Рішення

від 14.04.2020 по справі 908/315/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/29/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2020 Справа № 908/315/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, (71601, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Гоголя, буд. 1а)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 10)

про стягнення 41433,99 грн.

12.02.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. №58/31-юр від 10.02.2020 (вх. № 363/08-07/20 від 12.02.2020) Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, м. Василівка Василівського району Запорізької області до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області про стягнення 28060,77 грн. пені, 3966,31 грн. 3 % річних, 9406,91 грн. інфляційних витрат, а всього 41433,9 грн. грошових коштів.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 справу № 908/315/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/315/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/29/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 599, 625 ЦК України, ст., ст. 203, 232, 299 ГК України та заявлені з наступних підстав: позивачем та відповідачем 01.06.2012 укладено договір про постачання електричної енергії № 2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором за спожиту активну електричну енергію та послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року в розмірі 110097,96 грн. та 5934,29 грн. відповідно. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 по справі № 908/2119/18 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 110097,96 грн., заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 5934,29 грн., пеню в розмірі 19722,51 грн. 3 % річних в розмірі 1844,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 4074,47 грн. та 2125,10 грн. судового збору. Відповідач стягнуту за рішенням суду заборгованість добровільно не сплатив. Судове рішення у справі № 908/2119/18 виконано в примусовому порядку 31.10.2019, що свідчить про те, що до 31.10.2019 відповідач продовжував порушувати грошове зобов`язання, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 28060,77 грн. пені за прострочення оплати за спожиту активну електричну енергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, яка нарахована за загальний період з 12.02.2019 по 30.10.2019, суми 3966,31 грн. 3 % річних та 9406,91 грн. інфляційних втрат. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/315/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 06.03.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин" (ідентифікаційний код юридичної особи 04689323) є: 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 10, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/315/20 від 17.02.2020, яка направлялися відповідачу на юридичну адресу, повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: Адресат відсутній .

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/315/20.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Крім того відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 17.02.2020 у справі № 908/315/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 18.03.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обовязковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 по справі № 908/2119/18 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 110097,96 грн., заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 5934,29 грн., пеню в розмірі 19722,51 грн. 3 % річних в розмірі 1844,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 4074,47 грн. та 2125,10 грн. судового збору.

Рішенням суду у справі № 908/2119/18 встановлено, що Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Завод будівельно-опоряджувальних машин" (споживачем, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин") 01.06.2012 укладено Договір про постачання електричної енергії № 2, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 (розділ 1 Договору).

Згідно з пп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору споживач зобов`язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію".

Також пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що споживач зобов`язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 908/2119/18 судом визнано правомірним нарахування позивачем відповідачу пені за період з 17.10.2017 по 25.09.2018 включно в розмірі 19722,51 грн., 3 % річних за період з 19.09.2017 по 25.09.2018 включно в розмірі 1844,46 грн. і інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 включно в розмірі 4074,47 грн.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 по справі № 908/2119/18 сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили.

08.04.2019 на примусове виконання рішення суду від 27.02.2019 у справі № 908/2119/18 господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

09.07.2019 постановою Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження ВП № 59485620 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/2119/18 від 08.04.2019 на суму 141102,78 грн.

31.0.2019 Василівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Запорізькій області з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" примусово стягнута та перерахована позивачу сума заборгованості в розмірі 141102,78 грн., що підтверджується банківською випискою за відповідну дату. (Копія залучена до матеріалів справи).

01.11.2019 постановою Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області закінчено виконавче провадження ВП № 59485620 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/2119/18 від 08.04.2019 на суму 141102,78 грн. у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

В лютому 2020 року позивач - ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж - звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить стягнути з відповідача загальну суму 41433,99 грн., з яких:

- 28060,77 грн. - пеня, нарахована за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року);

- 3966,31 грн. - 3% річних, нараховані за період з 01.09.2018 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року);

- 9406,91 грн. - інфляційні нарахування, нараховані за період з 01.10.2018 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 01.10.2018 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Судове рішення у справі № 908/2119/18 виконано в примусовому порядку 31.10.2019, що свідчить про те, що до 31.10.2019 відповідач продовжував порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті в пункті 4.2.1 укладеного сторонами Договору про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 узгоджено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатку № 4 до договору) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатку № 6 до договору) споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) по день фактичної оплати .

Згідно зі ст., ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховуються положення, викладені в пункті 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , якими передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пеня за порушення відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту активну електричну енергію за листопад 2017 року - грудень 2017 року та січень 2018 року - липень 2018 року, а також з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії за серпень 2017 року - грудень 2017 року та січень 2018 року - липень 2018 нарахована позивачем за загальний період 12.02.2019 по 30.10.2019. З розрахунку вбачається, що загальний період, за який стягується пеня, перевищує шість місяців.

Проте, як встановлено судом, умовами Договору (п. 4.2.1 Договору) сторони передбачили інший строк нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, ніж визначений п. 6 ст. 232 ГК України.

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство перевірено розрахунок пені, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 28060,77 грн. пені заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач, у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив заборгованість стягнуту рішенням господарського суду у справі № 908/2119/18, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування за порушення грошових зобов`язань з оплати по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт прострочення оплати по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року) встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 908/2119/18.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно. Так, розрахунки суми 3 % річних по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року) позивачем виконані за період з 01.09.2018 по 30.10.2019, тоді як за рішенням суду у справі № 908/2119/18 розрахунок 3 % річних задоволений за період з 19.09.2017 по 25.09.2018 включно . Отже, у даній справі правомірним є нарахування 3 % річних по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року) за період з 26.09.2018 по 30.10.2019.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних судом задовольняється частково в розмірі 3724,96 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 9406,91 грн. інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, а саме позивачем неправильно визначений сукупний індекс інфляції за спірний період.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань судом задовольняється частково в розмірі 9374,13 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України)

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПрАТ "Завод будівельно-опоряджувальних машин" 28060,77 грн. пені, 3724,96 грн. 3 % річних і 9374,13 грн. збитків від інфляції. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 75, 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, м. Василівка Василівського району Запорізької області до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області про стягнення 41433,9 грн. грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 04689323) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, (71601, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Гоголя, буд. 1а, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 28060 (двадцять вісім тисяч шістдесят) грн. 77 коп. пені, 3724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 96 коп. 3 % річних, 9374 (дев`ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.