Ухвала

від 13.04.2020 по справі 761/42834/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 761/42834/19

провадження № 61-5764ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду

від 25 лютого 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку (кадастровий номер: 3222780900:03:014:0046), яка розташована за адресою: Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області, загальною площею 2.4223 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку (кадастровий номер: 3222780900:03:013:0002), яка розташована за адресою: Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області, загальною площею 0.8277 га, що належить

на праві власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку (кадастровий номер: 3222780900:05:008:0012), яка розташована за адресою: Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області, загальною площею 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 ; двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,3 кв. м, житловою площею 33 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви

ОСОБА_1

23 березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду

від 25 лютого 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права .

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження наявності передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України обставин, за яких суд зобов`язаний застосувати забезпечення позову, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська