290. Акт про закінчення будівництва від 19.07.1972( а.с.12). Також зі змісту технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , власниками цілого домоволодіння є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , паспорт складений 22 грудня 2009 року ( а.с.6-8).

Із звіту про вартість майна житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що ринкова вартість об`єкта 39 000 гривень 00 копійок ( а.с.16-17).

Отже дослідивши зазначені докази суд вважає за необхідним зазначити, що до правовідносин щодо спадкування застосовується норма, яка діяла на час відкриття спадщини, а до правовідносин щодо набуття права власності - законодавство, яке було чинним на момент набуття.

У 1972 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

В подальшому, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Аналогічні правові позиції містяться в постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року по справі № 6-137цс13.

Отже, в даному випадку, лише з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ( сільської) ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином у 1972 році житлового будинку цей громадянин набуває статусу власника житлового будинку .

Також суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 22 грудня 2009 року за адресою АДРЕСА_1 , так як Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 05 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року та Законом України від 17 лютого 2011 року Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Отже суд доходить до висновку, що власниками цілого домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , за життя були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд також перевірив надані нотаріусом копії документів спадкової справи №21/2017, витяги із спадкового реєстру, згідно з якими інші спадкоємці майна після смерті ОСОБА_3 не значаться.

Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Правовідносини регулюються цивільним кодексом України.

Вимогами статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а приписами частини 5 цієї ж статті передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З приписів частини 1 та частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, але відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Крім того, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також Згідно п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Оскільки частки співвласників у праві спільної сумісної власності на вищевказаний будинок не виділені, а також принцип рівності їх часток, як співвласників у праві спільної сумісної власності не змінений законом чи рішенням суду, тому частки кожного із них, як співвласників будинку є рівними, і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремо за життя належало по 1/2 частці нерухомого майна.

Таким чином, оскільки позивачка у встановленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом, інші спадкоємці відсутні, однак свідоцтво про право на спадщину отримати не може, про що свідчить постанова приватного нотаріуса Добровеличківського районного нотаріального округу від 07.11.2019 №171/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.1216-1218,1223,1268,1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,12,89,263-265 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

В порядку спадкування за заповітом спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ( одну/другу ) частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Новоукраїнка Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач - Помічнянська міська радаДобровеличківського району Кіровоградської області, Код ЄДРПОУ 04055021 місто Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, вулиця Перемоги, 91;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.