Постанова

від 02.04.2020 по справі 461/2055/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа №461/2055/18

провадження №61-16886св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - Департамент містобудування Львівської міської ради,

відповідач - Львівська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Бойко С.М., Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації права власності, в обґрунтування якого посилалося на те, що ухвалою Львівської міської ради від 18 вересня 2014 року №3903 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано йому земельну ділянку площею 0,0596га на АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови. На підставі цієї ухвали, 12 лютого 2018 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що оспорювана ним ухвала прийнята з порушенням норм земельного законодавства, оскільки на момент її прийняття спірна земельна ділянка була вільна від забудови і підлягала реалізації на аукціоні (земельних торгах) у відповідності до вимог ст.134 ЗК України.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на вказану ухвалу Львівської міської ради міським головою було накладено вето.

Позивач зазначає, що оспорювана ухвала порушує інтереси департаменту містобудування Львівської міської ради, оскільки саме на департамент покладено повноваження щодо створення умов для раціонального та економічно обґрунтованого використання земель міста, здійснення заходів щодо розвитку ринку земель міста.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 18 вересня 2014 року №3903 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0596 га, кадастровий номер 4610136600:07:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1485491646101.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18 вересня 2014 року №3903 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0596 га, кадастровий номер 4610136600:07:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1485491646101.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що затвердивши ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Львівська міська рада порушила норми ст. 134 ЗК України. Також суд прийшов до висновку, що саме незаконні дії Львівської міської ради, а не ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із прийняттям оскаржуваної ухвали та подальшою державною реєстрацією.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 18 вересні 2014 року №3903 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0596 га, кадастровий номер 4610136600:07:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1485491646101, - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про незаконність оспорюваної ухвали, її скасування та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У вересні 2019 року Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Галицького районного суду м. Львова матеріали цивільної справи №461/2055/18.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги те, що затвердивши ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Львівська міська рада порушила норми ст. 134 ЗК України, оскільки вказана земельна ділянка підлягала реалізації на аукціоні. Окрім того, спірна ухвала не пройшла процедури візування.

Спірна ухвала порушує права Департаменту містобудування Львівської міської ради, оскільки до повноважень Департаменту належить створення умов щодо раціонального та економічно обґрунтованого використання земель міста, здійснення заходів щодо розвитку ринку земель міста.

Доводи касаційної скарги тотожні доводам позовної заяви.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Окрім того, суд апеляційної інстанції правильно прийняв до уваги наступні обставини. Фактично спірні правовідносини між Департаментом містобудування Львівської міської ради і Львівською міською радою відсутні, позов був штучним, спрямований на позбавлення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Спірна ухвала була прийнята на підставі ухвали Львівської міської ради від 21 листопада 2013 року №2933, яка була погоджена Департаментом.

Спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність безоплатно, що є виключним випадком передачі земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність буз проведення земельних торгів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі № 876/2519/16 і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року було встановлено законність прийняття спірної ухвали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами листопада

Судами встановлено, що 21 листопада 2013 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2933, якою припинено житлово-будівельному кооперативу Маяк право користування земельною ділянкою площею 0,0596 га по АДРЕСА_1 і погоджено ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0596 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови (Том1, а.с.97).

Пунктом 3 вказаної ухвали передбачено, що ОСОБА_1 повинен подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвала Львівської міської ради №2933 від 21 листопада 2013 року була предметом розгляду в адміністративній справі №876/7512/15 за позовом житлово-будівельного кооперативу Маяк до Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування цієї ухвали і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, у задоволенні вказаного позову житлово-будівельного кооперативу Маяк відмовлено, зокрема, з тієї підстави, що Львівська міська рада, будучи власником спірної земельної ділянки, вправі була нею розпорядитись, передавши її ОСОБА_1 у встановленому законом порядку (Том 1, а.с.140-142).

На виконання вказаної вище ухвали Львівської міської ради №2933 від 21 листопада 2013 року №2933 про погодження Колядіжному, для вирішення Львівською міською радою питання передачі спірної земельної ділянки у власність, відповідачем ОСОБА_1 було подано проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та всі необхідні для цього документи, на підставі яких 20 лютого 2014 року відділом Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства у Львівській області надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 ( Том1, а.с.91- 120 ).

Також у згаданих вище документах є висновок управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 19 лютого 2014 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність відповідача ОСОБА_1 та довідка відділу Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства у Львівській області від 08 липні 2013 року за №40/01-14/3217 про відсутність у відповідача на праві власності земельних ділянок у м. Львові, м. Винники, смт. Рудно та смт. Брюховичі (Том1, а.с.100, 205).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого у Львівській міській раді 24 лютого 2014 року за №З-К-3516/АП, та поданих ним документів, 18 вересня 2014 року 16-ою сесією 6-го скликання Львівської міської прийнято ухвалу №3903 (оспорювану ухвалу), якою затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0596 га (кадастровий номер 4610136600:07:001:0042) по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови ( Том 1, а.с.7).

Як на правову підставу для передачі у власність відповідача ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, Львівська міська рада посилалась, зокрема, на ст.ст.12, 40, 118 та 121 ЗК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про незаконність оспорюваної ухвали, її скасування та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття Львівської міською радою оспорюваної ухвали (далі - ЗК України), передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Підстави набуття права на землю із земель комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України.

Так, зокрема, частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК).

Відповідно до п. в ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 40 ЗК України також передбачено, що громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України.

Так, зокрема, відповідно до п. г ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку у містах - не більше 0,10 га.

Частиною першою статті 134 ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною третьою статті 134 ЗК України також визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як на правову підставу для передачі у власність відповідача ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, Львівська міська рада посилалась на ст.ст.12, 40, 118 та 121 ЗК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка була передана у власність відповідача ОСОБА_1 із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам на підставі ст.121 ЗК України, а тому, із урахуванням норми ч.3 ст.134 цього Кодексу, правових підстав для висновку про передачу спірної земельної ділянки у власність лише шляхом проведення аукціону (земельних торгів) в порядку ч.1 ст.134 ЗК України, немає і, відповідно, немає й підстав для висновку про незаконність ухвали Львівської міської ради №3903 від 18 вересня 2014 року.

Окрім того, заслуговують на увагу доводи відзиву ОСОБА_1 про те, що в адміністративній справі № 876/2519/16 ( ЄДРСР судові рішення вказаної справи викладені під номером 461/4857/15-а, 2а-461/34/16) суди остаточно дійшли висновку, що Львівською міською радою спірну ухвалу було прийнято відповідно до встановленого законом порядку.

Визнано протиправною бездіяльність міського голови м. Львова Садового А.І. щодо не підписання ухвали Львівської міської ради Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 18 вересня 2014 року (за реєстраційним № 4305/03-14-з) та зобов`язано міського голову Львівської міської ради Садового А .І. вчинити дії передбачені підпунктом 3 пункту 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні щодо підписання ухвали Львівської міської ради Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 18 вересня 2014 року що за змістом та текстом відповідає проекту ухвали за реєстраційним № 4305/03-14-з.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обгрунтовано спростував та вцілому зводяться до переоцінки доказів.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний спір відноситься до суду цивільної юрисдикції, з огляду на наступне.

Рішення повноважного органу влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому разі позовну вимогу про визнання відповідного рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК ) України, який застосовується шляхом звернення до суду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо оспорюється речове право (зокрема, право власності), що виникло внаслідок реалізації вказаного рішення.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі 674/32/15-ц.

Звертаючись з даним позовом до суду, Департамент містобудування Львівської міської ради просило визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

Таким чином, в даній справі оспорюється правомірність набуття фізичною особою земельної ділянки після прийняття рішення про передання земельної ділянки у власність. Тому, дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки виник спір щодо права власності фізичної особи.

З огляду на викладене необґрунтованими є заперечення ОСОБА_1 щодо підсудності цієї справи адміністративному суду.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров