Рішення

від 06.04.2020 по справі 300/2395/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. справа № 300/2395/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

позивача - не з`явився,

представника відповідача - Бондара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019, з підстав протиправності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019 ґрунтуються на висновках акту документальної планової виїзної перевірки № 742/09-19-14-01/36997876 від 16.08.2019, які не відповідають дійсності та нормам податкового законодавства, а зроблені виключно на припущеннях контролюючого органу. Зокрема, позивач зазначає, що посадові особи, які здійснювали перевірку дійшли необґрунтованого висновку про нереальність господарських операцій, які між ТОВ Кам-мет та ТзОВ Лом-Трейд , ТзОВ Лом-Ресурс , ТзОВ ВКФ Містраль та ТзОВ Укр-Мет Альянс , і, як наслідок, незаконне включення до складу інших доходів 2 387 324,60 грн. (включення чого). Окрім цього, позивач вказав на правомірність відображення висновку про заниження доходу в сумі1 404 083 грн. по кредиторській заборгованості щодо якої минув термін позовної давності по ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ Гама , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТзОВ Лідер ТМ та ТзОВ Мет-Ком . Позивач не погоджується із тим, що господарські операції з придбання побутового металобрухту у фізичних осіб, а також операції по договорах перевезення з ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підтверджені належними доказами. Таким чином, на думку представника ТОВ Кам-мет , висновки відповідача, які вказані в акті перевірки від 16.08.2019 року № 742/09-19-14-01-01/36997876, є необґрунтованими та незаконними, а тому податкові повідомлення-рішення №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019 підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 відкрито провадження з розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який подано до суду 30.12.2019 (том 1, а.с. 119-133). У зазначеному відзиві №1418/09-19-08-02 від 28.12.2019 представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області зазначив, що на підставі проведеної перевірки встановлено порушення пп. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, п.44.1, п. 44.2, п 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п. 3, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку1 Загальні вимоги до фінансової звітності затверджених наказом Міністерства фінансів України №73 від 078.02.2013 року, п.5,7,8,21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п.5, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобовязання затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 ст. 1, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року, п. 5,6,7,10,11,29 положення (стандарт) бухгалтерського обліку Втрати , затвердженого наказоми міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, пп. 1.2 п. 1, пп 2.1, пп. 2.2, пп. 2.15, п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1797980 грн., у тому числі за 2016 рік - 146655 грн., за 2017 рік - 1526843 грн., за 2018 рік - 124482 грн. Також встановлено порушення п.198.6. ст. 198, п.201.11., Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі 28056 грн. в т.ч. за січень, 2018р. Крім того на думку контролюючого органу ТзОВ Кам-мет порушило статтю 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не в повному обсязі нараховано військового збору по фізичних особах за зданий ними брухт чорних та кольорових металів в сумі 34414,41 грн. Наслідком встановлених порушень стало винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем 10.01.2020 та 22.01.2020 на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві та спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву подано додаткові докази по справі (том 1, а.с. 151 - том 2, а. с. 239; том 3, а.с. 1 - 38).

05.03.2020 представником відповідача подано додаткові пояснення щодо суті спору (том. 3, а.с. 50 - 57).

Ухвалою суду від 05.03.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзив. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку, як платник податків, є платником податку на додану вартість з 29.06.2010.

У період з 22.07.2019 по 09.08.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області здійснено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Кам-мет з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавств за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами вказаної перевірки складено акт за №742/09-19-14-01-01/36997876 від 16.08.2019 (т. 1, а.с. 9 - 96).

Висновками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем:

пп. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, п.44.1, п. 44.2, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами і доповненнями), пункт 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, п. 3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року, ст.1, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01. 2000, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.29 Положення (стандарт) бухгалтерського 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп 2.4, пп 2.15, п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1797980 грн., в тому числі : за 2016 рік - 146655 грн., за 2017 рік - 1526843 грн., за 2018 рік - 124482 грн.;

п. 198.6 ст. 198. ст.201.11 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- УІ (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі 28056 грн., в т.ч. за: за січень 2018 року;

статті 168 податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-У1 (із змінами і доповненнями) та пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, в результаті чого не в повному обсязі нараховано військового збору по фізичних особах за зданий (проданий) ними брухт чорних та кольорових металів в сумі 34414,41 гривень;

пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-У1 (із змінами та доповненнями), Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку № 1020 від 24.10.2010 року, в частині відображення недостовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ за 4 квартал 2017 року, 2,3,4 квартали 2018 року, нене відображення нарахування та виплати доходів фізичними особами за 2016-2018 роки.

За наслідками розгляду акту перевірки за №742/09-19-14-01-01/36997876 від 16.08.2019, відповідач виніс:

№000737141 І від 17.09.2019, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на прибутокок в розмірі 2247485,00 грн., з яких 1797980,00 грн. за основним платежем та 449495,00 грн. за штрафними санкціями (том 1, а.с. 99-100);

№0007381411 від 17.09.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 28056,00 грн. (том. 1, а.с. 101-102);

№0007391411 від 17.09.2019, яким до позивача застосовану штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб за не відображення виплаченого доходу фізичним особам у даних 1-ДФ (том. 1, а.с. 104);

№0007401411 від 17.09.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59824,69 грн., з яких 34414,41 грн. - основне зобов`язання, 25410,28 грн. - штрафна санкція (том. 1, а.с. 103).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у даному спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при обчислення сум податкового кредиту при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Так, за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТзОВ Кам-мет працювало з наступними контрагентами: з ТОВ Ломтрейд (договір №6-ЛТ від 01.08.2018), з ТОВ Лом-ресурс (договір №К/15-15 від 03.05.2017), з ТОВ ВКФ Містраль (договір №М-22/11/16 від 22.11.2016), з ТОВ Укр-Мет Альянс (договір №07/11/17-01к від 07.11.2017).

Суд не погоджується з думкою представника відповідача про те, що дані єдиного реєстру судових рішень: ухвали по кримінальних провадженнях та що ТОВ Кам-мет не надало в повному обсязі на момент перевірки інформації та належним чином оформлених первинних документів що підтверджують факт реалізації брухту чорних металів саме з ТОВ ЛомТрейд , ТОВ Лом-Ресурс , ТОВ ВКФ Містраль , ТОВ Укр-Мет-Альянс свідчить про те, що перерахування коштів від даних товариств не було пов`язано з постачанням товарів.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ Кам-мет позивачем надано суду копії транспортних накладних, приймально-здавальні акти, видаткові накладні, додаткові договори, переписку про зміну реквізитів, договори про використання факсиміле, виписки по рахунках.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що господарські операції з придбання товару, проведені між ТОВ ЛомТрейд , ТОВ Лом-Ресурс , ТОВ ВКФ Містраль , ТОВ Укр-Мет-Альянс та ТзОВ Кам-мет в період 2016-2018 роки, є реальними, оскільки товар було поставлено залізничним транспортом та оплачено, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Крім цього, слід зазначити, що посилання відповідача на факт наявності стосовно керівників ТОВ ЛомТрейд , ТОВ Лом-Ресурс , ТОВ ВКФ Містраль , ТОВ Укр-Мет-Альянс кримінальних проваджень за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, є необґрунтованими, оскільки сам факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого підлягає перевірці доведеність кожного податкового правопорушення і слід здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження.

Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 в справі №816/809/17 висловив позицію, згідно якої сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Доводи відповідача носять характер припущень, оскільки початок досудового розслідування не є підставою для прийняття контролюючим органами висновків про фіктивність даного суб`єкта господарської діяльності, оскільки такі факти згідно частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується лише вироком суду в кримінальній справі. При цьому, з огляду на судову практику Верховного Суду України, згідно якої невиконання контрагентом свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-42а10; постанова Верховного Суду України від 13 січня 2009 року справа № 21-1578во08). Також, в зазначених постановах Верховний Суд України вказав, що «визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні» .

Окрім цього, в постанові від 11 грудня 2007 року по справі № 21-1376во06 Верховний Суд України зазначив, що в разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак заниження інших доходів всього на суму 2 387 324,60 грн., не надано доказів узгодженості дій позивача з фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності (покупцем).

Суд не погоджується з твердженням відповідача наведеним в відзиві до позовної заяви та акті перевірки № 742/09-19-14-01-01/36997876 від 16.08.2019р. щодо заниження позивачем показників у рядку 2240 Інші доходи на загальну суму 1404083 грн. в частині не відображення у складі доходів кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, а саме: за 2016 рік - 667 239 грн.: за 2017 рік - 523 554 грн. та за 2018 рік - 213 290 грн. по ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ Гама , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТзОВ Лідер ТМ та ТзОВ Мет-Ком .

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів в господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ Гама , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТзОВ Лідер ТМ та ТзОВ Мет-Ком строки виконання зобов`язань не встановлювались.

Так, відповідно до п.1 ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ст.261 Цивільного кодексу Україниза зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.6 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За таких обставин, висновки ГУ ДФС в Івано-Франківській області про заниження доходу по кредиторській заборгованості що до якої минув термін позовної давності по ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ Гама , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТзОВ Лідер ТМ та ТзОВ Мет-Ком`є безпідставними.

Щодо господарської діяльності ТОВ Кам-мет з ТОВ Ангеліна-Мет то з матеріалів справи вбачається що між сторонами укладено Договір № 3110/17 на підставі котрого ТОВ Кам-Мет придбало у ТзОВ Ангеліна-Мет б/в обладнання на загальну суму 5 000 000,00 грн., в т.ч.ПДВ - 833 333,33 грн.

Суд вважає взаємно суперечливим твердження відповідача про те, що проведеною перевіркою не можливо встановити вагу придбаного обладнання та устаткування, а відповідно і кількість металолому, яка би мала бути оприбуткована товариством після розбирання, оскільки цим же актом перевірки встановлено, що в ході перевірки позивачем надано акти на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в кількості 762231 кг. З подальшим розшифруванням по виду чорних та кольорових металів.

З пояснень наданих представником позивача, суду стало відомо, що ТОВ Кам-мет придбало в ТОВ Ангеліна-мет металобрухт як частину комплексу - цукрового заводу в смт. Ланівці Тернопільської області. Даний завод на місці частинами вирізався та вивозився на площадку ТОВ Кам-Мет .

Тому, не заслуговують на увагу твердження відповідача наведені в акті податкової перевірки про те, що у зв`язку з непредставленням в ході проведення перевірки первинних документів щодо непридатності до використання придбаного у ТзОВ Ангеліна-Мет б/в обладнання і устаткування, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо), як це передбачено п.41 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів , затверджених Наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003р. № 561, оскільки ТОВ Кам-мет купувало металобрухт, а не агрегати чи механізми придатні для використання чи як такі для їх подальшої реалізації.

Крім того слушним з даного приводу є твердження позивача, про те, що п.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів , затверджених Наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003р. № 561, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Окрім цього, відповідно до п.1 даних рекомендацій Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, їх філіями та іншими виділеними на окремий баланс підрозділами (далі - підприємства) незалежно від форм власності і організаційно-правових форм (крім банків і бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Сумніви відповідача, про те, що металобрухт від ТОВ Ангеліна-мет до ТОВ Кам-мет перевозився частково за допомогою наданих послуг ФОП ОСОБА_8 , спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором перевезення вантажу від 12.12.2017 року, актами приймання-передачі робіт, платіжними дороченнями на оплату транспортних послуг.

Твердження відповідача про те, що в актах виконаних робіт ФОП ОСОБА_9 не вказано яким автомобілем здійснювались перевезення, найменування вантажу, вага вантажу, відстань від пункту навантаження до пункту розвантаження, не може бути результатом висновку про заниження Товариством інших доходів в розмірі 5 000 000,00 грн. оскільки сама реальність господарської операції під сумнів не ставиться.

Крім того, відсутність у документах певних складових бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не може бути підставою для їх невизнання чи підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи також спростовується твердження відповідача про те, що між ТОВ Кам-мет та ФОП ОСОБА_7 укладені договори на перевезення без мети настання реальних наслідків, тобто є фіктивними.

Зокрема в матеріалах справи міститься договір про надання транспортних послуг від 01.11.2013 року, а також від 02.10.2014 року із змісту котрих вбачається, що ФОП ОСОБА_7 надає послуги з перевезення за допомогою транспортних засобів, марки ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 , ЗІЛ д.н.з. № НОМЕР_2 та ЗІЛ д.н.з. № НОМЕР_3 , що свідчить, що сторони співпрацюють уже протягом тривалого часу. Необхідності відображати в актах виконаних робіт з вказанням того за допомогою якого саме транспортного засобу була надана послуга з перевезення, законодавство вимоги не містить.

Слід зазначити, що в матеріалах також міститься Акти виконаних робіт та платіжні доручення, що підверджують реальність господарської операції.

Щодо доводів контролюючого органу про ненадання позивачем для перевірки товарно-транспортних накладних, то необхідно вказати, що це документи, які підтверджують транспортування/отримання відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно їх перевезення і не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд також не погоджується з висновком відповідача про завищення Товариством показників у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми № 2 Звіт про фінансові результати на загальну суму 414 067 грн., оскільки надані позивачем в якості письмових доказів документи свідчать про те, що придбання ТОВ Кам-мет побутового брухту від фізичних осіб в кількості 79720 кг.

Зокрема відомості про приймання металів чорних, що містяться в матеріалах справи і надавалися для дослідження відповідачу при проведенні перевірки відповідають формі передбаченій для даного документу, а думка відповідача, що дані відомості про приймання чорних металів повинні містити номери реєстраційних карток платників податків не узгоджується в вимогами законодавства

Слід зазначити, що в усіх досліджених судом господарських правовідносинах товари, та послуги надавались контрагентами на підставі укладених договорів. Вказані договори вчинені в письмовій формі, підписані представниками позивача та контрагентів, скріплені їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлюють для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цих правочинів, відповідач суду не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом досліджених договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

Щодо контрагентів позивача суд також звертає увагу на те, що відсутність деякої інформації або даних бухгалтерського обліку щодо руху сировинних цінностей, в зв`язку з чим не має можливості дослідити питання правильності формування податкових зобов`язань таких підприємств за відсутності відповідних документів, не може бути підставою для застосування до позивача негативних заходів відповідальності через ненадання контрагентами документів для перевірки контролюючому органу.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (заява №14092/04) в якому суд звертає увагу на не припустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, з огляду на індивідуальну відповідальність платників податків.

Суд звертає увагу на те, що в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб`єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести нездійснення таких операцій. Доказування суб`єктом владних повноважень таких обставин не може ґрунтуватися на припущеннях щодо певних обставин.

Також, господарська діяльність контрагента платника податку не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно пункту 36.4 статті 36, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов`язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

«…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…» .

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» , Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов`язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов`язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов`язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов`язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов`язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Також суд звертає увагу, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» . Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0007371411 від 17.09.2019, №0007381411 від 17.09.2019, №0007391411 від 17.09.2019, №0007401411 від 17.09.2019 винесені необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 19 210 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007371411 від 17.09.2019 на суму 2 247 475,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007381411 від 17.09.2019 на суму 28 056,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007391411 від 17.09.2019 на суму 510,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007401411 від 17.09.2019 на суму 59 824,69 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" (код ЄДРПОУ - 36997876, вул. Академіка Гнатюка, 1, м. Івано-Франківськ, 76014) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" (код ЄДРПОУ - 36997876, вул. Академіка Гнатюка, 1, м. Івано-Франківськ, 76014).

Відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 15 квітня 2020 р.