Ухвала

від 28.04.2021 по справі 200/10931/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 200/10931/19-а

адміністративне провадження № К/9901/13556/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 200/10931/19-а за позовом Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000184709 від 14 січня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26 320 399,50 грн, у т. ч. 17 546 933,00 грн за основним платежем та 8 773 466,50 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 20 травня 2020 року, від 10 вересня 2020 року, від 22 жовтня 2020 року, 20 січня 2021 року та від 26 березня 2021 року було повернуто.

12 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла вшосте подана касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 200/10931/19-а.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналогічно попереднім касаційним скаргам, у поданій вшосте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, повторно зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та цитує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15-а, від 10 березня 2020 року у справі № 640/1073/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 813/761/15, від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16, від 28 липня 2020 року у справі № 808/2046/14, від 29 січня 2019 року (провадження № К/9901/58929/18), від 24 жовтня 2018 року (провадження № К/9901/50872/18), від 06 червня 2018 року (провадження № К/9901/4602/17), від 22 березня 2018 року (провадження № К/9901/720/17), від 20 лютого 2018 року (провадження № К/9901/2331/18).

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі, зокрема, пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У поданій вшосте касаційній скарзі скаржник повторно посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що наведені ним постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання останнього на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

У поданій вшосте касаційній скарзі вищенаведені роз`яснення Верховного Суду щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, скаржником не враховані, що свідчить про формальний підхід заявника до оформлення касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду України не має належного правового обґрунтування, оскільки в касаційній скарзі має зазначатися постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 200/10931/19-а - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов