Рішення

від 03.04.2020 по справі 266/3747/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/3747/19

Провадженя№ 2/266/119/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Макогон С.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ Маріупольський КХП про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточненої редакції позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 24.01.2019р. по 19.03.2019р., працювала інженером з охорони праці. 19.03.2019р. її було звільнено за згодою сторін. З лютого 2019р. відповідач перестав їй виплачувати заробітну плату. В день звільнення відповідач з нею не провів повний розрахунок по заробітній платі, і тільки 16.07.2019р. відповідач виплатив їй заборгованість по заробітній платі в розмірі 4442,10грн. за лютий 2019р. і 3299,85грн. за березень 2019р. Відповідач, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - 16 липня 2019 року, що становить 78 днів. Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, на підставі розрахункових листів, її заробітна плата за лютий 2019р. склала - 5518,13грн., за березень 2019р. - 3310,88грн., таким чином її середньоденна заробітна плата становить 267,56грн. У зв`язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток по день фактичного розрахунку - 16.07.2019 р., у сумі 20869,68грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.07.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Маріупольський КХП про стягнення заборгованості заробітної плати, відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

11.12.2019р. представником відповідача до суду надісланий відзив на позовну заяву, у якому просив закрити провадження по справі через відсутність предмету спору, оскільки заборгованість по заробітній платі була виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі 16.07.2019р.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.12.2019 року, позовну заяву залишено без руху для надання документу, що підтверджує сплату несплаченої суми судового збору, та уточнення позовної заяви, з узгодженням позовних вимог і прохальної частини позовної заяви.

09.01.2020р. позивачкою до суду надіслано заяву про відстрочення або розстрочення сплати судового збору по справі.

17.02.2020 позивачкою до суду надано заяву про уточнену позовну заяву, у якій вона просить стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 20869,68 грн.

02.04.2020р. позивачкою до суду надіслано заяву про сплату судового збору по справі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності. до суду надали заяви про підтримку позовних вимог, розгляд справи за їх відсутністю, позов просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ., яка діє на підставі ордеру, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки первинними позовними вимогами було стягнення невиплаченої заробітної плати, а в уточненій позовній заяві позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто позивачка, в порушення ст. 49 ЦПК України, змінила предмет і підставу позову.

Суд, дослідивши докази по справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та доводи вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.01.2019р. по 19.03.2019р., працювала інженером з охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП . 19.03.2019 р. була звільнена з роботи за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 8-12).

Згідно з відомостями на виплату готівки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ТОВ Маріупольський КХП виплатило ОСОБА_1 16.07.2019р. заборгованість по заробітній платі: 4442,10грн. за лютий2019р. та 3299,85грн. за березень 2019р. (а.с. 40-43).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивачки з ТОВ Маріупольський КХП виникли трудові відносини, що підтверджується, зокрема, записами у трудовій книжці позивача, тому з урахуванням визнання сторонами заборгованості по заробітній платі перед відповідачкою за лютий та березень 2019р. була сплачена 16.07.2019р.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У пункті 32 постанови № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача утворилися трудові зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненніза період з 19.03.2019р. по 16.07.2019р.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно з розрахунковими листами Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП заробітна плата ОСОБА_1 за лютий 2019р. склала 5518,13грн., за березень 2019р. - 3310,88грн.(а.с. 13).

З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році , кількість днів затримки розрахунку позивача в 2019 році за період з 19.03.2019р. по 16.07.2019 року склала 78 днів, а саме: березень 2019 року - 8 днів, квітень 2019 року - 21 день, травень 2019 року - 20 днів; червень -18 день; липень 2020 року - 11 днів.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 267,56грн., а розмір середньої заробітної плати за весь час затримки заробітної плати, тобто з 19.03.2019р. по 16.07.2019 року становить 20869,68 грн. (78 робочих днів х 267,56 (середньоденна заробітна плата).

Заперечень від відповідача щодо сум наведених в розрахунку середньоденного заробітку та суми середнього заробітку за час затримки не надійшло.

Посилання представника відповідача на зміну предмету і підставу позову позивачкою, як на підставу відмови у задоволенні позову, суд до уваги не бере, оскільки при зверненні ОСОБА_1 до суду з первісним позовом, з тексту позовної заяви вбачається, що позивачка просила стягнути заробітну плату в сумі 12184,05грн. та 19129,24грн. середнього заробітку, але у зв`язку з тим, що вона є юридично не обізнаною, не вірно виклала прохальну частину позовної заяви.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 20869,68 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений судовий збір за вимогу про стягнення суми середнього заробітку, в сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2019р. по 16.07.2019 року, у сумі 20869 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення - 07.04.2020 року.

Суддя Курбанова Н. М.

Відомості щодо учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський КХП , 87500, м.Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 40504277