Постанова

від 14.04.2020 по справі 580/3243/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Справа № 580/3243/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Степанюка А.Г., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби

в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0004561302.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від того, чи вносилися зміни до договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, щоб річний платіж орендної плати за земельну ділянку був не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що зміни до договору оренди водойми, укладеного між ним і Копіюватською сільською радою, були внесені на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що податкові органи не наділені повноваженнями визначати в договорі оренди землі розмір орендної плати, підставою для нарахування якої є саме такий договір, а не рішення місцевої ради.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що рішення сільської ради про встановлення плати за оренду землі йому не були відомі і він дізнався про них лише з акта податкової перевірки.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від позивача надійшло клопотання про розгляду справи без його участі.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено, а в задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 195 КАС України до суду не надходили.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, а також того, що дана справа була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007 Копіюватською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області було прийнято рішення про передачу в оренду водойми в межах с. Копіювата площею 9,2 га терміном на 25 років гр. ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення між позивачем і зазначеною сільською радою було укладено договір оренди водойми, який зареєстровано у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.09.2007 № 040779100021.

За умовами зазначеного договору орендодавець - Копіюватська сільська рада надає, а орендар ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку під водоймою для комерційного використання (риборозведення).

Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 250 грн/га у грошовій формі та становить 2302,475 грн. за 2007 рік, а з січня 2008 року за встановленими відсотками земельного податку нормативно грошової оцінки водного фонду, затвердженого сесією сільської ради.

Пунктом 13 договору оренди водойми визначено підстави щорічного перегляду розміру орендної плати.

Рішенням Копіюватської сільської ради від 09.06.2015 № 32-17/VI Про встановлення плати за оренду землі на території Копіюватської сільської ради на 2016 рік та рішенням Восьмої сесії Копіюватської сільської ради від 24.06.2016 № 8-8/VII Про встановлення ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Копіюватської сільської ради на 2017 рік встановлено ставки орендної плати для земель водного фонду в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого відділом у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, розташованої в адміністративних межах Копіюватської сільської ради площею 9,2099 га, станом на 01.01.2016 та 01.01.2017 кадастровий номер земельної ділянки: 7123483000:02:001:0634 із зазначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1635678,24 грн. станом на 01.01.2016 та 4161032,82 грн. станом на 01.01.2017.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.01.2017 у справі №925/1635/16, яке набрало законної сили 24.02.2017, до укладеного між Копіюватською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди водойми від 11.09.2007 внесено зміни щодо, зокрема, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та пункту 9 договору оренди водойми від 11.09.2007: річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 49070,35 грн. .

29.03.2019 за результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Черкаській області складено акт № 161/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 , яким установлено порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 288.5.1, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла протягом 2016-2017 років), п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, що призвело до не донарахування орендної плати у сумі 112 341,42 грн., у т.ч.: за 2016 рік у сумі 39 525,12 грн.; за 2017 рік у сумі 72 816,30 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки від 29.03.2019 № 161/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0004561302, яким позивачу донараховано орендну плату у сумі 112341,42 грн. та відповідно до п.123.1. ст. 123, пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України застосовані штрафні санкції в сумі 28085,36 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952 (далі - Закон № 1952).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У п.п. в п. 1 ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією з форм плати за землю.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктами 288.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п.п. 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України).

Платниками орендної плати за землі державної або комунальної власності є фізичні особи, які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою, радою об`єднаної територіальної громади) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за місцем розташування такої земельної ділянки.

Згідно зі ст.13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону № 161-XIV однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до Податкового Кодексу України, зокрема, до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України у редакції, яка діяла протягом 2016 року, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативно грошової оцінки.

У п. 287.3 ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 123.1 ст. 123, пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що ПК України визначено імперативний мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку (не менше 3-х відсотків нормативної грошової оцінки), який підлягає сплаті орендарем незалежно від внесення змін до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 824/2644/14-а, від 14.05.2019 у справі № 826/12046/14, від 05.02.2019 у справі № 808/4797/13-а, від 10.09.2019 у справі № 818/8413/13-а та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для колегії суддів при вирішенні цієї справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем як орендарем землі за договором, укладеним з Копіюватською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області, не було дотримано вимог податкового законодавства щодо сплати орендної плати за земельну ділянку не менше 3-х відсотків нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

При цьому, позивач повинен був самостійно обчислювати суму податку, з урахуванням мінімальних обмежень, визначених у підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, та незалежно від внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

З огляду на це, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства, якими визначено імперативний мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку, та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0004561302.

Доводи апелянта про те, що зміни до договору оренди водойми, укладеного між ним і Копіюватською сільською радою, були внесені на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як відзначалося вище, внесення змін до договору оренди землі (незалежно від того, на якій підстави такі зміни внесені) не позбавляє орендаря обов`язку дотримуватися регламентованого законодавством імперативного мінімального розміру орендної плати за земельну ділянку.

Посилання апелянта на те, що податкові органи не наділені повноваженнями визначати у договорі оренди землі розмір орендної плати, судова колегія до уваги не приймає, з огляду на вищезазначене, та наголошує на тому, що контролюючим органом у межах спірних правовідносин застосовано відповідні норми законодавства, а не визначено розмір орендної плати у договорі, як на тому наполягає апелянт.

Твердження апелянта про те, що підставою для нарахування орендної плати є саме договір, укладений між ним і радою, зі змінами, внесеним рішення господарського суду, а не рішення сільської ради, і що рішення сільської ради про встановлення плати за оренду землі йому не були відомі і він дізнався про них лише з акта податкової перевірки, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, як неодноразово наголошувалося вище, спірний обов`язковий мінімальний розмір платежів, з яким не погоджується апелянт, установлено податковим законодавством, норми якого підлягають обов`язковому виконанню.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення цього адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин правильно встановлено обставини справи та дотримано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 14 квітня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: