Постанова

від 15.04.2020 по справі 200/10931/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року справа №200/10931/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 р. (у повному обсязі складено 03 грудня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/10931/19-а (головуючий І інстанції суддя Буряк І.В.) за позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000184709 від 14.01.2019,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000184709 від 14.01.2019 року (т. 1 а.с. 210-222).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 200/10931/19-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000184709 від 14.01.2019.

Вирішено питання судових витрат (т. 3 а.с. 13-19).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що перевіркою повноти визначення податкового кредита позивача при здійсненні операції по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ ТД Дніпропроммаш за звітні періоди травень, червень, липень 2018 року в деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2018 року встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17 546 933 грн.

Апелянт звертає увагу на те, що перевіркою не було підтверджено реальність господарських операцій з постачання ТМЦ ТОВ ТД Дніпропроммаш на адресу позивача в травні, червні, липні 2018 року на загальну суму 17 546 933 грн. Первинні документи не відповідають фактичному руху активів, тобто такі документи не можуть враховуватись для формування даних податкового обліку.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000184709 від 14.01.2019 року прийнято правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП ВК Краснолиманська зареєстроване у якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 31599557), місцезнаходження юридичної особи: 85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське вул. Миру, будинок 1 А, перебуває на обліку як платник податків у Запорізькому управлінні Офісу ВПП ДФС.

Офісом ВПП ДФС (Запорізьке управління) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП ВК Краснолиманська , з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з контрагентами ТОВ Універсал Інвест Строй за звітний період травень 2018 року в деклараціях з податку на додану вартість за травень-червень 2018 року; ТОВ Дніпропроммаш за звітні періоди травень, червень, липень 2018 року, в деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2018 року, за результатами якої складено акт від 09.01.2019 № 3/28-10-47-09/31599557.

За висновком цього акту перевірки податковим органом вказано на порушення ДП ВК Краснолиманська п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 17 546 933,00 грн., у тому числі за періоди: травень 2018 - 1 085 408,00 грн.; червень 2018 - 10 808 638,00 грн.; липень 2018 - 5 652 887,00 грн. (т. 1 а.с. 21-99).

14 січня 2019 року Офісом ВПП ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення форма Р № 0000184709, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26 320 399,50 грн., у т.ч. 17 546 933,00 грн. за основним платежем та 8 773 466,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 17-18).

Позивач оскаржує вищевказане рішення як таке, що прийнято необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

У ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За змістом пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

В ході судового розгляду судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ ТД Дніпропроммаш (постачальник) укладено договір постачання від 16.04.2018 № 16/04-3. Предметом якого є постачання товару, згідно заявки Покупця. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно виставлених рахунків та накладних. Підтвердженням якості є сертифікат якості заводу виробника, гарантія якості діє протягом строку встановленого стандартами і ТУ, але не менше 12 місяців з моменту постачання товару, що вказаний у специфікації.

Сума договору складає суму усіх специфікацій.

Постачання здійснюється транспортом Постачальника на умовах DDP Інкотермс 2010, за адресою: 51400, Дніпропетровська область м. Павлоград, вул. Промислова, 1/5.

Покупець зобов`язується зробити передоплату 50 % від суми вказаній у Специфікації, після отримання від Постачальника рахунку. Остаточні розрахунки здійснюються за фактично поставлений товар в національній валюті, на підставі видаткової накладної шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів після підписання такої накладної.

У пункті 8.6 викладено обов`язкові застереження щодо форми договору, зокрема передбачено наявність на кожній сторінці такого підпису сторін та печатку.

Термін дії договору триває з моменту підписання до 31.12.2018, а за фінансовими зобов`язаннями до їх повного виконання (т. 1 а.с. 103-107, т. 2 а.с. 84-87).

Про виконання умов договору свідчать:

Специфікації до договору № 16/04-3 від 16.04.2018 р.: б/н від 20.04.2018 на суму 150 269 846 грн., у т.ч. ПДВ - 25 044974,39 грн.;

б/н від 24.04.2018 на суму 17 665 977,60 грн., у т.ч. ПДВ 2 944 329,60 грн.;

б/н від 30.05.2018 на суму 3 317 897,93 грн., у т.ч. ПДВ 552 982,99 грн. (т. 1 а.с. 107-109, т. 2 а.с. 88-90).

У вказаних специфікаціях перераховані такі товарні позиції:

за травень 2018 року: щит 4КД90Т.60.00.140, щит 4КД90Т.16.00.130 щит 4КД90Т.16.00.140-01, щит 4КД90Т.16.00.130-01, стакан 4КД90Т.11.00.004, кришка 4КД90Т.11.00.003, штовхач 3КД90Т.12.09.001;

за червень 2018 року: комплект деталей загального вигляду та елементів металоконструкцій секції 3КД90Т, комплект управляючої гідравліки секції 3КД90Т, комплект деталей гідрообладнання та інші складові секції 3КД90Т, гідродомкрат бічних щитів 3КД90.13.00.080-01, гідродомкрат консолі 2КДД.31.11.000, гідропатрон 3КД90Т.145.00.150, кронштейн блоку керування 4КД90Т.68.07.040, важіль 2КДД.31.06.040, щит 4КД90Т.31.06.020, ресора 4КД90Т.12.00.200, кронштейн блоку щитів 4КД90Т.68.07.040, штовхач 3КД90Т.12.09.001, комплект гумово-технічних виробів із поліуретану та поліаміду секції 4КД90Т;

за липень 2018 року: комплект деталей гідрообладнання та інші складові секції 3КД90Т, комплект управляючої гідравліки секції 3КД90Т, комплект деталей загального вигляду та елементів металоконструкцій секції 3КД90Т6, комплект гумово-технічних виробів із поліуретану та поліаміду секції 4КД90Т, комплект управляючої гідравліки секції 4КД90Т, комплект деталей гідрообладнання та інші складові секції 4КД90Т, щит 4КД90Т.31.06.020, штовхач 3КД90.12.09.001, гідродомкрат бічних щитів 3КД90.13.00.080-01, гідродомкрат консолі 2КДД.31.11.000, щит 4КД90Т.31.06.020, важіль 4КД90Т.70.000.001.

Видаткові накладні за травень 2018 р.:

№ 10 від 29.05.2018; № 7 від 21.05.2018; № 8 від 23.05.2018; № 9 від 25.05.2018.

Видаткові накладні за червень 2018 р.:

№ 11 від 01.06.2018; № 12 від 07.06.2018; № 13 від 07.06.2018; № 14 від 15.06.2018; № 15 від 15.06.2018; № 16 від 18.06.2018; № 17 від 18.06.2018.

Видаткові накладні за липень 2018р.:

№ 18 від 03.07.2018; № 19 від 13.07.2018; № 20 від 13.07.2018; № 21 від 25.07.2018 (т. 1 а.с. 110-124, т. 2 а.с. 91-105).

Товарно-транспортні накладні за травень 2018 р.:

№ 29/05-2 від 29.05.2018; № 21/05-1 від 21.05.2018; № 23/05-1 від 23.05.2018; № 25/05-4 від 25.05.2018.

Товарно-транспортні накладні за червень 2018 р.:

№ 01/06-1 від 01.06.2018; № 07/06-1 від 07.06.2018; № 07/06-2 від 07.06.2018; № 15/06 від 15.06.2018; № 15/06-1 від 15.06.2018; 18/06 від 18.06.2018; № 18/06-01 від 18.06.2018.

Товарно-транспортні накладні за липень 2018р.:

№ 03/07-1 від 03.07.2018; № 13/07-1 від 13.07.2018; № 13/07-2 від 13.07.2018; № 25/07-18-01 від 25.07.2018 (т. 1 а.с. 125-154, т. 2 а.с. 106-135).

У якості замовника у вказаних ТТН визначено ТОВ ТД Дніпропроммаш , вантажоодержувач - ДП ВК Краснолиманська , автомобільний перевізник ТОВ Дніпропроммаш , автомобіль - FAW AE НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , посв. водія РК 237759, пункт завантаження: Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2; пункт розвантаження Дніпропетровська обл. м. Павлоград, вул. Промислова, 1/5.

Найменування вантажу, що перевозився, відповідає товарним позиціям, що визначені у Специфікаціях.

На виконання умов вказаного договору ДП ВК Краснолиманська сплатило ТОВ ТД Дніпропроммаш грошові кошти згідно платіжних доручень: № 446 від 10.05.2018 на суму 10 000 000,00 грн.; № 469 від 30.05.2018 на суму 2 500 000,00 грн.; № 474 від 31.05.2018 на суму 2 800 000,00 грн.; № 452 від 05.06.2018 на суму 3 000 000,00 грн.; № 455 від 11.06.2018 на суму 7 990 625,21 грн.; № 511 від 14.06.2018 на суму 4 000 000,00 грн.; № 455 від 22.06.2018 на суму 700 000,00 грн.; № 136 від 31.07.2018 на суму 2 240 338,24 грн. (т. 1 а.с. 174-181, т. 2 а.с. 148-155).

ТОВ ТД Дніпроммаш складено на ім`я позивача податкові накладні за таким переліком:

за травень 2018: від 22.05.2018 № 12 на суму 3 314 906,93 грн.; від 23.05.2018 № 13 на суму 920 258,40 грн.; від 25.05.2018 № 14 на суму 992 960,58 грн.; від 29.05.2018 № 15 на суму 1 284 319,74 грн.

за червень 2018: від 01.06.2018 № 1 на суму 9 773 648,54 грн. та № 2 на суму 12 217 060,78 грн.; від 07.06.2018 № 3 на суму 1 658 948,96 грн. та № 5 на суму 12 217 060,78 грн.; від 15.06.2018 № 4 на суму 5 268 919 грн. та № 6 на суму 3 665 118,20 грн.; від 18.06.2018 № 7 на суму 6 108 530,34 грн.; № 8 на суму 12 217 060,68 грн. та № 9 на суму 1 725 481,32 грн.

за липень 2018: від 03.07.2018 № 1 на суму 1 128 304,44 грн.; від 13.07.2018 № 2 на суму 1 658 948,96 грн. та № 6 на суму 3 030 825,84 грн.; від 25.07.2018 № 3 на суму 9 773 648,54 грн.; № 4 на суму 8 551 942,48 грн.; та № 5 на суму 9 773 648,54 грн. (т. 2 а.с. 227-240).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними всього у розмірі 17 546 932,26 грн. включено до складу податкового кредиту травня, червня, липня 2018 року, відповідно у сумах: 1 085 407,61 грн.; 10 808 638,00 грн.; 5 652 886,46 грн.

Також позивач у підтвердження реальності операції та її бухгалтерського обліку надано журнали - ордери по рахунку 6311, 371 за травень-червень, липень 2018 р.(т. 1 а.с. 182-185, т. 2 а.с. 156-158).

Прибуткові ордери за травень 2018 р.: № 131 від 21.05.2018; № 145 від 23.05.2018; № 149 від 25.05.2018; № 174 від 29.05.2018.

Прибуткові ордери за червень 2018 р.: № 2 від 01.06.2018; № 29 від 07.06.2018; № 22 від 07.06.2018; № 73 від 15.06.2018; № 77 від 15.06.2018; № 79 від 18.06.2018; № 78 від 18.06.2018.

Прибуткові ордери за липень 2018 р.: № 8 від 03.07.2018; № 55 від 13.07.2018; № 54 від 13.07.2018; № 110 від 25.07.2018 (т. 1 а.с. 186-199, т. 2 а.с. 159-172).

У підтвердження факту отримання ТМЦ, вказаних у специфікаціях, позивачем надано журнал обліку довіреностей за період травня - липня 2018 року (т. 2 а.с. 223-226).

Судами встановлено, що основною діяльністю позивача як платника податків є добування кам`яного вугілля код КВЕД 05.10.

Досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч. 5 статті 242 КАС України.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 815/6105/17, відповідно до яких Верховний Суд неодноразово зазначав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку .

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що товарно-транспортна накладна, подорожній лист (документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363) призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15.

Таким чином, позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентом.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Суд зауважує на тому, що, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Така сама правова позиція сформована, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа № 2а/0570/17166/2011).

Щодо відсутності ТОВ ТД Дніпроммаш за юридичною адресою, то це не може свідчити про те, що товар насправді не поставлявся. Податковий орган не вжив передбачених законодавцем заходів щоб визначитися з цією обставиною з правової точки зору. А безпідставні твердження податкового органу суд апеляційної інстанції не приймає, бо судове рішення не може базуватися на припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 зазначив з даного приводу таке: …норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Поряд із цим, суд констатує, що доказів для підтвердження вказаних обставин, крім посилання на перелічені вище інформаційні бази, податковим органом не надано. В такому випадку слід було призначити документальну виїзну перевірку, або належним чином витребувати у позивача певні документи. В акті перевірки про таке витребування не зазначено.

Також, на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагента позивача судами винесено не було.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення він діяв правомірно.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 р. у справі № 200/10931/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, але не менше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко