Ухвала

від 09.04.2020 по справі 480/981/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 480/981/19

н\п 2/490/2678/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

09 квітня 2020 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з даним позовом до відповідача Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування шкоди грошову суму у розмірі, визначеному судовою експертизою. При цьому, позивач просить стягнути кошти за шкоду, завдану при відводі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка розташована в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва в м. Миколаєві, користувачем якого є ДП "Миколаївське лісове господарство".

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03.03.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди передано за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

09.04.2020 року справу передано судді Черенковій Н.П.

При цьому, у провадженні судді Черенкової Н.П. перебувала цивільна справа №490/118/14-ц за позовом ДП «Миколаївське лісове господарство» до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третіх осіб - Миколаївської міської ради, Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання державних актів та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, визнання недійсними та скасування рішень, за позовом ОСОБА_6 до Веснянської сільської ради, третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Миколаївської міської ради, Управління держкомзему в м. Миколаєві, про визнання державного акту про право власності на землю недійсним.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.06.2014 року позов ДП «Миколаївське лісове господарство»- задоволено частково. Визнано недійсним державний акт серії МК №683 на право приватної власності на землю, виданий Деснянською сільською радо 21.01.1994 року на ім`я ОСОБА_2 - недійсним. В задоволенні інших вимог ДП «Миколаївське лісове господарство» - відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_6 до Веснянської сільської ради, третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Миколаївської міської ради, Управління держкомзему в м. Миколаєві, про визнання державного акту про право власності на землю недійсним - відмовлено. При цьому, предметом розгляду даної справи була земельна ділянка, що розташована в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва в м. Миколаєві.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27.10.2014 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.06.2014 року скасовано частково.

Окрім того, при розгляді справи №490/118/14-ц судді Черенковій Н.П. заявлено відвід та подано до Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів України скаргу на дії судді Черенкової Н.П.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК, з підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії , Ветштайн проти Швейцарії ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства ). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється . Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії , Пєрсак проти Бельгії і Де Куббер проти Бельгії , що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України ,суддя Черенкова Н.П. вважає необхідним заявити собі самовідвід по цивільній справі №480/981/19.

Керуючись ст. 36 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відвести суддю Черенкову Н.П. від розгляду справи №480/981/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Черенкова