Постанова

від 01.04.2020 по справі 696/1883/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 696/1883/15-ц

провадження № 61-34001св18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс ,

треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 травня

2017 року у складі судді Шкреби В. В., та на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (далі - ДСП Агрокомплекс ), треті особи: відділ Держземагенства у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 155189 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,26 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0025, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ДСП Агрокомплекс укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 направила листа до ДСП Агрокомплекс про своє небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, проте відповідач по закінченню строку дії договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою та відмовився в добровільному порядку повернути земельну ділянку позивачу, так як здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки не в 2010, а в 2013 році, а тому бажає використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди землі, тобто до 2018 року.

Посилаючись на відсутність у орендодавця волевиявлення на продовження строку дії правочину, ОСОБА_2 просила суд визнати, починаючи з

16 вересня 2015 року, припиненим спірний договір оренди земельної ділянки № 202 від 16 вересня 2010 року та стягнути з ДСП Агрокомплекс понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано припиненим із 16 вересня 2015 року договір оренди землі № 202

від 16 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та

ДСП Агрокомплекс .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що закінчення дії договору потрібно рахувати з 16 вересня 2010 року, коли спірний договір укладений між сторонами, а факт державної реєстрації 01 червня 2013 року не змінює закінчення дії правочину. Оскільки позивач в установленому порядку у серпні 2015 року завчасно повідомила листом відповідача про наміри припинити договірні правовідносини у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, орендні правовідносини між сторонами припинилися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ДСП Агрокомплекс подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано її матеріали з Кам`янського районного суду Черкаської області.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

У червні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 696/1883/15-ц до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 322/1178/17.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 696/1883/15-ц.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовну заяву

ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на відсутність спору між сторонами, оскільки на момент подачі позову ДСП Агрокомплекс не отримувало лист від позивача про небажання продовжувати дію договору оренди.

Крім того, державна реєстрація договору була проведена у

2013 році, чим сторони здійснили конклюдентні дії щодо узгодження та встановлення строку дії договору оренди - 5 років із моменту державної реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, помилково вважав, що державна реєстрація правочину не змінює факту укладання договору у 2010 році, посилаючись при цьому на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, від 25 грудня

2013 року у справі № 6-118цс13.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 155189 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,26 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0025, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ДСП Агрокомплекс укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, на умовах платності.

16 вересня 2010 року між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

01 червня 2013 року здійснено державну реєстрацію договору оренди, що підтверджується витягом про державну реєстрацію.

12 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до ДСП Агрокомплекс з повідомленням про наміри припинити оренду належної їй земельної ділянки, так як вважала, що договір закінчує свою дію в 2015 році.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 792 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 16 вересня 2010 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті

126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня

2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим, у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки

між ОСОБА_2 та ДСП Агрокомплекс визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 332/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

У справі, що переглядається, встановлено, що сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 5 років.

У пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, передбаченому законом або договором, та у пункті 46 визначили , що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що 01 червня 2013 року здійснено його державну реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом про державну реєстрацію.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті

31 Закону № 161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

У такому разі відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане належної правової уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання припиненим договору оренди землі.

Разом із тим, зазначені висновки Верховного Суду не свідчать про те, що спірний договір не міг бути припиненим за спливом строку дії.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ДСП Агрокомплекс судові витрати у розмірі 487, 20 грн - судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 2 862,60 грн - витрати, пов`язані із проведенням експертизи, судовий збір у розмірі 1 760,00 грн за подання апеляційної скарги та судовий збір у розмірі 1 920,00 грн, сплачений

ДСП Агрокомплекс за подання касаційної скарги, а всього - 7 029,80 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс задовольнити.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 травня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня

2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс 7 029,80 грн на відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик