ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2020 року м. Київ № 640/21957/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДочірнього підприємства "Алкатель-Лусент Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
за участю представників:
позивача - адвоката Клима Василя Ігоровича (довіреність від 13.10.2019),
відповідача - Кучерявого Олега Валерійовича (довіреність від 07.11.2019 № 724/26-15-08-03-13)
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство "Алкатель-Лусент Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019 №№ 0118050301, 011705-03-01.
У судових засіданнях 04.02.2019, 12.03.2019 було допитано свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що списання вартості товарів, що відображено на статті 4822_00_W_IPD MTS рахунку 977, на загальну суму 2 239 571,54 грн. було проведено у зв`язку з продажем товарів покупцеві - ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна за договором купівлі-продажу активів від 23.01.2018, при цьому, власне сума 2 239 571,54 грн. є собівартістю реалізованих товарів, що підтверджується витягом з картки рахунку 97 та від продажу товарів позивачем отримано дохід у сумі 3 103 578,97 грн. Також позивач зазначив про те, що станом на 31.10.2018 була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються на його складах за результатами якої виявлено, що товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 937 223,11 грн., які за своїми технічними характеристиками не можуть бути використаними за первісним призначенням, у зв`язку з чим було прийнято рішення щодо списання з балансу застарілих модулів та передачі їх на утилізацію спеціалізованому підприємству, а саме, ТОВ Соляріс відповідно до договору від 20.03.2018 року № 010418.
Водночас позивач посилався на те, що залишки незавершеного виробництва за контрактом №RUT2708302 від 27.12.2013 з якого позивач вийшов шляхом укладання додаткової угоди від 01.01.2019 № 6 Про заміну сторони у Договорі № RUT2708302 від 27.12.2013 року , що були накопичені станом на 01.01.2019, складаються з собівартості робіт, що не реалізовані замовнику та враховуючи специфіку діяльності позивача, ці запаси неможливо реалізувати стороннім особам та вони мають нульову вартість реалізації, при цьому відповідно до умов додаткової угоди від 01.01.2019 № 6 передача товарів, робіт послуг між сторона не здійснюється.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач фактично виконував роботи з заміни частини обладнання або забезпечення, роботи з ремонту програмного обладнання або забезпечення, надавав послуги з обслуговування програмного обладнання або забезпечення в асортименті тощо, за договором № RUT2708302 від 27.12.2013 водночас згідно додаткової угоди від 01.01.2019 № 6 про заміну сторони в договорі № RUT2708302 від 27.12.2013, укладеної між позивачем, ПрАТ ВФ Україна та ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна змінено позивача, як підрядника на підрядника ТОВ Нокіа Солюил з Енд Нетворке Україна при цьому згідно наданих до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, картки рахунку 23 Виробництво , журналу-ордеру і відомості по рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності , витрати, понесені позивачем на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS на виконання договору № RUT2708302 від 27.12.2013 були відображені у складі витрат підприємства на виробництво (рахунок 23), не передано новому підряднику ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна , та списано до складу інших операційних витрат. Також відповідач зазначив про те, що при аналізі рахунку 977 Інші витрати звичайної діяльності за статтею 4822_00_W_IPD MTS встановлено списання застарілих товарів, що втратили ознаку активу у 4 кварталі 2018 у сумі 2 239 571,54 грн та за статтею 4858_17_М_IONIPR Kyivstar за 4 квартал 2018 у сумі З 937 223,11 грн, водночас до перевірки не надано наступних первинних документів, а саме підтверджуючих непридатність ТМЦ; первинних документів щодо підтвердження заміни запчастин, частин обладнання або програмному забезпечення замовника чи його ремонту, зокрема актів виконаних робіт або надання послуг з заміни чи ремонту ТМЦ, актів дефектності, актів, звітів, підтверджуючих ремонт та інших документів підтверджуючих заміну чи ремонт обладнання або програмного забезпечення замовника; актів, звітів чи інших документів, що підтверджують списання, наявність чи відсутність дорогоцінних матеріалів, оцінку або експертизу, необхідність утилізації ТМЦ, документів, що підтверджують компенсацію вартості переданого ТМЦ.
