Постанова

від 15.09.2020 по справі 908/315/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 року м.Дніпро Справа № 908/315/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 , ухвалене суддею Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 14.04.2020, у справі №908/315/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка

до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне

про стягнення 41433,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, м. Василівка Василівського району Запорізької області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області про стягнення 41433,9 грн., з яких: 28060,77 грн. пені, 3966,31 грн. 3 % річних, 9406,91 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.06.2012 № 2 в частині повної та своєчасної оплати передбачених договором платежів, зокрема заборгованості за договором за спожиту активну електричну енергію та послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року в розмірі 110097,96 грн. та 5934,29 грн. (відповідно), що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 по справі № 908/2119/18, яким частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 110097,96 грн., заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 5934,29 грн., пеню в розмірі 19722,51 грн., 3 % річних в розмірі 1844,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 4074,47 грн. та 2125,10 грн. судового збору.

Фактично рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 у справі №908/2119/18 виконано боржником 31.10.2019, що підтверджується постановою Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 01.11.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 59485620. Тому, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та в силу вимог ст.599 ЦК України, позивачем у даній справі нараховано до сплати:

- 28060,77 грн. - пені, за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року);

- 3966,31 грн. - 3% річних, за період з 01.09.2018 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року);

- 9406,91 грн. - інфляційних втрат, за період з 01.10.2018 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 01.10.2018 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 у справі №908/315/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, 28060 грн. 77 коп. пені, 3724 грн. 96 коп. 3 % річних, 9374 грн. 13 коп. інфляційних втрат та 2088 грн. 10 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження та встановлення обставин справи, просив рішення суду від 14.04.2020 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову; справу повернути на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та повно не досліджено всі матеріали справи, що призвело до не вірного винесення судом рішення. Зокрема, вказує, що рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 у справі № 908/2119/18 було сплачено 18.06.2018 в повному обсязі ПрАТ "Завод БОМ".

Зазначає, що про заборгованість відповідачу стало відомо при отриманні рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 у цій справі. Жодних рахунків на оплату, в порядку визначеному договором, відповідач від позивача не отримував, тому в даному випадку має місце прострочення кредитора.

Апелянт стверджує про невірне здійснення розрахунку позовних вимог, оскільки позивач, посилаючись на не виконання договору реструктизації№9 від 31.03.2017, у своєму розрахунку включив періоди з 26.09.2018 по 30.10.2019, що скаржник вважає подвійним нарахуванням пені, інфляційних, 3% річних за той же самий період. Стверджує, що згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 908/2119/18 ним сплачено суму боргу 141 102,76 грн, при цьому вказана сума включає в себе нарахування пені, інфляції, 3% річних за період з 17.10.2017 по 25.09.2018.

Вважає безпідставним застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов"язання, тобто нарахування, визначені ст.625 ЦК України, оскільки не виконав зобов"язання через прострочення кредитора.

Також, зауважує, що судом порушене право відповідача на доступ до правосуддя, оскільки не надано можливості подати мотивований відзив на позов, оскільки ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач не отримував.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача безпідставними. Зокрема зазначає, що стягнуті на користь позивача суми за рішеннями Господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 по справі №908/2119/18 сплачені відповідачем шляхом примусового виконання судового наказу лише 31.10.2019, що підтверджено матеріалами справи №908/315/20, а не 18.06.2018 про що не вірно зазначено в апеляційній скарзі відповідача.

Посилання апелянта, на те, що йому про заборгованість стало відомо при отримані рішення Господарського суду від 14.04.2020 по справі №908/315/20 також є не вірним, оскільки 11.02.2020 позовна заява була направлена відповідачу цінним листом №7160101390694 за адресою зазначеною у договорі та у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 71630, м. Дніпрорудне, вул. Степова, 10, Василівський район, Запорізької області (оригінал опису вкладення у цінний лист наявний у матеріалах справи). При цьому судом також вчинено всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. В свою чергу, Відповідач не зазначає за яких причин поштову кореспонденцію, направлену на вищевказану адресу, апелянт отримував вибірково та чи були причини поважними у не отримані кореспонденції. На думку Позивача, апелянт навмисно не отримував кореспонденцію для затягування судового процесу.

Доводи апелянта про необхідність направлення рахунків щодо сплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не відносяться до предмету спору. Зокрема, згідно п.1.8 постанови пленуму №14 від 17.12.2013 Вищого господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволені відповідних позовних вимог.

Посилання скаржника на подвійне нарахування заявлених позовних вимог, є безпідставним, оскільки періоди, за які здійснені нарахування, є відмінними, зокрема: у справі №908/2119/18 позовні вимоги щодо пені заявлені за період з 17.10.2017 по 25.09.2018 включно, а розрахунок пені по справі №908/315/20 здійснений за період з 12.02.2019 по 30.10.2019; розрахунок 3% річних задоволений по справі №908/2119/18 за період з 19.09.2017 по 25.09.2018 включно, а задоволені нарахування по справі №908/315/20 щодо 3% річних за період з 26.09.2018 по 30.10.2019; інфляційні нарахування по справі №908/2119/18 здійснені за період з 01.10.2017 по 30.09.2018, а за рішенням у цій справі задоволені інфляційні нарахування за період з 01.10.2018 по 31.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад-грудень 2017р., січень 2018 p.- липень 2018р.) та по рахункам за перетікання реактивної енергії (серпень 2017 р. - грудень 2017 p., січень 2018 p.- липень 2018 р.) здійснені нарахування за період з 01.10.2018 по 31.10.2019. При цьому вказані нарахування є такими, що відповідають закону, оскільки саме по собі ухвалення рішення не свідчить про його виконання, а грошове зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також не відповідають дійсності твердження апелянта, про те, що позивач посилається на не виконання договору реструктуризації №9 від 31.03.2017 при нарахуванні пені 3% річних, інфляційних нарахувань в розрахунках про стягнення суми 41433,99 грн, оскільки вимоги по справі №908/315/20 не стосуються нарахувань за невиконання договору реструктуризації №9 від 31.03.2017.

Звертає увагу суду, що посилання апелянта, про звільнення від відповідальності через прострочення кредитора, є не вірним, оскільки апелянт мав достатню часу на виконання рішень господарського суду, але кожен раз ухилявся від виконання зобов`язання по договору №2 від 01.06.2012.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020, справу №908/315/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому прядку та розмірі, не поданням доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2020 від скаржника до суду засобами поштового зв"язку надійшла заява про усунення недоліків до якої додане платіжне доручення № 98 від 07.07.2020 про сплату 3153,00 грн судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету, а також надано належним чином засвідчені копії поштової накладної, фіскального чеку від 21.05.2020 та опису вкладення у цінний лист від 21.05.2020 щодо направлення скарги позивачу.

Оскільки на момент відкриття провадження у справі суддя Антонік С.Г. перебував у відпустці, 15.07.2020 розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/315/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020, справу №908/315/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2020 (колегія суддів у складі: головуючий доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) відповідачу відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.043.2020 у цій справі; з урахуванням ціни спору та положень частин 1, 10 ст.270 ГПК України справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк - 10 днів з моменту отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження - для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

15.09.2020, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів, розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/315/20 через необхідність повернення справи раніше визначеному складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020, справу №908/315/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г. та ухвалою суду від 15.09.2020 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Завод будівельно-опоряджувальних машин" (споживачем, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин") 01.06.2012 укладено Договір про постачання електричної енергії № 2, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 (розділ 1 Договору).

Згідно з пп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору споживач зобов`язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію".

Також пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що споживач зобов`язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

На виконання умов договору у період з серпня 2017 року по липень 2018 року позивачем здійснена поставка відповідачу електричної енергії, на оплату якої виставлені рахунки, які, в свою чергу, або оплачені з простроченням, частково, або не оплачені взагалі.

Рахунки за спірний період отримувались бухгалтером Єрьоміною Л.В. на підставі довіреностей від 21.04.2017 № 01/60 та від 02.01.2018 № 2, та ведучим енергетиком Тарасенко А.А. на підставі довіреності від 02.01.2018, які підтверджують повноваження зазначених осіб на отримання рахунків. У наведених довіреностях зазначено, що ПрАТ "Завод БОМ" довіряє Єрьоміній Л.В. та Тарасенко А.А., в тому числі, отримувати рахунки з використання електроенергії. Рахунки за спірний період містять підпис повноважної особи ПрАТ "Завод Бом" та скріплені печатками підприємства.

В матеріалах справи також містяться листи та факсограми відповідача, в яких останній просив про часткове зарахування сплачених коштів в рахунок заборгованості за відповідний період.

В порушення умов договору, відповідач оплату вартості отриманої від позивача активної електричної енергії та послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в повному обсязі та у встановлений договором строк не здійснив.

Сторонами в пункті 4.2.1 Договору узгоджено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатку № 4 до договору) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатку № 6 до договору) споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) по день фактичної оплати .

Отже, умовами Договору сторони передбачили інший строк нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2019 у справі № 908/2119/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням від 27.02.2019 у справі № 908/2119/18 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 110097,96 грн., заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 5934,29 грн., пеню в розмірі 19722,51 грн., 3 % річних в розмірі 1844,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 4074,47 грн. та 2125,10 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

08.04.2019 на примусове виконання рішення суду від 27.02.2019 у справі № 908/2119/18 Господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

09.07.2019 постановою Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження ВП № 59485620 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2119/18 від 08.04.2019 на суму 141102,78 грн.

31.10.2019 Василівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Запорізькій області з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" примусово стягнута та перерахована позивачу сума заборгованості в розмірі 141102,78 грн., що підтверджується банківською випискою за відповідну дату (а.с. 33).

01.11.2019 постановою Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області закінчено виконавче провадження ВП № 59485620 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2119/18 від 08.04.2019 на суму 141102,78 грн. у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

З урахуванням того, що пеня, інфляційні втрати та відсотки річних у справі № 908/2119/18 були розраховані по 25.09.2018, з огляду на положення ст.599 ЦК України, позивачем заявлені позовні вимоги у цій справі (№908/315/20) про стягнення пені в сумі 28060,77 грн за період з 12.02.2019 по 30.10.2019, 3966,31 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2018 по 30.10.2019 по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року), а також за період з 12.02.2019 по 30.10.2019 по рахункам за перетікання реактивної електричної енергію (серпень 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року); 9406,91 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.10.2018 по 30.10.2019 та поданий відповідний позов до Господарського суду Запорізької області.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що порушення виконання зобов"язання відповідача з оплати поставленої електроенергії та послуг за перетікання реактивної електричної енергії встановлене та доведене судовими рішеннями у справі №908/2119/18, на виконання якого виданий наказ, який, в свою чергу, виконаний в примусовому порядку лише 31.10.2019. Оскільки, сторонами у договорі обумовлений інший період (збільшений) щодо періоду нарахування штрафних санкцій, зокрема пені (п.4.2.1 договору), то є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення пені. Крім того, відповідно до приписів ст.599 ЦК України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а нормами чинного законодавства, зокрема ст.625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, покладається обов"язок по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, при цьому, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум, тому судом також визнані частково обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період (з моменту, що не охоплений рішенням у справі №908/2119/18, до фактичного виконання рішення суду), оскільки в розрахунку цих пощовних вимог були наявні помилки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки електричної енергії, який підпадає під правове регулювання норм параграфу 5 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, відповідних законів у сфері енергопостачання.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки електроенергії, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось вище, рішенням у справі №908/2119/18 встановлено, що у п.4.2.1 договору сторони визначили інший строк нарахування пені, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, що не суперечить закону.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яка є чинною).

Відповідно п.7.1 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням того, що рішення у справі №908/2119/18 від 27.02.2019 набуло законної сили та фактично виконано 31.10.2019, при цьому вказаним рішенням стягнено з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" пеню за період з 17.10.2017 по 25.09.2018, то заявлені у даному позові вимоги по стягненню пені за порушення відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту активну електричну енергію за листопад 2017 року - грудень 2017 року та січень 2018 року - липень 2018 року, а також з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії за серпень 2017 року - грудень 2017 року та січень 2018 року - липень 2018 нараховану позивачем за загальний період 12.02.2019 по 30.10.2019 в сумі 28060,77 грн, є таким, що відповідає умовам договору, вимогам закону, виконаний арифметично правильно, тому підставно такі вимоги задоволені судом першої інстанції.

Втім, перевіривши розрахунок позовних вимог стосовно інфляційних втрат та відсотків річних, судом першої інстанції встановлена неправильність вказаного розрахунку, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат неправильно взятий сукупний індекс інфляції, тому із заявлених позовних вимог в сумі 9406,91 грн інфляційних втрат задоволено вимоги на суму 9374,13 грн., в решті цих вимог відмовлено.

Що ж стосується відсотків річних, то розрахунки суми 3 % річних по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року) позивачем виконані за період з 01.09.2018 по 30.10.2019, тоді як за рішенням суду у справі № 908/2119/18 розрахунок 3 % річних задоволений за період з 19.09.2017 по 25.09.2018 (включно). Тому, у даній справі правомірним є нарахування 3 % річних по рахункам за спожиту активну електричну енергію (листопад 2017 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - липень 2018 року) за період з 26.09.2018 по 30.10.2019, внаслідок чого вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних судом першої інстанції обґрунтовано задоволені частково в розмірі 3724,96 грн., із заявлених 3966,31 грн., в решті вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову підставно відмовлено.

Оскільки рішення суду по справі №908/2119/18 фактично виконано 31.10.2019 не приймаються доводи скарги про його виконання 18.06.2018.

Також відхиляються, як безпідставні, доводи скарги про посилання позивача у позовній заяві на не виконання договору реструктизації №9 від 31.03.2017, оскільки позовні вимоги обґрунтовані порушенням грошового зобов"язання за договором поставки електричної енергії № 2 від 01.06.2012.

З урахування умов укладеного договору щодо періоду нарахування пені, різниці у періодах нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат у справах №908/2119/18 та №908/315/20, здійсненого судом перерахунку, відхиляються яз безпідставні доводи скарги про подвійне застосування до відповідача відповідальності та неправильно здійснені позивачем розрахунки.

Також відхиляються як безпідставні доводи скарги про відсутність порушення грошового зобов"язання через прострочення кредитора, оскільки, як правильно вказав позивач у відзиві на апеляційну скаргу, за вимогами про стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені, після ухвалення рішення, до його повного виконання, не вимагається направлення рахунків або досудове врегулювання спірних відносин шляхом подачі претензії. В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт вручення рахунків на оплату саме за сумою основної заборгованості був предметом розгляду у справі №908/2119/18 та не підлягає встановленню у цій справі.

Щодо посилань апелянта на порушення прав відповідача на доступ до правосуддя через неможливість подачі відзиву на позов, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження відповідач не отримав, то вони не приймаються колегією суддів, з урахуванням наступного.

Згідно з матеріалами справи ухвалою від 17.02.2020 відкрито провадження у цій справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; сторонам наданий час для подання відзиву на позов (до 06.03.2020), відповіді на відзив (18.03.2020), заперечення на відповідь на відзив (до 01.04.2020).

Вказану ухвалу направлено судом за юридичною адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та відповідає інформації, розміщеній у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин" (ідентифікаційний код юридичної особи 04689323), адреса місцезнаходження: 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 10.

Слід зауважити, що в апеляційній скарзі апелянт також наполягає на тому, що вказана адреса відповідає його офіційному місцезнаходженню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/315/20 від 17.02.2020, яка направлялися відповідачу на юридичну адресу, повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: "Адресат відсутній" (а.с.56-58). Як здійснилось повернення ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження, з відміткою аналогічного змісту (а.с.109-112).

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Приписами ч.7 ст.120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає .

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій .

Таким чином, направлення судом першої інстанції ухвали суду за належною адресою відповідача, як розміщеною у офіційному Реєстрі, так і підтвердженою самим відповідачем у апеляційній скарзі, неотримання ним ухвали та повернення її до суду органом поштового зв"язку з формулюванням "адресат відсутній", враховуючи вимоги законодавства щодо направлення та вручення судових рішень (ст..ст.120, 242 ГПК України), вважається, що відповідач належним чином повідомлений про наявну судову справу відносно нього, а відтак, направлення/не направлення відзиву на позовну заяву залежало виключно від суб"єктивних обставин та, відповідно, до ст..13 ГПК України ризик настання несприятливих наслідків несе виключно сторона у справі, яка здійснила/не здійснила відповідні процесуальні дії.

Також колегія суддів наголошує, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Як вже вище зазначалось, відповідачу було надано право викласти свої заперечення на поданий позов у заяві по суті справи - відзиві на позов, яким останній не скористався. З огляду на викладене, колегія суддів не вважає обмеженням доступу до правосуддя розгляд справи в межах строку, встановленого процесуальним законодавством для справи спрощеного провадження, за умови наявності у справі поштового повернення від відповідача з відміткою про відсутність адресата за його адресою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 41433,99 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 у справі №908/315/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 у справі №908/315/20 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.09.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін