Рішення

від 06.03.2020 по справі 616/490/19

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/490/19

Провадження № 2/616/12/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання КАПЛЕНКО А.В.,

Справа № 616/490/19

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості у розмірі 32 451 грн 22 к. та суми 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 року у розмірі 7 311 грн 29 к., а всього 39 762 грн 51 к, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 921 грн 00 к.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 16 жовтня 2006 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1158 від 16.10.2006 р., згідно з яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 224 655 грн 00 к. на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 25.10.2011 р. із сплатою 17 % річних за користування кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до Великобурлуцького районного суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості.

03 червня 2010 року у справі № 2-244/10 Великобурлуцьким районним судом Харківської області ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ВАТ Державний ощадний банк України задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 137 384 грн 08 к. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 р., 1 495 грн 84 к. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього 138 879 грн 92 к.

На виконанні в МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження № 22864025 з примусового виконання виконавчого листа № 2-244/10, що видав Великобурлуцький районний суд Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 138 879 грн 92 к. В ході проведення виконавчих дій, через ДП СЕТАМ було реалізовано майно, а саме автобус марки ПАЗ 4234 , д.н.з. НОМЕР_1 . На теперішній час рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.06.2010 р. не виконане, станом на 12.04.2019 р. залишок нестягнутої заборгованості становить 72 880 грн 08 к. та перебуває на виконанні у МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у кредитодавця виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України за увесь час прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості та суму 3% річних від прострочених сум заборгованості в зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за рішенням суду.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити інфляційні втрати за період з квітня 2016 року по березень 2019 року у розмірі 32 451 грн 22 к. та 3 % річних від прострочених сум заборгованості у розмірі 7 311 грн 29 к. за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року, а також сплатити судові витрати в сумі 1 921 грн 00 к.

Не погодившись із позовною заявою відповідач ОСОБА_2 21 листопада 2019 року подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги він не визнає.

При цьому, в своєму відзиві зазначив, що дійсно між ним та позивачем був укладений кредитний договір № 1158 від 16 жовтня 2006 року. На виконання умов зазначеного договору він станом на червень місяць 2010 року повернув позивачу заборгованість в сумі 87 271 грн 00 к. За рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.06.2010 р. позовні вимоги ВАТ Державний ощадний банк України задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 137 384 грн 08 к. - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 р. та 1 495 грн 84 к. - в рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього - 138 879 грн 92 к.

В подальшому МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернула стягнення на предмет застави - автобус ПАЗ 4234 д.н.з. НОМЕР_1 . Термін остаточного повернення кредиту відповідно до вищезазначеного кредитного договору сплив 25 жовтня 2011 року. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, тобто строк виконання договору настав в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Наявність судового рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 червня 2010 року, яке він, як боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_2 просив відмовити позивачу у позові (а.с.40-41).

Представник позивача АТ Ощадбанк Темнюкова М.І на відзив відповідача ОСОБА_2 02 січня 2020 року надала до суду відповідь, де зазначила, що вони не згодні з посиланням відповідача, що наявність судового рішення Великобурлуцького районного суд Харківської області від 03.06.2010 р., яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Відповідач дійшов неправильного висновку про те, що з винесенням судового рішення про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання законом не передбачено. На підставі викладеного, представник позивача просила прийняти відповідь на відзив ОСОБА_2 та долучити її до матеріалів справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України , у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача надав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.81).

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк належним чином був повідомлений про розгляд справи, на його адресу була направлена судова повістка, яка отримана ним особисто 21.02.2020 р. (а.с.80).

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2006 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1158 від 16.10.2006 р., згідно з яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 224 655 грн 00 к. на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 25.10.2011 р. із сплатою 17 % річних за користування кредитом (а.с.5-8).

03 червня 2010 року у справі № 2-244/10 Великобурлуцьким районним судом Харківської області ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ВАТ Державний ощадний банк України задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 137 384 грн 08 к. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 р. та 1 495 грн 84 к. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього - 138 879 грн 92 к. (а.с.9-10).

Відповідно до протоколу № 201738 від 28.09.2016 р. про проведення електронних торгів через ДП СЕТАМ було реалізовано майно в рахунок погашення боргу, а саме: автобус марки ПАЗ 4234 , д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.11). Виручені від продажу кошти в розмірі 65 000 грн 00 к. в вересні 2016 року було звернуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 р.

На теперішній час рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.06.2010 р. не виконане, станом на 12.04.2019 р. залишок нестягнутої заборгованості становить 72 880 грн 08 к. та перебуває на виконанні у МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТВБВ № 10020/0450 філії - Харківського обласного управління АТ Ощадбанк за кредитним договором № 1158 від 16.10.2006 р. станом на 16 квітня 2019 року загальна сума до стягнення кредитної заборгованості відповідача становить 39 762 грн 51 к., яка складається з наступного:

- 32 451 грн 22 к. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу;

- 7 311 грн 29 к. - загальна сума 3 % річних від прострочених сум заборгованості по кредиту (а.с.4).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий висновок узгоджується і з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Встановивши, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із зобов`язальних, що дає позивачу право вимагати відшкодування матеріальних витрат у вигляді стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку щодо задоволення позову.

Оскільки ст.625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що наявність судового рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.06.2010 р., яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та трьох проценти річних від простроченої суми заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 розміру інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості та 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом за період з 15.04.2016 р. по 15.04.2019 р. підлягають до задоволення.

Так, виходячи з розміру невиконаного грошового зобов`язання в сумі 72 880 грн 08 к., сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу з квітня 2016 року по березень 2019 року складає - 32 451 грн 22 к. Розмір 3% річних від суми боргу 72 880 грн 08 к. за період з 15.04.2016 р. по 15.04.2019 р. складає - 7 311 грн 29 к.

Інфляційні втрати розраховані позивачем в межах строку позовної давності. Періоди нарахування інфляційних збитків з урахуванням позовної давності в 3 роки. Сума основної заборгованості, відповідно до позову, становить - 72 880 грн 08 к. Дата початку розрахунку: квітень 2016 р. Дата закінчення розрахунку березень 2019 р.

Загальна сума до стягнення розміру інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми станом на 16 квітня 2019 року становить 39 762 грн 51 к. є обґрунтованою, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують наявність заборгованості у зазначеному розмірі (а.с.04).

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 р. у цивільній справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зробила такий правовий висновок: Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно меморіального ордеру № 0916708921 від 22 квітня 2019 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн 00 к.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк України понесені судові витрати в розмірі 1 921 грн 00 к.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 530, 610, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263 - 265, 268, 274-275, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк суму інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу з квітня 2016 року по березень 2019 року у розмірі 32 451 грн 22 к. та суму 3% річних від прострочених сум заборгованості у розмірі 7 311 грн 29 к. за період 15.04.2016 р по 15.04.2019 року за кредитним договором № 1158 від 16 жовтня 2006 року, а всього 39 762 (тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 51 к.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 к. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк (код за ЄДРПОУ 09351600), юридична адреса: 61003, місто Харків, Конституції майдан, буд.22, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в філії - ХОУ АТ Ощадбанк , МФО 351823.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 12 вересня 1997 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 березня 2020 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