У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час розгляду справи, суд встановив наступне.
У період з 23.08.2019 по 13.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Алкатель-Лусент Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318, яким встановлено порушення підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 14.1.202 та 14.1.203 пункту 14.1 статті 14. Підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, пунктів 6,7, 9.4, 11, 12, 17, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, П(С)БО 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 284 299 грн., в тому числі за 3 квартали 2018 у сумі 21 801грн, за 2018 рік у сумі 1 284 299 грн. та завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11 332 011грн., в тому числі, за 1 квартал 2019 рік на суму 11 332 011грн., за півріччя 2019 рік на суму 11 332011 грн, порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства.
Дочірнім підприємством "Алкатель-Лусент Україна" подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на зазначений акт.
За результатами розгляду заперечень листом від 16.10.2019 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило Дочірньому підприємству "Алкатель-Лусент Україна" про те, що висновок акту викладено в наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ДП АЛКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА :
1.пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 , пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, підпункти 14.1.202 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.6, п.7, п.9.4, п. 11, п.12, п.17, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 284 299 грн, в тому числі за 3 квартали 2018 у сумі 21 801 грн, за 2018 рік у сумі 1 284 299 гривень.
2. пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.202 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.6, п.7, п.9.4, п. 11, п.12, п.17, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11 332 011 грн за півріччя 2019 року, в тому числі за 1 квартал 2019 року на суму 11 332 011 гривень.
3. п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено несвоєчасну сплату суми податкових зобов`язань з податку на прибуток по податковій декларацієї з податку на прибуток підприємства.
21.10.2019 на підставі акту перевірки від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0118050301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 605 374,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 321 075,00 грн. та № 011705-03-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2019 року на 11 332 011,00 грн.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 21.10.2019 №0118050301 та №011705-03-01 звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів ; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Підпунктами 14.1.202 та 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів . Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Підпунктом е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами : дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Пунктом 8 вказаного Положення встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Згідно з пунктами 6 та 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Підпунктом 9.4 пункту 9 вказаного Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
Пунктами 10 та 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 встановлено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Згідно з пунктом 12 вказаного Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Відповідно до пункту 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Пунктом 20 вказаного Положення встановлено, що до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
Згідно з пунктами 24, 25, 26, 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №251/4044 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
Між позивачем та ПрАТ МТС Украина укладено договір від 27.12.2013 №RUT2708302 На поставку обновлённых версий Програмного обеспечения и оказания услуг между ПрАТ МТС Украина и ДП АЛЬКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА .
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору його предметом є: В соответствии с настоящим Договором Подрядчик поставляет Заказчику Обновленные версии Програмного обеспечения оборудования Заказчика в пределах лицензионной емкости, у казан ой в техническом задании к контракту на предоставление услуг по созданию Системы PS Core №RUT2708241 от 13.11.2013 года, а также оказывает Услуги, а Заказчик принимает Обновленные версии Програмного Обеспечения и оказанные надлежащим образом Услуги и оплачивает их согласно условий настоящего Договора .
Розділом 4 договір від 27.12.2013 №RUT2708302 встановлено, що за проведені роботи/послуги оплату буде здійснено після повного виконання робіт.
01.01.2019 між позивачем, ПрАТ ВФ Україна`та ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна укладено додаткову угоду від 01.01.2019 № 6 про заміну Сторони в договорі № RUT2708302 від 27.12.2013 відповідно до якої змінено підрядника ДП АЛКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА на підрядника ТОВ Нокіа Солюил з Енд Нетворке Україна та передано оригінал договору з додатками.
Актом від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318 встановлено, що відповідно до наданих під час проведення перевірки первинних документів, до укладання угоди від 01.01.2019 № 6 про заміну Сторони в договорі № RUT2708302 від 27.12.2013 позивач фактично виконав роботи з заміни частини обладнання або забезпечення, роботи з ремонту програмного обладнання або забезпечення, надав послуги з обслуговування програмного обладнання або забезпечення в асортименті тощо, при цьому програмне обладнання та забезпечення, по якому надавались наведені роботи/послуги, в тому чисті заміна деталей та запчастин належить ПрАТ ВФ Україна (що є правонаступником ПрАТ МТС Україна ), та знаходиться на майданчиках ПрАТ ВФ Україна , що підтверджується пунктами договору № RUT2708302 від 27.12.2013. Позивачем фактично надано зазначені роботи/послуги (через придбання субпідрядних послуг у постачальників (резидентів та нерезидентів)) на програмному обладнанні або забезпеченні ПрАТ ВФ Україна .
Також вказаним актом встановлено, що на підставі наданих до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку (картки рахунку 23 Виробництво , журнал-ордер і відомість по рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності ), витрати, понесені позивачем на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS на виконання договору № RUT2708302 від 27.12.2013, що були відображені у складі витрат підприємства на виробництво (рахунок 23), не передано новому підряднику ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна , а списано до складу інших операційних витрат, а саме, визнані як такі, що перевищують собівартість реалізованих послуг. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено проводками: Д-т рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності К-т рахунків 13, 23, 47, 37, 63, 64, 91 Д-т рахунку 791 Результат операційної діяльності К-т рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності .
Позивачем зазначені факти визнаються. При цьому він зазначив про те, що ним було прийнято рішення зарахувати до складу інших операційних витрат усі залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013, з огляду на те, що залишки незавершеного виробництва, що були накопичені станом на 01.01.2019, складаються з собівартості робіт, що не реалізовані замовнику та враховуючи специфіку його діяльності, ці запаси неможливо реалізувати стороннім особам, вони не мають комерційного попиту, а отже мають нульову вартість реалізації.
Водночас позивач хоча й зазначає по те, що залишки незавершеного виробництва за контрактом № RUT2708302 від 27.12.2013 не були передані ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна , водночас ним не заперечується той факт, що відповідні залишки незавершеного виробництва у вигляді виконаних робіт з заміни частини обладнання або забезпечення, робіт з ремонту програмного обладнання або забезпечення, наданих послуг з обслуговування програмного обладнання або забезпечення в асортименті тощо, залишились у власності ПрАТ ВФ Україна , оскільки надавались на/щодо програмного обладнання та забезпечення, яке належить останньому. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження передання ПрАТ ВФ Україна йому залишків незавершеного виробництва щодо на загальну суму 11 332 044,42 грн., як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 не надав суду пояснень щодо обставин набуття залишками незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013 нульової вартості реалізації та щодо факту передачі виконаних позивачем робіт з заміни частини обладнання або забезпечення, робіт з ремонту програмного обладнання або забезпечення, наданих послуг з обслуговування програмного обладнання або забезпечення в асортименті тощо, виконаних/наданих на/щодо програмного обладнання та забезпечення, яке належить ПрАТ ВФ Україна , останнім позивачу.
Таким чином залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013 не набули нульової вартості реалізації, а залишились у власності ПрАТ ВФ Україна .
З огляду на зазначене витрати, понесені позивачем на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS підлягають відображенню у складі витрат на виробництво, а не у складі інших операційних витрат та підлягають списанню до витрат підприємства при їх реалізації.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було обґрунтовано встановлено завищення позивачем від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11 332 011,00 грн за півріччя 2019 року, в тому числі за 1 квартал 2019 року на суму 11 332 011,00 грн. та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 21.10.2019 № 011705-03-01.
Позивач, як на обґрунтування відсутності факту заниження ним податку на прибуток за 3 квартали 2018 у сумі 21 801 грн. посилається на те, що ним було правомірно відображено на рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності податкові зобов`язання з податку на додану вартість, нараховані на витрати відображені в статті 4822_00_W_IPD MTS за 2 півріччя 2018 року на суму 958 199,97грн. (в 3 кварталі 2018 у сумі 121 120,19грн., в 4 кварталі 2018 у сумі 837 079,78грн.) оскільки податок на додану вартість, нарахований на суму перевищення, не відшкодовується покупцем, джерелом нарахування податку на додану вартість на суму перевищення вартості придбання товарів над ціною їх реалізації є операційні витрати позивача.
Відповідачем в акті від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318 зазначено про те, що позивач повинен був не відображати на рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності податкові зобов`язання з ПДВ нараховані на безоплатно передані роботи, послуги, замінені, полагоджені товарно - матеріальних цінностей, а передати понесені витрати разом з передачею оригіналу контракту №RUT2708302 від 27.12.2013, відповідно до угоди від 01.01.2019 №6 про заміну сторони в договорі договору MRUT2708302 від 27.12.2013 новому підряднику для подальшої можливої компенсації, а витрати повинні були акумулюватись на рахунках бухгалтерського обліку, які не впливають на фінансовий результат діяльності підприємства в бухгалтерському та податковому обліку.
Позивачем доказів на підтвердження факту відмови ПрАТ ВФ Україна відшкодувати йому ПДВ з вартості залишків незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн. суду надано не було, я і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Враховуючи встановлення судом факту того, що залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013 не набули нульової вартості реалізації, а залишились у власності ПрАТ ВФ Україна та відсутність факту відмови останнього відшкодувати позивачу ПДВ з зазначеної суми, суд дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні підстави для відображення на рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності вказаних податкових зобов`язань з ПДВ.
Актом від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318 встановлено, що при аналізі рахунку 977 Інші витрати звичайної діяльності за статтею 4822_00_W_IPD MTS встановлено списання застарілих товарів, що втратили ознаку активу у 4 кварталі 2018 у сумі 2 239 571,54 грн та за статтею 4858_17_М_IONIPR Kyivstar за 4 квартал 2018 у сумі 3 937 223,11 грн, водночас до перевірки не надано наступних первинних документів, а саме підтверджуючих непридатність ТМЦ; первинних документів щодо підтвердження заміни запчастин, частин обладнання або програмному забезпечення замовника чи його ремонту, зокрема актів виконаних робіт або надання послуг з заміни чи ремонту ТМЦ, актів дефектності, актів, звітів, підтверджуючих ремонт та інших документів підтверджуючих заміну чи ремонт обладнання або програмного забезпечення замовника; актів, звітів чи інших документів, що підтверджують списання, наявність чи відсутність дорогоцінних матеріалів, оцінку або експертизу, необхідність утилізації ТМЦ, документів, що підтверджують компенсацію вартості переданого ТМЦ.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що списання вартості товарів, що відображено на статті 4822_00_W_IPD MTS рахунку 977, на загальну суму 2 239 571,54 грн. було проведено у зв`язку з продажем товарів покупцеві - ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна . При цьому, власне сума 2 239 571,54 грн. є собівартістю реалізованих товарів, що підтверджується витягом з картки рахунку 97 та від продажу товарів отримано дохід у сумі 3 103 578,97 грн., крім того ПДВ 620 715,79 грн., а усього - 3 724 294,76 грн. Продаж було проведено на підставі Договору купівлі-продажу активів від 23.01.2018 передача товару за яким підтверджена актом прийому-передачі активів від 22.11.2018.
На підтвердження вказаних фактів позивачем надано суду витяг з картки рахунку 97 та копії договору купівлі - продажу активів від 23.01.2018 та акту прийому - передачі активів за додатком №10 до договору від 23.11.2018.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка головний державний ревізор - інспектор ОСОБА_1, який безпосередньо і проводив перевірку позивача не зміг надати суду пояснення щодо того, чому при проведенні перевірки не було враховувано факт передачі позивачем ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна товарів на за договором купівлі - продажу активів від 23.01.2018 на суму 3 724 294,76 грн. собівартістю 2 239 571,54 грн.
Відповідачем доказів на обґрунтувань на спростування вказаної позиції позивача наведено не було.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем за 2018 рік на суму 402 582,88 грн.
Позивач у позовній заяві як на обґрунтування правомірності віднесення до складу витрат суми у розмірі 3 937 223,11 грн, посилається на те, що станом на 31.10.2018 ним була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються на його складах за результатами якої виявлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 937 223,11 грн., які за своїми технічними характеристиками не можуть бути використаними за первісним призначенням. Вказана сума складається з вартості запасних частин (модулів), які використовувались або були придбані для використання в обслуговуванні мобільної мережі замовника ПрАТ Київстар , водночас на даний час технічні характеристики цих модулів не відповідають сучасним вимогам до діючих мереж мобільного зв`язку, з огляду на що їх реалізація замовникові або іншим особам неможлива та їх чиста вартість реалізації дорівнює нулю.
Водночас позивач вказав на те, що з урахуванням викладеного ним було прийнято рішення списати з балансу застарілі модулі та передати їх на утилізацію спеціалізованому підприємству, у зв`язку з чим було укладено договір від 20.03.2018 № 010418 з ТОВ Соляріс предметом якого є виконання робіт зі збирання (приймання), первинної обробки та утилізації брухту і відходів від списаної електронної техніки, виведеного з експлуатації обладнання, приладів та передано товару на утилізацію за актом приймання-передачі на утилізацію від 30.11.2018.
На підтвердження вказаних фактів позивачем надано суду копії договору від 20.03.2018 № 010418, акту приймання-передачі на утилізацію від 30.11.2018, акту інвентаризації товарно - матеріальних цінностей та оборотних активів станом на 31.10.2018.
Підпунктом 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України ід 02.09.2014 № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2017 за № 1365/26142 встановлено, що інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.
Згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 розділу ІІІ вказаного Положення виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.
Пунктом 1 розділу VI Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України ід 02.09.2014 № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2017 за № 1365/26142 визначено, що висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.
Відповідно до пункту 4 розділу VI вказаного Положення виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку, зокрема: нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму; нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.
Таким чином, непридатні запаси під час інвентаризації вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому крім найменування та кількості відповідних запасів та пропозицій щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях має бути зазначено причини, ступінь і характер псування також за результатами інвентаризації має бути складено прокол інвентаризації та у разі списання знецінених запасів - розпорядження керівника підприємства на витрати.
В акті інвентаризації товарно - матеріальних цінностей та оборотних активів станом на 31.10.2018 копія якого надана позивачем на підтвердження правомірності віднесення до витрат вартості товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 937 223,11 грн., які за своїми технічними характеристиками не можуть бути використаними за первісним призначенням, графі Стан зазначено: незадовільний, для подальшого використання не придатний водночас при цьому не вказано причини, ступінь і характер псування вказаних товарно - матеріальних цінностей.
Протоколу складного за результатами вказаної інвентаризації та розпорядження на списання на втрати товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 937 223,11 грн. позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.
З огляду на зазначене, хоча суд погоджується з тим, що за договором від 20.03.2018 № 010418 укладеним між позивачем та ТОВ Соляріс враховуючи предмет договору не було здійснено безоплатну реалізацію товару, водночас при цьому позивачем не надано суду належних документів на підтвердження факту наявності підстав для списання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 937 223,11 грн. у зв`язку з неможливістю їх реалізації та непридатністю для подальшого використання, а отже не доведено наявність підстав для віднесення вказаної суми до витрат.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2018 рік на суму 708 700, 16 грн.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Адміністративнйи позов Дочірнього підприємства "Алкатель-Лусент Україна" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, 9 поверх, код ЄДРПОУ 31570318) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково .
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2019 №0118050301 за основним платежем на суму 402582,88 грн. (чотириста дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві грн. 88 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 100 645,72 грн. (сто тисяч шістсот сорок п`ять грн. 72 коп.).
3. В решті позовних вимог - відмовити .
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Дочірнього підприємства "Алкатель-Лусент Україна" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, 9 поверх, код ЄДРПОУ 31570318) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2698,40 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім грн. 40 коп.).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.04.2020 |
Оприлюднено | 15.04.2020 |
Номер документу | 88743570 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні