Рішення

від 09.04.2020 по справі 915/60/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Справа № 915/60/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропереробка (67130, Одеська обл., Великомихайлівський район, селище міського типу Цебрикове, вул. Миру, буд. 70; ідентифікаційний код 30945843)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Будагротрейд (54000, м. Миколаїв, вул. Шевченко, буд. 59 А; ідентифікаційний код 41143021)

про: стягнення 51715,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

22.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропереробка звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 20.01.2020 (вх. № 781/20) (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Будагротрейд заборгованості у сумі 51715,00 грн та судового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 від 02.07.2018; рахунку на оплату № 8 від 13.07.2018; платіжного доручення № 211 від 13.07.2018; претензії-вимоги № 113 від 12.12.2018; повідомлення № 44 від 12.09.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку; застосування норм статей 525, 526, 530, 610, 611, 629, 651, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач, отримавши попередню оплату не розпочав роботу, та оскільки договір є розірваним з 20.09.2019 у зв`язку з односторонньою відмовою замовника від договору, позивач має право вимагати від відповідача повернення виконаного ним у зобов`язанні, а саме повернення попередньої оплати в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.02.2020 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/60/20 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 10 березня 2020 року об 11:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

В судовому засіданні 10.03.2020, за участю представника позивача, судом було розпочато розгляд справи № 915/60/20 по суті. Представник позивача в судовому засіданні підтвердила актуальність позовних вимог, доповіла суду обставини, на підставі яких було заявлено позовні вимоги.

Разом із тим, враховуючи те, що строк на подання відзиву на позовну заяву станом на момент проведення судового засідання ще не сплив, суд ухвалою від 10.03.2020 відклав розгляд справи по суті на 09 квітня 2020 року о 10:00.

08.04.2020 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 08.04.2020 (вх. № 4389/20) щодо обставин письмового повідомлення позивачем відповідача про односторонню відмову від договору.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 11.02.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, 24.02.2019 повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення інші причини (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139500349).

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За такого, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2020 у справі № 915/60/19 є 24.02.2020.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 10.03.2020 включно.

Разом із тим, ні станом на 10.03.2020, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання 09.04.2020 повноважні представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх юридичні адреси копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 у справі № 915/60/20.

Судом взято до уваги те, що така форма господарського судочинства як спрощене позовне провадження має особливості розгляду справ по суті та призначена для розгляду справ незначної складності для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ст. 12, 252 ГПК України).

Крім того, матеріали даної справи містять необхідні докази для вирішення спору по суті, у межах процесуального строку, встановленого законом.

Додатково, суд зауважує, що у даній справі від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 09.04.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши представника позивача у попередньому судовому засіданні, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Будагротрейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропереробка був укладений Договір на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 (далі - Договір), згідно з предметом якого відповідач, як виконавець, зобов`язався за завданням замовника на умовах цього договору виконати з матеріалів виконавця роботи з облаштування навісу загальною площею 72 м.кв. та передбачені п. 2.1 даного договору, а позивач, як замовник, взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити ці роботи.

За умовами наведеного договору:

- виконавець зобов`язується виконувати роботи з облицювання фасаду складу у строк 45 днів з дати підписання даного договору (п. 3.1);

- загальна вартість робіт за договором становить 15000,00 грн (п. 5.1);

- загальна вартість матеріалів за договором складає 36715,00 грн (п. 5.2);

- умови оплати: 100 % вартості матеріалів передоплатою оплачуються на розрахунковий рахунок виконавця після надання рахунку-фактури, а саме 36715,00 грн; 100 % вартості робіт оплачуються передоплатою на розрахунковий рахунок виконавця, а саме 15000,00 грн. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно з рахунком-фактурою. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Подальша оплата за роботи здійснюється частинами, шляхом перерахунку коштів замовника на розрахунковий рахунок банку виконавця, які узгоджуються сторонами та відповідно до обсягів кожного окремого етапу робіт, що зазначені в Акті виконаних робіт, який виконавець представляє замовнику або його представнику, про що виконавець інформує замовника не менш ніж за 5 банківських днів в письмовому вигляді або електронним листуваннями (п. 5.3);

- усі суперечки, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 7.1);

- якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства (п. 7.2);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8.1);

- строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього договору та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань обома сторонами (п. 8.2);

- якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 8.4);

- зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 8.5);

- цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 8.6);

- додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викликані у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.5).

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача, у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, про повернення виконаного ним у зобов`язанні, а саме повернення попередньої оплати за договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів на підставі, яка згодом відпала у зв`язку із розірвання договору в односторонньому порядку через його неналежне виконання відповідачем.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 від 02.07.2018;

- рахунок на оплату № 8 від 13.07.2018;

- платіжне доручення № 211 від 13.07.2018 з банківською випискою по рахунку від 13.07.2018;

- претензія-вимога № 113 від 12.12.2018 про сплату заборгованості в розмірі 51715,00 грн;

- повідомлення № 44 від 12.09.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач, як вже було вище зазначено, відзиву на позовну заяву та жодних доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать, що згідно рахунку на оплату № 8 від 13.08.2018 на підставі умов вищенаведеного Договору позивач за платіжним дорученням № 211 від 13.07.2018 перерахував відповідачу передоплату в розмірі 51715,00 грн.

Оскільки відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Будагротрейд свої зобов`язання не виконав, будівництво навісу не розпочав до теперішнього часу, отриману передоплату не повернув, про причини невиконання зобов`язання не повідомив, позивач 12.12.2018 оформив претензію-вимогу № 113, в якій вимагав від виконавця повернути кошти в сумі 51715,00 грн.

Згодом, 12.09.2019 позивач, посилаючись на умови Договору, норми статей 651, 849, 1212 Цивільного кодексу України, оформив відповідачу повідомлення № 44 про розірвання договору в односторонньому порядку, в якому повідомив виконавця, що розриває Договір на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 від 02.07.2018 з 20.03.2019 в односторонньому порядку, з вимогою негайно після зазначеного терміну повернути безпідставно набуте майно, а саме кошти в сумі 51715,00 грн.

Це повідомлення було скеровано відповідачу 13.09.2019.

Відповідь на нього в матеріалах справи відсутня.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд дійшов висновку, що правовою підставою позову визначено положення статі 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 1, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Відповідно ж до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, правовідносини сторін за своєю правовою природою є такими, що випливають з договору підряду.

Договір на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 від 02.07.2018 в свою чергу містить узгоджені між сторонами умови, які не вбачають права на одностороннє розірвання договору.

Так, зокрема, п. 8.5 Договору має умову якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору .

Разом із тим, позивач в обґрунтування заявленого позову посилається також на ч. 2 ст. 849 ЦК України, якою встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Крім цього, ст. 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, замовник має законне право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Під збитками тут розуміється, зокрема, раніше внесена замовником попередня плата за виконану роботу або частину роботи.

Право ж на розірвання договору в даному випадку реалізується шляхом пред`явлення відповідного позову в суді, а за наявності згоди підрядника - шляхом укладання угоди про розірвання договору.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки Договір на виконання монтажних робіт № 02/07/18-1 від 02.07.2018 не було розірвано в узгодженому сторонами порядку, він вважається діючим, а тому договірний характер правовідносин, існуючих між сторонами, на підставі яких позивач заявив право вимоги та обов`язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропереробка (67130, Одеська обл., Великомихайлівський район, селище міського типу Цебрикове, вул. Миру, буд. 70; ідентифікаційний код 30945843);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Будагротрейд (54000, м. Миколаїв, вул. Шевченко, буд. 59 А; ідентифікаційний код 41143021).

Повне рішення складено та підписано судом 14.04.2020.

Суддя О.Г. Смородінова